Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №710/585/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 710/585/25

Провадження № 22-ц/821/117/26

Категорія: 331060000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Івануси А.Д.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1

представник заявника: адвокат Сухомудренко Богдан Володимирович

заінтересовані особи: Шполянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України

представник Міністерства оборони України: Журавльов Андрій Вячеславович

розглянувши у порядку спрощеного провадження в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України - Журавльова Андрія Вячеславовича на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Щербак О.В. в приміщенні Шполянського районного суду Черкаської області) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шполянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУ МЮ ( м. Київ), Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст заявлених вимог

23 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу..

В обґрунтування поданої заяви зазначила, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом із ОСОБА_1 однією сім`єю, як чоловік з дружиною, у с. Кримки Звенигородського району.

Батьки Лісовцова померли у квітні 2020 року.

Спільно вони проживали з 2021 року та вели спільний побут, мали спільний бюджет та господарство. До початку війни мали намір укласти шлюб, однак після початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_2 з 03.03.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією РФ. Під час війни вони підтримували зв`язки та ОСОБА_3 приїжджав до ОСОБА_1 , як до своєї дружини, підтримували родинні відносини та романтичні стосунки, ОСОБА_3 утримував ОСОБА_1 як власну дружину та члена сім`ї.

Під час стосунків ОСОБА_1 завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_2 народила доньку, ОСОБА_4 , батьком якої є ОСОБА_2

05.01.2025 на адресу ОСОБА_1 , як цивільній дружині від ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено сповіщення №180 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 її чоловік ОСОБА_2 загинув в районі населеного пункту Лозова Ізюмського району Харківської області при безпосередній участі у заходах необхідних для забезпечення оборони України у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України. Встановлення вказаного факту необхідне заявниці для подальшої можливості звернення до відповідних органів задля призначення і отримання матеріальних виплат, соціальних гарантій та отримання одноразової грошової допомоги, враховуючи, що її чоловік загинув в період проходження ним військової служби. Крім того, звернення із цією заявою обумовлене необхідністю запису про батька в свідоцтві про народження доньки.

Враховуючи викладене вище, ОСОБА_1 просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ( загинув) ІНФОРМАЦІЯ_4 , та жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без реєстрації шлюбу з 2021 року по 02.01.2025

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 – задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_4 , та жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без реєстрації шлюбу з 12.08.2024 по 02.01.2025.

В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Встановлюючи вказаний факт, суд першої інстанції виходив з доведеності заявницею спільного проживання разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено відповідними доказами, в тому числі, показами свідків.

Визначаючи період, з якого заявниця проживала разом із ОСОБА_2 , то суд виходив з того, що ОСОБА_1 в період з 2021 по 12.08.2024 була неповнолітньою особою, а отже відповідно не досягла шлюбного віку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 28 жовтня 2025 року, представник Міністерства оборони України – Журавльов А.В., вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необгрунтованим, винесеним із порушенням норм процесуального права, при неправильному і неповному встановленні обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2025 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що оскільки рішення суду в даній справі фактично вирішуватиме питання про права та обов`язки Міноборони щодо виплати одноразової грошової допомоги, що, в свою чергу, свідчить про наявність спору, а тому вказана справа має розглядатись в позовному провадженні, а заяву ОСОБА_1 необхідно було залишити без розгляду.

Також скаржник вказує, що заявницею не доведено належними, достовірними та достатніми доказами її спільного проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю, ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків, оскільки не доведено наявності між цими особами дійсно відносин, які носили характер сімейних, що вони були пов`язані спільним веденням господарства та мали взаємні права і обов`язки.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 12 грудня 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Сухомудренко Б.В., вважаючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, просив апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Фактичні обставини справи

Відповідно до довідки №5, виданої 06.01.2025 виконавчим комітетом Шполянської міської ради ОТГ Черкаської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 в громадянському шлюбі разом із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 2021-2025 роки та вели спільне господарство ( а.с. 14).

Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого відділом ДРАЦС Звенигородського районного управління юстиції у Черкаській області, вказані: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( а.с. 15).

Батьки ОСОБА_2 померли у 2020 році, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 серія НОМЕР_2 , виданим 05.05.2020 Водянською сільською радою Шполянського району Черкаської області та свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 серія НОМЕР_3 , виданим 05.05.2020 Шполянським районним відділом ДРАЦС ЦМУ МЮ (м. Київ) ( а.с. 16-17).

Відповідно до розпорядження №200 від 24.05.2018 про надання ОСОБА_2 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться в Шполянській спеціалізованій загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів Черкаської обласної ради, надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування ( а.с. 18).

Відповідно до довідки, виданої т.в.о. командира в/ч НОМЕР_4 , підполковником ОСОБА_7 , солдат ОСОБА_2 , дійсно в період з 03.03.2022 по 21.07.2022, з 26.07.2022 по 18.08.2022, з 06.09.2022 по 16.02.2023 та з 01.03.2023 по 08.05.2023 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України ( а.с. 19)

07.06.2024 ОСОБА_2 було видано посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_5 ( а.с. 20).

Відповідно до сповіщення сім`ї №180 від 05.01.2025, надісланого на адресу ОСОБА_1 , із зазначенням « Ваш цивільний чоловік», солдат ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі населеного пункту Лозова Ізюмського району Харківської області при безпосередній участі у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України ( а.с 21).

Відповідно до довідки про причину смерті №11, виданої 06.01.2025 ОСОБА_2 отримав : уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла ( а.с. 22).

Факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_6 , виданим 09.01.2025 Шполянським відділом ДРАЦС у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м.Київ) ( а.с. 23).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у заявниці народилась донька, ОСОБА_4 , що підтверджується медичним свідоцтвом про народження №52, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України №00050459204 від 04.04.2025 та свідоцтвом про народження серія НОМЕР_7 , виданим 04.04.2025 Шполянським відділом ДРАЦС у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м.Київ) ( а.с. 24,25-26, 27).

Заявницею також додано до матеріалів справи фотокартки з соціальних мереж, на яких зображені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за різні періоди, із зазначенням прізвища ОСОБА_8 , та підписом фото «Моя кохана дружина». Як пояснила заявниця, ОСОБА_2 бажав, щоб вона була підписана, як його дружина.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що є тіткою ОСОБА_2 .. Зазначила, що її племінник та ОСОБА_1 жили разом близько трьох років. Зокрема певний період жили у м.Шпола, орендували квартиру, та у бабусі ОСОБА_10 .. ОСОБА_11 , як подружжя, ОСОБА_3 працював, ОСОБА_12 вчилась в училищі, разом вели спільне господарство. Люба народила дитину.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні повідомила, що є сусідкою ОСОБА_1 . Заявниця з померлим ОСОБА_2 проживали як подружжя, між ними були теплі, любовні відносини. Проживали разом в будинку бабусі заявниці, остання часто їздила до ОСОБА_2 , коли той проходив службу. Вони постійно були разом, коли ОСОБА_2 приходив у відпустку.

Свідок ОСОБА_14 , яка є матір`ю заявниці, у судовому засіданні повідомила, що її донька із померлим ОСОБА_2 проживали разом як сім`я, його тітка і дядько приїхали до них на сватання. Донька їздила до нього в частину неодноразово ,коли він приїжджав у відпустку то вони завжди були разом, якийсь час винаймали квартиру у ОСОБА_15 , придбали разом пральну машину, холодильник та телевізор. Хотіли розписатись, але у РАЦСІ відмовили, так як донька була неповнолітня. ОСОБА_3 був дуже радий, коли дізнався про вагітність, чекав дитину. У ТЦК він вказав ОСОБА_16 як цивільну дружину. У них були спільні плани на майбутнє, хотіли ростити дитину, придбати житло, жити разом. Він утримував її, допомагав, коли та вчилась у ОСОБА_17 закладі. Проживали як сім`я приблизно з 2022 року, після Нового року.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні повідомив, що він є старостою села Кримки, заявниця є жителькою села, з померлим ОСОБА_3 проживали разом з 2021 року, потім на деякий час вони виїхали до м. Шполи, після чого повернулись до села та почали проживати у будинку бабусі, де заявниця прописана, коли він приходив у відпустку, то постійно проживав з ОСОБА_19 . Він казав їм, що необхідно розписатись, бо ОСОБА_12 вже була вагітна. Останній раз він приїздив восени, тоді ще брав довідку, що проживає з ОСОБА_19 разом, як з цивільною дружиною. У військоматі також вказав її як цивільну дружину. Коли прийшло сповіщення про загибель ОСОБА_3 , то з військомату спочатку зателефонували йому, для того щоб спільно повідомити ОСОБА_16 . Вони все робили разом, їздили за тілом, ховали його, він був сиротою, то вони разом з ОСОБА_19 вирішили поховати його в с. Кримки, так як він жив там. В нього ще є тітка, але вони не спілкувались, то про поховання вони приймали рішення з ОСОБА_19 .

Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною двоюрідного брата ОСОБА_1 .. Познайомилась вона із ОСОБА_21 на родинному святкуванні нового року у 2022 році. Їй відомо, що ОСОБА_3 вже жив із ОСОБА_19 як чоловік та дружина. Вони мешкали у бабусі ОСОБА_22 та вели спільне господарство, скуповувались у магазинах разом, придбали автомобіль. Переважно родину утримував ОСОБА_23 , ОСОБА_12 також підробляла то на полях, то по сусідах. Вона з чоловіком часто бувала у них в гостях та вони також до них приходили. Знає, що було сватання. Родина їх сприймала, як подружжя.

Відповідно до відомостей, наданих Шполянським відділом ДРАЦС у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м.Київ), шлюб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не виявлено; шлюб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено; наявність реєстрації дітей у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено ( а.с. 87).

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. В іншому випадку між цими особами виникає спір про право.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

При цьому, частиною першою статті 16-1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до пункту четвертого статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до пункту першого статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

З викладеного слідує, що встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу заявниці із загиблим військовослужбовцем має для неї юридичне значення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

При цьому, має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі №372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надаючи оцінку сукупності доказів, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 з 12.08.2024 по 02.01.2025 за адресою: АДРЕСА_1 ; вказані особи вели спільне господарство, мали між собою взаємні права та обов`язки.

Установивши обставини спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ведення ними спільного побуту, а також наявність взаємних прав та обов`язків, надавши правову оцінку показанням допитаних судом свідків, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку про доведення заявницею факту її проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка ті жінки без реєстрації шлюбу, а відтак і про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Зокрема, апеляційний суд дійшов висновку про наявність між ОСОБА_1 . ОСОБА_2 сталих відносин, притаманних саме подружжю, а саме щодо спільного їх проживання, що підтверджено як наданими в суді першої інстанції поясненнями свідків, які добре знали заявницю та ОСОБА_2 , так і письмовими доказами – свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 ; сповіщенням сім`ї №180 від 05.01.2025; довідкою №5, виданої 06.01.2025 виконавчим комітетом Шполянської міської ради ОТГ Черкаської області про спільне проживання заявниці та ОСОБА_2 .

Доказів, які б спростовували обставини спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю саме у вказаний період, заінтересованою особою не надано та судами першої і апеляційної інстанції не встановлено.

Твердження Міністерства оборони України про те, що у заявниці фактично виник спір, зокрема, з органом, який призначає та виплачує відповідну допомогу, і який заперечує проти такого факту, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

У справі, що переглядається, заявниця просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю разом із військовослужбовцем з метою отримання коштів, передбачених за загиблого військовослужбовця для членів його сім`ї.

Постановою № 168 визначено, що сім`ям загиблих осіб (загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Відповідно до частини першої та другої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Ураховуючи наведене, можна зробити висновок, що у таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.

Відповідно, між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України такого спору бути не може, оскільки ця заінтересована особа не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Наведене свідчить про недоведеність доводів скарги, та такі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, тому суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України – Журавльова Андрія Вячеславовича – залишити без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шполянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУ МЮ ( м. Київ), Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу– залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції – залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

О.М. Новіков

/повний текст постанови суду виготовлений 28 січня 2026 року/