Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №692/581/21 — Черкаський апеляційний суд

Суд: Черкаський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 26 січня 2026 р.

Справа: №692/581/21

Суддя: Фетісова Т. Л.

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/108/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №692/581/21 Категорія: 301030000 ЧЕПУРНИЙ О. П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіКарпенко О. В., Новіков О. М.

секретарШирокова Г.К.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обох сторін на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 25.09.2025 (повний текст складено 25.09.2025, суддя в суді першої інстанції Чепурний О. П.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

у червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила, після збільшення позовних вимог у вересні 2024 року, визнати об`єктами права спільної сумісної власності сторін майно згідно наведеного переліку (два житлові будинки, три земельні ділянки та 19 транспортних засобів), у порядку поділу спільного майна стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 1 798 917 грн, що становить 1/2 частку вартості спільного майна, мотивуючи про те, що 14.02.2004 між сторонами було зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають двох дітей. З жовтня 2019 року шлюбні відносини між ними фактично припинені, з цього часу вони проживали окремо, спільного господарства не вели. За період шлюбу сторони набули у власність нерухоме майно, а саме, житловий будинок в АДРЕСА_1 ; житловий будинок в АДРЕСА_2 ; три земельні ділянки та 19 транспортних засобів. Загальна вартість майна 1 909 500 грн.

У свою чергу ОСОБА_2 у жовтні 2024 року подав зустрічний позов, з тих же підстав, та вказав, що його шлюб з ОСОБА_1 розірвано рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 30.07.2021. За час перебування у шлюбі сторони придбали майно: два житлові будинки у АДРЕСА_1 та в АДРЕСА_2 , одну земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 7120685600:02:001:0732, яка знаходиться за адресою Черкаська область, Золотоніський район, Криштопівська сільська рада, за межами населеного пункту, та 19 транспортних засобів. Інші дві земельні ділянки, на які вказала ОСОБА_1 , були приватизовані ОСОБА_2 , а тому є його приватною власністю. Також вказав, що 7 транспортних засобів були відчужені за спільним рішенням подружжя, а отримані за них кошти використані в інтересах сім`ї. Щодо інших транспортних засобів вказав, що КАМАЗ 55102, 1986 року випуску знаходиться в його батька ОСОБА_3 , так як був придбаний за кошти його батьків; КАМАЗ 5320, 1984 р.в., причіп ГКБ 8352, 1990 р.в., причіп ГКБ 8350, 1986 р.в., причіп СЗАП 8357, 1995 р.в., КАМАЗ 5320, 1987 р.в. були продані в період перебування у шлюбі, про що відомо позивачу, причіп ЛЕВ1425, 2012 р.в. наявний. Ще 4 транспорті засоби числяться за ОСОБА_1 .

З урахуванням даних обставин, просив суд визнати об`єктом права спільної сумісною власності сторін два житлові будинки, земельну ділянку та 11 транспортних засобів. В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на два житлові будинки та 6 транспортних засобів. Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку та 5 транспортних засобів.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 25.09.2025 позовні вимоги у справі задоволено частково та ухвалено:

- визнати спільною сумісною власністю подружжя земельні ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_2 , а саме земельна ділянка з кадастровим номером 7120683800:01:001:0232, площею 0,25, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельну ділянку з кадастровим номером 7120683800:01:001:0253, площею 1,855 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

- Провести поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя сторін, виділивши у приватну власність ОСОБА_1 :

земельну ділянку, площею 2,000 га, кадастровий номер 7120685600:02:001:0732, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, вартістю 122200 гривень;

КАМАЗ 55102, 1986 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_1 , вартістю 45600 гривень;

ЛЕВ 1425, 2012 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_2 , вартістю 34182 гривень;

ВАЗ 211540, сірого кольору, 2012 року випуску, № кузова НОМЕР_3 , вартістю 111083 гривень;

напівпричіп марки KOGEL, модель: SN 24, 1995 року випуску, червоного кольору, вартістю 95065 гривень;

причіп ПВА У5, синього кольору, 2008 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , вартістю 16011 гривень;

автомобіль вантажний ERF EC, білого кольору, 1997 року випуску, ДНЗ НОМЕР_5 , вартістю 152377 гривень,

а всього майна на суму 576518 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за різницю у вартості поділеного спільного сумісного майна подружжя у сумі 1 065 495 гривень.

Виділено зі спільної сумісної власності подружжя сторін у приватну власність ОСОБА_2 таке майно:

житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_2 , без сарая «В», вартістю 177334 гривень;

земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номери 7120683800:01:001:0232 (площа 0,25 га), цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), вартістю 45000 гривень;

земельну ділянку, площею 1,855 га, кадастровий номери 7120683800:01:001:0253, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), вартістю 320000 гривень;

житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , вартістю 59460 гривень,

а всього, з урахуванням переоформлених транспортних засобів RENAULT MAGNUM 440, 2006 р.в., білого кольору, ДНЗ НОМЕР_6 – 325286 грн, КАМАЗ 5320, 1981 р.в, сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_7 – 133260 грн, SKODA OCTAVIA, 2006 р.в., чорного кольору, ДНЗ НОМЕР_8 – 205623 грн, сідлового тягача, VOLVO FH 13.400, 2008 р.в., білого кольору, ДНЗ НОМЕР_9 – 615639 грн, напівпричіпа KOGEL SN, 1997 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_10 – 147080 грн, ВАЗ 2121, 1987 р.в., білого кольору, ДНЗ НОМЕР_8 – 91460 грн, ВАЗ 211210, 2008 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_11 – 114120 грн, СЗАП 8357, 1995 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_12 – 104206 грн, КАМАЗ 5320, 1984 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_13 – 154900 грн, КАМАЗ 5320, 1987 р.в., синього кольору, ДНЗ НОМЕР_14 – 175920 грн, ГКБ 8350, 1986 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_15 – 17670 грн, ГКБ 8352, 1990 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_16 – 20550 грн, на суму 2 707 508 гривень.

У решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції керувався тим, що майно, набуте подружжям сторін за час шлюбу, є спільною сумісною власністю, яка підлягає поділу в натурі між співвласниками з урахуванням рівності їх часток.

Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Кучер Ю. В. 24.10.2025 засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та новим рішенням задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , визнати спірне майно об`єктом права спільної сумісної власності сторін та в порядку його поділу стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 1 798 917 грн вартості частки в майні, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Вказує, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, виділивши ОСОБА_1 майно, адже позовні вимоги стосувалися лише визнання майна спільною сумісною власністю сторін та стягнення компенсації вартості його частки. Виділяючи ОСОБА_1 у приватну власність спірне майно, суд не врахував, що воно перебуває у користуванні відповідача, отже ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати своє право власності.

Суд не врахував факт відчуження відповідачем ряду транспортних засобів у період шлюбу, отже помилково виділив відповідачу у власність майно, яке наразі має інших власників, що не є учасниками справи.

Суд не врахував відсутність у відповідача права подавати відзив на заяву про збільшення позовних вимог.

Зустрічну позовну заяву подано з пропуском процесуальних строків.

Також на рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу подано засобами поштового зв`язку 27.10.2025 ОСОБА_2 , де, мотивуючи про порушення судом норм матеріального та процесуального права, він просить скасувати рішення від 25.09.2025 у справі в частині вирішення вимог первісного позову та новим рішенням його вимоги відхилити, скасувати рішення суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вказує, що суд не врахував вибракування транспортного засобу Рено Магнум 2004 року випуску, р.н. НОМЕР_17 , отже таке майно поділу не підлягає. Суд не врахував відчуження ряду автомобілів за час подружнього життя за спільної згоди сторін (що ОСОБА_1 доказами не спростувала), отже таке майно теж поділене бути не може. В описовій та резолютивній частині рішення суд зазначає суперечливі дані щодо задоволення первісного та зустрічного позовів.

Вирішуючи питання про поділ земельних ділянок, суд першої інстанції не врахував, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7120683800:01:001:0253 для ведення особистого селянського господарства, а не для обслуговування будинку, який на ній розташований, а також те, що обидві спірні земельні ділянки отримані скаржником внаслідок приватизації та є його приватною власністю, отже до поділу не підлягають. Судом не з`ясовано на підставі зібраних доказів, яка саме площа земельних ділянок необхідна для обслуговування нерухомості, що на них знаходиться.

Відзивів на вказані скарги до суду не надходило.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що згідно свідоцтва про одруження сторони по справі уклаи шлюб 14.02.2004, який рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 08.07.2021 у справі № 692/580/21 розірвано (рішення суду набрало законної сили 31.08.2021).

У рішенні суду у справі № 692/580/21 встановлено, що з жовтня 2019 року подружні відносини між сторонами припинені та вони не ведуть спільного господарства.

За приписами ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак матеріалами справи підтверджується перебування сторін у стані подружніх відносин з 14.02.2004 (дата укладення шлюбу) по жовтень 2019 року (дата припинення шлюбних відносин).

За час шлюбу сторони набули спірне майно, яке бажають поділити за позовними вимогами у справі.

Так згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу №1679 від 20.05.2017 став власником житлового будинку по АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 набув право власності на дві земельні ділянки по вказаній адресі за рішенням органу місцевого самоврядування № 21-7/V-ІІ від 13.03.2018 Жорнокльовівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, кадастрові номери земельних ділянок № 7120683800:01:001:0232 (площа 0,25 га), № 7120683800:01:001:0253 (площа 1,855 га).

Цільове призначення вказаних земельних ділянок – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

За договором купівлі-продажу від 23.01.2008 ОСОБА_2 придбав житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 .

Також за час перебування у шлюбі ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 07.11.2018 придбала земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 7120685600:02:001:0732 за 122200 грн.

Згідно отриманої інформації з Територіального сервісного центру № 7141 м. Черкаси за період шлюбу подружжям ОСОБА_4 було набуто право власності на 19 транспортних засобів :

- RENAULT MAGNUM 440, 2004 р.в., червоного кольору, ДНЗ НОМЕР_17 ;

- RENAULT MAGNUM 440, 2006 р.в., білого кольору, ДНЗ НОМЕР_6 ;

- КАМАЗ 5320, 1981 р.в, сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_7 ;

- SKODA OCTAVIA, 2006 р.в., чорного кольору, ДНЗ НОМЕР_8 ;

- сідловий тягач, VOLVO FH 13.400, 2008 р.в., білого кольору, ДНЗ НОМЕР_9 ;

- напівпричіп KOGEL SN, 1997 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_10 ;

- ВАЗ 2121, 1987 р.в., білого кольору, ДНЗ НОМЕР_8 ;

- ВАЗ 211210, 2008 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_11 ;

- СЗАП 8357, 1995 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_12 ;

- КАМАЗ 5320, 1984 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_13 ;

- КАМАЗ 55102, 1986 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_1 ;

- КАМАЗ 5320, 1987 р.в., синього кольору, ДНЗ НОМЕР_14 ;

- ГКБ 8350, 1986 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_15 ;

- ГКБ 8352, 1990 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_16 ;

- ЛЕВ 1425, 2012 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_2 ;

- ВАЗ 211540, сірого кольору, 2012 року випуску, № кузова НОМЕР_3 ;

- автомобіль вантажний ERF EC, білого кольору, 1997 року випуску, ДНЗ НОМЕР_5 ;

- напівпричіп марки KOGEL, модель: SN 24, 1995 року випуску, червоного кольору;

- причіп ПВА У5, синього кольору, 2008 року випуску, № шасі НОМЕР_4 .

Проведеною під час судового розгляду експертизою, встановлено вартість транспортних засобів, а саме згідно висновку експерта від 01.08.2024 № 85 їх середня ринкова вартість складає:

- RENAULT MAGNUM 440, 2004 р.в., червоного кольору, ДНЗ НОМЕР_17 - 294235 грн;

- RENAULT MAGNUM 440, 2006 р.в., білого кольору, ДНЗ НОМЕР_6 – 325286 грн;

- КАМАЗ 5320, 1981 р.в, сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_7 – 133260 грн;

- SKODA OCTAVIA, 2006 р.в., чорного кольору, ДНЗ НОМЕР_8 – 205623 грн;

- сідловий тягач, VOLVO FH 13.400, 2008 р.в., білого кольору, ДНЗ НОМЕР_9 – 615639 грн;

- напівпричіп KOGEL SN, 1997 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_10 – 147080 грн;

- ВАЗ 2121, 1987 р.в., білого кольору, ДНЗ НОМЕР_8 – 91460 грн;

- ВАЗ 211210, 2008 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_11 – 114120 грн;

- СЗАП 8357, 1995 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_12 – 104206 грн;

- КАМАЗ 5320, 1984 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_13 – 154900 грн;

- КАМАЗ 55102, 1986 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_1 – 45600 грн;

- КАМАЗ 5320, 1987 р.в., синього кольору, ДНЗ НОМЕР_14 – 175920 грн;

- ГКБ 8350, 1986 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_15 – 17670 грн;

- ГКБ 8352, 1990 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_16 – 20550 грн;

- ЛЕВ 1425, 2012 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_2 – 34182 грн;

- ВАЗ 211540, сірого кольору, 2012 року випуску, № кузова НОМЕР_18 грн;

- автомобіля вантажного ERF EC, білого кольору, 1997 року випуску, ДНЗ НОМЕР_5 – 152377 грн;

- напівпричіпа марки KOGEL, модель: SN 24, 1995 року випуску, червоного кольору – 95065 грн;

- причіпа ПВА У5, синього кольору, 2008 року випуску, № шасі НОМЕР_4 – 16011 грн.

Згідно листа ТСЦ МВС № 7141 від 31.07.2021 № 31/23/41-1051 та реєстраційної картки ТЗ RENAULT MAGNUM 440, 2004 р.в., червоного кольору, ДНЗ НОМЕР_17 вбачається, що транспортний засіб знятий з обліку у зв`язку з вибракуванням 15.04.2021, а тому він не підлягає поділу між подружжям, доказів вартості залишків автомобіля суду сторонами не надано.

Згідно висновку експерта по оціночно-будівельній експертизі від 10.02.2023 № 16/22-ОБ ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 складає 59460 грн; ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_2 складає 196907 грн.

Одночасно суд вважає, що сторони не набули прав на самочинно збудований сарай «В» до будинку по АДРЕСА_2 , так як він не визнаний державою як об`єкт нерухомого майна, а тому його потрібно виключити з розподілу між сторонами, зменшивши вартість будинку на 19573 грн, про що вірно вказав суду першої інстанції та що не заперечується при апеляційному перегляді справи її учасниками.

Ринкова вартість земельних ділянок по АДРЕСА_2 з кадастровими номерами № 7120683800:01:001:0232 (площа 0,25 га), № 7120683800:01:001:0253 (площа 1,855 га) згідно консультації № 448/21 від 11.05.2021 суб`єкта оціночної діяльності ПП «Ажіо» складають 45000 грн та 320 000 грн відповідно. Земельна ділянку площею 2,000, кадастровий номер 7120685600:02:001:0732 придбана за договором купівлі-продажу від 07.11.2018 за ціною 122200 грн.

Указуючи на вказані обставини, сторони справи порушують перед судом питання про визнання об`єктом їх права спільної сумісної власності спірного майна та його поділ в натурі, а за первісними позовними вимогами – поділ майна шляхом його присудження в повному обсязі ОСОБА_2 та стягнення з нього на користь ОСОБА_1 грошової компенсації половини вартості зазначеного майна.

Надаючи оцінку правовідносинам сторін, що виникли на підставі зазначених фактичних обставин, апеляційний суд враховує таке.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема, постанову ВП ВС від 11.10.2023 у справі №756/8056/19).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України) (див. постанову Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №648/3137/15-ц).

Суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

До складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 12.06.2023 у справі №712/8602/19).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У даній справі на підставі наданих доказів встановлено, що спільним майном подружжя, яке заявлено до поділу, являються відповідні домоволодіння, земельна ділянка та транспортні засоби, набуті у власність подружжям за час шлюбу з 14.02.2004 (дата укладення шлюбу) по жовтень 2019 року (дата припинення шлюбних відносин згідно до рішення суду від 08.07.2021 у справі № 692/580/21 про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили і сторонами не оскаржувалося).

Визначаючи склад спільного майна, яке підлягає поділу, апеляційний суд враховує, що вантажний автомобіль RENAULT MAGNUM 440, 2004 р.в., червоного кольору, ДНЗ НОМЕР_17 знятий з обліку у зв`язку з вибракуванням 15.04.2021, а тому не може бути врахований при поділі майна сторін, так як таке майно в натурі не збереглося та фактично передане комусь із співвласників бути не може.

Крім того, земельні ділянки по АДРЕСА_2 з кадастровими номерами 7120683800:01:001:0232 (площа 0,25 га), № 7120683800:01:001:0253 (площа 1,855 га) набувались ОСОБА_2 у порядку приватизації за рішенням № 21-7/V-ІІ від 13.03.2018 Жорнокльовівської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

Так пунктом 5 частини 1 статті 57 СК України, в редакції станом на день прийняття рішення сільською радою 13.03.2018 визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 626/4/17 від 12.08.2020 зробив правовий висновок щодо правового режиму земельної ділянки, отриманої внаслідок приватизації. З урахуванням змін до Сімейного кодексу України «тільки в період з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду».

Отже зазначені спірні земельні ділянка не можуть бути об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя сторін і не підлягає поділу, при цьому право власності на відповідну частину такої земельної ділянки може бути визнано одночасно з виділом стороні у власність судом певної частки в майні, але не в якості поділу майна подружжя, а в порядку вимог ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України – для обслуговування виділеної частини будинковолодіння.

Отже, в цій частині аргументи апеляційної скарги ОСОБА_2 є обґрунтованими.

Водночас апеляційний суд враховує, що сторонами не надавалися докази щодо площі вказаних вище земельних ділянок на якій знаходиться спільне нерухоме майно (домоволодіння з надвірними спорудами) та яка необхідна для його обслуговування (зокрема, висновків відповідного експертного дослідження).

Таким чином в силу вимог ст. 120 ЗК України, за змістом яких власник нерухомого майна набуває право власності і на земельну ділянку на якій таке майно знаходиться та яка необхідна для його обслуговування, у суду не було можливості вирішувати питання про наявність приватного права когось із співвласників, кому виділяється у порядку поділу спільного майна об`єкт нерухомості, на відповідну земельну ділянку саме за приписами ст. 120 ЗК України.

Апеляційний суд враховує, що згідно повідомлення ТСЦ МВС №7141 від 31.07.2021 (т.1 а.с.89-90) транспортні засоби:

RENAULT MAGNUM 440, 2006 р.в., білого кольору, ДНЗ НОМЕР_6 , перереєстровано з ОСОБА_2 на ОСОБА_5 10.12.2019;

КАМАЗ 5320, 1981 р.в, сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_7 , перереєстровано на ОСОБА_6 17.10.2019;

сідловий тягач, VOLVO FH 13.400, 2008 р.в., білого кольору, ДНЗ НОМЕР_9 , перереєстровано на ОСОБА_5 16.04.2021;

напівпричіп KOGEL SN, 1997 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_10 , перереєстровано на ОСОБА_5 19.05.2021;

ВАЗ 2121, 1987 р.в., білого кольору, ДНЗ НОМЕР_8 , перереєстровано на ОСОБА_7 29.07.2021, а всього майна відчужено на загальну суму 1 312 725 грн.

Таким чином, оскільки перереєстрація вказаних транспортних засобів, які є спільним майном подружжя, набутим за час шлюбу, відбулася з ОСОБА_2 після фактичного припинення шлюбних відносин та без згоди іншого співвласника ОСОБА_1 , доказів наявності якої в матеріалах справи не має, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 має бути стягнуто 656 362,50 грн грошової компенсації вартості 1 / 2 частки зазначеного майна з урахуванням встановленої висновком експерта від 01.08.2024 № 85 вартості.

Отже, у цій частині аргументи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Кучер Ю. В. є слушними.

Слід взяти до уваги, що у постанові ВП ВС від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 вказано, що з метою захисту прав співвласників майна, у тому числі майна подружжя, норми цивільного та сімейного законодавства (стаття 369 ЦК України, частина третя та четверта статті 60 СК України) містять приписи, згідно з якими для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження подружнього майна.

Тобто відсутність згоди одного зі співвласників (колишнього подружжя) на розпорядження нерухомим майном може бути підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним, і такий спосіб захисту порушеного права власності одного з подружжя може бути ефективним у випадку заявлення позивачем позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

Вирішуючи питання ефективності способу захисту порушеного права шляхом пред`явлення позовних вимог про визнання договору недійсним, Велика Палата Верховного Суду виснує, що пред`явлення позову стороною договору або іншою особою (зацікавленою особою) про визнання недійсним договору є ефективним способом захисту порушеного права у разі, якщо такий позов заявлений з метою повернення одному з подружжя, чиї права порушено, майнових прав та/або частки в спільному майні подружжя, у тому числі шляхом визнання прав на частку, та/або одночасного виділення частки в порядку поділу майна подружжя або встановлення порядку користування цим майном тощо. При цьому підлягає встановленню добросовісність, насамперед, набувача за таким договором (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №916/2813/18 (пункт 8.67)).

В іншому випадку, у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна – ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.

Відтак вказаний спосіб захисту щодо стягнення компенсації вартості частки у спільному майні за неможливості його поділу в натурі внаслідок відчуження одним із співвласників без згоди іншого є ефективним та відповідатиме вказаним вище правовим висновкам ВС.

При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що автомобіль SKODA OCTAVIA, 2006 р.в., чорного кольору, ДНЗ НОМЕР_8 було відчужено 15.08.2014, автомобіль ВАЗ 211210, 2008 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_11 , відчужено 27.03.2009 під час шлюбу сторін за взаємної згоди, що презюмується.

Так за приписами ч.ч.1, 2 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

За обставин цієї справи сторони правомірність відчуження зазначеного майна не оспорювали, відповідні правочини є чинними, отже майно вибуло з їх власності на належній підставі за взаємною згодою, оскільки протилежного стороною позивача не доведено.

Таким чином відповідні аргументи апеляційної скарги ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що в аспекті викладених вище норм права, якими встановлено спільну власність на майно, набуте подружжям за час шлюбу, зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини щодо переліку спільного майна, виходячи із засад рівності часток співвласників у спільному майні подружжя та необхідності забезпечення справедливого балансу інтересів обох співвласників щодо поділу майна в натурі з виділенням у власність кожному як об`єктів нерухомості так і транспортних засобів, у порядку поділу спільного майна подружжя має бути виділено ОСОБА_1 у приватну власність:

- земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 7120685600:02:001:0732, яка знаходиться за адресою Черкаська область, Золотоніський район, Криштопівська сільська рада, за межами населеного пункту, вартістю 122 200 грн;

- автомобіль ВАЗ 211540, сірого кольору, 2012 року випуску, № кузова НОМЕР_3 вартістю 111 083 грн;

- автомобіль вантажний ERF EC, білого кольору, 1997 року випуску, ДНЗ НОМЕР_5 , вартістю 152 377 грн ;

- напівпричіп марки KOGEL, модель: SN 24, 1995 року випуску, червоного кольору, вартістю 95 065 грн;

- причіп ПВА У5, синього кольору, 2008 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , вартістю 16 011 грн;

- КАМАЗ 5320, 1984 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_13 , вартістю 154 900 грн., а всього майна на суму 651 636 грн.

ОСОБА_2 у приватну власність слід виділити:

- житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 вартістю 59 460 грн;

- житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_2 177 334 грн ;

- СЗАП 8357, 1995 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_12 вартістю 104 206 грн;

- КАМАЗ 55102, 1986 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_1 вартістю 45 600 грн;

- КАМАЗ 5320, 1987 р.в., синього кольору, ДНЗ НОМЕР_14 вартістю 175 920 грн ;

- ГКБ 8350, 1986 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_15 вартістю 17 670 грн ;

- ГКБ 8352, 1990 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_16 вартістю 20 550 грн ;

- ЛЕВ 1425, 2012 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_2 вартістю 34 182 грн., всього майна на суму 634 922 грн.

Ураховуючи, що вартість частки майна, що виділяється у власність ОСОБА_1 перевищує вартість частки ОСОБА_2 на 16 714 грн, компенсацію, що стягується з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за спільне майно, відчужене без згоди другого з подружжя, слід зменшити на вказану суму та остаточно визначити розмір компенсації, яку має сплатити ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у сумі 639 648 ,50 грн.

Одночасно апеляційний суд приймає до уваги, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна (див. пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц).

Відтак задоволення позовних вимог про визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя сторін, про що вказано як у первісному так і зустрічному позові, є неефективним способом захисту прав позивача, що є підставою для їх відхилення.

Апеляційний суд відхиляє аргументи скарги представника ОСОБА_1 адвоката Кучер Ю. В. стосовно необхідності виділення усього майна в натурі саме ОСОБА_2 та стягнення з нього на користь іншого співвласника половину вартості спільного майна, адже за приписами ч.1 ст.71 СК України майно подружжя між сторонами ділиться в натурі з дотриманням засад рівності часток.

Тобто по замовчуванню суд зобов`язаний розподілити усе наявне спільне майно в однаковому розмірі між співвласниками, а не передавати таке майно лише одному власнику зі стягненням відповідної грошової компенсації на користь іншого, чого відповідні правові норми не передбачають.

Натомість саме такий порядок поділу співвласники можуть визначити у добровільному порядку на договірних засадах, що в цій справі не мало місця.

Не можна погодитися з посиланнями скарги представника ОСОБА_1 адвоката Кучер Ю. В. про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, виділивши ОСОБА_1 майно, чого вона не просила, адже суд у справі діяв у межах вимог норм матеріального права, зокрема ч.1 ст.71 СК України, щодо поділу майна в натурі з дотриманням рівності часток та вирішував спір про поділ майна у визначений законодавством спосіб, а не в той, що просила позивач, ігноруючи відповідні імперативні положення законодавства.

Слід оцінити критично посилання скарги представника ОСОБА_1 адвоката Кучер Ю. В. про те, що виділяючи ОСОБА_1 у приватну власність спірне майно, суд не врахував, що воно перебуває у користуванні відповідача, так як зазначені обставини не є перешкодою для вирішення спору про поділ майна, що вбачається з аналізу приписів ст. 71 СК України.

Апеляційний суд відхиляє також посилання у скарзі позивача за первісним позовом про те, що суд першої інстанції не врахував відсутність у відповідача права подавати відзив на заяву про збільшення позовних вимог, адже такі аргументи суперечать засадам цивільного судочинства щодо змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України) та нівелюють право відповідача надавати свої заперечення на аргументи позивача, що вбачається з аналізу змісту ст. ст. 43, 178 ЦПК України щодо процесуальних прав сторін справи та змісту відзиву на позов.

За протилежних висновків позивач, подавши заяву про збільшення позовних вимог, позбавляв би відповідача права заперечувати проти таких вимог (право на відповідь), що унеможливлювало реалізацію такого завдання цивільного судочинства як справедливий розгляд та вирішення справи (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Не можна погодитися з посиланнями скарги представника позивача за первісним позовом і про те, що зустрічну позовну заяву подано з пропуском процесуальних строків, з урахуванням такого.

За приписами ч.1 ст.193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Частина 1 статті 191 ЦПК України передбачає, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати відзив.

Ухвалою Драбівського районного суду від 07.10.2024 надано відповідачу 15 календарних днів з дня оголошення даної ухвали строк для подачі суду і позивачу відзиву на збільшенні позовні вимоги.

22.10.2024 засобами поштового зв`язку відповідач подав зустрічну позовну заяву, тобто у межах визначеного судом у справі строку.

Як вказано у п.58 рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відтак апеляційний суд вважає, що усім істотним аргументам апеляційних скарг у справі надано оцінку.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 25.09.2025 у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про часткове задоволення первісних та зустрічних позовних вимог у справі.

Отже подані апеляційні скарги обох сторін підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, апеляційний суд на підставі положень ст.141 ЦПК України щодо покладення на сторін у справі обов`язку відшкодування судових витрат протилежній стороні пропорційно до задоволеної (щодо відповідача) чи відхиленої (щодо позивача) частки позову, прийшов до таких висновків.

Предметом спору у справі за первісним позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої до суду у 2024 році, є вимоги на суму 1 798 917 грн.

За їх розгляд ОСОБА_1 мала заплатити судовий збір у розмірі 5 прожиткових мінімумів за вказаний рік (п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір») 3028 * 5 = 15140 грн.

ОСОБА_1 за розгляд справи судом першої інстанції сплатила 9084 грн судового збору, отже з неї на користь державного бюджету за розгляд справи судом першої інстанції слід достягнути 15140 – 9084 = 6056 грн.

Також у суді першої інстанції ОСОБА_1 здійснила витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн., за проведення двох експертиз 18 000 грн та 14157 грн та за оцінку майна та транспортних засобів - 3500 грн, а всього на суму 53657 грн.

Предметом спору у справі за зустрічним позовом є вимоги на суму 1 286 558 грн з яких ОСОБА_2 просить визнати за ним право власності на майно вартістю 643 279 грн, отже за їх розгляд судом першої інстанції ОСОБА_2 вірно сплатив 6 432,79 грн судового збору.

За апеляційний перегляд справи ОСОБА_1 мала сплатити 23 274,05 грн судового збору, що встановлено ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10.11.2025.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28.11.2025 за клопотанням представника ОСОБА_1 їй відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

За апеляційний перегляд справи ОСОБА_2 сплатив згідно ухвали Черкаського апеляційного суду від 10.11.2025 судовий збір у сумі 13 626 грн.

Первісні позовні вимоги у справі задоволено на 72 %, зустрічні позовні вимоги у аспекті ціни заявленого ОСОБА_2 позову задоволено на 100 %, отже за розгляд справи судом першої інстанції щодо первісного позову:

- з ОСОБА_1 на користь державного бюджету слід стягнути 6056 грн судового збору;

- з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційно до задоволеної частки первісних позовних вимог слід стягнути 10 900,80 грн судового збору, та 38 633,04 грн судових витрат, що складаються з витрат на правничу допомогу, за проведення судових експертиз та за оцінку майна та транспортних засобів, а всього 49 533,84 грн;

за зустрічним позовом у суді першої інстанції:

- з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , зважаючи на повне задоволення вимог зустрічного позову, має бути стягнуто 6 432,79 грн судового збору.

За апеляційний перегляд справи (щодо первісного позову):

- з ОСОБА_1 пропорційно до відхиленої частки її позовних вимог до державного бюджету слід стягнути 6 516,73 грн судового збору;

- з ОСОБА_2 пропорційно до задоволеної частки первісних позовних вимог до державного бюджету слід стягнути 16 757,32 грн судового збору.

За апеляційний перегляд справи (щодо зустрічного позову):

- з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пропорційно до задоволеної частки зустрічних позовних вимог слід стягнути судовий збір у сумі 13 626 грн.

Частиною 10 статті 141 ЦПК України встановлено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже після взаємозаліку стягуваних сум судових витрат, остаточно за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 29 475,05 грн судових витрат.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Кучер Ю. В. та апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 25.09.2025 у даній цивільній справі – скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

Провести поділ спільного майна подружжя наступним чином :

виділити та визнати за ОСОБА_1 право власності на наступне майно:

- земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 7120685600:02:001:0732, яка знаходиться за адресою Черкаська область, Золотоніський район, Криштопівська сільська рада, за межами населеного пункту;

- автомобіль ВАЗ 211540, сірого кольору, 2012 року випуску, № кузова НОМЕР_3 ;

- автомобіль вантажний ERF EC, білого кольору, 1997 року випуску, ДНЗ НОМЕР_5 ;

- напівпричіп марки KOGEL, модель: SN 24, 1995 року випуску, червоного кольору;

- причіп ПВА У5, синього кольору, 2008 року випуску, № шасі НОМЕР_4 ;

- автомобіль КАМАЗ 5320, 1984 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_13 .

Виділити та визнати за ОСОБА_2 право власності на наступне майно :

- житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_2 ;

- причіп СЗАП 8357, 1995 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_12 ;

- автомобіль КАМАЗ 55102, 1986 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_1 ;

- автомобіль КАМАЗ 5320, 1987 р.в., синього кольору, ДНЗ НОМЕР_14 ;

- причіп ГКБ 8350, 1986 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_15 ;

- причіп ГКБ 8352, 1990 р.в., зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_16 ;

- причіп ЛЕВ 1425, 2012 р.в., сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 639 648, 50 грн грошової компенсації.

У задоволені решти вимог первісного та зустрічного позовів у даній справі – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України за розгляд справи судом першої інстанції 6056 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України 6 516,73 грн судового збору за апеляційний перегляд справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь державного бюджету України 16 757,32 грн судового збору за апеляційний перегляд справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій 29 475,05 грн судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 28.01.2026.

Суддя-доповідач

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua