Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №712/13561/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/322/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/13561/25 Категорія: 305010500 Борєйко О. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіСіренко Ю. В., Василенко Л. І.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Попельнухи Юлії Ігорівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.11.2025 (суддя в суді першої інстанції Борейко О. М., повний текст рішення складено 02.12.2025) у справі за позовом Державного агенства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління Державного агенства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області (Черкаський рибоохоронний патруль) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в :

у жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 011496 від 18.02.2025, ОСОБА_1 , 18.02.2025 о 16 годині на річці Дніпро, поблизу с. Коробівка здійснював лов риби щуки жерлищем в кількості 15 штук, чим порушив Правила любительського рибальства, затверджені Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 700 від 19.09.2022, а саме виловив щуку 10 штук, чим завдав збитків рибному господарству України на суму 34 680 грн., та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 85 КУпАП.

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області в справі № 695/988/25 від 03.07.2025, яка набрала законної сили 14.07.2025, провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП було закрите, в зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, судом встановлено.

Розмір завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди внаслідок незаконного добування цінних видів водних біоресурсів становить 34 680 грн.

Розрахунок матеріальної шкоди був проведений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 № 1042 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів».

Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету України та місцевих бюджетів, тому збитки, заподіяні відповідачем, повинні бути внесені до спеціального фонду охорони навколишнього середовища Золотоніської територіальної громади.

В позовній заяві позивач просив стягнути з ОСОБА_1 грошове стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища в сумі 34 680 грн. до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Золотоніської територіальної громади та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 3 028 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.11.2025 позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 грошове стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в сумі 34 680 грн. до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Золотоніської ТГ та на користь Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано доведеністю позовних вимог. Судом враховано, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП знайшла своє повне підтвердження в суді та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 18.02.2025, актом виявлення та вилучення від 18.02.2025, розпискою ОСОБА_1 . Крім того, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито не за реабілітуючими обставинами, тобто не за обставинами, які спростовують факт наявності вини у скоєнні адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Попельнуха Ю. І. просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.11.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що наявність вини у вказаній категорії справ встановлюється під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається, тому суд неправомірно визнав встановленим факт вини відповідача та поклав на нього цивільно-правову відповідальність без належних і допустимих доказів.

Крім того, в рішенні суду не наведеного жодного розрахунку, згідно якого отримано стягнуту з відповідача суму збитків, тому відсутність таких даних в судовому рішенні порушує норми матеріального права, які регламентують порядок визначення шкоди і її розмір є сумнівним та необґрунтованим.

Також вказано, що шкода, завдана внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів повинна бути відшкодована відповідній місцевій раді за місцем завдання шкоди, тому спричинені збитки стягуються не на користь органів рибоохорони, а на користь територіальної громади. Скаржник вважає, що позов подано неналежним позивачем, що тягне за собою наслідки, передбачені ЦПК України.

Орієнтовний розрахунок витрат, які ОСОБА_1 очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 21 816,80 грн., які складаються з судового збору 1 816,80 грн. та 20 000 грн. витрати на професійну правничу допомогу. Вказано, що докази витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів з дня винесення рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Управління Державного агенства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для скасування рішення суду.

Зазначено, що дії ОСОБА_1 за ознаками ч. 4 ст. 85 КУпАП кваліфіковані правильно, оскільки він грубо порушив правила рибальства із застосуванням заборонених знарядь лову. Вина відповідача є доведеною, а обставина закриття провадження в адміністративній справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП не є реабілітуючою обставиною, яка звільняє від обов`язку відшкодування шкоду.

Розмір збитків обрахований у відповідності до Додатку № 1 до постанови КМУ від 29.09.2023 № 1042 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів, затверджено такси для обчислення розміру шкоди». Такса за незаконний вилов однієї особини щуки станом на 2025 рік складає 3 468 грн., оскільки відповідач виловив 10 екземплярів щуки, тому розмір збитків нарахований у відповідному розмірі в сумі 34 680 грн.

Крім того вказано, що позови про відшкодування збитків за незаконний вилов подають уповноважені державні органи, до яких відносяться в тому числі органи Державного агенства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, тому доводи апеляційної скарги, що позов подано неналежним позивачем є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

За правилами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу про адміністративне правопорушення № 011496 від 18.02.2025, (а.с. 14) ОСОБА_1 18.02.2025 о 16 годині на річці Дніпро, поблизу с. Коробівка здійснював лов риби щуки жерлищем та виловив рибу щуку в кількості 10 штук, чим порушив Правила любительського рибальства, завдавши збитки рибному господарству України в розмірі 34 680 грн. та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 85 КУпАП.

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області в справі № 695/988/25 від 03.07.2025, яка набрала законної сили 14.07.2025, провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП було закрите, в зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

В описовій частині постанови Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03.07.2025 суд зазначив наступне:

«Враховуючи викладене, суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді та підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення від 18.02.2025, актом виявлення та вилучення від 18.02.2025, розпискою ОСОБА_1 від 18.02.2025.

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1 за ознаками ч. 4 ст. 85 КУпАП кваліфіковані правильно, оскільки він грубо порушив правила рибальства, із застосуванням заборонених знарядь лову».

Відповідно до ч. 1 ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 10 ЗУ «Про тваринний світ» передбачено, що громадяни зобов`язані, зокрема, відшкодувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Згідно ч. 4 ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється КМУ.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 зазначеного вище Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Стаття 247 КУпАП наводить виключний перелік підстав, за яких провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

У разі відсутності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

В разі наявності вини особи, що притягується до адміністративної відповідальності та закінчення строків накладення адміністративного правопорушення – провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі ст. 38 КУпАП.

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 695/988/25 від 03.07.2025, яка набрала законної сили 14.07.2025 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП грубе порушення правил рибальства провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 641/2795/16-ц, від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16; від 16.04.2019 у справі № 927/623/18.

Доводи апеляційної скарги про те, що вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається, тому суд неправомірно визнав встановленим факт вини відповідача та поклав на нього цивільно-правову відповідальність без належних і допустимих доказів є безпідставними та спростовуються вищенаведеними нормами чинного законодавства та позиціями Верховного Суду.

В частині доводів апеляційної скарги щодо визначення розміру збитків апеляційний суд враховує, що під час розгляду судом справ про адміністративне правопорушення питання щодо відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу ОСОБА_1 не вирішувалося.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди.

Розмір шкоди підлягає доказуванню на підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Судом першої інстанції надана належна оцінка наданого позивачем розрахунку завданої відповідачем майнової шкоди збитків (а.с. 20) та визначено розмір збитків саме за постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 року № 1042 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів».

Відповідно до додатку 1 до постанови КМУ від 29.09.2023 № 1042 такса за незаконний вилов однієї особини щука звичайна Esox Lucius становить 204 неоподатковані мінімуми доходів громадян (3 468 грн.)

Вказана постанова чинна на момент виникнення спірних правовідносин 18.02.2025. Тому, при визначенні розміру збитку за десять екземплярів щуки, суд вірно керувався для визначення вартості виловленої щуки саме розміром, визначеним постановою № 1042. Правильність такого розрахунку не спростована відповідачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що Державне агенство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління Державного агенства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області (Черкаський рибоохоронний патруль) не наділено правом на звернення до суду з відповідним позовом, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Позови про стягнення збитків за незаконний вилов подають уповноважені державні органи.

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та правління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та уповноважені подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Таким чином, враховуючи положення ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» органи Держрибагенства є уповноваженим суб`єктом для подання відповідних позовів про відшкодування шкоди, а тому позивач, в даному випадку, наділений правом на подачу відповідного позову до суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що шкода, завдана внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів повинна бути відшкодована відповідній місцевій раді за місцем завдання шкоди, тому спричинені збитки стягуються не на користь органів рибоохорони, а стягуються на користь територіальної громади є безпідставними та відхиляються колегією суддів, оскільки за рішенням суду відповідна шкода стягнута судом першої інстанції до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Золотоніської ТГ, тобто на казначейський рахунок органу місцевої ради, в межах адміністративної території якої вчинено правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Попельнухи Юлії Ігорівни – залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.11.2025 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 27.01.2026.

Суддя - доповідач

Судді