Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №638/7152/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року

м. Харків

справа № 638/7152/25

провадження № 22-ц/818/782/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Пилипчук Н.П., Курила О.М.

сторони справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 21 серпня 2025 року у складі судді Тимченка А.М.,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 485539-КС-001 від 05012024 року в загальному розмірі 36141 грн. 82 коп., з якої заборгованість за отриманий та неповернутим тілом кредитом у розмірі 12210,22 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами у розмірі 23931 грн. 60 коп., та 2422 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.01.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , шляхом обміну електронними повідомленнями, укладено договір № 485539-КС-001 про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». За умовами цього договору ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» зобов`язалось надати позичальнику грошові кошти в сумі 12210,22 грн на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,14816782 % за кожен день користування кредитом, а позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кредит на умовах встановлених договором та графіком платежів. Позивач зазначає, що свої зобов`язання виконав належним чином, а саме зарахував на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 12210,22 грн. Проте, всупереч вимог законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, лише частково сплатив на виконання своїх зобов`язань за договором, а саме у розмірі 16111,98 грн, внаслідок чого станом 31.03.2024 утворилася заборгованість в розмірі 36141,82 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 12210,22 грн; суми прострочених платежів по процентах - 23931,60 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Харкова від 21 серпня 2025 року позов ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 485539-КС-001 про надання кредиту від 05.01.2024 року у розмірі 28880,38 грн та 1935,50 грн судового збору.

Рішення обґрунтовано тим, позивач надав докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором № 485539-КС-001, тому наявні підстави для судового захисту цивільних прав позивача в обраний ним спосіб.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення змінити в частині розміру стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредитному договору, а саме задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, в решті - рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду про часткове задоволення позову базуються на хибному ототожненні понять денної процентної ставки та процентної ставки в день, помилковому сприйняттю норм Закону України «Про споживче кредитування» та існуючої судової практики. Тому розрахунки здійснені судом щодо заборгованості за процентами є помилковими. Крім цього, відповідно до ч.2 ст 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються , зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані за наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості тощо. Також комісія за надання кредиту та порядок її сплати визначені пунктами 1.4, 2.7, 5.2 Правил про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» які є невід`ємною частиною договору про надання кредиту. Тому суд дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення комісії.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволені позову ТОВ «Бізнес Позика» у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення кредитного договору, не надано доказів на перерахування відповідачу кредитних коштів, визначена в договорі процентна ставка суперечить нормам Закону а отже є нікчемною та відповідно до цього заборгованість за кредитом відсутня.

19.11.2025 від ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика», в якому представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» без задоволення, в свою чергу апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасувати рішення першої інстанції та відмовити у задоволені позову повністю.

19.11.2025 від ТОВ «Бізнес Позика надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а власну апеляційну скаргу задовольнити, скасувавши рішення першої інстанції в частині розміру заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи що 05.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №485539-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до п.2 Договору, відповідач отримав кредит у розмірі 14000,00 грн. строком на 24 тижнів, а саме до 21.06.2024 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,14816782% в день знижена процентна ставка(фіксована ставка), стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000%. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Комісія за надання Кредиту (надалі- Комісія): 2 100,00 грн. Нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Супровідні послуги відсутні, тарифи не змінні в продовж дії Договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до договору, який Сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою (далі - Додаткова угода). Згідно із п.3.2 Договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 Договору встановлено графік платежів, якого повинен дотримуватись позичальник. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6206. номер телефону: НОМЕР_2 05.01.2024 13:29:01. (а.с.196-202)

Крім того, 05.01.2024 13:27:55 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7882. номер телефону: НОМЕР_2 підписала ПАСПОРТ СПОЖИВЧОГОКРЕДИТУ, чим підтвердила ознайомлення з аналогічними умовами кредитування.(а.с.193-195)

Згідно з умовами договору номером електронного платіжного засобу ОСОБА_1 є банківська картка НОМЕР_3 .

05.01.2024 року о 13:29:31 год. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» здійснило переказ грошових коштів на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 у загальному розмірі 14000,00 грн, призначення платежу: «Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. до кредитного дог. №485539-КС-001 від 05.01.2024 Без ПДВ», що підтверджується довідкою директора ТОВ ««ПРОФІТГІД».(а.с.215)

Відповідно до листа АТ «УНІВРЕСАЛ БАНК» від 17.07.2025 № БТ/Е-7860, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , банком було емітовано карту № НОМЕР_1 та відкрито на неї відповідний банківський рахунок.(а.с.112)

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого Банком, станом на 31.03.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 36141,82 грн., з яких: 12210,22 грн. суми прострочених платежів по тілу кредиту; 23931,60 грн. суми прострочених платежів по процентах; 1050 грн. суми прострочених платежів за комісією. Крім того з розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 сплатила на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 16 111,98 грн чотирма платежами (двічі по 3030 грн - 19 січня та 05 лютого 2024 року, 3034,45 грн - 21 лютого 2024 року, 7017,53 грн - 15 березня 2024 року), які позивач спрямував наступним чином: 1 789,78 грн - сплата тіла кредиту; 12 222,2 грн - сплата відсотків; 2100 грн - сплата комісії.(а.с.189-191)

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).

Згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_5 , до якого прив`язано банківську карту № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 за період 05.01.2024 - 21.06.2024, на банківський рахунок останньої 05 січня 2024 року о 13:29:32 год. зараховано грошові кошти у розмірі 14000,00 грн.(а.с.113-124)

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Договір містить податковий номер, паспортні дані, адресу, електронну адресу, номер мобільного телефону ОСОБА_1 . Також в договорі зазначено номер електронного платіжного засобу - банківської картки, видачу якої на ім`я відповідача підтверджено листом АТ «Універсал Банк». Судом також встановлено, що безпосередньо після підписання договору відповідачем на її банківську картку було зараховано грошові кошти у розмірі, узгодженому в договорі (14000 грн) що в свою чергу підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» та випискою по рахунку наданою АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду першої інстанції від 03.07.2025 року. Крім ОСОБА_1 підписала договір електронним підписом одноразовими ідентифікатором UA-6206 із отриманням повідомлення з відповідним ідентифікатором на номер телефону НОМЕР_2 , дата підписання 05.01.2024 13:29:01 тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо укладення даного кредитного договору та про те що доводи відповідача про неукладеність договору є неспроможними.

З приводу нарахування комісії колегія судів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Колегія суддів звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність нарахування комісії за надання кредиту у сумі 2100,00 грн та зарахування розподілених на погашення комісії коштів в тіло кредиту.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

З приводу відсоткової ставки колегія судів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, - з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом

Як встановлено судом, кредитний договір № 485539-КС-001 укладено 05 січня 2024 року, тобто в період, коли допускався максимальний розмір денної процентної ставки не більше 2,5%. За умовами кредитного договору стандартна процентна ставка - 2%, знижена - 1,14816782%.

Таким чином в Договорі передбачена фіксована процентна ставка, доказів продовження кредитного строку або зміни інших істотних умов матеріали справи не містять.

Тому колегія суддів погоджується з висновками першої інстанції та вважає доводи відповідача про нікчемність п. 2.4 Кредитного договору та застосування наслідків його нікчемності та про зниження процентної ставки до 1% в день та перерахунку відсотків необґрунтованими. ,

Щодо розрахунку заборгованості колегія судів зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого Банком, станом на 31.03.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 36141,82 грн., з яких: 12210,22 грн. суми прострочених платежів по тілу кредиту; 23931,60 грн. суми прострочених платежів по процентах; 1050 грн. суми прострочених платежів за комісією.

Оскільки сплачені відповідачем грошові кошти, які позичальником на власний розсуд спрямовано на погашення комісії, зараховані у тіло кредиту то призвело до зменшення останнього до 10 110,22 грн, перерахунку також підлягають відсотки оскільки, відповідно до п.3.2 Договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Відповідно до пункту 3.2.2. договору Сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення строку дії Договору

Враховуючи дати здійснення відповідачем платежів, заборгованість за тілом має наступний вигляд: 05.01.2024-19.01.2024 - 14000,00 грн; 20.01.2024-05.02.2024 - 13381,10 грн; 06.02.2024-21.02.2024 - 12601,46 грн; 22.02.2024-15.03.2024 - 11821,82 грн; 16.03.2024-21.06.2024 - 10110,22 грн.

Враховуючи розмір процентної ставки за кожен день користування періодом (1,1481678 % протягом період з 05.01.2024 до 08.03.2024; 2% з 09.03.2024 до 21.06.2024), нарахування процентів підлягає пропорційному зменшенню, враховуючи заборгованість за тілом кредиту на день нарахування процентів та враховуючи сплачені відповідачем грошові кошти в рахунок сплати відсотків -12210,22 грн, сума заборгованості за процентами підлягає зменшенню з 23931,60 грн до 18770,16 грн що повністю відповідає висновкам суду першої інстанції.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованості за кредитним договором в розмірі 28880,38 грн. Доводи товариства зазначеного висновку суду не спростовують.

Відповідно до змісту норми ст. 83 ЦПК України усі докази позивач має надавати вчасно до суду першої інстанції. У скарзі не наведені поважні причини, з яких позивач не зміг вчасно надати до суду першої інстанції ті документи, які позивач вперше надав до суду в якості додатку до апеляційної скарги, а саме: лист Національного банку України від 15.01.2024 №14-0004/3433 (а.с. 155-157).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційних скарг не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 21 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук