Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №638/19618/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 638/19618/25 Головуючий суддя І інстанції Гребенюк В. В.

Провадження № 33/818/390/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2025 року, стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова,

- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення, у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що 23.09.2025 року о 18:20 год. в м. Харкові по вул. Клочківській, 326, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка зупинилась попереду нього. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні ушкодження, чим спричинено матеріальні збитки. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, що зобов`язує водія під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним та п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за положеннями якого водій зобов`язаний залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу. За вказане правопорушення 23.09.2025 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АПР1 № 463015.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив судову постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Посилався на поважність неприбуття в судові засідання в суд першої інстанції. Вказував, що на перехресті водій Тойоти перетнув стоп лінію, перетнув майже весь пішохідний перехід та раптово, безпричинно. Різко зупинився, це відбувалось в середній полосі руху, в якому малося три полоси, при цьому в автомобілі Тойота не працювали стоп сигнали. Вказував також про те, що існують свідки цієї події.

В судове засідання в суд апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_2 не з`явилася, про час та місце розгляду апеляційної скарги була повідомлена належним чином.

16 січня 2026 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 , в якій вона просила розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 без її участі. Також зазначала, що претензій до ОСОБА_1 не має. Страхова компанія відшкодувала вартість ремонту її автомобіля «Тойота Яріс» після ДТП.

Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 270 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість проведення судового розгляду без участі потерпілої ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, передбачених п.п. 12.1, 13.1.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на докази, а саме відомості, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення; схемі місця ДТП; письмових поясненнях потерпілої; письмових поясненнях ОСОБА_1 ; письмових поясненнях свідків.

Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що 23.09.2025 року об 18:20 год. водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Тойота» під керуванням ОСОБА_2 , який зупинився попереду нього.

З відомостей цього протоколу вочевидь вбачається, що ОСОБА_1 знав про те, що працівники поліції склали стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, оскільки 23.09.2025 року саме в цьому протоколі він особисто поставив свій підпис за отримання тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами.

Належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва для ініціювання проведення службової перевірки, не звертався з позовом до суду в порядку КАС України на дії працівників поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, а також не звертався із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.

Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг ОСОБА_1 на дії працівників поліції, а також відсутність відповідних висновків інших компетентних органів щодо незаконності дій працівників поліції під час складення ними протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та схеми місця ДТП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі та схемі відповідають дійсності, тому можуть слугувати доказами у справі.

Відповідно до письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 (арк. 6) вбачається, що 23вересня 2025 року вона рухалася по вул. Клочківській зі сторони вул. Лесі Курбаса в м. Харкові у напрямку окружної на перехресті вулиць зупинилася на заборонений червоний сигнал світлофора. Після чого відчула сильний поштовх в задню частину автомобіля. У зв`язку з чим її автомобіль переїхав перехрестя. Вийшовши з автомобіля побачила, що в її автомобіль в`їхав автомобіль, а кермом якого був чоловік у військовій формі, який почав знімати з автомобіля номерні знаки та сховав їх у свою автівку. Після чого вона викликала працівників поліції. Чоловік підійшовши до неї, який був за кермом автомобіля, почав кричати та звинувачувати її у ДТП. Номерні знаки транспортного засобу, який був позаду неї Тойота Ленд Крузер 100 – НОМЕР_1 .

Належить врахувати, що оцінюючи матеріали справи, а також відомості цих письмових пояснень потерпілої, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості пояснень потерпілої не спростовуються будь-якими фактичними відомостями.

Зокрема, ОСОБА_1 посилався на існування свідків, які могли підтвердити, що ОСОБА_2 зупинилась перед ним без будь-яких підстав, в тому числі, вказував що на світлофорі було зелене світло.

Однак належить взяти до уваги, що ОСОБА_1 не заявляв клопотання про виклик та допит цих свідків.

Також належить врахувати, що в матеріалах цієї справи містяться письмові пояснення свідка ОСОБА_1 , які за своїм змістом є ідентичні поясненням ОСОБА_3 , який притягається до адміністративної відповідальності.

З відомостей матеріалів цієї справи вбачається, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 , який притягається до адміністративної відповідальності, а тому суд апеляційної інстанції ставиться критично до об`єктивності цих пояснень та розцінює їх як обраний спосіб захисту для уникнення ОСОБА_1 відповідальності.

Поряд з цим, відповідно до пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виїхала на перехрестя, проїхала стоп лінію та майже проїхала пішохідний перехід та зупинилася.

Такі пояснення ОСОБА_5 є необ`єктивними та не відповідають дійсності, оскільки відповідно до відомостей схеми місця ДТП (арк. 3) вочевидь вбачається, що місце зіткнення автомобілей під керуванням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходиться між стоп лінією та пішохідним переходом.

Ця схема була складена безпосередньо після зіткнення автомобілів на місці пригоди та була засвідчена особистими підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Тобто вони погодились з правильністю зафіксованих відомостей працівником поліції у цій схемі.

Такі відомості схеми місця ДТП спростовують пояснення ОСОБА_5 про те що ОСОБА_2 проїхала і стоп лінію і пішохідний перехід та безпідставно зупинила транспортний засіб.

Крім того, відповідно до вимог п. 13.1 ПДР України, водій незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

З пояснень ОСОБА_1 вочевидь вбачається, що останній бачив, як попереду нього рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2 .

Отже, враховуючи вимоги п. 13.1 ПДР України, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, повинен був стежити за обстановкою, яка відбувалась попереду автомобіля, яким він керував, а саме дотримуватись безпечного інтервалу з автомобілем, який рухався попереду нього, а саме з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 , чого він не зробив.

Поряд з цим, відповідно до вимог п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємо ввічливими.

Відповідно до вимог п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Отже, рухаючись по проїжджій частині ОСОБА_2 допускала, що інші учасники дорожнього руху, в тому числі і ОСОБА_1 , який рухався позаду неї, теж буде неухильно виконувати Правила дорожнього руху, а саме дотримуватись безпечної дистанції.

Крім того, належить взяти до уваги, що ОСОБА_1 не звертався до суду апеляційної інстанції з клопотанням про допит свідків, які, нібито, могли підтвердити його невинуватість, а враховуючи усталену практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції не має процесуальної можливості за власної ініціативи викликати та допитувати свідків, оскільки це може свідчити про неупередженість суду.

Крім того, ОСОБА_6 просив призначити судову автотехнічну експертизу для встановлення механізму вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали цієї справи містять достатньо відомостей для того, щоб встановити чи винуватий ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП без залучення експерта, а тому у задоволенні цього клопотання ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.п. 12.1, 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ст. 124 КУпАП до адміністративної відповідальності, а тому посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про проведення судової автотехнічної експертизи.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков