Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №643/592/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 січня 2026 року

м. Харків

справа № 643/592/25

провадження № 22-ц/818/630/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря — Смелянець К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Субочева Сергія Юрійовича на рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року, постановлене під головуванням судді Сугачової О.О.-

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з опалення у розмірі 110 920,00 грн. а також судові витрати.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги теплопостачання на загальну суму 110 920 гривень 00 копійок, з яких: 72 309,77 грн – за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.01.2013 по 30.11.2024; 882,00 грн – за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.11.2024; 32 177,12 грн – за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2013 по 30.11.2024; 511,20 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.11.2024; 837,52 грн – за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.11.2024; 272,31 грн – за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 30.11.2024; 2 895,89 грн – інфляційні втрати; 1 034,19 грн – 3% річних. Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір в сумі 3 028 гривень 00 копійок в рівних частках по 757 гривень 00 копійок з кожного.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Субочев Сергій Юрійович просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що про існування вказаного рішення суду відповідач дізнався лише після блокування його карткового рахунку, про розгляд справи не був повідомлений. Вважає, що судом першої інстанції порушено безпідставно віднесено дану справу до малозначної, оскільки ціна позову складає 110 000 грн. Зазначає, що з 2014 року він не проживав за адресою своєї реєстрації та не користувалися наданими позивачем послугами, а з 02.07.2021 року знятий з реєстрації за вказаною адресою. Тому відсутні підстави для стягнення з нього позовних вимог. Крім того звертає увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги позивача поза межами строків позовної давності.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Внаслідок невиконання відповідачами обов`язку по оплаті житлово-комунальних послуг з теплопостачання утворилась заборгованість за надані послуги, що підлягає стягненню солідарно з усіх зареєстрованих осіб за вказаною адресою.

Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, які надає позивач (а.с.11,14).

За вказаною адресою КП «Харківські теплові мережі» на ім`я ОСОБА_1 відкрито обліковий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідачі будучи зобов`язаними своєчасно сплачувати плату за отриманні послуги, припинили виконувати взяті на себе зобов`язання та не погашають заборгованість добровільно.

У зв`язку із порушенням відповідачами зобов`язань, заборгованість відповідачів за вказані вище послуги складає: 110 920,00 грн, з яких: 72 309,77 грн – за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.01.2013 по 30.11.2024; 882,00 грн – за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.11.2024; 32 177,12 грн – за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2013 по 30.11.2024; 511,20 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.11.2024; 837,52 грн – за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.11.2024; 272,31 грн – за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 30.11.2024; 2 895,89 грн – інфляційні втрати; 1 034,19 грн – 3% річних.

Як на підставу позовних вимог Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» посилалось на те, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, які надаються позивачем. Відповідачі будучи зобов`язаними своєчасно сплачувати плату за отриманні послуги, припинили виконувати взяті на себе зобов`язання та не погашають заборгованість добровільно. У відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 утворилася заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 110 920,00 грн, з яких: 72 309,77 грн – за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.01.2013 по 30.11.2024; 882,00 грн – за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.11.2024; 32 177,12 грн – за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2013 по 30.11.2024; 511,20 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.11.2024; 837,52 грн – за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.11.2024; 272,31 грн – за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 30.11.2024; 2 895,89 грн – інфляційні втрати; 1 034,19 грн – 3% річних. Зазначену суму заборгованості представник позивача просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача, а також суму судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно із Законом Україні «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово- комунальних послуг (виконавець), і фізичної та юридичного особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з вимогами ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

У відповідності зі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення,а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов`язані оплатити надані послуги.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачі не виконували свої обов`язки з оплати послуг теплопостачання, які фактично були надані КП «Харківські теплові мережі».

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також інфляційних втрат і 3% річних є обґрунтованим.

Разом з тим судова колегія не погоджується з розміром стягнення заборгованості, оскільки судом стягнута сума поза межами строку позовної давності.

Відповідач в апеляційній скарзі просить про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Оскільки відповідач не був обізнаний про наявність такого спору, не отримував копію позовної заяви, ухвалу про відкриття провадження у справі колегія суддів вважає, що заява про застосування позовної давності має бути прийнята судом апеляційної інстанції.

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду 17.01.2025 року з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів заборгованість за період з 01.01.2013 року по 30.11.2024 року у розмірі 110 920 грн.., з яких з яких: 72 309,77 грн – за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.01.2013 по 30.11.2024; 882,00 грн – за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.11.2024; 32 177,12 грн – за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2013 по 30.11.2024; 511,20 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.11.2024; 837,52 грн – за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.11.2024; 272,31 грн – за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 30.11.2024; 2 895,89 грн – інфляційні втрати; 1 034,19 грн – 3% річних.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року та діяв до 30.06.2023 року.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином наявні підстави для стягнення заборгованості в межах позовної давності за період з 02.04.2017 року, оскільки строк позовної давності за зазначений період продовжений Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану», який вже був чинним на момент скасування Закону України 540-IX від 30 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» .

Окрім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Матеріали справи свідчать про те, що КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за період з 01.01.2013 року по 30.11.2024 року в загальній сумі становить 110 920 грн., в тому числі поза межами строку позовної давності.

Враховуючи, що КП «Харківські теплові мережі» звернулось з вказаним позовом 17.01.2025 року, тобто під час дії воєнного стану, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач має право на стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг, обов`язок сплати якої настав з 02 квітня 2017 року.

Стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає сума заборгованості за послуги з теплопостачання у межах строку позовної давності за період з 02.04.2017 року по 30.11.2024 року у розмірі 93544, 10 грн.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на те, що він з 2014 року не проживає за адресою АДРЕСА_2 , а з 02.07.2021 року знятий із місця реєстрації і не споживав послуги, за які позивач просить стягнути солідарно виниклу заборгованість.

Разом з тим апелянтом не надано доказів щодо звернення до позивача з заявою про тимчасове непроживання за вказаною адресою з 2014 року, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач ОСОБА_2 фактично не користувався наданими позивачем послугами з 2014 року.

Враховуючи, що ОСОБА_2 з 02.07.2021 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 28.06.2025 року, а тому підстави для стягнення заборгованості з ОСОБА_2 з 02.07.2021 року за надані позивачем послуги за адресою АДРЕСА_2 відсутні.

З огляду на викладене, судова колегія вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення змінити в частині стягнення заборгованості за надані послуги та стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з опалення за період з 02.04.2017 року по 01.07.2021 року в розмірі 35314,54 грн., а також за період з 03.2019 року по 06.2021 року інфляційні втрати у розмірі – 2570,33 грн та 3% річних. у розмірі 976,17 грн. А також стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з опалення за період з 02.07.2021 року по 30.11.2024 року в розмірі 19782,11 грн., 882,00 грн – за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.11.2024; 32 177,12 грн – за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 30.11.2024; 511,20 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.11.2024; 837,52 грн – за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.11.2024; 272,31 грн – за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 30.11.2024; а також за період з 07.2021 по 11.2021 року інфляційні втрати у розмірі 162,78 грн та 3% річних у розмірі 58,02 грн. У задоволенні позову КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги за період з 01.01.2013 року по 01.04.2017 року слід відмовити.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляд справи як малозначної з урахуванням, що ціна позову перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Враховуючи, що дана справа є незначної складності та ціна позву не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд мав підстави розглянути справу в спрощеному позовному провадженні.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людиниіосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За подачу позову КП Харківські теплові мережі» сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн.

Оскільки позовні вимоги КП Харківські теплові мережі» задоволено частково, тому судовий збір за подачу позовної заяви підлягає стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» пропорційно задоволенних вимог у розмірі 2553,51 грн. по 851,17 грн з кожного.

З ОСОБА_2 на користь КП Харківські теплові мережі» підлягає стягненню судовий збір відповідно до задоволених позовних вимог у розмрі 265,25 грн.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплачено судовий збір в розмірі 4542 грн.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги пропорційно задоволених вимог в розмірі 4144,12 підлягає стягненню з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_4 .

Шляхом взаємозаліку зазначених сум судового збору з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3878, 90 грн ( (4144,12 грн. – 265,25 грн).

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Субочева Сергія Юрійовича – задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року змінити.

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з опалення за період з 02.04.2017 року по 01.07.2021 року в розмірі 35314,54 грн., а також за період з 03.2019 року по 06.2021 року інфляційні втрати у розмірі – 2570,33 грн та 3% річних. у розмірі 976,17 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з опалення за період з 02.07.2021 року по 30.11.2024 року в розмірі 19782,11 грн. 882,00 грн – за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.11.2024; 32 177,12 грн – за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 30.11.2024; 511,20 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.11.2024; 837,52 грн – за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.11.2024; 272,31 грн – за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 30.11.2024; а також за період з 07.2021 по 11.2021 року інфляційні втрати у розмірі 162,78 грн та 3% річних у розмірі 58,02 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 2553,51 грн. по 851,17 грн з кожного.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3878, 90 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова