Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №570/3297/25 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2026 року м. Рівне

Справа № 570/3297/25

Провадження № 33/4815/223/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю:

захисника – Рибченка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Рибченка А.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2025 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 06.07.2025 року о 02 год. 48 хв. в с. Ходоси на вул. Центральна, 12 водій ОСОБА_1 керував т/з Audi A7, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810, що підтверджується тестом №3006 від 06.07.2025 р., результат огляду становить 1,42 ‰. Дана подія зафіксована на засоби відеозапису. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2,9 а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Рибченко А.О. просить скасувати постанову суду від 12 грудня 2025 року та закрити провадження у справі.

Вказує, що судом не надано оцінки відповіді на адвокатський запит щодо апарату драгер, в якому констатовано, що такий апарат на момент події не міг бути використаний, а його результати отримані з порушенням правил експлуатації приладу. Зазначає, що судом також проігноровано та залишено без уваги твердження захисту про те, що матеріали справи не містять жодних доказів керування ОСОБА_1 жодним транспортним засобом та будь-якого руху транспортного засобу чи його наявність, що підтверджується відеозаписом, долученим до матеріалів справи. Наголошує на відсутності відеофіксації проведення огляду ОСОБА_1 поліцейськими з використанням спеціальних технічних засобів, а також на нездійсненні дій щодо відсторонення його від керування транспортними засобами, що свідчить про недотримання поліцейськими вимог закону, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

Заслухавши доводи захисника Рибченка А.О. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За положеннями ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимогами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Згідно з ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Проте, всупереч вказаних вимог закону, місцевий суд не з`ясував всі обставини справи та дійшов невірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Обґрунтовуючи своє рішення в частині винуватості ОСОБА_1 у вчинені зазначеного правопорушення, суддя місцевого суду послався на протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи.

Разом з тим, у ході апеляційного розгляду справи встановлено, що відомості, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджується з доданими до нього матеріалами.

Під час апеляційного розгляду захисник Рибченко А.О. зазначив, що матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував будь-яким транспортним засобом, а також не містять доказів факту руху транспортного засобу чи навіть доказів його наявності.

Апеляційний суд приймає пояснення захисника Рибченка А.О., оскільки вони узгоджуються з матеріалами справи та підтверджуються дослідженими доказами.

Так, із досліджених судом відеозаписів з нагрудних відеокамер працівників поліції вбачається, що на них зафіксовано виключно процес складання матеріалів справи відносно ОСОБА_1 .. При цьому вказаними відеозаписами не зафіксовано ані руху, ані зупинки транспортного засобу Audi A7, д.н.з. НОМЕР_1 , ані проходження ОСОБА_1 огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

З вказаних відеозаписів неможливо встановити, що автомобіль рухався та був зупинений працівниками поліції за допомогою проблискових маячків або спеціальним звуковим сигналом.

Таким чином вказаним відеозаписом, який є об`єктивним доказом у справі, не підтверджено факт керування транспортним засобом, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Транспортний засіб мав бути зупинений, тобто до самої зупинки мав знаходитись в русі, оскільки керування можливе лише тоді, коли він рухається, коли ж особа перебуває біля свого транспортного засобу склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що частина відеозаписів з нагрудних відеокамер працівників поліції, долучених до матеріалів справи, взагалі не стосується інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, та не містить жодних відомостей, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом або перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Також апеляційним судом для надання пояснень у судове засідання двічі викликався інспектор відділення поліції № 1 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області, старший лейтенант поліції Тренькін А.Ю., однак останній у судові засідання не з`явився та причин неявки суду не повідомив.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що наявні у справі докази не підтверджують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, у його діях відсутні. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до принципів адміністративного провадження, тлумачаться на її користь.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів cуд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Зазначене викладено в п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.

Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, категорично заперечує факт керування транспортним засобом, суд приходить до висновку, що його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена достатніми, допустимими та достовірними доказами.

З врахуванням викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного суду та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Рибченка А.О. задовольнити.

Постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович