Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №571/3527/25 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2026 року м. Рівне

Справа № 571/3527/25

Провадження № 33/4815/288/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю: секретаря судового засідання –

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – Михайлик С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Михайлик С.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП та, відповідно до ст.36 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

З матеріалів справи вбачається, що 14 грудня 2025 року о 01 годині 41 хвилин на польовій дорозі +200 м. до с. Вежиця, вул. Незалежності-1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим повторно протягом року (18.06.2025 року відносно ОСОБА_1 винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП), чим порушив п.2.1а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.5 ст.126 КУпАП.

Крім того, 14 грудня 2025 року о 01 годині 41 хвилин на польовій дорозі +200м. до с. Вежиця, вул. Незалежності-1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора та проведення такого огляду у медзакладі відмовився, чим повторно протягом року вчинив таке правопорушення, порушивши п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Михайлик С.І. просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Вказує, що оскільки водієм відповідно до вимог ПДР України є особа, яка керує транспортним засобом та має посвідчення водія, а матеріали справи не містять підтвердження наявності в ОСОБА_1 посвідчення водія чи тимчасового дозволу на керування транспортним засобом та доказів його керування транспортним засобом, тому постанова суду є незаконною та підлягає скасуванню. Також зауважує, що з долученого до матеріалів справи відеозапису не зафіксовано рух автомобіля по проїжджій частині та керування ним саме ОСОБА_1 , оскільки з відеозапису вбачається, що транспортний засіб працівників поліції наближається до автомобіля з увімкненими фарами, який знаходиться на лісовій галявині поміж дерев. Також наголошує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки відеозаписами не зафіксована чітка і беззаперечна відмова ОСОБА_1 від проходження освідування на стан сп`яніння на момент складення протоколу, оскільки після спілкування з поліцейськими він погодився на проведення освідування, однак його проходження працівниками поліції йому забезпечено не було та такий відеозапис не долучено до матеріалів справи.

Зазначає, що долучений відеозапис не є безперервним, на ньому не зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та його відмову від підписання протоколів про адміністративні правопорушення. Доводить, що такий відеозапис не може вважатися допустимим доказом, оскільки в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів зазначено, що проводилася відеофіксація на боді-камеру S 703595, однак до справи долучено 3 відеозаписи тривалістю по 10 хвилин кожен, в той час як з моменту виявлення автомобіля до складення останнього протоколу пройшло 60 хвилин, без врахування часу на фіксацію відмови від їх підписання. Зауважує, що до ОСОБА_1 неможливо застосувати такий вид стягнення, як позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки йому не надавалося таке право і він не має посвідчення водія.

Заслухавши доводи захисника Михайлик С.І. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Приписами статей 251, 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

На думку апеляційного суду, розглянувши вказану справу суддя місцевого суду дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 КУпАП та ч.2 ст.130 КУпАП.

Так, диспозицією ч.5 ст.126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за повторне, протягом року, вчинення порушень, таких як: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Частиною 2 ст.130 КУпАП передбачено настання адміністративної відповідальності за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість.

Факт скоєння ОСОБА_1 вказаних правопорушень за обставин, викладених у постанові місцевого суду, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні:

- даними протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №540286 від 14.12.2025 року (а.с.4) та №540275 від 14.12.2025 року (а.с.17);

- довідкою старшого інспектора сектору адміністративної практики ВВзГ Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області М. Маринича та витягом з підсистеми «Адмінпрактика», згідно якої 18.06.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.,

- витягом з підсистеми «Адмінпрактика», згідно якого 18.06.2025 року відносно гр. ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1/365733 за ч.1 ст.130 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області у справі №571/1711/25 від 14.07.2025 р. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у сумі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік;

- актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд не проводився у зв`язку з відмовою особи від його проходження (а.с.19);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого огляд у медичному закладі також не проводився у зв`язку з відмовою водія (а.с.21);

- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовано факт відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі (файл 0021, час 02:42, 03:07).

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 КУпАП та ч.2 ст.130 КУпАП.

Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було.

Доводи апеляційної скарги про те, що на відеозаписах не зафіксовано рух транспортного засобу по проїжджій частині є безпідставними, оскільки керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння заборонено на будь-якій дорозі, а не лише на проїжджій частині, та така заборона поширюється на водіїв усіх видів транспортних засобів. Крім того із відеозапису події від 14.12.2025 року вбачається, що транспортний засіб Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , в той момент, як до нього під`їхав екіпаж патрульної поліції, перебував з увімкненим двигуном, а з водійського місця вийшов саме ОСОБА_1 .. Таким чином, матеріали справи у своїй сукупності підтверджують керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , що спростовує його твердження про відсутність такого факту.

Посилання захисника щодо неповноти відеозапису та відсутності певних моментів є необґрунтованими, оскільки відеоматеріали містять послідовну фіксацію подій від моменту зупинки транспортного засобу до завершення оформлення документів, в тому числі відмови водія від їх підписання (файл 0027, час 03:18, 04:18, 05:10).

Також не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 взагалі не отримував посвідчення водія, тому суддя суду першої інстанції не мав права застосовувати такий вид стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, з огляду на наступні обставини.

Диспозицією ч.5 ст.126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , який полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті.

Диспозицією ч.2 ст.126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення у вигляді керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Санкцією ч.5 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за вказане адміністративне правопорушення у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде саме про право керування транспортними засобами. Таке право особа набуває внаслідок проходження відповідного навчання, отримання навиків водіння, що дає підстави відповідним органам для видачі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.

Оскільки законом не передбачено альтернативного застосування стягнення за вчинення зазначеного правопорушення, тому суддя першої інстанції з дотриманням вимог ч.5 ст.126 КУпАП обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк.

Стаття 30 КУпАП (із змінами та доповненнями) не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Зазначене кореспондується з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20, відповідно до якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 достеменно знав про заборону керувати автомобілем, не отримавши при цьому посвідчення водія, і наслідки за таке порушення, адже його вже було притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 та ч.2 ст.130 КУпАП, а мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 та ч.2 ст.130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.ст.33, 36, 38 КУпАП в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення, а саме за ч.5 ст.126 КУпАП.

На думку апеляційного суду, таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника – адвоката Михайлик С.І. – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович