Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №526/971/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/971/25 Номер провадження 22-ц/814/840/26Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата складання повного текста судового рішення не зазначено) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів,

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, після уточнення позовних вимог, остаточно просила стягнути з ТОВ «Агро-Край» заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320485500:00:002:0075 за 2022 та 2023 роки у розмірі 23 981,41 грн, з них 17 157,47 грн (орендної плати), 1 279,15 грн 3% річних, 3 988,85 грн (інфляційних втрат), 1 555,94 грн (пені). Також прохає стягнути судові витрати у сумі 1211,20 грн, з яких 1 211,20 грн - судовий збір, 5 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період 2021-2022 роки відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5320485500:00:002:0075 ) за 2022-2023 роки у загальному розмірі 23 981,41 грн, з яких 17 157,47 грн - орендна плата, 1 279,15 грн - 3% річних, 3 988,85 грн - інфляційні втрати, 1 555,94 грн - пеня.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 4 000 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агро-Край», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що умовами договору оренди погоджений розмір орендної плати за користування земельною ділянкою 5320485500:00:002:0075 у розмірі 10 % від нормативно-грошової оцінки, що складає 11 983,17 грн.

Зазначає, що наведені розрахунки позивача щодо заборгованості з орендної плати є невірними та помилковими. Відповідно розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, пені є невірними. Судом не були взяті до уваги розрахунки, надані ТОВ «Агро-Край», натомість прийнято рішення лише на підставі розрахунків позивача.

Вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що до позовної заяви ОСОБА_1 не було додано жодного доказу який би підтверджував наявність заборгованості по орендній платі. Окрім того, протягом розгляду справи такі докази надані також не були. Тобто рішення Гадяцького районного суду прийнято лише на підставі довідки відповідача за відсутності будь яких доказів наявності заборгованості перед позивачем.

Відповідач у відзиві на позовну заяву прохав суд зменшити розмір витрат на правовому допомогу до 3 000,00 грн, водночас судом це здійснено не було.

Відзив на апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду не надходив, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 24.12.2023 ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 5320485500:00:002:0075 площею 2,8275 га (а.с.12).

25.06.2015 між ОСОБА_1 і ТОВ «Стандарт-Агро» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку загальною площею 2,8275 га, кадастровий номер 5320485500:00:002:0075, яка розташована на території Рашівської сільської ради (а.с.13-14).

Згідно з п.8 договору оренди землі, договір укладено строком на 7 років до 31.12.2022.

11.07.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ «Стандарт-Агро» укладено додаткову угоду б/н, якою визначено нового орендаря - ТОВ «Агро-край», визначено нову нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка становить 119 831,76 грн, визначено, що орендна плата сплачується у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та буде становити 9 586,54 грн (а.с.15).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з доведеності обставин, якими обгрунтовані заявлені вимоги.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями укладеного між сторонами договору оренди землі, а також нормами Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV із змінами та доповненнями, Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Аналогічна норма міститься у частині першій статті 93 ЗК України.

Частиною першою статті 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Отже, плата за володіння і користування орендованою земельною ділянкою є обов`язковою умовою оренди землі.

Розмір орендної плати, її індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату визначається умовами договору оренди землі (частина перша статті 15 ЗУ «Про оренду землі»).

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі; розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частини перша-третя статті 21 Закону № 161-XIV).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За нормами статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» праву орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати кореспондується обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Відповідач не заперечує, що свого обов`язку з виплати орендної плати позивачу за 2022 та 2023 роки належним чином не виконав, прострочив грошове зобов`язання, тому на підставі частини другої статті 625 ЦК України має сплатити борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» регулює питання припинення договору оренди землі, а саме у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що відповідно до п.27 перехідних положень ЗКУ, під час дії воєнного стану строк дії договору вважається поновленим на один рік без волевиявлення сторін.

Законом України від 24.03.2022 року № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», що набрав чинності 07.04.2022 року (далі - Закон № 2145-ІХ) розділ X «Перехідні положення» ЗК України були доповнені пунктом 27, згідно якого під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, а саме : вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в тому числі приватної власності.

У свою чергу, Законом України від 09.10.2022 року № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (далі - Закон № 2698-IX), який набрав чинності 19 листопада 2022 року, абзац перший підп. 1 п. 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що у період із 07.04.2022 до 19.11.2022 договори оренди землі, строк яких закінчувався у цей проміжок часу, були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору.

У постанові Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі № 563/376/22 (провадження № 61-47св23) зазначено, що з дня набрання чинності Законом України № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», тобто з 19.11.2022, автоматична пролонгація договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладених з фізичними особами, скасована.

Враховуючи, що строк договору оренди землі від 25.06.2015 мав закінчитися 25 червня 2022 року, тобто у проміжок часу з 07.04.2022 по 19.11.2022, тобто в період дії Закону № 2698-IX та відповідно припинення дії положень про автоматичну пролонгацію договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладених з фізичними особами, то такий договір оренди землі підлягав автоматичній пролонгації.

В апеляційній скарзі стверджується про недоведеність факту заборгованості.

До позову долучені відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за станом на 28 лютого 2025 року (а.с.19 і зворот), згідно яких ОСОБА_1 у грудні 2022 року отримала дохід у виді орендної плати від ТОВ «Агро – Край» у сумі 2 804,07 грн, тобто цей платіж є орендною платою за 2022 рік згідно умов договору. Згідно довідки ТОВ «Агро-Край» (а.с.41) заборгованість товариства перед ОСОБА_1 з орендної плати становить 17 157,47 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні, залишив поза увагою той факт, що згідно з копії додаткової угоди (а.с.15) орендна плата узгоджена сторонами у розмірі 8%, а не 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 9 586 грн 54 коп.

Отже, факт заборгованості за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5320485500:00:002:0075 за 2022 -2023 роки є доведеним, проте не у розмірі, що заявлений позивачкою.

Суд першої інстанції не перевірив правильність нарахування заборгованості.

Відповідно до п.4.2 додаткової угоди б\н від 11 липня 2017 року, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 9 586,54 грн за рік оренди.

Таким чином, заборгованість з орендної плати за 2022 рік з врахуванням виплачених коштів згідно відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, буде становити 9 586,54 - 2804,07 = 6 782,47 грн, а заборгованість з орендної плати за 2023 рік - 9 586,54 грн, тобто загальний розмір заборгованості за два роки (2022 і 2023) буде складати 6 782,47 + 9 586,54 = 16 369,01 грн.

Перевіряючи правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів виходить з такого.

Датою подачі позову до суду є 31.03.2025, а отже розрахунок 3% річних та інфляційні втрати слід проводити з дати виникнення заборгованості та по день подачі позову до суду.

Тобто 3% річних та інфляційні втрати слід розраховувати із загальної суми заборгованості за кожен рік окремо виходячи із суми 6 782,47 грн та 9 586,54 грн.

Кошти, які нараховуються на підставі частини другої статті 625 ЦК України нараховуються саме на загальну суму простроченого грошового зобов?язання, яке є доходом позивачки.

Сума 3% річних розраховується за формулою: (сума боргу х 3% х кількість прострочених днів) \ 365( кількість днів у році).

Тобто 3 % річних за період з 01.01.2023 по 31.03.2025 складає:

За який рікДата початку періоду заборгованостіКінцева дата (дата звернення до суду)Кількість прострочених днівСума боргу (грн.)Розмір річних відсотківСума 3%

за 202201.01.202331.03.20258216 782,47 3,00%457,67

за 202301.01.202431.03.20251199 586,543,00%93,76

Всього 551,43

Отже, 3% річних за 2022 та 2023 роки складає 551,43 грн.

Сума інфляції розраховується за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу.

Тобто інфляційні втрати за період з 01.01.2023 по 31.03.2025 будуть складати:

За який рікДата початку періоду заборгованостіКінцева дата (дата звернення до суду)Сума боргу (грн.)Індекс інфляції Інфляційні втрати

за 202201.01.202331.03.20256782,472023 -105,1 2024 -112 01.01-31.03 2025 року – 103,5(101,2; 100,8; 101,5) 339,12 + 813,89 + 203,47 = 1356,48

за 202301.01.202431.03.20259586,54 2024 -112 01.01-31.03 2025 року – 103,5(101,2; 100,8; 101,5) 1150,38 + 287,60 = 1437,98

Всього 2794,46

Отже, інфляційні втрати за 2022 та 2023 роки складають 2 794,46 грн.

Перевіряючи правильність нарахування пені, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно п.14 договору оренди, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Прострочення оплати орендної плати за 2022 рік – 821 днів, за 2023 рік – 119 днів. Отже, пеня за період з 01.01.2023 по 31.03.2025 буде складати:

за 2022 рік - 6 782,47 х 0,01% х 821 = 556,84 грн;

за 2023 рік - 9 586,54 х 0,01% х 119 = 114,08 грн;

Разом за 2022 та 2023 рік пеня буде складати 670,92 грн.

Враховуючи встановлене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог, а саме про часткове задоволення позову.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , подаючи позовну заяву, сплатила 1 211,20 грн судового збору (а.с.8)

Позовні вимоги задоволено частково (85%).

Отже, за подачу позову ОСОБА_1 має право на стягнення з іншої сторони 1 211,20 х 85% = 1 029,52 грн судового збору.

При подачі апеляційної скарги ТОВ «Агро-Край» сплатило 1 453,44 грн (а.с.101)

Апеляційна скарга задоволена на 15%.

Таким чином, ТОВ «Агро-Край» має право на стягнення з ОСОБА_1 1 453,44 х 15% = 218,12 грн судового збору.

Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 029,52 грн, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агро-Край» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 218,12 грн, то, враховуючи ч.10 ст. 141 ЦПК України, з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 1 029,52 – 218,12 = 811,40 грн, а також звільнити ОСОБА_1 від обов`язку сплачувати ТОВ «Агро-Край» частину судового збору.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції наведені норми процесуального права та висновки Верховного Суду не врахував, залишивши без належного реагування доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву та клопотанні про зменшення правничих витрат, що витрати на адвоката є завищеними та такими, що не відповідають критеріям складності справи.

Апеляційний суд, враховуючи, що хоча умови оплати адвокатських послуг є договірними та погодженими на загальну суму 5 000,00 грн, вважає, що застосуванню підлягає позиція Великої Палати Верховного Суду, сформована у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, за змістом якої такі зобов`язання не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

З огляду на малозначність спору та сталу судову практику щодо вирішення вимог орендодавців до ТОВ «Агро-Край» про стягнення орендної плати, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що присуджений до стягнення розмір правничих витрат у сумі 4 000 грн є надмірним, а отже підлягає зменшенню до 3 000 грн, що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Однак, враховуючи відсоток задоволених позовних вимог 85% , з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 х 85% = 2 550 грн.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» задовольнити частково.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-край» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320485500:00:002:0075 за 2022- 2023 роки у розмірі 16 369,01 грн, 3% річних у розмірі 551,43 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 794,46 грн, пеню у розмірі 670,92 грн, а всього 20 385,82 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-край» на корись ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 811,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-край» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 550 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду безпосередньо протягом тридцяти з дати виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 січня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді А.І.Дорош

В.М. Триголов