Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №401/1963/23 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2026 року м. Кропивницький

справа № 401/1963/23

провадження № 22-ц/4809/183/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Письменного О. А., Чельник О. І.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа – Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2025 року у складі судді Макарової Ю. І. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

У провадженні Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області перебувало кримінальне провадження, відомості щодо якого 20.11.2021 внесено до ЄРДР за № 1202111210700000668 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України.

В липні 2022 року ОСОБА_1 у вищевказаному кримінальному провадженні звернулась до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути на свою користь завдану моральну шкоду в сумі 1 000 000 грн, матеріальну шкоду в сумі 61 523, 01 грн та в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_3 , щомісячно по 5 558 грн 26 коп, довічно.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є винуватцем ДТП, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 та в результаті якої загинув чоловік позивача ОСОБА_3 .

Загибель чоловіка для позивача стала непомірною та непоправимою втратою, що спричинила тяжку психологічну травму, у результаті цього, вона перенесла значний душевний біль, пережила і продовжує переживати емоційний стрес, який супроводжується почуттям розгубленості та тривогами.

Чоловік для ОСОБА_1 був опорою та підтримкою, завжди турбувався про неї, при цьому, вона повністю перебувала на його утриманні, як наслідок, вважала, що наявні підстави для стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди.

Крім того, на лікування чоловіка, який після ДТП перебував у лікарні, позивачем витрачено 34 358, 01 грн, після його смерті на поховання витрачено 10 765, 00 грн та на встановлення надгробного пам`ятнику – 16 400 грн.

Посилаючись на ст. 1201 ЦК України позивач вважала, що відповідач повинен їй відшкодувати зазначену матеріальну шкоду у загальному розмірі 61 523 грн 01 коп.

Після смерті чоловіка позивач звернулась до ПАТ «НАСК «Оранта» про виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП та за результатами розгляду заяви страховою компанією сплачено 221 000 грн, з яких 72 000 грн – моральна шкода, 149 000 грн – відшкодування, що належить утриманцям померлого.

В обґрунтування стягнення в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_3 щомісячно по 5 558 грн 26 коп, довічно, позивач, посилаючись на приписи ст. 12 00 ЦК України зазначала, що розмір її пенсій був меншим за розмір отримуваного доходу загиблим чоловіком, який отримував пенсію та заробітну плату.

Рух справи та короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2023 року ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі якої призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 528 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24 травня 2023 року вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2023 року скасовано та призначено новий розгляд у тому ж суді в іншому складі для розгляду в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23 травня 2024 року вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2023 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 травня 2023 року стосовно засудженого ОСОБА_2 залишено без змін.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, спричиненої злочином, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 528 000 грн у відшкодування спричиненої кримінальним правопорушенням моральної шкоди.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 5 280 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що потерпілій ОСОБА_1 внаслідок смерті її чоловіка ОСОБА_3 в результаті ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , завдано непоправної втрати, яка полягає у загибелі рідної людини, в результаті чого вона однозначно і беззаперечно переносить глибокі душевні страждання, уклад її життя довічно зазнав змін, які вона очевидно переживає дуже тяжко.

За встановлених обставин суд першої інстанції, з урахуванням принципу співмірності, справедливості та виваженості, прийшов до висновку про необхідність визначення розміру грошового відшкодування на відшкодування моральної шкоди потерпілої у сумі 600 000 грн.

Оскільки страхове відшкодування моральної шкоди виплачено потерпілій ПрАТ «НАСК «Оранта» у відповідності до вимог ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в максимальному розмірі, суд першої інстанції вважав, що решту розміру відшкодування моральної шкоди, що визначений судом, а саме в сумі 528 000 грн необхідно стягнути з безпосереднього її заподіювача ОСОБА_2 .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, в сумі 61 523,01 грн, суд першої інстанції виходив з того, що розмір матеріальних витрат позивача, пов`язані з лікуванням та похованням померлого чоловіка є меншим за отримане страхове відшкодування від ПАТ «НАСК «Оранта».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача довічного щомісячного грошового утримання в сумі 5 558,26 грн на користь позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач після смерті чоловіка отримує пенсію в разі втрати годувальника.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно частково задовольнив позовні вимоги і фактично не навів жодних обставин зменшення майже вдвічі розміру моральної шкоди.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції безпідставно посилався на те, що позивач отримала страхове відшкодування та уклала угоду зі страховою компанією, адже вказані виплати не були включені до страхового відшкодування і про це зазначено у відповіді ПАТ «НСК «Оранта».

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, суд першої інстанції належним чином не обґрунтував таку відмову. Питання про здійснення цих виплат є довічним, а тому страхове відшкодування не має жодного значення і має враховуватися лише факт протиправного позбавлення життя, що встановлено вироком суду, а також факт перебування на утриманні, що підтверджується відповідними довідками, так як померлий отримував значно більше доходів ніж позивач.

Відзиви на апеляційну скаргу

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою ОСОБА_1 , із зазначенням про причини невручення «адресат відсутній», розпискою про вручення судової повістки-повідомлення ОСОБА_2 , рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою та довідкою про доставку електронного документу ПАТ «НСК «Оранта».

Від ПАТ «НСК «Оранта» надійшла заява про розгляд справи без участі третьої особи.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

За змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання, призначене на 12 годину 00 хвилин 19 січня 2026 року, не з`явились, датою ухвалення рішення є дата складення повного тексту.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що вироком Світловодського міськрайонного суду від 28 лютого 2023 року за результатами розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 20.11.2021 внесено до ЄРДР за № 12021121070000668, ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19 листопада 2021 року, в результаті якої настала смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

ОСОБА_1 у вищезазначеному кримінальному провадженні визнана потерпілою.

ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований та проживав з 19.05.1983 по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

На момент смерті за вищевказаною адресою були зареєстровані та проживали: син ОСОБА_5 , дружина ОСОБА_1 за вищевказаною адресою не зареєстрована, перебувала на утриманні померлого, повторно шлюб не укладала.

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 уклали шлюб 14 серпня 1976 року, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_7 .

ОСОБА_3 , працюючи у ПТУ № 5 м. Світловодськ на посаді сторожа за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року включно отримав дохід в сумі 80598, 27 грн.

ОСОБА_1 за період з листопада 2020 року по листопад 2021 року отримала пенсію в сумі 25 086, 81 грн, у тому числі за листопад 2021 року в сумі 1 963, 63 грн.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області і отримує пенсію в разі втрати годувальника грудень 2021 року – 2 153,27 грн, січень 2022 року – 2 200 грн.

ПАТ «НАСК «Оранта» по справі на виплату страхового відшкодування щодо ДТП, яка мала місце 19.11.2021, внаслідок якої загинув ОСОБА_3 , надано інформацію про те, що на виконання умов Договору АР 9496498 від 05 лютого 2021 та Угоди про припинення зобов`язання від 24.05.2022, розмір страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи ОСОБА_3 , відповідно до ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», склав 221 000 грн (що містить у собі 72 000 грн відшкодування моральної шкоди та 149 000 грн відшкодування, що належать утриманцям одного померлого). Виплату здійснено 26.05.2022.

Позивач понесла витрати, пов`язані з лікуванням чоловіка ОСОБА_3 після ДТП, в розмірі 34 358,01 грн.

Витрати на поховання загиблого ОСОБА_3 , понесені позивачем, складають суму 10 765 грн.

На встановлення надгробного пам`ятника позивачем витрачено 16 400 грн.

Розмір пенсії, отримуваної ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 за період з листопада 2019 року по листопад 2021 року складає 88 013, 21 грн.

Відповідно до полісу № АР /9496498 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на забезпечений транспортний засіб Опель Вектра д.н.з. НОМЕР_1 , розмір страхової суми на одного потерпілого складає 260 000 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі № 628/1475/19 (провадження № 61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22) зазначено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду».

За загальним правилом, передбаченим статтею 1166 ЦК України, шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Спеціальний Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, (далі – Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У статті 3 Закону № 1961-IV визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону № 1961-IV).

Матеріалами справи підтверджується, що вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2023 року за результатами розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 20.11.2021 внесено до ЄРДР за № 12021121070000668, ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні ДТП, яка сталася 19 листопада 2021 року, в результаті якої настала смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років (том 2 а. с. 143-155).

ОСОБА_1 у вищезазначеному кримінальному провадженні визнана потерпілою (том 1 а. с. 1-5).

Довідкою № 77 від 06.12.2021 підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований та проживав з 19.05.1983 по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті за вищевказаною адресою були зареєстровані та проживали: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син. Дружина померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за вищевказаною адресою не зареєстрована, перебувала на утриманні померлого, повторно шлюб не укладала (том 1 а. с. 106).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 уклали шлюб 14 серпня 1976 року, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_7 (том 1 а. с. 107).

З довідки про доходи ОСОБА_3 , який працював у ПТУ № 5 м. Світловодськ на посаді сторожа слідує, що останній за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року включно отримав дохід в сумі 80 598,27 грн (том 1 а. с. 109).

ОСОБА_1 за період з листопада 2020 року по листопад 2021 року отримала пенсію в сумі 25 086, 81 грн, у тому числі за листопад 2021 року в сумі 1 963,63 грн (том 1 а. с. 110).

Довідкою про доходи № 7163011875180196 підтверджується, що пенсіонер ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області і отримує пенсію в разі втрати годувальника грудень 2021 року – 2 153,27 грн, січень 2022 року – 2 200 грн (том 1 а. с. 108).

ПАТ «НАСК «Оранта» по справі на виплату страхового відшкодування щодо ДТП, яка мала місце 19.11.2021, внаслідок якої загинув ОСОБА_3 , надано інформацію про те, що на виконання умов Договору АР 9496498 від 05 лютого 2021 та Угоди про припинення зобов`язання від 24.05.2022, розмір страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи ОСОБА_3 , відповідно до ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» склав 221 000 грн (що містить у собі 72 000 грн відшкодування моральної шкоди та 149 000 грн відшкодування, що належать утриманцям одного померлого). Виплату здійснено 26.05.2022 (том 1 а. с. 112).

Розмір понесених позивачем витрат, пов`язаних з лікуванням чоловіка ОСОБА_3 після ДТП, який складає 34 358,01 грн, підтверджується наданими копіями чеків, розрахунковою квитанцією Серії СЖТІ № 881876 від 20.11.2021, видатковою накладною № 843 від 20.11.2021, накладною № 45526 (том 1 а. с. 113, 114, 115, 123, 124, 125-131).

Витрати на поховання загиблого ОСОБА_3 , понесені позивачем в сумі 10 765 грн підтверджується товарним чеком від 25.11.2021 та рахунком № 8 від 24.11.2021 (том 1 а. с.132-133).

На встановлення надгробного пам`ятника позивачем витрачено 16 400 грн, що підтверджується товарним чеком від 22.05.2022 та товарним чеком № 6 від 28.01.2022 (том 1 а. с. 134, 135).

Розмір пенсії, отримуваної ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з листопада 2019 року по листопад 2021 року складає 88 013,21 грн (том 1 а. с. 168-169).

Відповідно до полісу № АР 9496498 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на забезпечений транспортний засіб Опель Вектра д. н. з. НОМЕР_1 , розмір страхової суми на одного потерпілого складає 260 000 грн (том 1 а. с. 223).

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди

За приписами п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, (далі – Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог ст. 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно п. 27.1. ст.. 27 Закону № 1961-IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність обвинуваченого була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» і на виконання умов Договору АР 9496498 від 05 лютого 2021 року та Угоди про припинення зобов`язання від 24 травня 2022 року розмір страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_3 відповідно до ст. 27 Закону № 1961-IV склав 221 000 грн, до складу яких включено 72 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 149 000 грн відшкодування, що належить утриманцям померлого, яке було виплачено на користь потерпілої ОСОБА_1 26 травня 2022 року, що підтверджується відповідним повідомленням ПАТ НАСК «Оранта» від 02 червня 2022 року (том 1 а. с. 112).

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З огляду на викладене вище, розмір грошового відшкодування моральної шкоди, як і факт її наявності встановлюються судом.

Суд першої інстанції правильно вважав, що потерпілій ОСОБА_1 внаслідок смерті її чоловіка ОСОБА_3 в результаті ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , завдано непоправної втрати, яка полягає у загибелі рідної людини, в результаті чого вона однозначно і беззаперечно переносить глибокі душевні страждання, уклад її життя довічно зазнав змін, які вона очевидно переживає дуже тяжко.

За встановлених обставин суд першої інстанції, з урахуванням принципу співмірності, справедливості та виваженості, прийшов до правильного висновку про необхідність визначення розміру грошового відшкодування на відшкодування моральної шкоди потерпілої у сумі 600 000 грн.

Відповідно до загальних положень про відшкодування шкоди ЦК України та змісту ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 27. 3 ст. 27 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

З урахуванням наявності договору страхування відповідальність у певних межах має бути покладена як на особу, яка застрахувала свою відповідальність, так і на страхову компанію.

Оскільки страхове відшкодування моральної шкоди виплачено потерпілій ПАТ «НАСК «Оранта» у відповідності до вимог ст. 27 Закону № 1961-IV в максимальному розмірі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що решту розміру відшкодування моральної шкоди, що визначений судом, а саме в сумі 528 000 грн необхідно стягнути з безпосереднього її заподіювача ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір моральної шкоди та не навів мотивів такого зменшення, суд відхиляє з таких підстав.

Відповідно до статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується у грошовій формі у розмірі, який визначається судом з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала шкоди, а також інших обставин, що мають істотне значення, з дотриманням засад розумності, виваженості та справедливості.

Як слідує з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, суд установив факт завдання позивачу моральної шкоди, пов`язаної з порушенням її прав, визнав такі страждання доведеними, однак, визначаючи розмір грошової компенсації, врахував характер та обсяг немайнових втрат, тривалість негативних наслідків для позивача, а також відсутність належних і допустимих доказів істотного погіршення стану здоров`я чи інших виключних обставин, які б об`єктивно зумовлювали необхідність відшкодування моральної шкоди у заявленому розмірі.

Сам по собі факт зменшення заявленої суми моральної шкоди не свідчить про її безпідставність, оскільки визначення розміру такої шкоди належить до дискреційних повноважень суду та здійснюється з урахуванням оцінки всіх встановлених у справі обставин.

Суд також звертає увагу, що апеляційна скарга не містить посилань на конкретні докази, які б свідчили про те, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди не відповідає принципам розумності та справедливості або є явно заниженим.

За таких обставин підстав для збільшення розміру моральної шкоди суд не вбачає.

Щодо вимог про стягнення матеріальної шкоди

За правилами ст. 27 Закону № 1961-IV, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. 27.2. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.

Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть.

Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Судом встановлено, що позивач у зв`язку зі смертю чоловіка в результаті ДТП, винуватцем якої є відповідач понесла витрати, пов`язані з його лікуванням, похованням та встановленням надгробного пам`ятника в сумі 61 523,01 грн.

При цьому, ПАТ «НАСК «Оранта» на виконання умов Договору АР 9496498 від 05 лютого 2021 року та Угоди про припинення зобов`язання від 24 травня 2022 року сплачено позивачу страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_3 , у тому числі 149 000 грн відшкодування, що належить утриманцям померлого. (том 1 а. с. 112).

За правилами статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, розмір матеріальних витрат позивача, пов`язані з лікуванням та похованням померлого чоловіка є меншим за отримане страхове відшкодування.

При цьому, потерпіла особа та страховик визначили розмір страхового відшкодування шляхом укладення двостороннього договору про врегулювання страхового випадку.

Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Укладаючи договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа розраховує на те, що у разі настання страхового випадку її майнові інтереси будуть захищені шляхом здійснення страховою організацією виплати на користь потерпілої особи у межах страхових сум (ліміту відповідальності), визначених таким договором.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача спричиненої майнової шкоди в сумі 61 523,01 грн задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на отримання позивачем страхового відшкодування та укладення угоди зі страховою компанією при відмові у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані.

Як убачається з матеріалів справи, страхове відшкодування було виплачено ПАТ «НСК «Оранта» відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку зі смертю потерпілого та включало, зокрема, виплати, спрямовані на відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю особи, у тому числі витрат, які законом віднесені до складу матеріальної шкоди.

За встановлених обставин суд першої інстанції правильно виходив з того, що фактичний розмір понесених позивачем матеріальних витрат є меншим за суму страхового відшкодування, отриманого нею у межах страхового ліміту відповідальності страховика.

Посилання апелянта на відповідь ПАТ «НСК «Оранта» не спростовують зазначеного висновку, оскільки така відповідь не змінює правової природи здійсненої страхової виплати та не підтверджує недостатність страхового відшкодування для покриття заявленої матеріальної шкоди.

Щодо вимог про стягнення шкоди, завданої смертю потерпілого

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 23.1. ст. 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно із частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

За змістом абзацу 1 ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Частиною 2 ст. 1200 ЦК України встановлено, що особам, визначеним у пунктах 1 - 5 ч. 1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання та дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 (провадження № 61-8512св20).

Отже, обов`язковою умовою виникнення права на таке відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, щомісячними платежами, є доведеність факту перебування позивача на утриманні померлого або наявності у неї законного права на одержання утримання саме за рахунок доходів померлого.

Як слідує з матеріалів справи, позивач посилалася на те, що її чоловік отримував більший дохід, ніж вона, та що вона фактично перебувала на його утриманні. Водночас жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що допомога померлого чоловіка була постійним та основним джерелом засобів до існування позивача, матеріали справи не містять.

Подані довідки про доходи сторін лише свідчать про різницю у розмірах отримуваних доходів, однак самі по собі не підтверджують факту утримання у розумінні статті 1200 ЦК України та статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд звертає увагу, що позивач отримувала власний дохід у вигляді пенсії ще за життя чоловіка, а в матеріалах справи відсутні докази того, що вона не могла самостійно забезпечувати свої базові потреби без допомоги померлого.

Крім того, матеріали справи не містять доказів регулярного надання фінансової допомоги, її розміру, систематичності та спрямованості саме на забезпечення основних потреб позивача.

Сам по собі факт перебування у шлюбі та спільного проживання не є безумовним підтвердженням утримання.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що позивач не довела наявності правових підстав, передбачених статтею 1200 ЦК України, для стягнення з відповідача щомісячних довічних платежів у рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а тому суд першої інстанції в цілому дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних вимог.

Посилання апеляційної скарги на те, що зазначені виплати є довічними та не залежать від отримання страхового відшкодування, не спростовують зазначених висновків, оскільки вирішальним у цьому випадку є не факт смерті потерпілого як такий та виплата страхового відшкодування, а доведеність перебування позивача на його утриманні, чого у справі встановлено не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2025 рокубез змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. А. Письменний

О. І. Чельник