Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №295/13849/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/13849/24 Головуючий у 1-й інст. Панченко Г. В.

Номер провадження №33/4805/190/26

Категорія ч.1 ст.483 МКУ Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – Ткачука Анатолія Олександровича, представника Житомирської митниці - Кондратюка Андрія Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 15 травня 2025 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України,

встановив:

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 15 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 663 652 (шістсот шістдесят три тисячі шістсот п`ятдесят дві) грн 97 коп з конфіскацією в дохід держави безпосереднього предмету порушення митних правил: транспортного засобу марки «AUDI Q5, номер кузова НОМЕР_1 ; 2017 року виготовлення.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 30.01.2024 о 09 год 54 хв ОСОБА_1 через пункт пропуску «Устилуг-Зосин» митного поста «Устилуг» Волинської митниці, ввіз на митну територію України товар, а саме: легковий автомобіль AUDI Q5, номер кузова НОМЕР_1 з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 .

У якості підстави для переміщення вказаного транспортного засобу через митний кордон України ОСОБА_1 подав митним органам України документи, у тому числі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Федеративної Республіки Німеччина № НОМЕР_3 від 04.07.2017, договір купівлі-продажу № Б/Н від 29.01.2024, згідно заповнених граф якого продавець: S. ОСОБА_2 (Lindenstr. 63 С, 15517 Furstenwalde/Spree, DE) покупець: ОСОБА_3 (Sokolina 46, 0000 Zviagel, UA).

Вартість вищезазначеного транспортного засобу відповідно до договору купівлі-продажу № Б/Н від 29.01.2024 становить 12000 євро.

01.02.2024 до митного поста «Новоград-Волинський» Житомирської митниці подано електронну митну декларацією типу ІМ40ДЕ № UA101090/2024/001394 (24UA101090001394U0), відповідно до якої було проведено митне оформлення товару: «легковий автомобіль: марка - AUDI; модель - Q5; номер шасі - НОМЕР_1 ; тип двигуна - дизель 140 kW; робочий об`єм циліндрів двигуна - 1968 cm3; кількість місць - 5; тип кузова - АС; - колір - білий; - пошкодження - пошкоджено передній бампер; - колісна формула - 4x4; - призначення - для використання на дорогах загального призначення; - такий, що був у використанні; календарний рік виготовлення - 2017 р; дата першої реєстрації - 04.07.2017; вага брутто/нетто - 1845 кг; країна відправлення/експорту - Німеччина», який відповідно до договору купівлі-продажу б/н від 29.01.2024 та поданої митної декларації слідував на адресу покупця, громадянина України ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_4 , виданий 22.01.1998 року Новоград-Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області), АДРЕСА_1 за ціною 12000 євро, що з урахуванням курсу НБУ на дату переміщення 30.01.2024 транспортного засобу через митний кордон України, у національній валюті становило 492 050,4 гривень).

За результатом опрацювання інформації, наданої митними органами Федеративної Республіки Німеччина, у тому числі MRN 24DE215225689331В0, оформленій у митному офісі DE002152 (Berlin-Dreilinder) 29.01.2024, встановлено, що відправником/експортером товару, а саме, легкового автомобіля марки AUDI Q5, номер кузова НОМЕР_1 , є Stadt Automobile, Tayfun Gulmez, Wutzkyallee 53 12353 Berlin, DE, одержувачем (покупцем) - ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 . Sokolina. 46. 11700 Zviael, UA. Також згідно MRN код товару - 87033290, країна відправлення/експорту Німеччина, країна призначення - Україна, умови поставки - EXW Berlin, транспортний маршрут (країни слідування) - DE, PL, UA, митний офіс виходу - PL 303040 (ZISIN ОС), у якому і було здійснено вивезення товару згідно зазначеної MRN - 30.01.2024. Статистична вартість зазначеного транспортного засобу становить 32 370 євро (з урахуванням курсу НБУ на дату переміщення 30.01.2024 транспортного засобу через митний кордон України, у національній валюті становить 1 327 305,95 гривень).

Останнім власником транспортного засобу був ОСОБА_6 . Автомобіль було знято з реєстрації 29.01.2024 року та на період з 29.01.2024 по 02.02.2024 видано короткостроковий номерний знак НОМЕР_5 , власником якого був ОСОБА_7 .

Однак, вже під час ввезення на митну територію України, ОСОБА_1 до митного органу було надано договір купівлі-продажу від 29.01.2024 № Б/Н, відповідно до якого продавець S. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) продав легковий автомобіль AUDI Q5, номер кузова НОМЕР_1 ОСОБА_8 ( АДРЕСА_1 ) за ціною 12 000 євро, що не відповідає дійсності, так як вищезазначений товар, згідно документів наданих митними органами Федеративної Республіки Німеччина був реалізований (проданий) ОСОБА_9 ( ОСОБА_3 ) АДРЕСА_3 компанією АДРЕСА_4 з статистичною вартістю товару у розмірі 32 370 євро та поміщений в режим експорту 29.01.2024.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що громадянин України ОСОБА_1 вчинив дії спрямовані на переміщення товару, а саме: легкового автомобіля, AUDI Q5, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 32 370 євро (або еквівалент 1 327 305,95 гривень за курсом НБУ на час переміщення транспортного засобу через митний кордон України) через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника/експортера та його вартості (та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості).

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що на прохання свого знайомого ОСОБА_10 , за його дорученням та кошти придбав легковий автомобіль, за що заплатив 12 тисяч євро, що підтверджується відповідною квитанцією з перекладом та купчою від 29.01.2024. Продавцем автомобіля була німецька фірма S.Nabiev Exporthandel з ОСОБА_11 . Митні документи продавець йому не давав, як йому відомо з попередньої практики, вони складаються в електронному вигляді без участі особи, що перевозить автомобіль, і передаються зразу на кордон для контролю. Зазначив, що не знає, що було записано в митній декларації, оскільки він її не бачив. На думку апелянта, незрозумілим є твердження митниці, що купча від 29.01.2024 містить неправдиві відомості та є підробкою, оскільки доказів цього митниця в протоколі не наводить, та митні органи Німеччини це теж не підтверджують. Вважає, що з цього питання слід було опитати представника продавця на предмет оригінальності виданих йому документів, що зроблено не було. Вказав на відсутність в його діях складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 483 МК України.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені ст. 335 МК України.

Згідно положень ч.8 ст.264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Так, відповідно до ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначаються вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.

Тобто при складанні протоколу про порушення митних правил враховуються ознаки складу правопорушення, які мають узгоджуватись з диспозицією статті, до відповідальності за якою притягується особа. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

Згідно з ч.1 ст.483 МК України переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 50 до 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, або з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (Закон України від 21.11.2023 № 3475-IX).

Об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів, які містять неправдиві дані.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.

Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п. 6 постанови Пленуму Верховного суду від 3 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил»).

При цьому, що стосується використання документів, то судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Тобто ті, що подаються митному органу на кордоні та є підставою для пропуску товару на митну територію України.

Як вбачається з протоколу про порушення митних правил №0189/10100/24 від 06.06.2024, митний орган вказує, що транспортний засіб: AUDI Q5, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 32 370 євро, був переміщений ОСОБА_1 через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо, відправника товару та його вартості (та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості).

Такими документами, на думку митного органу, є договір купівлі-продажу від 29.01.2024 № Б/Н, відповідно до якого продавець S.Nabiev Exporthandel продав зазначений транспортний засіб ОСОБА_8 за ціною 12 000 євро, що за твердженням митного органу, не відповідає відомостям, отриманим від митних органів Федеративної Республіки Німеччина, згідно з якими автомобіль був реалізований (проданий) ОСОБА_9 компанією ОСОБА_12 з статистичною вартістю 32 370 євро та поміщений в режим експорту 29.01.2024.

Саме на підставі наведених відомостей митний орган дійшов висновку про подання до митного органу України документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника товару та його вартості, та наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України, з чим погодився суд першої інстанції, ухваливши оскаржену постанову.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», для притягнення особи до відповідальності за статтею 483 Митного кодексу України необхідною є наявність умислу в її діях.

Відповідно до статей 9 та 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається винним діянням, вчиненим умисно або з необережності, при цьому умисел має місце тоді, коли особа усвідомлювала протиправний характер своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання її наслідків.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України, необхідним є встановлення не лише факту подання документів, що містять неправдиві відомості, а й умисного характеру таких дій.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, у тому числі на презумпції невинуватості, закріпленій у статті 62 Конституції України.

Відповідно до статті 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Зазначені правові позиції щодо застосування презумпції невинуватості узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права для національних судів.

Так, у рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ зазначив, що суд має право обґрунтовувати свої висновки лише доказами, які випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи неспростовних презумпцій факту, які не залишають місця для сумнівів, що не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Відповідно до статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

У контексті визначення доказів, обов`язку їх збирання та дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом у даній справі апеляційний суд звертає увагу на те, що єдиним доказом, яким митний орган обґрунтовує наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, є договір купівлі-продажу від 29.01.2024, відповідно до якого транспортний засіб AUDI Q5 був проданий за ціною 12 000 євро, що, на думку митного органу, не відповідає відомостям, отриманим від митних органів Федеративної Республіки Німеччина щодо статистичної вартості цього транспортного засобу 32370 євро.

Разом з тим, оцінюючи зазначений доказ, суд першої інстанції не навів мотивів, з яких документ, отриманий від митних органів Федеративної Республіки Німеччина № 26/26-04/7/1167 від 13.05.2024, був визнаний належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує вартість транспортного засобу, на відміну від договору купівлі-продажу, поданого ОСОБА_1 під час здійснення митного контролю на території України.

Окрім доказів обізнаності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з документами, які, на думку представника митного органу, підтверджують її умисел на вчинення адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять жодного документа чи іншого доказу, який би свідчив про внесення неправдивих відомостей до митної декларації, зокрема про те, що транспортний засіб було придбано в іншого продавця та за іншою ціною, ніж та, яка була заявлена під час митного оформлення.

Відповідь уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина містить лише відомості про останнього власника транспортного засобу та його статистичну вартість, що потребувало проведення додаткової перевірки, яка митним органом здійснена не була.

Зазначене свідчить про недоведення митним органом наявності в діях ОСОБА_1 обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України, з об`єктивної сторони.

Отже, у матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на приховування товару від митного контролю, які б утворювали об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України.

За таких обставин обставини, викладені у протоколі про порушення митних правил, всупереч вимогам статей 494, 495 Митного кодексу України, не відображають усіх істотних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України.

При цьому суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями самостійно змінювати або доповнювати фабулу адміністративного правопорушення, викладену у протоколі, чи відшукувати докази на користь обвинувачення. З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що митним органом не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України.

Таким чином, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 294 КУпАП, ст.528 МК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 15 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 Митного кодексу України закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Галацевич