Вирок від 26 січня 2026 р. у справі №636/8399/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/8399/25 Провадження№ 1-кп/636/878/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 , прокурора – ОСОБА_3 , обвинуваченого – ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 , потерпілої – ОСОБА_6 , неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 , представників неповнолітньої потерпілої – її матері ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №62025170020006200, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 травня 2025 року за обвинуваченням,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Володимировець Рівненської області, українця, громадянина України, , не одруженого, військовослужбовця призваного за мобілізацією, обіймаючого посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії – навідника-оператора (безпілотних авіаційних комплексів) першої групи повітряної розвідки прикордонної застави повітряної розвідки другого відділу прикордонної служби (тип С) розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення - злочин за встановлених, в судовому засіданні, обставин.

Так, 13травня 2025 року, приблизно о 16 год. 40 хв. ОСОБА_4 разом з, військовослужбовцем НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_10 перебував на території приватного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

В цей час, між ними на ґрунті особистих неприязних стосунків виник словесний конфлікт, що перейшов у бійку, яка була припинена військовослужбовцем НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_11 .

Після цього ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_10 , приблизно о 17 год. 00 хв. того ж дня, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їх негативні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих через сварку неприязних відносин, вийшов із будинку на подвір`я вищевказаного домоволодіння, де перебував ОСОБА_10 та без попередження здійснив не менше десяти пострілів із ввіреного йому автомату АК-74 № НОМЕР_3 по грудях та тулубу ОСОБА_10 , в результаті чого останній помер на місці події. Відповідно до висновку комплексної судово-медичної експертизи №08-164/2025 від 18.09.2025, ОСОБА_10 було спричинено шість вогнепальних наскрізних кульових поранень грудної клітки, три вогнепальних наскрізних кульових поранень тулуба, одне вогнепальне наскрізне кульове поранення правого стегна і тулуба та одне вогнепальне наскрізне кульове поранення лівого передпліччя. Кожне з десяти вогнепальних проникаючих наскрізних кульових поранень тіла мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Таким чином причиною смерті ОСОБА_10 стали множинні вогнепальні проникаючі наскрізні кульові поранення тіла з ушкодженням по ходу ранових каналів кісток скелету, органів грудної клітки, черевної порожнини та заочеревинного простору, що призвели до гострої масивної крововтрати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України визнав повністю, не оспорював фактичні обставини справи та пояснив, що дійсно вчинив злочин, який йому інкриміновано. Надав свідчення щодо місця, часу, способу вчинення злочину, підтвердивши правильність викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному щиро каявся. Позовні вимоги адвоката ОСОБА_9 завлені в інтересах малолітньої потерпілої ОСОБА_7 щодо відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, визнав повністю.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні фактичні обставини справи, встановлені досудовим розслідуванням, та кваліфікацію дій обвинуваченого не оспорювала, проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України не заперечувала, положення та наслідки застосування якої їй роз`яснені і зрозумілі, добровільність своєї позиції засвідчила.

Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_7 її мати ОСОБА_8 та їх представник – адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні фактичні обставини справи, встановлені досудовим розслідуванням, та кваліфікацію дій обвинуваченого не оспорювали, цивільний позов, заявлений в інтересах малолітньої потерпілої у сумі 1 000 000 гривень щодо відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, підтримали в повному обсязі, проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України не заперечували, положення та наслідки застосування якої їм роз`яснені і зрозумілі, добровільність своєї позиції засвідчили.

За таких обставин справи, згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували обвинувачений та інші учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення – злочину, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які наявні в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині. Його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України.

За таких обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_4 є осудним, суд вважає, що він підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про вид та міру покарання винному ОСОБА_4 , суд враховує його щире каяття, яке виразилось у повному визнанні своєї вини, правдивій розповіді про обставини скоєного злочину, критичній оцінці своєї протиправної поведінки та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягало в тому, що обвинувачений надавав органам досудового розслідування всіляку допомогу у встановленні невідомих їм обставин справи і визнає ці обставини, відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України такими, що пом`якшують його покарання. Обставин, що обтяжують покарання винного, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем несення служби, приймав безпосередню участь в зоні активних бойових дій, направлених на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, має на утриманні матір похилого віку – ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ №485786, є особою з інвалідністю 3 – ї групи загального захворювання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря – психіатра не перебуває, вчинив кримінальне правопорушення вперше.

Виходячи з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, віднесеного законодавством до особливо тяжких злочинів, особу винного, який має постійне місце проживання, ту обставину, що обвинувачений є вільним від хворобливих звичок, які становлять небезпеку для оточення, його вік, що свідчить на користь здатності переоцінити зміст своєї згубної поведінки та повернутися до справжніх духовних і соціальних цінностей та в цілому вказує на достатній рівень соціалізації ОСОБА_4 та обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, його ставлення до скоєного кримінального правопорушення та вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.

За таких обставин справи суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної частини статті.

Вказану міру покарання обвинувачений ОСОБА_4 повинен відбувати реально.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Щодо позовних вимог адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, суд зазначає наступне.

При вирішенні цивільного позову, суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 р.) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви, - з іншого.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних потерпілим моральних страждань, стан їх здоров`я.

Оцінюючи вимоги представника малолітньої потерпілої про стягнення моральної шкоди, яка оцінена ним в загальній сумі 1 000 000 гривень, суд виходить з характеру і обсягу фізичних страждань потерпілої, що виникли в результаті протиправних дій обвинуваченого, моральної шкоди у вигляді змін нормального ритму життя, морально-психологічного хвилювання у зв`язку з втратою батька, яка докорінно змінила звичайний для неї спосіб життя, принципів виваженості та справедливості, враховує те, що потерпілій в результаті протиправних дій ОСОБА_4 безумовно завдано суттєвих моральних страждань.

У постанові Великої Палати ВС від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.

При цьому, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова ВП ВС від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Таким чином, суд визнає доведеними ті обставини, що потерпіла зазнала душевних страждань у зв`язку зі смертю батька.

За викладених вище обставин, приймаючи до уваги вимоги законодавства, суд приходить до висновку про те, що неповнолітній ОСОБА_7 з вини ОСОБА_4 була заподіяна моральна шкода, а наведені обставини свідчать про те, що внаслідок зазначених вище подій, що є предметом даного судового розгляду, суттєво та назавжди порушений нормальний життєвий ритм її життя. Неправомірні дії обвинуваченого погіршили соціальне благополуччя потерпілої та вимагають від неї додаткових зусиль для нормалізації свого життя.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, яких зазнала малолітня потерпіла, їх тривалість, та зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах малолітньої потерпілої ОСОБА_7 в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв`язку з чим з обвинуваченого ОСОБА_4 слід стягнути: на користь малолітньої потерпілої ОСОБА_7 1 000 000,00 грн. моральної шкоди.

Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, а тому на підставі ст. 1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню і з урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи. Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судово - балістичної експертизи № СЕ-19/121-25/13444-БЛ від 04 липня 2025 року у розмірі 12 925 грн 30 коп., - підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 20 травня 2025 року шляхом заборони права на відчуження, розпорядження та користування майном, а саме: предметом, зовні схожим на автоматичну зброю з № НОМЕР_3 з магазином; 10 металевими предметами, схожими на гільзи від набоїв калібру 5,45 з маркуванням «27081»; пошкодженим годинником з полімерним ремінцем чорного кольору (виявлений на трупі ОСОБА_10 ); 3 магазинами до автомата Калашникова; 90 предметами, схожими на набої калібру 5,45*39, вилученими 13.05.2025 під час проведення огляду місця події за адресою: с. Харківська область, Чугуївський район, с. Іванівка, вул. Центральна - підлягає скасуванню.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 20 травня 2025 року на майно, а саме: флісову кофту сірого кольору з капюшоном та написом “adidas” та відповідною емблемою з плямами бурого кольору; мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 13pro 5G блакитного кольору у полімерному чохлі чорного кольору з сім картою мобільного оператору «Київстар» з абонентським № НОМЕР_4 (IMEI телефону невідомий), які належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та були вилучені під час затримання останнього 14.05.2025 – підлягає скасуванню.

До набрання цим вироком законної сили, на підставі ч. 4 ст. 176, ст. ст. 177, 183 КПК України, за клопотанням прокурора, враховуючи призначення покарання, пов`язаного з реальним позбавленням волі та з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, суд залишає без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України суд зараховує ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 13 травня 2025 року до дня набрання вироком законної сили, у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Керуючись ст. 368, 369, 370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту його затримання в порядку ст. 208 КПК України, а саме: з 13 травня 2025 року.

Цивільний позов адвоката ОСОБА_9 , заявлений в інтересах малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до ОСОБА_4 про стягнення 1 000 000 (одного мільйона) грн 00 коп. моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь законного представника малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її матері - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , моральну шкоду, завдану смертю фізичної особи, в сумі 1 000 000 (один мільйон) грн 00 коп.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- флісову кофту сірого кольору з капюшоном та написом “adidas” та відповідною емблемою з плямами бурого кольору, мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 13pro 5G блакитного кольору у полімерному чохлі чорного кольору з сім картою мобільного оператору «Київстар» з абонентським № НОМЕР_4 (IMEI телефону невідомий) – повернути законному власнику ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судово - балістичної експертизи № СЕ-19/121-25/13444-БЛ від 04 липня 2025 року у розмірі 12 925 грн 30 коп, - на користь держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 20 травня 2025 року шляхом заборони права на відчуження, розпорядження та користування майном, а саме: предметом, зовні схожим на автоматичну зброю з № НОМЕР_3 з магазином; 10 металевими предметами, схожими на гільзи від набоїв калібру 5,45 з маркуванням «27081»; пошкодженим годинником з полімерним ремінцем чорного кольору (виявлений на трупі ОСОБА_10 ); 3 магазинами до автомата Калашникова; 90 предметами, схожими на набої калібру 5,45*39, вилученими 13.05.2025 під час проведення огляду місця події за адресою: с. Харківська область, Чугуївський район, с. Іванівка, вул. Центральна - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 20 травня 2025 року на майно, а саме: флісову кофту сірого кольору з капюшоном та написом “adidas” та відповідною емблемою з плямами бурого кольору; мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 13pro 5G блакитного кольору у полімерному чохлі чорного кольору з сім картою мобільного оператору «Київстар» з абонентським № НОМЕР_4 (IMEI телефону невідомий), які належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та були вилучені під час затримання останнього 14.05.2025 – скасувати.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 13 травня 2025 року до дня набрання вироком законної сили, у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання цим вироком законної сили, запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 15 травня 2025 року та продовжений ухвалами Салтівського районного суду м. Харкова від 07 липня 2025 року і 12 серпня 2025 року, а також Чугуївського міського суду Харківської області від 08 жовтня 2025 року та 02 грудня 2025 року, залишити без змін.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_13 , який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1