Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №643/20568/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/20568/25

Провадження № 2/643/2342/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Мельникової І.Д.,

за участю секретаря Шалі А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 120656.8 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що 03.02.2022 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501425990.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка становить 120656.8 грн.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Відповідачу з метою добровільного врегулювання спору направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, яка залишилась поза увагою останньої, тому банк звертається до суду з вказаним позовом.

Відзив на позовну заяву не надходив.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

03.02.2022 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501425990.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка становить 120656.8 грн.

12.08.2022 АТ «Альфа Банк» відбулась зміна найменування позивача з Акціонерне товариство «Альфа Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Внаслідок порушення договірних зобов`язань у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором, яка згідно розрахунку заборгованості складає 120 656,80 грн., з яких: за кредитом 50 000,00 грн., по відсотках 32 631,80 грн., по комісії 38 025,00 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 50 000,00 грн., та по відсотках 32 631,80 грн., є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення комісії у розмірі 38 025,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017 - остання редакція до набуття чинності Законом України Про споживче кредитування), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України Про споживче кредитування.

Даного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, провадження №14-44 цс 21.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 38 025,00 грн.

Крім того, відповідно до частини 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Постанова ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 визначає, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Також в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».

У постанові від 14.11.2024 у справі № 161/629/23 Верховний Суд зробив висновок про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін..), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів позову додано Договір про надання послуг №1006 від 28.01.2025, укладений між АТ «Сенс Банк» (замовник) та Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» (виконавець).

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що адвокат Цимбал В.І. здійснює свою діяльність в Адвокатському об`єднанні «СмартЛекс», з яким позивач уклав договір про надання правової допомоги № 1006 від 28.01.2025.

Крім того, суду не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Цимбал В.І. та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також розрахунку таких витрат.

Таким чином, АТ «Сенс Банк» не було надано суду доказів, що підтверджували б понесені ним витрати на правничу допомогу, оскільки до матеріалів справи, окрім самого договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025, не додано жодного доказу на підтвердження того, що сторонами узгоджувались надані Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» послуги, що виконавець через адвоката Цимбал В.І. надавав замовнику такі послуги, що має відображатись в акті прийому-передачі наданих правових послуг.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву – задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 (Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23494714) заборгованість в сумі 82631,8 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23494714) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 1647,23 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Д. Мельникова