Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №625/9/26 — Коломацький районний суд Харківської області

625/9/26

Провадження № 3/625/11/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2026 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області в складі судді Скляренка М.О., за участю секретаря Рахімової О.Б., розглянувши матеріали, що надійшли із відділення поліції № 1 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за інкриміноване йому адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Коломацького районного суду Харківської області із відділення поліції № 1 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області разом із іншими матеріалами надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №913045, складений 09 грудня 2025 року поліцейським СРПП ВП№ 1 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Бондаренком О.В.

За змістом вказаного протоколу 09 грудня 2025 року близько 21 години 52 хвилині водій ОСОБА_1 по вулиці Академіка Корольова в селищі Коломак Богодухівського району Харківської області керував автомобілем «AUDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився у закладі охорони здоров`я КНП Валківська ЦРЛ із відеофіксацією технічним засобом - нагрудною «BodyCam №11130578019».

Також, в протоколі зазначено, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підтвердження факту скоєння правопорушення до вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №913045, складеного 09 грудня 2025 року поліцейським СРПП ВП№ 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Бондаренком О.В. (а.с. 2), долучені: 1) висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складений 09 грудня 2025 року лікарем КНП «Валківська центральна районна лікарня» ОСОБА_2 (а.с. 3); 2) рапорт поліцейськогоСРПП ВП№ 1 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції Бондаренка О.В. (а.с. 4); 3) копія протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №701791, складеного 09 грудня 2025 року поліцейським СРПП ВП№ 1 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Бондаренком О.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за інкриміноване йому адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 185 КУпАП (а.с. 8); 4) дисковий носій інформаці (а.с. 13) із збереженим на ньому відеозаписом.

Будучи повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи (а.с. 27), ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився та не повідомив суд про причини своєї неявки, будь яких клопотань, в тому числі і про відкладення розгляду справи до суду не подавав. Водночас, 28 січня 2026 року до канцелярії суду за ЕС№191/01-51/26 захисником ОСОБА_1 – адвокатом Власенком В.І., діючим на підставі відповідного договору про надання правової допомоги та ордеру, від імені та в інтересах свого клієнта, подані додаткові письмові пояснення, в яких захисником висловлена думка про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з наступних підстав.

Так, адвокат Власенко В.І. у додаткових письмових поясненнях зазначив, що ОСОБА_1 в день, час та місце, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, дійсно керував транспортним засобом, проте у стані алкогольного сп`яніння не перебував, а відомості, що зафіксовані як у самому протоколі про адміністративне правопорушення, так і в інших матеріалах справи, не доводять його винуватості у вчиненні інкримінованого правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, і при їх складенні працівниками поліції допущено низку процесуальних порушень, зокрема: 1) ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, а навпаки висловив свою згоду на проведенні такого огляду у медичному закладі; 2) працівники поліції на неодноразові звернення ОСОБА_1 не повідомили останньому про причини його зупинки; 3) огляд на стан сп`яніння в медичному закладі проведено з істотними порушеннями вимог чинного законодавства України, позаяк визначення стану алкогольного сп`яніння було здійснено за допомогою спеціального технічного засобу – алкотестера типу «Drager», без застосування лабораторних методів дослідження біологічних зразків; 4) в матеріалах справи відсутній акт медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, складений закладом охорони здоров`я у встановленій законом формі, а тому його відсутність унеможливлює перевірку дотримання встановленої процедури огляду на стан сп`яніння, і позбавляє можливості оцінити достовірність та допустимість отриманих результатів огляду на стан сп`яніння; 5) наявний в матеріалах справи висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є формальним і не може вважатися належним та допустимим доказом, позаяк він не підтверджений обов`язковими процесуальними документами та отриманий з істотним порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, у вказаних вище додаткових письмових поясненнях захисник Власенко В.І. просив суд розгляд справи провести за його відсутності, а також за відсутності самої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У справі "Пономарьов проти України" наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Положеннями, закріпленими у ст. 268 КУпАП, передбачений вичерпний перелік справ про адміністративне правопорушення, під час розгляду яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Взявши до уваги те, що судом вжиті всі можливі заходи для забезпечення участі ОСОБА_1 у судовому засіданні і йому відомо, про те що на розгляді у суді перебуває справа про адміністративне правопорушення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, доказів на підтвердження наявності поважних причин неявки в судове засідання ОСОБА_1 не подано, а також врахувавши, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, причини неявки ОСОБА_1 в судове засідання судом визнані неповажними і суд, з врахуванням думки адвоката Власенка В.І., яка викладена ним у додаткових письмових поясненнях, дійшов висновку про можливість судового розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і його захисника.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх за правилами, визначеними ст. 252 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням доводів і міркувань захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Власенка В.І., викладених у поданих ним до суду письмових поясненнях (а.с. 30-34), керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

Так, у відповідності з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, в точній відповідності з законом.

За змістом Рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази у справі можуть лише фактичні дані, одержані відповідно до вимог чинного законодавства України, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

У відповідності з п. 5 Рішення Конституційного Суду України №1-рп/19 від 26 лютого 2019 року презумпція невинуватості є важливою гарантією дотримання прав особи та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду. Конституційний Суд України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Згідно практики ЄСПЛ принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов`язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (пункт 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року, пункт 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» від 23 липня 2002 року).

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справи "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року, «Шмауцер проти Австрії» від 23 жовтня.1995 року, «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункти 17, 21 рішення "Надточій проти України").

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 7, 251, 252, 280 КУпАП та ст.ст. 85, 86 КПК України в поєднанні із вказаною вище позицією Конституційного суду України, викладеною у рішенні № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, а також практикою ЄСПЛ, що за правилами, визначеними ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" має враховуватися судом як джерело права, можна зробити висновок, що у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності належними вважаються докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність передбачених ст. 280 КУпАП обставин, які підлягають доказуванню у справі, а також інших обставин, які мають значення для справи, та прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Водночас допустимим визнається доказ, якщо він отриманий суб`єктом, уповноваженим на це законодавством із належного джерела та з додержанням належної процедури отримання, тобто дотримання процесуального порядку їх збирання та закріплення відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема КУпАП.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Згідно п. 2.9.а. Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності з ч.ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Пунктом 6 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735, передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Крім того, пунктами 8 та 12 розділу ІІ вказаної «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння є обов`язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

У відповідності з ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» поліцією в своїй діяльності застосовуються технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Із відеозапису, зафіксованого на поданому до суду дисковому носієві інформації, вбачається, що ОСОБА_1 висловив свою незгоду на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів і погодився на його направлення до Валківської лікарні для проходження огляду на стан сп`яніння. Крім того із відеозапису вбачається, що поліцейським не виконано вимоги п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103, згідно якого, у випадку відмови від проходження огляду на місці чи не погодження з результатами такого огляду водій направляється до відповідного закладу охорони здоров`я для проходження медичного огляду для визначення стану сп`яніння.

В матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відсутнє, як і відсутні будь-які відомості та докази, що таке направлення поліцейським складалося, що, в свою чергу, свідчить про порушення поліцейськими встановленого законом порядку направлення водія до відповідного закладу охорони здоров`я для проходження медичного огляду для визначення стану сп`яніння.

Також слід зазначити, що вказаний вище відеозапис не відображує факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 та подальшої його зупинки поліцейськими.

Пунктами 15-21 розділу ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735, передбачено, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма».

Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я.

Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Кожний випадок огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 5).

Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Водночас, наявний в матеріалах справи висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складений 09 грудня 2025 року лікарем КНП «Валківська центральна районна лікарня» ОСОБА_2 (а.с. 3) не відповідає вищевказаним вимогам, позаяк в ньому: 1) відсутній запис про повідомлення оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння, а також у відповідній графі висновку відсутній підпис обстежуваної особи про ознайомлення з результатами такого огляду, або запис про відмову від такого ознайомлення; 2) запис у графі 10 «Висновок огляду» висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння здійснено не розбірливим почерком, що в свою чергу не дає змоги однозначно тлумачити його зміст, зокрема з`ясувати питання про те, чи перебував ОСОБА_1 на час проведення огляду у стані сп`яніння. Крім того у висновку не зазначено результатів огляду, як не зазначено таких результатів огляду і у протоколі про адміністративне правопорушення.

Всі вище перелічені обставини свідчать про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог, закріплених у ст. 266 КУпАП, що, в свою чергу, згідно імперативних приписів ч. 5 ст. 266 КУпАП тягне недійсність такого огляду та свідчить про відсутність в діях водія ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

У відповідності зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється доведеній невинуватості.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». ЄСПЛ у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства».

На підставі викладеного, взявши до уваги те, що наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на це, у відповідності з вимогами п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 130, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: М.О. Скляренко