Постанова від 16 листопада 2025 р. у справі №366/3046/25 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/3046/25

Провадження № 3/366/2029/25

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

17 листопада 2025 року с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 3 ст. 183-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Іванківського районного суду Київської області від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області після доопрацювання надійшов протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 967048 від 12.09.2025 та додані до нього матеріали щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 3 ст. 183-1 КУпАП.

Згідно зі вказаним протоколом про адміністративне правопорушення, складеним інспектором ПОГ СВГ ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, ст. лейтенантом поліції Матюшком Д.М.: 12.09.2025 близько 09:40 год. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 здійснив несплату аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 12.09.2025 становить 20876 грн.69 коп. сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців за що передбачена відповідальність ч.3 ст.183-1 КУпАП.

Відповідно до протоколу передач судової справи раніше визначеному суду, справу передано для розгляду судді Корчкова А.А. Судове засідання призначено на 17.11.2025.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що йому відомо про суму заборгованості, аліменти стягуються з його пенсії, тому заборгованість частково погашається, але оскільки у нього немає інших заробітків та доходів, повністю погасити заборгованість він не має можливості. Зауважив, що у зв`язку з наявністю цією заборгованості, він не може влаштуватись на роботу, оскільки рахунки, які він відкриває у банківських установах для зарахування заробітної плати, одразу блокуються. Додав, що з дітьми він спілкується, бере участь у їхньому житті.

Також просив суд долучити до матеріалів справи довідку відділу державної виконавчої служби, якою підтверджується те, що сума заборгованості зменшується.

У судовому засіданні досліджені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 667048 від 12.09.2025, у якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення;

- заява ОСОБА_2 до Відділення поліції № 1 від 14.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 , який не сплачує аліменти у повному обсязі на утримання двох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності;

- письмові пояснення ОСОБА_1 , якими він підтвердив, що даний факт має місце та зазначив, що аліменти не сплачує у повному обсязі, оскільки заробітків він не має;

- копія паспорта громадянина України № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- копія довідки виданої ОСОБА_3 про те, що він навчається у Бородянському професійному аграрному ліцеї на ІІІ курсі по 30.06.2025;

- копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якого, його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- копія паспорту громадянина України серія НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 ;

- довідка від 12.09.2025 № 57076440, видана головним державним виконавцем Іванківського ВДВС Чалим В.П., відповідно до якої, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на 12.09.2025 становить 20876,69 грн.

Також судом досліджено копію постанови Іванківського районного суду Київської області від 07.04.2025 у справі № 366/670/25, яка набрала законної сили 18.04.2025, що долучена працівником поліції до матеріалів справи після їх доопрацювання та відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 183-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді суспільно-корисних робіт строком 240 годин.

Крім того, судом досліджено надану ОСОБА_1 довідку, видану головним державним виконавцем Іванківського ВДВС Чалим В.П. від 17.11.2025 №63386678/8, відповідно до якої, аліменти утримувались із виплат пенсії та списувались у примусовому порядку із розрахункового рахунку боржника, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на 12.11.2025 становить 20292,69 грн.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченогоч.3 ст. 183-1 КУпАП, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, тощо. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст. 183-3 КУпАП.

Диспозиція ч. 3 ст. 183-1 КУпАП, передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті.

Частинами 1 та 2 ст.183-1 КУПАП передбачена відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання […].

При цьому, приміткою до ст. 183-1 КУпАП визначено, що під повторним вчиненням правопорушення у цій статті слід розуміти невжиття особою заходів щодо сплати аліментів протягом двох місяців з дня відбуття адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, призначеного з підстав, передбачених цією статтею.

Судом встановлено, що суть правопорушення визначена поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення серія ВАД №967048 від 12.09.2025, не відповідає диспозиції ч. 3 ст. 183-1 КУпАП та описується за іншою правовою кваліфікацією, зокрема у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 здійснив несплату аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 12.09.2025 становить 20876 грн. 69 коп. сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, при цьому, у протоколі не вказано, що правопорушення вчинено повторно протягом року, що є кваліфікуючою ознакою ч.3 ст.183-1 КУпАП.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 183-1 КУпАП складено без дотримання вимог ст. 256 КУпАП.

Суд зауважує, що на вказаний недолік у протоколі про адміністративне правопорушення наголошувалось у постанові Іванківського районного суду Київської області від 16.10.2025, якою матеріали даної справи повертались до ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП у Київській області для належного оформлення, проте після повернення матеріалів справи до суду, дану обставину не було усунуто.

До матеріалів справи на підтвердження повторності вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, уповноваженою особою після доопрацювання матеріалів справи, долучено копію постанови Іванківського районного суду Київської області від 07.04.2025 у справі № 366/670/25 якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 183-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді суспільно-корисних робіт строком 240 годин. Постанова набрала законної сили 18.04.2025.

Проте, з матеріалів справи, що розглядається, не вдається встановити, чи відпрацьовував ОСОБА_1 суспільно-корисні роботи та з якої дати слід рахувати відбуття адміністративного стягнення у виді суспільно-корисних робіт.

Крім того, згідно з довідкою про суму заборгованості по сплаті аліментів від 17.11.2025 №63386678/8, яку ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи, за період з травня 2025 по жовтень 2025 з ОСОБА_1 у примусовому порядку стягнуто виконавцем 24270, 61 грн. на погашення заборгованості по аліментах.

Таким чином, не зважаючи на те, що у провину ОСОБА_1 ставиться вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 183-1 КУпАП, у матеріалах справи немає доказів того, що ОСОБА_1 , як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, після відбуття адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт за ст. 183-1 КУпАП не вживає заходів щодо сплати аліментів протягом двох місяців з дня відбуття адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

Не встановлено таких даних і при розгляді справи судом.

Суддя зауважує, що сам факт існування заборгованості, за несплату якої наступає відповідальність у вчиненні адміністративного правопорушення, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке особі поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище (Постанова Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17).

Вини ОСОБА_1 , як обов`язкового елемента суб`єктивної сторони правопорушення за ч. 3 ст. 183-1 КУпАП, суддею під час розгляду справи не встановлено.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04), яке суд застосовує як джерело права у відповідності до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

У рішенні по справі «Карелін проти росії» («заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив про заборону зміни судами у своїх рішеннях фабули правопорушення, усувати певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколах про адміністративні правопорушення, оскільки це становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.

Аналізуючи практику ЄСПЛ, можна зробити висновок, що оцінюючи докази, національні суди повинні мати на увазі можливості особи, яка притягується до відповідальності, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, а також збирати та подавати суду докази, на підтвердження своєї невинуватості (Постанови ЄСПЛ у справі «Ялло проти ФРН» від 11.07.2006, у справі «Биков проти РФ» від 10.03.2009). Більш того, при дослідженні і оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження і доводи сторін щодо доказів та доказування тих обставин, про які зазначають сторони. Тільки в такому випадку судовий розгляд на підставі п.1 ст.6 Конвенції 1950 року можна вважати справедливим.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Під час розгляду даної справи, судом встановлено, що до матеріалів справи не долучено жодних доказів, у розумінні ст.251 КУпАП, на підтвердження обставин, викладених у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.183-1 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Суд, що розглядає справу, не має повноважень уточнювати чи редагувати фабулу правопорушення, викладену уповноваженими особами у протоколі (зокрема, постанова Київського апеляційного суду від 12.04.2021 у справі №752/23552/20).

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки він не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011).

Протокол про адміністративне правопорушення є одним із тих доказів, який у сукупності з іншими доказами по справі, дає підстави суду вважати винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доведеною повністю і беззаперечною, за умови визнання таких доказів належними і допустимими.

З наведеного слідує, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення повинні підтверджуватись долученими у встановленому законом порядку доказами, які відображають у своїй сукупності всю суть обставин інкримінованої протиправної поведінки правопорушника, що наведена у протоколі про адміністративне правопорушення.

Ураховуючи вищевикладене, слід зазначити, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені обставини справи, суддя приходить до висновку, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.183-1 КУпАП, не доведено належними та допустимими доказами.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 183-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 183-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 183-1 КУпАП.

В свою чергу, суд враховує, що Законом України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-9, 183-1, 245, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, ст.ст.250-252, 256, 268, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 183-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.

Текст постанови складено 28.01.2026.

Суддя Анатолій КОРЧКОВ