Постанова від 22 жовтня 2025 р. у справі №366/3119/25 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/3119/25

Провадження № 3/366/1874/25

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, охоронцем у ТОВ «Хутір на Околиці» с. Сукачі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 967025 від 20.09.2025, складеним ДОП ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції Лещенко Я.Е.: 25.08.2025 близько 06:50 год. за адресою: с. Сукачі, вул. Рибацька поблизу території ТОВ «Хутір на Околиці» ОСОБА_1 порушив правила тримання собак, а саме собака на прізвисько « ОСОБА_2 » вибігла з території та вкусила ОСОБА_3 , чим заподіяла шкоду здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 25.09.2025, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 23.10.2025.

У судовому засіданні ОСОБА_1 з приводу обставин справи пояснив, що працює охоронцем у ТОВ «Хутір на Околиці», в с. Сукачі вул. Рибацька, діяльністю якого є риборозведення, відповідно територія товариства є досить великою та огороджена парканом від дороги та КПП зі шлагбаумом на в`їзді. Біля цього КПП, на території товариства, на прив`язі знаходиться пес на прізвисько « ОСОБА_2 », який прибився до них під час окупації військами рф території Іванківської територіальної громади у лютому-березні 2022, та залишився там. Працівники товариства його приручили та зробили відповідні прививки. Того дня собака відірвалась, вибігла на дорогу та підскочила до жінки яка їхала на електротранспорті (самокат чи велосипед). Чи вкусила і як саме собака вкусила і чи зверталась вказана особа за медичною допомогою, йому невідомо. Раніше таких випадків не було, собака ніколи не проявляла якусь агресію по відношенню до людей. У подальшому приїхали поліцейські та повідомили, що собака вкусила жінку та склали відносно нього протокол. Зазначив, що вину у тому, що не догледіли собаку, визнає, проте зауважив, що не є власником цього пса. Повідомив, що після цього випадку, він з іншими працівниками товариства, слідкують за тим, щоб собака перебувала в межах території товариства.

У судовому засіданні досліджені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення ВАД № 967025 від 20.09.2025, у якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт та стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, потерпілою у якому вказана ОСОБА_3 ;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27.08.2025, відповідно до якого, ОСОБА_3 звертається до ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області з усною заявою про порушення правил тримання собак, зокрема зазначає, що 25.08.2025 близько 06:50 год в с. Сукачі поблизу ставків з території вибігли собаки та одна з них вкусила її за праве стегно, тому вона зверталась до Іванківської ЦРЛ;

- письмові пояснення ОСОБА_3 від 27.08.2025, про обставини, за яких одна з собак, які вибігли з двору товариства (рибжаби) в с.Сукачі, вкусила її за стегно з правої сторони, тому вона одразу поїхала до Іванківської ЦРЛ, де їй надали медичну допомогу;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 20.09.2025, про обставини, за яких собака на прізвисько « ОСОБА_2 », вибігла з території ТОВ «Хутір на Околиці», де він працює охоронцем, та вкусила жінку, яка в цей час їхала по дорозі на електроскутері;

- копія довідки від 25.08.2025, виданої поліклінікою КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ», відповідно до якої, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулась за допомогою, діагноз: укушена рана правого стегна (чужою собакою) укушена рана правої ноги;

- копія паспорту про щеплення проти сказу тварини на кличку «Метр»

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, як вбачається зі змісту положень ст.ст. 218 – 244-24 КУпАП, не відноситься до компетенції жодних, з числа зазначених у ст. 213 КУпАП органів влади (посадових осіб). Вказані обставини у поєднанні з принципом визначення повноважень адміністративних комісій, що закріплений у ст. 214 КУпАП, могли б давати можливість зробити висновок, що в такому разі справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 154 КУпАП, мають розглядатися саме адміністративними комісіями як такі, що не віднесені до компетенції інших органів влади (посадових осіб), але, оцінюючи відповідність такого висновку положенням чинного законодавства, необхідно звернути увагу на наступне.

Так, ст. 154 КУпАП (у редакції станом на 01.07.2021) структурно складалася з двох частин. У ч. 1 ст. 154 КУпАП (у редакції від 01.07.2021) було передбачено основний склад адміністративного правопорушення, який передбачав адміністративну відповідальність за тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях.

Натомість, ч. 2 ст. 154 КУпАП (у редакції від 01.07.2021), передбачала адміністративну відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті.

Системний аналіз положень ст. 154 КУпАП у зв`язку з положеннями ст. 218, 221 КУпАП у редакції станом на 01.07.2021 дає можливість зробити висновок, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 154 КУпАП, станом на 01.07.2021 відносився до компетенції адміністративних комісій, а справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 154 КУпАП до компетенції судів.

15.07.2021 Верховною Радою України було прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив Європейського Союзу у сфері охорони тваринного та рослинного світу» за №1684-IX, яким, статтю 154 КУпАП було викладено у новій редакції, що повністю відповідає редакції чинній на момент вчинення правопорушення та на момент здійснення судового розгляду.

Таким чином, шляхом прийняття ЗУ від 15.07.2021 за №1684-IX - стаття 154 КУпАП структурно була поділена на три окремі частини. При цьому, як видно зі змісту положень вказаного закону, виділення ч. 3 ст. 154 КУпАП відбулося шляхом відокремлення кваліфікуючої ознаки у виді заподіяння шкоди здоров`ю та майну людини з ч. 2 ст. 154 КУпАП. Тобто, кваліфікуючі ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 154 КУпАП, у виді повторності та заподіяння шкоди здоров`ю та майну особи, які в попередній редакції статті містилися у ч. 2, шляхом прийняття нового закону були розділені на окремі частини таким чином, що заподіяння шкоди здоров`ю та майну особи внаслідок порушення правил утримання собак і котів перетворилося на особливо кваліфікуючий склад адміністративного правопорушення, що кваліфікується за ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Однак при цьому, як вбачається з положень ЗУ від 15.07.2021 за №1684-IX, супутніх змін до ст. 218, 221 КУпАП, у зв`язку з появою ч. 3 ст. 154 КУпАП, не було прийнято, а відтак виникла законодавча прогалина, яка полягає у тому, що формально ч. 3 ст. 154 КУпАП не відноситься до компетенції жодного органу влади (посадової особи), що здійснюють розгляд справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України - юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ - кримінальне обвинувачення не тлумачиться буквально та не зводиться виключно до кримінального переслідування особи за вчинення кримінально-караних діянь, у зв`язку з чим обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення в залежності від певних обставин (характер правопорушення, тяжкість покарання, кваліфікація за національним законодавством) також може підпадати під ознаки кримінального обвинувачення та потребувати юрисдикції суду щодо визначення обґрунтованості останнього. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 6 КАС України - як складова вимога принципу верховенства права забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Проектуючи вказані положення на обставини справи, що розглядається, суд робить висновок, про наявність прогалини у законодавстві. Разом з цим недоліки законодавства не можуть ігнорувати вимоги суспільства щодо забезпечення правопорядку шляхом притягнення особи до відповідальності за вчинене протиправне діяння.

На підставі вищевикладеного, враховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, ступінь його тяжкості, те, що склад вказаного правопорушення, у новій редакції законодавства, утворює кваліфікуюча ознака, яка в попередній редакції законодавства містилися у ч. 2 цієї ж статті та відносилася до компетенції суду, беручі до уваги, що за вчинення даного правопорушення передбачено обов`язкове додаткове адміністративне стягнення у виді конфіскації, що відповідно до ст. 29 КУпАП може бути застосовано лише судом, то, не зважаючи на те, що розгляд судом справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, прямо не закріплено у ст. 221 КУпАП, суд приходить до висновку, що розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, має здійснюватися саме місцевим судом з метою забезпечення принципу доступу до правосуддя.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Верховний Суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП..

Протокол про адміністративне правопорушення це документ, складений на відповідному бланку з неухильним дотриманням вимог щодо процедури та об`єму заповнення, який містить склад інкримінованого особі діяння (адміністративного правопорушення), та в межах якого відповідна посадова особа розглядає справу про адміністративне правопорушення.

Отже, предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.

За частиною 3 статті 154 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Відповідно до ч.1 ст.154 КУпАП відповідальність передбачена за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

Положення цієї статті є бланкетними та відсилають до положень інших нормативно-правових актів, які більш детально передбачають вимоги законодавства, які ставляться в обвинувачення правопорушнику.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» домашні тварини - собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі.

Згідно з абз. 4,5, ст.7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» дозволяється утримувати: домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї; домашніх тварин - юридичними особами: для охорони - в обладнаних приміщеннях або на прив`язі;

Також, ч.2 вказаної статті Закону передбачено, що Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Суд зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 967025 від 20.09.2025 відсутнє необхідне посилання на конкретну норму правил утримання тварин, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.

З матеріалів справи, що розглядається також не вбачається, які саме Правила утримання домашніх тварин, які установлені органом місцевого самоврядування до територіальної юрисдикції якого відноситься с. Сукачі (місце вчинення адміністративного правопорушення згідно з матеріалами справи) порушені ОСОБА_1 , як і не вбачається, що саме ОСОБА_1 є власником собаки (без посилання на її породу) на кличку «Метр»

Суд зазначає, що в долученій до матеріалів справи копії паспорта про щеплення від сказу тварини на кличку «Метр» не зазначено її власника та не вказано, що це саме собака, а також відсутні інші ідентифікуючі дані.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягується до відповідальності, і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів. Суд не має збирати з власної ініціативи докази, позаяк в протилежному випадку суд згідно із ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може бути визнаний безстороннім.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 належним чином не доведена, що свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягується лише в разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки адміністративне стягнення до ОСОБА_1 не застосовується, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 7-9, 154, 245, 247, 250-252, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.

Текст постанови складено 27.01.2026.

Суддя Анатолій КОРЧКОВ