Суд: Попільнянський районний суд Житомирської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 28 січня 2026 р.
Справа: №288/2066/25
Суддя: Поліщук Р. М.
Справа № 288/2066/25
Провадження № 2/288/55/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2026 року. селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Поліщук Р. М.,
за участю секретаря судових засідань - Будревич О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення аліментів в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 від спільних відносин у них з відповідачем народилась донька – ОСОБА_3 , батьком якої за спільною згодою, у свідоцтві про народження записаний відповідач.
Позивач зазначає, що з відповідачем вона в шлюбі не перебувала, після народження дитини вони прожили спільно до 2016 року, а потім припинили фактичні шлюбні відносини та спільне проживання. Після цього, відповідач фактично життям дитини припинив цікавитись, її утриманням та вихованням не займається, а також не надає матеріальну допомогу. Відповідач фізично здорова особа, працездатний, інших дітей та осіб, яких би він повинен був утримувати не має та спроможний сплачувати аліменти на дочку. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто, в зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
На підставі вищевикладеного, позивач просить стягувати з відповідача аліменти на утримання дочки у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дочкою повноліття.
Ухвалою суду від 16 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі з викликом (повідомленням) сторін.
Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, 29 січня 2026 року представник позивача надав до суду заяву в якій просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримав.
Частина третя статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідач в судові засідання 15 січня 2026 року та 29 січня 2026 року не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, відповідно до статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.
Відповідно до Судового виклику № 288/2066/25/845/26 вих. від 19 січня 2026 року, розміщеного на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач – ОСОБА_2 був повідомлений про судове засідання, яке відбудеться 29 січня 2026 року о 13.00 годині.
Частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно зі статтями 274-279 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . /а.с.7/
Згідно Витягу з реєстру територіальної громади від 09 грудня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 12 лютого 2022 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.8/
Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 18 червня 2021 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було укладено шлюб, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу змінилось на ОСОБА_6 . /а.с.9/
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів, з тих підстав, що відповідач не надає кошти на дитину, в зв`язку з чим, дочка знаходиться на її повному утриманні.
Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Частинами восьмою, дев`ятою статті 7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлює, принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, яка має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. При цьому визначено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Зміст глави 15 Сімейного кодексу України, вказує на обов`язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, вони зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (статті 141, 180 СК України).
Пунктами 15, 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з матір`ю та знаходиться на її повному утриманні, в той час як батько не надає матеріальну допомогу на її утримання.
Згідно статті 180, частини першої статті 183 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
У відповідності до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частина п`ята статті 183 СК України визначає, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Частинами 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована поставною Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Суд бере до уваги те, що відповідач по справі є особою працездатного віку, працює та має дохід, відомості про наявність у нього інших осіб на утриманні та докази фінансової неспроможності, тяжкого стану здоров`я, який виключає можливість фінансового забезпечення дитини до суду не надав.
Таким чином, враховуючи пріоритетність інтересів дитини, на утримання якої стягуються аліменти, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з моменту звернення до суду з позовною заявою і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач при поданні до суду позовної заяви про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору, а тому з відповідача на підставі частини шостої статті 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1211.20 гривень.
Керуючись статтею 51 Конституцією України; статтями 7, 141, 180, 181, 182, 183, 191 СК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 206, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-283, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на утримання дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 25 квітня 2025 року.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 1211.20 гривень, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду Р. М. Поліщук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua