Окрема думка від 21 січня 2026 р. у справі №1-8/2005 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

судді ОСОБА_1

справа № 1-8/2005

провадження № 51-218ск26

Не погоджуюсь із висновком про те, що в цьому провадженні є підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року.

1. За усталеною практикою Верховного Суду вироки апеляційних судів, постановлені ними у якості суду першої інстанції відповідно до КПК 1960 року, переглядаються за нововиявленими обставинами саме судами першої інстанції (див., наприклад, рішення від 26 липня 2018 року в справі № 11-о/778/16/17, від 7 вересня 2021 року в справі № 539/396/20, від 24 лютого 2021 року у справі № 1-50/2000).

У зв`язку з прийняттям у 2012 році Кримінального процесуального кодексу України, апеляційні суди втратили повноваження суду першої інстанції.

Згідно зі ч. 1 ст. 33 КПК, у зв`язку зі зміною чинного законодавства України, апеляційні суди не є судами першої інстанції і позбавлені можливості здійснити кримінальне провадження за нововиявленими обставинами. Відтак розгляд заяви особи, засудженої вироком апеляційного суду, повинен відбуватись у суді першої інстанції.

Отже, відповідно до положень ч. 1 ст. 463 КПК розгляд заяви засудженої ОСОБА_2 про перегляд вироку Апеляційного суду Чернівецької області від 15 липня 2005 року за нововиявленими обставинами повинен відбуватись у місцевому суді.

2. Верховний Суд неодноразово зазначав, що вирішення апеляційним судом питань, пов`язаних із переглядом за нововиявленими обставинами вироку цього суду, постановленого ним у порядку КПК 1960 року як судом першої інстанції, суперечить правилам інстанційної підсудності, визначеним статтями 33, 463 КПК, та є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Такі правозастосовні позиції відображені в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа №1-34/03), 27 лютого 2019 року (справа № 791/130/17), 17 травня 2018 року (справа № 1-3/2007), від 14 лютого 2022 року (справа № 1-43/2007).

3. З оскарженої засудженою в касаційному порядку ухвали Чернівецького апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року вбачається, що цей суд, пославшись на приписи статей 429, 462, 464 КПК, заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами вироку апеляційного суду Чернівецької області від 15 липня 2005 року повернув заявниці.

В мотивах суд зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 464 КПК, до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими ст. 462 цього Кодексу, застосовуються правила ч.3 ст. 429 КПК.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

4. Той факт, що повертаючи засудженій її заяву про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами вироку апеляційного суду Чернівецької області від 15 липня 2005 року апеляційний суд спирався на приписи статей 429, 462, 464 КПК, а не ті, що підлягали до застосування з огляду на правила інстанційної підсудності, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки застосування положень статей 33, 463 КПК не призведе до інших процесуальних наслідків, відмінних від повернення апеляційним судом заяви засудженої про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами вироку апеляційного суду Чернівецької області від 15 липня 2005 року.

Скасування оскарженої ухвали в будь-якому разі не призведе до перегляду вироку апеляційного суду Чернівецької області від 15 липня 2005 року, оскільки при новому розгляді апеляційний суд все одно повинен буде повернути засудженій її заяву про перегляд вказаного вироку за нововиявленими або виключними обставинами.

До того ж, повернення апеляційним судом заяви про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами вироку апеляційного суду Чернівецької області від 15 липня 2005 року на підставі статей 429, 462, 464 КПК не призводить до встановлення обмежень права на звернення із такою заявою із дотриманням правил інстанційної підсудності.

5. Положення ч. 1 ст. 461 КПК, згідно з якими «заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини», підлягають застосуванню в кожному провадженні як такі, що не передбачають виключень (винятків) щодо їх використання. Перевіряючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на предмет її відповідності вимогам процесуального закону, необхідно зважати, що кримінальний процесуальний закон не встановлює положень, за якими приписи ч. 1 ст. 461 КПК не підлягають застосуванню.

З такого правозастосування виходила об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2025 року (справа № 464/7111/14-к, провадження №51-3242кмо19).

6. Підсумовуючи вказане, вважаю, що з метою дотримання принципу процесуальної економії, а також задля забезпечення засудженій можливості якнайшвидше звернутися до повноважного суду з дотриманням правил інстанційної підсудності, Верховний Суд мав керуватися приписами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК та вмотивовано відмовити останній у відкритті касаційного провадження, висвітливши в ухвалі відповідні аспекти порядку здійснення провадження за нововиявленими та виключними обставинами.

Суддя

ОСОБА_1