Окрема думка від 20 січня 2026 р. у справі №766/684/21 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

судді ОСОБА_1

справа № 766/684/21

провадження № 51-4004км25

Не погоджуюсь із мотивами, які стали підґрунтям до ухвалення Верховним Судом постанови від 21 січня 2026 року про скасування оскаржених ухвал судів попередніх інстанцій і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Вважаю, що висновки Суду не враховують принципу правової визначеності як складової верховенства права, за яким йдеться про передбачуваність особою ситуацій та інших юридичних наслідків застосування норм права та якості нового закону, який Суд в цьому провадженні розтлумачив в найменш сприятливий для особи спосіб.

1. Обґрунтованими і переконливими, на моє переконання, є висновки судів попередніх інстанцій про те, що в цьому провадженні особу повідомлено про підозру після закінчення строку досудового розслідування і, відповідно, особа не набула в порядку, визначеному КПК, процесуального статусу - підозрюваний.

Суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що з моменту внесення 01.11.2019 відомостей до ЄРДР, враховуючи закриття і поновлення досудового розслідування (з 28.04.2020 по 24.06.2020), дванадцятимісячний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 закінчився 27.12.2020.

При цьому у абзаці 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК (чинній на час повідомлення ОСОБА_2 про підозру) було передбачено, що слідчий, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Однак, на той момент жодній особі не було повідомлено про підозру, так само як і не було вирішено питання про закриття кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Натомість 14.01.2021 ОСОБА_2 було повідомлено про підозру поза межами указаного вище дванадцятимісячного строку.

Як відомо, строк досудового розслідування, який закінчився, не може бути поновлений (відновлений, продовжений, відроджений і таке інше).

Вважаю, зміни в КПК за Законом № 3509-ІХ від 08.12.2023, які набрали чинності 01.01.2024, також не відроджують пропущенні до набуття чинності цим Законом строки досудового розслідування.

Системне тлумачення процесуальних норм, передбачених статтями 3, 22, 36, 276-278, 480, 481 КПК дає підстави до висновку, що здійснення повідомлення про підозру врегульовано імперативними нормами, які вичерпно, точно і однозначно визначають як форму встановленої для цього правової процедури (порядку), так і її зміст.

Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого, а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК (такий висновок щодо застосування норми права визначений у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року в справі № 711/3111/19, провадження № 51-2890км19).

Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети і вирішення його завдань. Дотримання встановленої правової процедури здійснення повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону.

Дотримання належної правової процедури здійснення повідомлення про підозру має забезпечувати його відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.

Отже, повідомлення про підозру 14.01.2021 поза межами строку досудового розслідування не створює жодних інших процесуальних наслідків, крім його процесуальної нікчемності.

Як наслідок, очевидним є висновок, що всі процесуальні дії, серед яких вручення та направлення обвинувального акта, здійснені поза межами строку досудового розслідування та не мають правових наслідків, не можуть бути підґрунтям до ухвалення обвинувального вироку.

2. Законом № 3509-ІХ внесено зміни до статей 219, 294 КПК за якими строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру.

Разом із тим, приписи ч. 5 ст. 294 КПК про те, що строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає, Законом № 3509-ІХ не змінювались, як не змінені і правила, встановлені в ст. 5 КПК.

Якою б не була правова система, якими б чіткими не були формулювання законодавчих положень, включно з положеннями кримінального права, судове тлумачення завжди буде необхідним, оскільки послуговує саме тому, аби розвіювати сумніви, які можуть виникати щодо тлумачення норм права (Kafkaris проти Кіпру [ВП], § 141).

Проте таке тлумачення не може бути виключно буквальним, як в цьому провадженні, і не враховувати взаємозв`язків процесуальних норм між собою чи ігнорувати загальні принципи кримінального процесуального закону.

3. Пункт 20-8 розділу XI «Перехідні положення» в ред. Закону № 3509-ІХ встановлює, що положення ч. 1 ст. 219 КПК застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до набрання чинності вказаним Законом.

Разом із тим, вважаю, що з урахуванням приписів ст. 5 КПК, положення цього Закону застосовуються лише до тих правовідносин, які не вичерпали свою дію і не припинили своє існування внаслідок спливу строків досудового розслідування до набрання чинності цим Законом.

Із набранням законної сили, приписи Закону № 3509-ІХ є нормами кримінального процесуального закону, а отже не можуть суперечити загальним засадам і положенням цього закону, з огляду на що застосовуються в тій частині, де узгоджуються, зокрема із приписами ст. 5 КПК.

Вважаю хибним висновок про те, що застосуванню у цьому провадженні підлягають приписи ч. 1 ст. 219 КПК в редакції Закону № 3509-IX, що вони унеможливлюють закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

4. Відповідно до ч. 5 ст. 294 КПК строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає. Його закінчення є юридичним фактом.

Очевидним в цьому провадженні є те, що під час досудового розслідування сторона обвинувачення діяла із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону щодо дотримання строків досудового розслідування, що суперечить засаді законності, визначеній в ст. 9 КПК.

За такі порушення Законом № 2147-VIII було встановлено відповідну процесуальну санкцію в п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, за яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

В контексті приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд має утриматись від притягнення особи до юридичної відповідальності внаслідок істотного порушення стороною обвинувачення вимог кримінального процесуального закону під час повідомлення особи про підозру, які були визначені як безумовна підстава до закриття кримінального провадження.

5. Застосоване в цьому провадженні тлумачення статей 219, 294 КПК, п. 20-8 розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу в редакції Закону № 3509-IX, вважаю, не відповідає принципам верховенства права, законності, юридичної визначеності та не враховує вимоги статей 5, 9 КПК, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Питання про застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК має бути вирішено в цьому провадженні з урахуванням вказаних аспектів.

Суддя

ОСОБА_1