Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №182/2557/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2557/25

Провадження № 2-а/0182/34/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.01.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Івріної Інни Львівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов адвоката Івріної Інни Львівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обгрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що 18 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № 4/320/П про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, розміром 17 000 грн. 00 коп., за ч.3 ст.210-1 КУпАП. При цьому, представник позивача вказує, що 28.02.2025 року на адресу місця проживання ОСОБА_1 було направлено засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням повістку № 2786654, сформовану за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, про виклик останнього на 13.03.2025 року, о 9.00 годині, до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. В постанові зазначено, що пунктом 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року № 560 встановлено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. У відповідності до пункту 41 Порядку, громадянин ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату і час виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відміткою у поштовому повідомленні про відсутність особи за місцем проживання від 12.03.2025 року. У визначений у повістці час ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин, не повідомив про причину неявки протягом 3-х днів, чим порушив вимоги абзацу 1 частини 1 статті та абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Представник позивача вважає, що згадана постанова є незаконною, прийнята з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, за змістом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка є нормою з бланкетною диспозицією, тобто, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Проте, зважаючи на бланкетність диспозиції частини 3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в оскаржуваній постанові чітко не зазначено, яку конкретно норму законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію було порушено та в чому конкретно таке порушення проявилось. 02 квітня 2025 року ОСОБА_1 було затримано на контрольно-пропускному пункті працівниками поліції, де йому було повідомлено, що він перебуває у розшуку за те, що, нібито, отримав повістку ТЦК та СП та не з`явився у визначений в повістці день та час. Працівники поліції направили ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 , де старший офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи склав на нього протокол про адміністративне правопорушення. Під час складання протоколу працівниками ТЦК та СП було допущено ряд грубих порушень. Згідно Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом МО України № 3 від 01.01.2024 року, уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Перевірити повноваження капітана ОСОБА_2 на складання протоколу, позивач не зміг, оскільки жодних документів, посвідчень, наказів працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 йому не надавав. Пункт 1, розділу 2, Інструкції передбачає, що протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративну відповідальність був позивачу наданий без розписки. Не допускаються закреслення чи виправлення записів, що вносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано особою, щодо якої він складений. В протоколі в розділі додатків проведені виправлення, забілене слово і поверх нього написано слово конверт. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляється прочерк. Протокол складений з пустими графами, прочерки не проставлені, що надає потенційну можливість дописати в протокол будь - яку інформацію вже після його складання. Таким чином, на підставі викладеного, представник позивача просить суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4/320/П від 08.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП скасувати.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2025 року по даній справу було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання та встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с.25-26).

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення, своїм правом на подання відзиву не скористався та будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надав.

Згідно ч.1 ст.286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, розгляд даної справи проводиться судом за відсутності представників сторін, повідомлених належним чином, що не перешкоджає розгляду даної справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Частиною першою ст.55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як встановлено судом, 18 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № 4/320/П про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 17 000 грн. 00 коп. за ч.3 ст.210-1 КУпАП (10-11).

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За правилами ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа), при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України, у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу, відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно абз.1 п.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтись за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Частиною 1 ст.210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки,відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визнання постанови протиправною є обставини, які полягають в тому, що позивач належним чином не повідомлений про виклик до відповідача і повістку про такий виклик не отримував. Суд, при розгляді даної обставини, як на підставу звернення до суду з даним позовом, враховує той факт, що весь тягар доказування покладається на позивача, який, в рамках розгляду даної справи, довів, що саме він є тією особою, яка належним чином не була повідомленою про необхідність прибути в ІНФОРМАЦІЯ_3 , і відповідач по справі даний факт не спростував та будь-які докази, які свідчили б про правомірність дій, суду не надав.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

За приписами ст.77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Слід зазначити, що закон покладає на відповідача обов`язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.

Однак, відповідач будь - яких доказів на підтвердження законності винесення спірної постанови суду не надав, як і не довів факту направлення повістки на адресу позивача, оскільки матеріали справи не містять доказів її направлення та отримання останнім такого виклику.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 не доведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення відповідачем надано не було.

За приписами п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате - підлягає закриттю.

Пунктом 3 ч.3 ст.286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак, суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.19, 55 Конституції України, ст.ст.9, ч.3 ст. 210-1, 235, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст.2, 6, 9, 77, 79, 118, 122, 123, 132, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов адвоката Івріної Інни Львівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4/320/П від 08.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал