Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №205/17391/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/17391/25

Номер провадження2/205/162/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Пєтіної К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» 19.11.2025 року звернулось до Новокодацького районного суду міста Дніпра з вищезазначеним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 103378360 від 02.08.2021 року в розмірі 63 750,00 грн.. з яких: 15 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 47 250,00 грн. – сума заборгованості за відсотками; 1 500,00 грн. – заборгованість за комісією.

Позов мотивований тим, що 02.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір № 103378360. За умовами договору факторингу від 16.07.2024 року ТОВ «Мілоан» передало, а позивач прийняв право грошової вимоги за кредитним договором № 103378360 від 02.08.2021 року в розмірі 63 750,00 грн.. з яких: 15 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 47 250,00 грн. – сума заборгованості за відсотками; 1 500,00 грн. – заборгованість за комісією.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 23.10.2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача письмово просив розглядати справу без його участі, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

06.01.2026 року до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідач кредитний договір № 103378360 від 02.08.2021 року з ТОВ «МІЛОАН» в електронному вигляді не укладав та не підписував, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримував. Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу, не додано доказів: що особа була належним чином ідентифікована під час реєстрації в системі фінансової установи (наприклад, через BankID, не надано фото ідентифікаційних документів, введення персональних даних, що відповідають паспорту). Що допомагає встановити, що саме ця особа створила обліковий запис, з якого відбувалося подальше укладення договору. Не надано докази того, що одноразовий ідентифікатор був надісланий саме на фінансовий номер телефону, який належить особі (тобто номер, прив`язаний до її банківської картки або іншим чином ідентифікований як її особистий. Доказів, які б свідчили про виконання позикодавцем умов з договору по видачі кредитних коштів та доказів перерахунку коштів на картковий рахунок саме відповідача, позивачем не надано. В кредитному договорі не зазначені, а ні банківські реквізити, а ні реквізити карткового рахунку на які будуть переказані кошти. Платіжне доручення 30620920 яке не містить в собі установлених реквізитів платника та отримувача, таких як інформації про банки, розрахункові рахунки та інше за, якими можливо було б зрозуміти на які саме реквізити були перераховані кошти. 02.08.2021 року зловмисники зламали телефон відповідача. Отримали доступ до сервісу «Дія», звіти дізнались всі данні відповідача. В той же день відповідач звернувся у найближче відділення банку АТ «ПУМБ» для блокування карти, але співробітник банку повідомив ОСОБА_1 про те, що з його рахунку вже були переведені гроші в сумі 5000 грн. на інший рахунок, який йому не належить. Також його повідомили про те, що при намаганні переведення ще 10 000 грн., банк заблоковував його рахунки. 03.08.2021 відповідач звернувся до відділення «Київстар» де поновив свій номер та зв`язав його паспортними даними. 03.08.2021 року відповідач написав заяву в АТ «ПУМБ» щодо розблокування рахунку на незаконного зняття коштів в розмірі 5000 грн. 04.08.2021 року відповідач виявив факт зміни паролю до його електронної пошти. Після того, як поновив пароль виявив у «вхідний кореспонденції» договір з «ФК «АРАГОН» про оформлення на його ім`я кредиту в розмірі 15000 грн. 05.08.2021 року відповідач виявив в налаштуваннях сервісу «Дія», його підключення ще до одного пристрою, який не належить ОСОБА_1 . Також в цей день почали на електронну пошту приходити повідомлення від різних кредитних компаній про підтвердження надання кредитів. З 08.08.2021 року почали надходити дзвінки та листи від кредитних компаній (ФК «Кредіт-Капітал», ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ТОВ «ФК «КІТ», «МІЛОАН», «Служба Миттєвого Кредитування», ТОВ «ФК «Арагон»), з вимогами повернути кредити, взяті на ім`я відповідача. 24.08.2021 року на підставі заяви ОСОБА_1 були внесенні дані до Єдиного реєстру досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення з попередньою кваліфікацією за ст. 185 ч. 1 КК України. Таким чином, вищезазначені обставини підтверджують факт відсутності цивільно-правових взаємовідносин у позивача з відповідачем в силу того, що ОСОБА_1 жодних договорів з позивачем не укладав.

14.01.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача просив позов задовольнити, посилаючись на те, що кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не були би укладені. Доказів протилежного відзив на позовну заяву не містить. Не спростування відповідачем презумпції правомірності кредитного договору – всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення кредитного договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 02.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 103378360, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 15 000,00 грн. строком на 15 днів.

24.08.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинене кримінальне провадження № 12021053790000569 за ч. 1 ст. 185 КК України на підставі заяви ОСОБА_1 , у якій зазначав про те. що 02.08.2021 року приблизно о 15:00 год. невстановлена особа, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу з кредитної банківської картки «ПУМБ», що належить ОСОБА_1 , таємно викрала грошові кошти в сумі 5 000,00 грн., спричинивши матеріальну шкоду на вказану суму.

Постановою старшого дізнавача СД ВП № 2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області Ковальва С.С. від 30.11.2021 року кримінальне провадження, відомості про яке 24.08.2021 року, внесені до ЄРДР за № 12021053790000569 закрито у зв`язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16072024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 16.07.2024 року до договору факторингу, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 63 750,00 грн., з яких: 15 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 47 250,00 грн. – сума заборгованості за відсотками, 1 500,00 грн. – сума заборгованості за неустойкою.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Позивач за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором зобов`язаний надати суду докази укладення із відповідачем такого договору, надання кредитором позики або кредиту у встановленому договором порядку, а також наявності та розміру заборгованості.

На підтвердження заявлених вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало копію договору про споживчий кредит № 103378360 від 02.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ; анкета-заява на кредит № 103378360 від 02.08.2021 року; копію договору факторингу від 16.07.2024 року № 16072024 з додатками.

Зі змісту вказаного кредитного договору вбачається, що вони були укладені в електронній формі з використанням електронного підпису.

Разом з тим, до позовної заяви ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не було додано доказів, які б могли достовірно підтвердити проведення ідентифікації відповідача ОСОБА_1 при вході в особистий кабінет при укладенні вказаного договору в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі № 755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.

У разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Разом з тим, позивачем ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів згідно кредитного договору на рахунок відповідача.

Відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).

Позивач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів надання ТОВ «Мілоан» відповідачу кредиту за договором про споживчий кредит № 103378360 від 02.08.2021 року, зокрема, первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача на підставі зазначеного договору, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідного рахунку відповідачу.

Оскільки неможливо встановити, що платіжна картка № НОМЕР_1 , вказана у платіжному дорученні № 30620920 від 02.08.2021 року, належить ОСОБА_1 , а номер рахунку IBAN взагалі не зазначено, то відсутні підстави вважати, що вказаний первинний бухгалтерський документ свідчить про виконання зобов`язань первісного кредитора щодо видачі грошових коштів на картковий рахунок позичальника.

Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

У своїй позовній заяві ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило розглянути справу у їх відсутність, згідно відповіді на відзив просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляли.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі № 755/18920/18, провадження № 61-17205ск19.

Додані до позовної заяви копії кредитного договору та договору факторингу не свідчать про отримання відповідачем кредитних коштів.

Крім того, посилання на розрахунок заборгованості за зазначеним кредитним договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи позивача та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, відомості про рух коштів та нарахування процентів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі № 219/1704/17, провадження № 61-1211св19.

У зв`язку із не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов вищезазначеного кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника), підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 11-12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 6, 15-16, 205, 207, 525-526, 530, 599, 610, 612, 629, 1054-1055 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 76-77, 81, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова