Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №177/155/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/155/26

Провадження № 3/177/76/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 січня 2026 року суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Лященко В.В., за участі особи стосовно якої розглядається справа – ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 , 11.01.2026 о 19-00 годині, перебуваючи за адресою по АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру по відношенню до неповнолітньої сестри ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: ображав її нецензурною лайкою та хапав за шию, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю ОСОБА_2 , чим порушив ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненому правопорушенні не визнав, пояснив, що у нього з неповнолітньою сестрою спільна мати, а батьки різні. 11.01.2026 він прийшов в гості до мами. Сестра ОСОБА_2 його провокувала і тому він висловлювався на її адресу нецензурною лайкою. Фізичну силу до неї не застосовував.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, що підтверджується наступними доказами по справі: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №872637 від 13.01.2026, який складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, протокол підписаний без зауважень; рапортом про надходження повідомлення зі служби 102, що 11.01.2026 о 18-53 год. перебуваючи за адресою по АДРЕСА_1 брат заявниці ( ОСОБА_1 ) її побив, подія відбувається не перший раз. Заявниця має докази коли брат її душив влітку. Брат наче воював, коли не пам`ятає. Зараз не військовий. Матір стає на бік брата. Заявницю бив кулаками по голові; протоколом прийняття заяви від 11.01.2026, згідно якого потерпіла ОСОБА_3 повідомила про протиправні дії брата ОСОБА_1 , який 11.01.2026 вчинив відносно неї домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме: бив кулаками по голові, а також виражався в її бік нецензурною лайкою; письмовими поясненнями потерпілої аналогічного змісту; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , який факт конфлікту з ОСОБА_3 не заперечував, однак вказав, що це сестра його спровокувала на сварки, під час якої він голосно, в нецензурній формі, виражався в її бік, один раз схватив за плече, а так він її не бив, після чого пішов додому; письмовими поясненнями ОСОБА_4 , яка пояснила, що 11.01.2025 близько 19-00 год її діти ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ображали одне одного, чи бив син доньку вона не знає.

З матеріалів справи та письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_1 слідує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_3 є братом та сестрою по лінії мами, тобто в контексті ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вони є суб`єктами, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, тому, відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_1 є суб`єктом інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП оскільки домашнє насильство вчинене ним стосовно неповнолітньої особи, якою є його сестра ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Таким чином, дослідивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за ознаками вчинення домашнього насильства (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого, який є неповнолітньою особою.

Обираючи вид і міру адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, ступінь завданої шкоди, особу ОСОБА_1 , який раніше не притягався до адміністративної відповідальності, вчинив домашнє насильство відносно неповнолітньої особи, та вважає за необхідне застосувати відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, яке відповідно до вимог ст. 23 КУпАП є справедливим та буде достатнім і необхідним для виховання особи.

Згідно з ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. 7, ч. 2 ст. 173-2, ст.ст. 245, 247, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

постановив:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 305 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Згідно ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Суддя В.В.Лященко