Вирок від 28 січня 2026 р. у справі №199/741/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/741/26

(1-кп/199/502/26)

ВИРОК

іменем України

(на підставі угоди про визнання винуватості)

29 січня 2026 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ()в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025052410001632 до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03 вересня 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кінешма, Івановської області, рф, громадянина України, із середньою освітою, не працевлаштованого, інвалідності немає, на утриманні осіб похилого віку та неповнолітніх дітей не має, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , судимого 06.08.2025 Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушень, передбаченого частинами 1 та 2 ст. 307 КК України.

В С Т А Н О В И В:

Відповідно рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 № 2797/0/15-24 змінена з 7 жовтня 2024 року територіальна підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська (на теперішній час міста Дніпра).

Суд уважає доведеним, що:

1. Приблизно у другій декаді вересня 2025 року, більш точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_4 не бажаючи займатися суспільно-корисною працею, переслідуючи корисливі мотиви за рахунок протиправної діяльності у сфері незаконного обігу психотропних речовин усвідомлюючи наслідки своїх злочинних дій, розуміючи, що вказана діяльність є протиправною, має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлена тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення в цілому, з метою швидкого особистого збагачення, вирішив здійснити незаконний збут психотропних речовин, обіг яких обмежено - метамфетамін, шляхом незаконного продажу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , у другій декаді вересня 2025 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, незаконно, шляхом хімічного синтезу виготовив рідину масою не менше 2,0095г, яка у своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, маса якого складає 0,0400 г з метою подальшого збуту.

Так, 20 вересня 2025 року ОСОБА_4 , розуміючи, що метамфетамін є психотропною речовиною, обіг якого обмежено, діючи умисно, незаконно, тобто в порушення вимог законодавства, що регулює обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів на території України, а саме:

-Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року № 60/95-ВР із подальшими змінами та доповненнями;

-постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» із подальшими змінами та доповненнями;

-наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», близько 10 год. 57 хв., перебуваючи за місцем свого мешкання: АДРЕСА_3 , з метою особистого збагачення, за грошову винагороду в сумі 600 гривень, збув оперативному покупцю ОСОБА_6 , пластмасовий ін?єкційний медичний шприц, з виготовленою ним прозорою рідиною блідо-жовтого кольору масою 2,0095г, яка у своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, маса якого складає 0,0400 г відповідно.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному виготовленні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропної речовини, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України;

2. продовжуючи свою злочинну діяльність у сфері незаконного обігу психотропних речовин ОСОБА_4 , з метою швидкого особистого збагачення, вирішив повторно здійснити незаконний збут психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетаміну, шляхом незаконного продажу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , на початку листопада 2025 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, незаконно, шляхом хімічного синтезу повторно виготовив рідину масою не менше 4,0205 г, яка у своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, маса якого складає 0,1978 г з метою подальшого збуту.

03 листопада 2025 року, близько 14 год. 34 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого тимчасового мешкання: АДРЕСА_4 , маючи умисел на незаконний збут психотропної речовини – метамфетамін, діючи повторно, з метою особистого збагачення, незаконно, тобто в порушення вимог законодавства, що регулює обіг наркотичних, засобів психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів на території України, а саме:

- Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року № 60/95-ВР із подальшими змінами та доповненнями,

- Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» із подальшими змінами та доповненнями,

- Наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», за грошову винагороду в сумі 1500 гривень, збув оперативному покупцю ОСОБА_6 , пластмасовий ін?єкційний медичний шприц, з виготовленою ним прозорою рідиною блідо-жовтого кольору масою масою 4,0205 г, яка у своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, маса якого складає 0,1978 г відповідно.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному виготовленні з метою збуту, та незаконному збуті психотропної речовини, вчиненому повторно, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України.

23.01.2026 року у кримінальному провадженні складено обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за частинами 1 та 2 ст. 307 КК України та між прокурором ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_4 23 січня 2026 року укладена угода про визнання винуватості останнім.

Відповідно до даної угоди обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою вину у кримінальному правопорушенні та обсяг підозри за ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України.

Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_4 покарання за вчинені кримінальні правопорушення в межах санкції ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, а саме:

- за ч. 1 ст. 307 КК України, - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 307 КК України, - у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_4 необхідно призначити у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

При цьому встановлено, що ОСОБА_4 засуджений 06.08.2025 Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки. Перше з кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_4 наразі підозрюється, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України, останній вчинив 20 вересня 2025 року, тобто після постановлення попереднього вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06.08.2025, тобто протягом іспитового строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Таким чином, на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра, ОСОБА_4 необхідно остаточно призначити покарання у вигляді 6 (шести) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Без застосування спеціальної конфіскації

В угоді передбачені наслідки її ухвалення та затвердження, невиконання яких роз`яснені обвинуваченому ОСОБА_4 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України при обставинах, місті та часу, викладених у обвинувальному акті.

Суду показав, що дійсно він, при обставинах, місті та часу, викладених у обвинувальному акті, незаконно придбав, носив, зберігав бойові припаси.

Суду також показав, що він цілком розуміє характер обвинувачення у вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України який відноситься до умисному тяжкому злочину, беззастережно і добровільно, повністю визнає свою вину у пред`явленому обвинувачені.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він повністю розуміє та усвідомлює наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.ст. 472, 473 КПК України, згодний з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди та наполягає на затвердженні даної угоди.

У судовому засіданні прокурор та захисник ОСОБА_5 просили суд затвердити угоду про визнання винуватості на умовах, які вказані в угоді.

За таких підстав суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_4 скоїв кримінальні правопорушення, передбачене :

- ч. 1 ст. 307 КК України, незаконне виготовлення з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини;

- ч. 2 ст. 307 КК України, незаконне виготовлення з метою збуту, та незаконний збут психотропних речовин, вчиненому повторно.

Обвинуваченому ОСОБА_4 судом роз`яснено, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, він має права передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України, а також розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Таким чином, вивчивши надані матеріали, заслухавши думку сторін судового провадження, які просили затвердити угоду про визнання винуватості, суд дійшов висновку про відповідність угоди вимогам ст.ст. 470, 472 КПК України, добровільність її укладення, відповідності інтересам суспільства, можливості її виконання та наявності всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 02.11.2004 по справі № 1-33/2004 зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке скоєно умисно, і відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, задовільний стан здоров`я, характеризується задовільно, одружений, має малолітню дитину на утриманні, засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком на 2 роки

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд, відповідно до припису статті 69 КК України, вважає, що ОСОБА_4 свою провину визнав повністю; не перешкоджав слідству, активно сприяв розкриттю злочину - своїми діями оказав допомогу на досудовому розслідуванні і суду у виясненні обставин скоєння кримінального правопорушення, які мають суттєве значення для повного його розкриття, повідомивши про обставини, час та місце скоєння кримінального правопорушення; щиро каявся та дав критичну оцінку своєї злочинної поведінки, що характеризує його суб`єктивне ставлення як винної особи до вчиненого злочину, та означає, що обвинувачений визнав свою вину за усіма пунктами висунутого проти нього обвинувачення, дав правдиві свідчення, висловив жаль з приводу вчиненого, негативно оцінював злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання;

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 відповідно до статті 67 КК України, суд вважає рецидив злочинів.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

За змістом Кримінального Закону ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачає не тільки врахування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК України, а й індивідуальних особливостей злочинного діяння.

При цьому Суд враховує практику рішень Європейського Суду з прав людини. Так, в справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Враховуючи вищевикладене та вищезазначені обставини кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому, а також дані про його особу, поведінку та ставлення ОСОБА_4 до скоєних злочинів, а також те, що хоча останній і вчинив злочин під час дії режиму воєнного стану в країні, однак таке правопорушення не було без будь-якого використання умов воєнного стану, потерпілі які постраждалі від військової агресії відсутні, злочин не вчинено щодо майна осіб, які тимчасово залишили житло, отже ОСОБА_4 , вчиняючи дане кримінальне правопорушення, прагнучи досягти злочинної мети, не мав наміру скористатися умовами воєнного стану.

Наведені обставини та дані про особу обвинуваченого в своїй сукупності та співвідношенні істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування призначеного покарання, дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий.

Таким чином, при призначенні покарання ОСОБА_4 суд вважає за необхідне призначити останньому покарання, визначене в угоді про визнання винуватості:

- за ч. 1 ст. 307 КК України, - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 307 КК України, - у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_4 засуджений 06.08.2025 Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком на 2 роки. Перше з кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_4 наразі підозрюється, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України, останній вчинив 20 вересня 2025 року, тобто після постановлення попереднього вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06.08.2025, тобто протягом іспитового строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра, ОСОБА_4 остаточно призначити покарання у вигляді 6 (шести) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Суд переконаний, що визначене обвинуваченому покарання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Під час досудового розслідування запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовувався.

Початок строку відбування покарання призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з 06.11.2025 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України визначено обов`язок стягнення з обвинуваченого витрат, пов`язаних із залученням експертів, який реалізується в окремій нормі щодо їх розподілу при ухваленні вироку.

Розмір витрат на залучення експертів складає загалом 11 142 гривні 50 копійок, в тому числі:

- судова експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/105-25/13706-НЗПРАП від 23.09.2025 у Донецькому НДЕКЦ МВС України - 2228,50 гривень;

- судова експертиза спеціальних хімічних речовин №СЕ-19/105-25/15489-ФХД від 05.12.2025 у Донецькому НДЕКЦ МВС України - 7131,20 гривень;

- судова експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/105-25/15487-НЗПРАП від 04.11.2025 у Донецькому НДЕКЦ МВС України – 1782,80 гривень.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Кам`янське Дніпропетровської області від 06.11.2025 року накладено арешт на майно - мобільний телефон ZTE в корпусі чорного кольору імеі – НОМЕР_1 в чохлі чорного кольору, сім карта мобільного оператора «Vodafon» абонентський номер НОМЕР_2 , які належать на праві власності ОСОБА_4 та визнані речовими доказами.

Суд вважає, що з огляду на припис ч. 4 ст. 174 КПК України має бути скасований арешт майна на речові докази: мобільний телефон ZTE в корпусі чорного кольору імеі – НОМЕР_1 в чохлі чорного кольору, сім карта мобільного оператора «Vodafon» абонентський номер НОМЕР_2 , які належать на праві власності ОСОБА_4 , якій накладений зазначеною ухвалою слідчого судді.

Долю арешту майна, визнаного речовими доказами, що належать ОСОБА_4 на праві власності, мобільний телефон ZTE в корпусі чорного кольору імеі – НОМЕР_1 в чохлі чорного кольору, сім карта мобільного оператора «Vodafon» абонентський номер НОМЕР_2 , зберігати до набрання вироком законної сили, та звернення вироку до виконання в частині додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, що належить обвинуваченому на праві власності.

Цивільний позов не заявлений та не пред`являвся.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 369-371, 468-476, ч. 15 ст. 615 КПК України суд,

У Х В А Л И В:

Угоду від 23 січня 2025 року про визнання винуватості між прокурором Покровської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62024170030000447 від 19.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 2 ст. 307КК України, – затвердити.

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 23 січня 2025 року покарання:

- за ч. 1 ст. 307 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 307 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06.08.2025 року, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 6 (шести) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.

Без застосування спеціальної конфіскації.

Строк відбуття, призначеного ОСОБА_4 за вироком покарання, відраховувати з 03 листопада 2025 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта та проведення експертизи на загальну суму 11142 гривні 50 копійок (судова експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/105-25/13706-НЗПРАП від 23.09.2025 у Донецькому НДЕКЦ МВС України - 2228,50 гривень,судова експертиза спеціальних хімічних речовин №СЕ-19/105-25/15489-ФХД від 05.12.2025 у Донецькому НДЕКЦ МВС України - 7131,20 гривень; судова експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/105-25/15487-НЗПРАП від 04.11.2025 у Донецькому НДЕКЦ МВС України – 1782,80 гривень).

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Кам`янське Дніпропетровської області від 06.11.2025 року на мобільний телефон ZTE в корпусі чорного кольору імеі – НОМЕР_1 в чохлі чорного кольору, сім карта мобільного оператора «Vodafon» абонентський номер НОМЕР_2 , які належать на праві власності ОСОБА_4 та визнані речовими доказами.

Долю арешту майна, визнаного речовими доказами, що належать ОСОБА_4 на праві власності, мобільний телефон ZTE в корпусі чорного кольору імеі – НОМЕР_1 в чохлі чорного кольору, сім карта мобільного оператора «Vodafon» абонентський номер НОМЕР_2 , зберігати до набрання вироком законної сили, та звернення вироку до виконання в частині додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, що належить обвинуваченому на праві власності.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази у кримінальному проваджені після набрання вироку законної сили:

- грошові кошти у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень – конфіскувати в дохід держави.

- флеші та диски з відеозаписами контролю за злочином, проведення негласних слідчих, та слідчих дій, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

- нашарування хімічної речовини; шприци об`ємом 5 мл. з рідиною світло-жовтого забарвлення; рідину та залишки рідини, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін., - знищіти:

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку - обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди. Прокурором - виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

29.01.2026