Вирок від 27 січня 2026 р. у справі №165/3930/25 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/3930/25

Провадження № 1-кп/165/196/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Нововолинського міського суду кримінальне провадження № 12025030520000644 від 19.10.2025 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бобли, Турійського району, Волинської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , будучи постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 06.09.2023 № 165/747/23, яка набрала законної сили 11.10.2023, притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімум доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 03.03.2025 № 165/3017/24, яка набрала законної сили 13.03.2025, якою останнього визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімум доходів громадян, що становить 34 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Однак, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду, які набрали законної сили, та будучи ознайомлений, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом, чим ухилявся від виконання вищевказаної постанови, при наступних обставинах.

Так, всупереч вказаних рішень суду, 18.10.2025 о 14 год. 40 хв. ОСОБА_5 , керував автомобілем марки «Fiat» моделі «Ducato» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та рухався по вулиці Миру у місті Нововолинську, Володимирського району, Волинської області, де був зупинений працівниками наряду СПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області «Проект-11» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які перебували на добовому чергуванні СПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області, на яке заступили 18.10.2025.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, суду показав, що він, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, 18.10.2025 о 14 год. 40 хв. керував автомобілем марки «Fiat» моделі «Ducato» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та рухався по вулиці Миру у місті Нововолинську, Володимирського району, Волинської області, де був зупинений працівниками поліції.У вчиненому розкаюється.

Враховуючи, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин даного судового провадження, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, заслухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, роз`яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів судового провадження, які ніким не оспорюються, а обмежився лише допитом обвинуваченого, а також дослідженням характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів.

Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого останній обвинувачується знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується, поза розумним сумнівом, комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.

Вирішуючи питання про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд враховує позицію ЄСПЛ щодо розуміння доведеності вини поза розумним сумнівом сформульованим в рішенні «Коробов проти України», 2011 рік п. 65, де зазначено, що суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. А також в рішенні «Авшар проти Туреччини», де зазначено, що таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи практику ЄСПЛ, суд дійшов до переконання, що в цілому спосіб отримання доказів у даному кримінальному провадженні був справедливим, а відтак, оцінюючи вище перелічені докази, як кожний окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, так і сукупність вказаних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними, допустимими та кладе в основу обвинувального вироку.

Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується доведена в судовому засіданні повністю, а його умисні дії, які виразилися в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної силисуд кваліфікує за ч.1 ст. 382 КК України.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд відносить щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує дані про його особу, який є не судимим, має постійне місце проживання, не перебуває на обліку в лікаря-психіатра та нарколога, посередньо характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, є ФОП, а також приймаючи до уваги пом`якшуючі та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_9 слід призначити покарання в межах санкції закону за яким він притягується до кримінальної відповідальності у виді штрафу, яке на думку суду, буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ч. 9 статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 , ч. 15 ст. 615 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот)грн.

Речові докази - автомобіль марки «Fiat» моделі «Ducato» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , який зберігається на спецмайданчику тимчасово вилучених транспортних засобів ГУНП у Волинській області, що розташований у сел. Іваничі, Володимирського району, Волинської області по вул. Перемоги - повернути ОСОБА_5 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 24.10.2025р.

Речові докази – компакт-диск, який зберігається в матеріалах кримінального провадження – залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1