Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №163/1934/25 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1934/25

Провадження № 2/163/25/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Шеремети С.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача 18 812,00 гривень заборгованості за кредитним договором № 892815348 від 31.03.2021.

Вимоги обґрунтовано тим, що кредитний договір № 892815348 від 31.03.2021 відповідач як позичальник уклала із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у відповідності до положень Закону Україну «Про електронну комерцію». За умовами кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на банківську картку відповідача № 5167-80ХХ-ХХХХ-4524, вказану нею у заявці при укладенні договору, кредитні кошти в сумі 6 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Право вимоги до відповідача за цим договором перейшло до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» на підставі договору факторингу від 08.07.2025 №08/07/25-Е, укладеного із ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке, у свою чергу, набуло права вимоги до відповідача за укладеним із ТОВ «Таліон Плюс» договором факторингу від 05.08.2020 №05/0820-01, яке, у свою чергу, набуло права вимоги до відповідача на підставі укладеного із первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01 з подальшими додатковими угодами щодо продовження терміну дії договору факторингу. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на дату подання цієї позовної заяви становить 18 812,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 6 000,00 грн та заборгованості по відсотках в сумі 12 812,00 грн. Станом на дату подання позовної заяви на рахунок позивача не надходили кошти від відповідача для погашення кредитного боргу.

Ухвалою суду від 03 вересня 2025 року у справі було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява 18 вересня 2025 року про визнання позовних вимог та розстрочення виконання судового рішення у справі на шість місяців.

Письмових заяв чи заперечень щодо поданої представником відповідача заяви зі сторони позивача на адресу суду не надходило.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

31.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» /кредитодавець/ та ОСОБА_1 /позичальник/ укладено договір №892815348 (далі – кредитний договір) у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», а саме у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 6000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьму договорі, додатках до нього та Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» кредитодавця.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кредитні кошти в сумі 6000,00 грн шляхом перерахування на його картковий рахунок, що підтверджується наданою на виконання ухвали суду інформацією АТ «Ощадбанк» від 18.09.2025.

Відповідно виписки з особового рахунку заборгованість ОСОБА_1 станом на 31.07.2025 становить 18 812,00 гривень.

Право вимоги до відповідача за цим договором перейшло до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» на підставі договору факторингу від 08.07.2025 №08/07/25-Е, укладеного із ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке, у свою чергу, набуло права вимоги до відповідача за укладеним із ТОВ «Таліон Плюс» договором факторингу від 05.08.2020 №05/0820-01, яке, у свою чергу, набуло права вимоги до відповідача на підставі укладеного із первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01 з подальшими додатковими угодами щодо продовження терміну дії договору факторингу.

Відповідач у повному обсязі та належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, відповідач істотно порушив умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Таким чином, враховуючи вказані положення матеріального та процесуального закону, зміст позовних вимог та їх обґрунтування, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Крім того, на підставі ч. 1 ст.141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

До стягнення представник позивача також заявив 7 000,00 гривень витрат на професійну правову допомогу.

На підтвердження цих витрат до позову додано: договір про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09 липня 2025 року, укладений між адвокатом АБ "Тараненко та Партнери" та ТОВ «Фінансова Компанія "ЕЙС»; акт прийому-передачі наданих послуг від 17.07.2025, згідно якого АБ "Тараненко та партнери" надало послуги, визначивши загальну ціну 7000 грн; додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025.

Питання витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, урегульоване ст.137 ЦПК України.

Окрім положень цієї норми слід врахувати те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Крім цього суд враховує, що поданий в інтересах ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" позов для адвокатського бюро «Тараненко та партнери» є типовим, оскільки як свідчить загальнодоступний в мережі інтернет Єдиний державний реєстр судових рішень аналогічних по своїй суті позовів це адвокатське бюро в інтересах цього ж позивача подавало значну кількість.

Тому, враховуючи вищевказане та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, проте беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Зі змісту заяви відповідача ОСОБА_1 вбачається, що підставою розстрочення виконання рішення з боку відповідача є фінансові можливості відповідача відносно суми боргу.

Вирішуючи вказане, суд враховує, що відповідач не намагається уникнути виконання рішення суду, має намір виконати його, відтак, суд вважає за можливе допустити розстрочку виконання рішення суду на десять місяців.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" 18 812 (вісімнадцять тисяч вісімсот дванадцять) гривень заборгованості за кредитним договором № 892815348 від 31 березня 2021 року, яку становлять 6000,00 гривень кредитних коштів та 12 812,00 гривень процентів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Розстрочити виконання рішення Любомльського районного суду Волинської області від 23 січня 2026 року у справі № 163/1934/25 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованості за кредитним договором на десять місяців рівними щомісячними частинами (платежами), а саме:

- до 23 лютого 2026 року в розмірі 1 881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна гривня) гривень 20 копійок;

- до 23 березня 2026 року в розмірі 1 881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна гривня) гривень 20 копійок;

- до 23 квітня 2026 року в розмірі 1 881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна гривня) гривень 20 копійок;

- до 23 травня 2026 року в розмірі 1 881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна гривня) гривень 20 копійок;

- до 23 червня 2026 року в розмірі 1 881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна гривня) гривень 20 копійок;

- до 23 липня 2026 року в розмірі 1 881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна гривня) гривень 20 копійок;

- до 23 серпня 2026 року в розмірі 1 881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна гривня) гривень 20 копійок;

- до 23 вересня 2026 року в розмірі 1 881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна гривня) гривень 20 копійок;

- до 23 жовтня 2026 року в розмірі 1 881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна гривня) гривень 20 копійок;

- до 23 листопада 2026 року в розмірі 1 881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна гривня) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Найменування позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС"; місцезнаходження: вулиця Алматинська, буд.8, офіс 310а, місто Київ; ЄДРПОУ 42986956.

Ім`я відповідача – ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий : суддя С.А.Шеремета