Вирок від 27 січня 2026 р. у справі №156/1442/25 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/1442/25

Провадження № 1-кп/156/44/26

ВИРОК

Іменем України

28 січня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у режимі відкритих судових засідань у залі суду № 1 у сел. Іваничі Волинської області (із застосуванням засобів відеоконференції) кримінальне провадження (№ за ЄРДР 12025030520000650 від 24.10.2025) щодо обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу (КК) України:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Іванівка Іваничівського району Волинської області, є громадянином України, здобув повну загальну середню освіту, проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України, обіймає посаду заступника командира 3 групи спеціального призначення 1 роти спеціального призначення 1 загону спеціальних операцій, військове звання – сержант, не є одруженим, на утриманні не має неповнолітніх дітей, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, судимості не має, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

1.1.Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2025 № 258 сержанта ОСОБА_4 призначено на посаду заступника командира 3 групи спеціального призначення 1 роти спеціального призначення 1 загону спеціальних операцій вказаної частини.

1.2.Як військовослужбовець Збройних Сил України обвинувачений відповідно до вимог ст. 9, 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затв. Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затв. Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (зі змінами), повинен був свято, беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

1.3.Однак сержант ОСОБА_4 під час проходження військової служби у складі Збройних Сил України не дотримався положень зазначених нормативно-правових актів та скоїв кримінальне правопорушення за таких обставин.

1.4.Обвинувачений постановою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 21.05.2025 у справі № 156/389/25 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, до нього застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в грошовому вираженні – 17000,00 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Вказана постанова судді набрала законної сили 03.06.2025, є чинною, предметом апеляційного оскарження не була, відповідно до ст. 129-1 Конституції України є обов`язковою до виконання.

1.5. ОСОБА_4 , достовірно знав про наявність вказаної постанови судді, був ознайомлений зі змістом такого судового рішення, мав реальну можливість його виконувати, утримавшись від керування транспортними засобами, однак, підриваючи авторитет органів правосуддя, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (зі змінами), продовжив керувати транспортним засобом, чим ухилився від виконання судового рішення.

1.6.Зокрема, обвинувачений 23.10.2025 близько 22 год 00 хв, діючи умисно, керував автомобілем марки «Ford» моделі «Focus», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , здійснював рух по вул.. Незалежності у сел. Іваничі Володимирського району Волинської області, де був зупинений співробітниками Сектору поліцейської діяльності № 2 (с-ще Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУ НП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_5 та старшим сержантом поліції ОСОБА_6 , які цього дня перебували на чергуванні (наряд «Проєкт -11») та зафіксували факт невиконання водієм судового рішення про позбавлення цієї особи права керування транспортними засобами.

1.7.У такому діянні обвинуваченого вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (умисне невиконання постанови суду (судді), що набрала законної сили).

2.Позиція обвинуваченого

2.1.Під час судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч.1 ст. 382 КК України, щиро розкаявся у вчиненні протиправного діяння.

2.2.Обвинувачений пояснив, що він у березні 2025 року перебував у відпустці вдома, керував транспортним засобом, був зупинений співробітниками поліції, котрі з`ясували наявність на той час у ОСОБА_4 ознак алкогольного сп`яніння, склали щодо водія протокол за ст. 130 КУпАП, направили матеріали до суду. Обвинувачений не зміг особисто прибути до суду для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення, оскільки ніс службу у складі Збройних Сил України. Суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_4 , визнав останнього винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, до обвинуваченого було застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Про існування такої постанови судді від 21.05.2025 ОСОБА_4 дізнався у червні 2025 року.

2.3.У жовтні 2025 року обвинувачений знову перебував у відпустці вдома, керував автомобілем, хоча і знав про те, що був позбавлений судом відповідного права, проїздив однією з вулиць у сел. Іваничі, був зупинений поліцейським патрулем. Співробітники поліції під час перевірки документів у водія з`ясували, що ОСОБА_4 був позбавлений права керування транспортним засобом, викликали на місце події слідчо – оперативну групу з м. Нововолинська для фіксування злочину.

3.Досліджені під час судового розгляду справи докази на підтвердження встановлених судом обставин

3.1.Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їхньої позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

3.2.Стороною обвинувачення запропоновано здійснювати розгляд справи за скороченого порядку дослідження доказів, обмежитись лише допитом обвинуваченого, дослідженням в судовому засіданні матеріалів, які характеризують особу ОСОБА_4 , дозволяють визначити подальшу долю речових доказів у справі, підтверджують наявність процесуальних витрат.

3.3.Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти розгляду справи за скороченого порядку дослідження доказів, йому було з достатньою повнотою роз`яснено суть та наслідки такого порядку розгляду кримінального провадження.

3.4.З огляду на це, суд визнав за доцільне допитати обвинуваченого, здійснити дослідження матеріалів, які характеризують особу ОСОБА_4 , дозволяють визначити подальшу долю речових доказів у справі, підтверджують наявність процесуальних витрат; інші докази щодо тих обставин, які не оспорюються сторонами, суд не досліджував.

3.5.Зі змісту документів, наданих прокурором, убачається, що ОСОБА_4 є громадянином України, проходить військову службу у складі Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_3 ), має статус учасника бойових дій, під час проходження служби зарекомендував себе з позитивної сторони, є грамотним та дисциплінованим, службові обов`язки та поставлені завдання виконує вчасно та якісно, виявляє розумну ініціативу, користується авторитетом серед товаришів по службі, відповідає займаній посаді, відзначений держаними нагородами за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов`язку (орден «За мужність» ІІІ ст., відзнака Президента України «За оборону України», відзнака командувача Сухопутних військ Збройних Сил України – нагрудний знак «За особисту хоробрість», заохочувальна відзнака ГУР МО України - медаль «За бойові заслуги», почесний нагрудний знак ССО Збройних Сил України «Іду на Ви» IV ст.), раніше не притягався до кримінальної відповідальності, судимості не має, фізично та психічно здоровий, на профілактичному обліку чи під медичним наглядом у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває.

3.6.Згідно з досудовою доповіддю, підготовленою за дорученням суду уповноваженим органом з питань пробації 09.12.2025, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення з боку ОСОБА_4 оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства (в тому числі – для окремих осіб) є середнього рівня, виправлення ОСОБА_4 є можливим без його ізоляції від суспільства.

4.Оцінка суду

4.1.Суд прийшов до переконання, що винуватість ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, його діяння містить ознаки ч. 1 ст. 382 КК України.

4.2.Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

4.3.У розглядуваній справі зі змісту показань обвинуваченого та досліджених документів суд дійшов висновку про те, що винуватість ОСОБА_4 в умисному невиконанні постанови суду (судді), котра набрала законної сили, доведена «поза розумним сумнівом».

5.Призначення покарання

5.1.При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які б обтяжували покарання.

5.2. ОСОБА_4 з його слів у судовому засіданні – є фізично та психічно здоровою особою, перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, успішно виконує поставлені завдання та службові обов`язки, має статус учасника бойових дій, не перебуває у шлюбі, не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, судимості не має. Обвинувачений отримує регулярний дохід у виді грошового забезпечення військовослужбовця.

5.3.Обставинами, яка пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд в розглядуваному випадку вважає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення.

5.4.Обставини, які б обтяжували покарання згідно зі ст. 67 КК України, стороною обвинувачення в обвинувальному акті наведені не були.

5.5.У постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 679/783/17 (провадження № 51-8609км18) висловлена правова позиція, згідно з якою: «Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме. За п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Обов`язок доказування перелічених обставин згідно зі ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого…». Визнання судом обставини, яка не була зазначена прокурором в обвинувальному акті, такою, що обтяжує покарання, не узгоджується з положеннями ст. 337 КПК України.

5.6.Згідно із ч.2 ст.65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

5.7.Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Покарання повинно бути призначено необхідне та достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

5.8.Санкція ч. 1 ст. 382 КК України передбачає можливість застосування до винної особи покарання у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян позбавлення волі на строк до трьох років.

5.9.Прокурор ОСОБА_3 під час судового розгляду справи вважав справедливим та достатнім для виправлення засудженого застосування покарання у виді штрафу, оскільки обвинувачений має регулярні доходи, при цьому виправлення обвинуваченого є можливим без його ізоляції від суспільства. Обвинувачений ОСОБА_4 звернув увагу суду на своє щире каяття з приводу вчинення ним правопорушення, гарні характеристики з місця проходження військової служби, просив надати йому можливість виправитись без ізоляції від суспільства, не заперечував проти призначення йому покарання у виді штрафу, просив суд призначити йому штраф у найнижчому розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті КК.

5.10.Суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому (з огляду на наявність обставин, що пом`якшують покарання, відмінні характеристики ОСОБА_4 з місця проходження військової служби, наявність у обвинуваченого державних відзнак за мужність, виявлену під час захисту Батьківщини) покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок. Таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння нових правопорушень.

6.Інші рішення щодо питань, які підлягають розв`язанню судом при ухваленні вироку

6.1.До обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування кримінального правопорушення № за ЄРДР 12025030520000650 від 24.10.2025 запобіжний захід не був застосований.

6.2.Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

6.3.Відповідні клопотання від прокурора щодо обрання запобіжного заходу до ОСОБА_4 на час завершення судового розгляду справи до суду не надходили, ОСОБА_4 упродовж судового розгляду справи сумлінно виконував покладені на нього процесуальні обов`язки у кримінальному провадженні, підстав для застосування такого заходу суд не вбачає.

6.4.Потерпілих у кримінальному провадженні № за ЄРДР 12025030520000650 від 24.10.2025 немає.

6.5.Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлено не було.

6.6.Про наявність процесуальних витрат у кримінальному провадженні сторони не заявляли.

6.7.У кримінальному провадженні № за ЄРДР 12025030520000650 від 24.10.2025 постановами слідчих визнані речовими доказами легковий автомобіль марки «Ford» моделі «Focus», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , 2005 р. в., сірого кольору, зареєстрований на ім`я ОСОБА_7 , а також носій інформації – диск типу DVD, на якому збережені відеозаписи з нагрудних бодікамер поліцейських наряду поліції «Проєкт -11» за 23.10.2025.

6.8.Відповідно до ст. 100 КПК України суд вважає за необхідне після набрання цим вироком законної сили згаданий автомобіль повернути власниці майна ОСОБА_7 (або фактичному володільцеві ОСОБА_4 ), а носій інформації – диск типу DVD, на якому збережені відеозаписи з нагрудних бодікамер поліцейських наряду поліції «Проєкт -11» за 23.10.2025– залишити в матеріалах кримінального провадження № за ЄРДР 12025030520000650 від 24.10.2025 протягом усього часу їх зберігання.

Керуючись ч.1 ст. 382 КК України, ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч.1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

До набрання цим вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувати.

Подальшу долю речових доказів у кримінальному провадженні після набрання цим вироком законної сили вирішити таким чином:

-легковий автомобіль марки «Ford» моделі «Focus», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , 2005 р. в., сірого кольору, зареєстрований на ім`я ОСОБА_7 , повернути власниці майна або фактичному володільцеві ОСОБА_4 ;

-носій інформації – диск типу DVD, на якому збережені відеозаписи з нагрудних бодікамер поліцейських наряду поліції «Проєкт -11» за 23.10.2025 – залишити в матеріалах кримінального провадження № за ЄРДР 12025030520000650 від 24.10.2025 протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після спливу встановленого законом строку для подання апеляційних скарг учасниками кримінального провадження, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційних скарг учасниками кримінального провадження, вирок, якщо його не було скасовано за наслідками апеляційного провадження, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий у справі суддя ОСОБА_1