Вирок від 28 січня 2026 р. у справі №523/16431/24 — Пересипський районний суд міста Одеси

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/16431/24

Провадження №1-кп/523/681/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

29.01.2026 року м. Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 ,

потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника цивільного співвідповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант» – адвоката ОСОБА_7 ,

захисника – адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, кримінальне провадження №12024160000000654 від 15 травня 2024 року із звинувачення,

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Фонтанці, Одеського р-ну, Одеської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, розлученого, з інвалідністю 2 групи, офіційно не працевлаштованого, не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

Близько 10 години 35 хвилин 15 травня 2024 року ОСОБА_9 , керуючи в денний час доби технічно справним автомобілем марки «Kia Sorento», н/з НОМЕР_1 , в салоні якого перебували пасажири ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , рухаючись в м. Одесі, по проїзній частині вул. Миколаївська дорога, біля буд.№301/1, яка має реверсний рух та на той момент мала 3 смуги руху із додатковою для руху маршрутних транспортних засобів, в якій безпосередньо і здійснював рух ОСОБА_9 , в напрямку вул. Червоної, зі швидкістю близько 100 км/год, що перевищувала дозволену в межах населеного пункту, діючи необережно, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 12.1, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі – ПДР), не переконався в безпеці свого руху, не обрав безпечну і допустиму швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, стан і конфігурацію проїзної частини, свої практичні навички керування, а також особливості завантаження і стан свого автомобіля, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вжив належних і своєчасних заходів до зниження швидкості руху, не впорався із керуванням свого автомобіля, втратив контроль над його керуванням, внаслідок чого цей автомобіль, рухаючись у некерованому стані, тобто у стані бічного заносу (бічного ковзання), скоїв зіткнення передньою лівою бічною частиною кузова з правою задньою частиною кузова автомобіля марки «Renault Megan», н/з НОМЕР_2 (реєстрації Молдови), під керуванням ОСОБА_12 , який здійснював рух попереду в попутному напрямку з меншою швидкістю, після чого автомобіль марки «Kia Sorento», н/з НОМЕР_1 , виїхав за межі проїзної частини - на праве узбіччя, де стався наїзд лівою бічною частиною кузова цього автомобіля на залізобетонну опору ліній електромереж.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) пасажири ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці ДТП, а ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинув під час госпіталізації до медичного закладу, в кареті швидкої медичної допомоги.

Обвинувачений вину у вчиненому діянні визнав повністю та показав, що у вищезазначені дату, час і місці він, керуючи із значним перевищенням дозволеної в населеному пункті швидкістю автомобілем марки «Kia Sorento», в салоні якого перебували ще троє його знайомих чоловіків, намагався випередити мотоцикл, який рухався в цій же смузі руху попереду нього, із одночасним зміщенням ліворуч, що призвело до втрати керованості, бічний занос та зіткнення із автомобілем «Renault Megan», від чого його автомобіль викинуло на узбіччя, де відбулось зіткнення із бетонною опорою та він втратив свідомість.

Про вчинене обвинувачений жалкує, щиро кається, повністю відшкодував потерпілим спричинену їм шкоду. Внаслідок власної необережності також отримав численні тілесні ушкодження, які стали підставою для надання йому 2 групи інвалідності.

Вина обвинуваченого у вчиненому доводиться наступною сукупністю досліджених доказів.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , кожна окремо, в суді показала, що очевидцем ДТП не була, про загибель батька дізналась від інших осіб, спричинену їй шкоду обвинуваченим було відшкодовано в повному обсязі, у зв`язку із чим, вона не наполягає на призначенні ОСОБА_9 реального покарання у виді позбавлення волі.

Свідок ОСОБА_10 в суді показав, що перебував на передньому пасажирському сидінні автомобіля, яким керував обвинувачений, на задньому сидінні знаходилися ОСОБА_11 та ОСОБА_5 . В момент ДТП їх автомобіль зачепив легковий автомобіль, який рухався попереду, після чого їх автомобіль почало бовтати по дорозі, зачепив бордюр, його розвернуло і знову відбувся сильний удар. В наступному він вибив ногою двері, вибрався із салону, побачив ОСОБА_11 без ознак життя (пожовтіння шкіряного покрову), з під тулубу якого достали обвинуваченого, а також допоміг іншим очевидцям визволити із багажного простору та передати до карети швидкої допомоги ОСОБА_5 , який ще був живим та хрипів. Свідок також пояснив, що жодних тілесних ушкоджень він не отримав.

Свідок ОСОБА_14 в суді показав, що під час керування мотоциклом, він побачив в дзеркалі заднього виду хаотичний рух увімкнених фар автомобіля, який наближався позаду до нього із швидкістю, яка перевищувала загальну швидкість щільного транспортного потоку. Він вирішив пропустити цей автомобіль, який рухався в крайній правій смузі руху, проте після випередження той втратив керованість, ймовірно зачепив бордюр, його винесло до лівої смуги руху, де через метрів 30, він наздогнав та зіткнувся із іншим легковим автомобілем під керуванням військовослужбовців.

Свідок ОСОБА_12 в суді показав, що під час керування автомобілем марки «Renault Megan» в середній смузі руху, він почув скрегіт металу, а в дзеркалі заднього виду побачив, як автомобіль під керуванням обвинуваченого, рухаючись позаду праворуч на смузі руху маршрутних транспортних засобів, із швидкістю близько 100 км/год, втрачає керування, б`ється об правий бордюр та входить в занос. Свідок встиг трохи зміститися ліворуч та обома руками схопився за кермо, після чого відчув удар в місце розташування бензобаку його автомобіля. Його трохи відкинуло вперед, проте він встиг розгледіти в дзеркало заднього виду, як автомобіль обвинуваченого після зіткнення врізався ще і в бетонний стовп.

Свідок зупинив свій автомобіль, взяв медичний рюкзак, підбіг до автомобіля обвинуваченого, де разом із іншою дівчиною - медиком став надавати постраждалим невідкладну медичну допомогу. До них також підбіг мотоцикліст та повідомив, що цей автомобіль перед ДТП його підрізав на дорозі. Свідок також спитав у одного із пасажирів ( ОСОБА_10 ) про те, що трапилось, на що той відповів, що водій втратив керування та не зумів втримати автомобіль на проїзній частині.

Свідок ОСОБА_15 в суді показав, що він, перебуваючи в місці події після настання розглядуваної судом ДТП, керуючи автомобілем марки «Audi A2», відволікся та допустив його зіткнення із задньою частиною нерухомого автомобіля свідка ОСОБА_12 . Момент першого ДТП він не бачив, потерпілих на той час вже забрала швидка допомога, а свідок ОСОБА_12 йому повідомив, що до цього його автомобіль також зачепив автомобіль марки «Kia Sorento».

Відповідно до протоколу огляду місця ДТП від 15 травня 2024 року зіткнення автомобілів відбулось в денний час доби, в ясну погоду, на горизонтальній ділянці проїзної частини вул. Миколаївська дорога, в м. Одесі, навпроти будинку №30/1, яка в напрямку вул. Червоної має три смуги руху для руху транспортних засобів і одну смугу для руху маршрутних транспортних засобів. Стан та тип проїзної частини: асфальтобетон, у сухому та чистому стані, без вибоїн та пошкоджень. В наявності дорожня розмітка 1.11. 1.2, 1,9 ПДР та дорожні знаки 5.20.1, 7.4.4, 2.3, 5.11 з 5.16 та 7.4.4 ПДР. Схема ДТП також містить позначення: сліду юзу, який переходить у пошкоджений бордюрний камінь; сліду юзу на ґрунтовому покритті; подряпин на дорожньому покритті та бордюрному камені; осипу бетонного каменю від електроопори; осипу скла та пластику з транспортних засобів; місцезнаходження трупу ОСОБА_11 ; розташування автомобілів «Kia Sorento», н/з НОМЕР_1 , «Renault Megan», н/з НОМЕР_2 , «Audi A2», н/з НОМЕР_3 , а також перелік виявлених на них механічних пошкоджень (т.1 а.с.157-175).

Як вбачається із висновків судових автотехнічних експертиз технічного стану від 20 травня 2024 року №24-2847 та №24-2848, на момент ДТП гальмівна система, рульове керування й ходова частина автомобілів «Kia Sorento», н/з НОМЕР_1 , та «Renault Megan», н/з НОМЕР_2 , кожного окремо, перебували в працездатному стані, дозволяли водієві контролювати напрямок руху автомобіля по наміченій траєкторії, знижувати швидкість руху з відомою водію ефективністю, аж до зупинки, й не мали несправностей, які б призвели до раптової для водія зміни напрямку руху (уводу) автомобіля убік від обраного водієм напряму руху, або до раптової втрати керованості цим автомобілем. Виявлені пошкодження у гальмівній системі та ходовій частині автомобіля «Kia Sorento», н/з НОМЕР_1 , є пошкодженнями аварійного характеру, які були утворені в умовах розглядуваної події (т.2 а.с.15-44).

Відповідно до висновку судової транспортно - трасологічної експертизи від 20 травня 2024 року №24-2846: в початковий період розвитку ситуації ДТП автомобіль «Kia Sorento», н/з НОМЕР_1 , рухався в стані бічного заносу попутно з автомобілем «Renault Megan», н/з НОМЕР_2 , позаду та справа від нього; мала місце контактна взаємодія між рухомими на попутних курсах автомобілями «Renault Megan», н/з НОМЕР_2 , та «Kia Sorento», н/з НОМЕР_1 , який на момент зіткнення знаходився в стані бічного заносу позаду та справа автомобіля «Renault Megan» - між задньою правою бічною частиною «Renault Megan» (задній бампер справа, задній правий ліхтар, заднє праве крило, лючок бензобака) і задньою лівою частиною автомобіля «Kia Sorento»; встановити, під яким кутом розташовувались повздовжні осі цих автомобілів не надається можливим; з урахуванням характеру та напрямку руху автомобілів до моменту зіткнення, кінцевого розташування транспортних засобів після зіткнення, встановленого при транспортно-трасологічному дослідженні механізму зіткнення, а також слідів бічного заносу коліс автомобіля «Kia Sorento», які розташовуються на лінії дорожньої розмітки, що розділяє смугу для руху маршрутних транспортних засобів та другу смугу, зафіксованих в ході огляду місця події від 15 травня 2024 року, можливо дійти висновку, що місце зіткнення цих автомобілів розташовувалось перед початком даних слідів та лівіше від них, що відображено на схемі позначкою 13, тобто в другій смузі, по якій рухався автомобіль «Renault Megan» (т.2 а.с.50-58).

Як вбачається із висновку автотехнічної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП від 10 червня 2024 року №24-3212 в умовах даної обстановки та при заданих вихідних даних:

- водію автомобіля «Kia Sorento», н/з НОМЕР_1 , при русі в межах населеного пункту, для забезпечення безпеки руху по відношенню до інших учасників, при виборі в установлених межах безпечної швидкості, було необхідно враховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух свого автомобіля, безпечно керувати ним, та не перевищувати дозволеної в населених пунктах швидкості 50 км/год, що регламентовано вимогами пунктів 12.1, 12.4 та 12.9 «б» ПДР; цей же водій мав технічну можливість запобігти події, шляхом виконання ним вищезазначених вимог ПДР; його фактичні дії не відповідали таким вимогам та з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку із настанням даної ДТП;

- дії водія автомобіля «Renault Megan» ПДР не визначалися, оскільки він був пасивним учасником події та, рухаючись в межах своєї смуги, виконував функції оператора з керування транспортним засобом з тим, щоб безпечно керувати автомобілем в межах смуги свого руху; при цьому неможливо вимагати від цього водія водночас контролювати подію у напрямку руху керованого автомобіля і позаду нього; водій автомобіля «Renault Megan», з технічної точки зору, не мав технічної можливості запобігти настанню даної ДТП та його дії не перебувають у причинному зв`язку із її настанням (т.2 а.с.71-83).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 від 11 липня 2024 року №226 у останнього були виявлені наступні ушкодження:

А) черепно-мозкова травма у вигляді: садна лінійної форми у вертикальному напрямку на чолі в центрі; садна на чолі справа; садна в лобно- тім`яній області зліва; синця в лобній області зліва; садна в правій виличній області; синця на верхній повіці лівого ока; крововиливу у м`які тканини лівої лобно-тім`яно-скроневої області, перелому кісток склепіння та основи черепу зліва, крововиливів під м`яку мозкову оболонку в лівій лобній долі з переходом на скроневу та в правій тім`яній, ділянки забою лівої лобної долі на межі зі скроневою;

Б) травма тулуба у вигляді: садна на животі лінійної форми косому напрямку зверху вниз та справа наліво; синця в проекції гребня лівої здухвинної кісти; садна спини лінійної форми переривчастого характеру у вертикальному напрямку в проекції 5-7-го грудних хребців; переламів ребер: справа 1,2-го по середнє-ключичній лінії; зліва 1,2,3,4,5,6,7,8-го косо від середнє-ключичної до переднє-пахвової ліній, 9,10-го по середнє-ключичній лінії, 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11-го по лопатковій лінії з вогнищевими крововиливами у м`які тканини навколо переломів; забою тканини правої та лівої легені; двобічного гемотораксу (в лівій плевральній порожнині 500 мл, в правій - 150 мл крові), розрив тканини печінки, розтрощення селезінки, гемоперітоніум (в черевній порожнині 600 мл крові);

В) травма кінцівок у вигляді: 6-ти саден, різної форми, на тильній поверхні правої кісті; синця на лівому стегні в середній третині по внутрішній поверхні; 2-х саден на правому колінному суглобі по переднє-зовнішній поверхні.

Смерть ОСОБА_5 перебуває в прямому причинному зв`язку з отриманою поєднаною травмою голови та тулуба у вигляді синців та саден голови, тулуба, крововиливу у м`які тканини голови, перелому кісток склепіння та основи черепу, крововиливів під м`яку мозкову оболонку, ділянки забою речовини головного мозку, множинних переломів ребер, забою тканини правої та лівої легені, крововиливу у праву та ліву плевральні порожнини, розриву тканини печінки, розтрощення тканини селезінки, внутрішньо черевної кровотечі. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_5 виявився шок (т.1 а.с.238-243).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 від 11 липня 2024 року №227 у останнього були виявлені наступні ушкодження:

А) черепно-лицьова травма: синець навколо правого ока, розмірами 5x3 см; множинні садна різних форм і різних напрямків, які зливаються між собою на обличчі (лобна область майже на всьому протязі, ліва вилична, ніс, верхня та нижня губи, підборіддя), розмірами від 5x3 см до 0,5x0,3 см; рана в проекції лівої надбрівної дуги, розмірами 5x1,5 см, через яку проглядаються підлеглі кісти; рана на спинці носу, розмірами 1x0,3 см, через яку проглядаються кісткові уламки; рана на шкірі верхньої губи дещо зліва, розмірами 1,5x0,3 см; садно в лобно-скроневій області зліва, розмірами 3x2 см; в тім`яній області зліва садно, розмірами 4x1,5 см; вогнищеві крововиливи в правій скроневій та в лобній області; відкриті переломи кісток склепіння та основи черепу, кісток носу; закриті переломи лівої виличної кістки, нижньої щелепи зліва; крововилив під м`яку мозкову оболонку лівої півкулі мозочка та правої скроневої долі;

Б) травма тулуба: множинні садна різних форм і різних напрямків на передній поверхні грудної клітки на ділянці 21x12 см, розмірами від 1,5x0,8 см до 0,3 х 0,2 см; чотирнадцять саден на лівій боковій поверхні живота на ділянці 6,5x1,7 см, розмірами від 1,3x0,2 см до 0,2x0,2 см; садно на спині зліва в проекції 7-10-го ребер між заднє пахвової та лопатковою лініями, розмірами 9x3,5 см; садно неправильно прямокутної форми в поперековій області дещо справа, розмірами 7x2 см; перелами ребер: справа - 3,4,5,6-го по хрящовій тканині; 6-го по переднє-пахвовій лінії, 1,2,3-го по навколо хребтовій лінії; зліва - 1,2,3,4,5,6,7,8-го косо від середнє-ключичної лінії до переднє-пахвової лінії, 2,3,4,9,10-го по заднє-пахвовій лінії, 1,2,7,8,9,10-го по лопатковій лінії; перелом грудини між 2-м та 3-м ребрами, двобічний гемоторакс (в правій плевральній порожнині 400 мл, в лівій 600 мл - темної рідкої крові), забій тканини правої та лівої легені, розрив серцевої сумки, розриви серця (правого та лівого шлуночків), повний розрив аорти на рівні 5-го грудного хребця; внутрішньочеревна кровотеча (в черевній порожнині 500 мл темної рідкої крові), розриви тканини печінки, розтрощення селезінки;

В) травма кінцівок: садно на лівому плечовому суглобі по передній поверхні, розмірами 1x0,5 см; садно на лівому стегні в середній третині по зовнішній поверхні, розмірами 2x1,5 см; садно на лівому колінному суглобі по переднє внутрішній поверхні, розмірами 1,5x1,5 см; садно на лівому колінному суглобі по передній зовнішній поверхні, розмірами 2x0,5 см; садно на правій гомілці в середній третині по передній поверхні, розмірами 4,5x1,3 см; відкритий перелом обох кісток лівого передпліччя в середній третині; закритий перелом лівого стегна в середній третині.

Смерть ОСОБА_11 , перебуває в прямому причинному зв`язку з отриманою поєднаною травмою голови, тулуба, кінцівок у вигляді синців та саден голови, тулуба, кінцівок, крововиливу у м`які тканини голови, перелому кісток склепіння та основи черепу, перелому кісток носу, лівої виличної кістки та нижньої щелепи зліва, крововиливів під м`яку мозкову оболонку лівої півкулі мозочка та правої скроневої долі, множинних двобічних переломів ребер, забою тканини правої та лівої легені, крововиливу у праву та ліву плевральні порожнини, розриву серцевої сумки, серця, грудного відділу аорти, тканини печінки, розтрощення тканини селезінки, внутрішньо черевної кровотечі. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_11 виявився шок (т.2 а.с.2-7).

Таким чином суд вважає доведеним, що ОСОБА_9 , керуючи близько 10 години 35 хвилин 15 травня 2024 року, в денний час доби технічно справним автомобілем марки «Kia Sorento», н/з НОМЕР_1 , в салоні якого перебували пасажири ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , рухаючись в м. Одесі, по проїзній частині вул. Миколаївська дорога, біля буд.№301/1, яка має реверсний рух та на той момент мала 3 смуги руху із додатковою для руху маршрутних транспортних засобів, в якій безпосередньо і здійснював рух ОСОБА_9 , в напрямку вул. Червоної, зі швидкістю близько 100 км/год, що перевищувала дозволену в межах населеного пункту, діючи необережно, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 12.1, 12.4 та 12.9 «б» ПДР, не переконався в безпеці свого руху, не обрав безпечну і допустиму швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, стан і конфігурацію проїзної частини, свої практичні навички керування, а також особливості завантаження і стан свого автомобіля, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вжив належних і своєчасних заходів до зниження швидкості руху, не впорався із керуванням свого автомобіля, втратив контроль над його керуванням, внаслідок чого цей автомобіль, рухаючись у некерованому стані, тобто у стані бічного заносу (бічного ковзання), скоїв зіткнення передньою лівою бічною частиною кузова з правою задньою частиною кузова автомобіля марки «Renault Megan», н/з НОМЕР_2 (реєстрації Молдови), під керуванням ОСОБА_12 , який здійснював рух попереду в попутному напрямку з меншою швидкістю, після чого автомобіль марки «Kia Sorento», н/з НОМЕР_1 , виїхав за межі проїзної частини - на праве узбіччя, де стався наїзд лівою бічною частиною кузова цього автомобіля на залізобетонну опору ліній електромереж.

Внаслідок зазначеної ДТП пасажири ОСОБА_11 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці ДТП, а ОСОБА_5 загинув під час госпіталізації до медичного закладу, в кареті швидкої медичної допомоги.

Вчинені ОСОБА_9 дії суд кваліфікує за ч.3 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

Судом розглянуто цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про стягнення:

- з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант» моральної шкоди в розмірі 96000 грн, а також шкоди, завданої у зв`язку із втратою годувальника, в розмірі 288000 грн;

- з обвинуваченого ОСОБА_9 моральної шкоди в розмірі 404000 грн (т.1 а.с.34-47).

В обґрунтування заявлених майнових вимог потерпіла зазначила про те, що внаслідок загибелі батька в ДТП вона, як його донька, втратила годувальника, оскільки навчається на 3 курсі денної договірної форми навчання в КЗ «Одеський обласний базовий медичний фаховий коледж. Зазначені обставини доводяться витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України (т.1 а.с.44), а також довідкою вищезазначеного навчального закладу від 29 травня 2024 року №261 (т.1 а.с.46).

В обґрунтування заявленої моральної шкоди потерпіла в позовній заяві зазначає, що втрата батька спричинила їй біль, стрес та хвилювання, а зважаючи на її вік, у неї розвинулось почуття покинутості, непотрібності, безпорадності, у зв`язку із чим, вона перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про смерть не залишають її і до теперішнього часу. Її емоційний стан дуже нестійкий, вона відчуває глибокі моральні страждання у вигляді пригнічення, втрату спокою, відчуття горя та непоправної втрати, оскільки назавжди позбавлена любові батька, його підтримки та спілкування. Час і зусилля, необхідні для відновлення її повноцінного життя, є довгими та складними, задля чого доцільно було б отримати психологічний супровід психолога.

Вирішуючи зазначений позов, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. У відповідності з ч.1 ст.1166 та ч.1 ст.1177 ЦК України, шкода, завдана потерпілому від злочину, відшкодовується в повному обсязі особою, яка вчинила злочин та завдала цю шкоду.

Положеннями ст.ст.22 - 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон) регламентована і відповідальність страховика у разі настання відповідного страхового випадку.

Як вбачається із Полісу №АР/3256538 від 25 грудня 2023 року станом на час настання ДТП Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант» є страховиком щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам під час керування автомобілем марки «Kia Sorento», н/з НОМЕР_1 , із наступними лімітами на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 320000 грн; за шкоду, заподіяну майну – 160000 грн; розмір франшизи 3200 грн (т.1 а.с.64).

Представник вищезазначеного товариства у письмовому відзиві заперечив проти задоволення позову з підстав передчасності, надмірності заявлених вимог, ненаданням потерпілою усіх необхідних для страхової виплати документів, а також відсутністю обґрунтування необхідності її виплати одноразово чи у скорочений термін (т.1 а.с.56-70).

Як вбачається із заяви про страхове відшкодування представник потерпілої ОСОБА_6 30 серпня 2024 року, тобто до спливу встановленого підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 ст.37 Закону строку в три роки від настання ДТП, звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант» із вимогою про страхове відшкодування, що підтверджено змістом копії такої заяви та її реєстрацією страховиком за вх.№12/15871 (т.1 а.с.66).

Листом від 11 вересня 2024 року №12/5514 страховик відмовив у страховому відшкодуванні з підстав ненадання певних особистих документів ОСОБА_6 , а також відсутністю обвинувального вироку стосовно винуватця ДТП, який би набрав законної сили (т.1 а.с.62).

Попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених Законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 Закону, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року, справа №465/4287/15).

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 ст.22 Закону).

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 ст.23 Закону).

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст.1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.2 ст.27 Закону).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» з 1 квітня 2024 року було встановлено мінімальний розмір заробітної плати 8000 грн, а відтак загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 288000 грн.

Як вбачається із положень ст.200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Відповідно до положень ч.1 ст.201 ЦК України: відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами; за наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Оскільки жодна особа, з числа можливих утриманців загиблого ОСОБА_11 , окрім позивачки, не звернулась до страховика із вимогою відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю батька, то слід визнати, що саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як донька, яка є студенткою навчального закладу денної форми навчання та не досягла віку двадцяти трьох років, вправі отримати від страховика страхове відшкодування (регламентну виплату) в розмірі 96000 грн.

Вирішуючи позов в частині заявленої моральної шкоди, суд виходить із того, що за встановлених в суді обставин передчасної загибелі в ДТП батька потерпілої, це безумовно, потягло для ОСОБА_6 позбавлення певних елементів благополуччя, а також до психологічних страждань і суттєвих негативних змін в її подальшому житті.

При цьому суд також враховує положення п.27.3. ст.27 Закону про те, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Тобто такий розмір дорівнює 96000 грн.

Відповідно до п.27.3. ст.27 Закону відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Оскільки згідно полісу №АР/3256538 від 25 грудня 2023 року такий загальний розмір становить 320000 грн, то суд вважає необхідним саме таку суму стягнути із страховика на користь позивачки шляхом здійснення її щомісячної виплати в 64000 грн впродовж наступних 5 календарних місяців після дати набрання вироком законної сили.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження ОСОБА_6 було подано письмову заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог, які стосувались відшкодування обвинуваченим спричиненої моральної шкоди, що було пояснено здійсненням такого відшкодування ОСОБА_9 в добровільному порядку (т.2 а.с.175).

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч.5 ст.128 КПК України).

Відповідно до положень частин 1-3 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Після дотримання судом вищезазначених вимог закону суд вважає можливим прийняти відмову потерпілої ОСОБА_6 від цивільного позову до обвинуваченого ОСОБА_9 .

Процесуальні витрати, пов`язані із загальною вартістю проведених експертиз, в розмірі 29533,92 грн, відповідно до положення ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Ст.50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Згідно з ст.65 цього ж Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого, які підлягають обов`язковому врахуванню.

При призначенні покарання обвинуваченому суд визнає в якості обставин, які пом`якшують покарання щире каяття та добровільне відшкодування потерпілим спричиненої шкоди, а також констатує про відсутність обставин, які б обтяжували покарання.

При цьому суд враховує, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, вирішальним є встановлення факторів, які б свідчили про справжність, щирість визнання вини, шляхом відповідного ставлення до скоєного, що передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, і має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 лютого 2025 року, справа №161/2519/22).

Суд також враховує, що добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди та щире каяття є самостійними обставинами, що пом`якшують покарання (пункти 1 і 2 ч. 1 ст.66 КК). Саме по собі відшкодування обвинуваченим шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, може лише додатково свідчити про розкаяння винної особи, однак не є вирішальним під час установлення наявності чи відсутності щирого каяття, яке в кожному випадку є оцінним та має визначатися за матеріалами справи (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 листопада 2022 року, справа №640/3693/15-к).

Такими факторами, на думку суду, є повне визнання обвинуваченим вини в завершальній стадії судового розгляду, надання правдивих показань в суді, осуд вчиненого ним діяння, щирий жаль із приводу загибелі людей, з якими він прижиттєво товаришував та сумісно працював, здійснення повного добровільного відшкодування потерпілим – дітям загиблих спричиненої шкоди, як конкретних дій, спрямованих на виправлення ситуації, зумовленої кримінальним правопорушенням.

Суд також враховує наступні дані про особу ОСОБА_9 : перше притягнення до кримінальної відповідальності; неофіційне працевлаштування охоронцем; наявність статусу особи з інвалідністю 2 групи; позитивна характеристика за місцем проживання; не перебування на диспансерному обліку в спеціалізованих медичних установах; впродовж календарного року, що передував настанню ДТП, п`ять разів притягувався до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 та ч.2 ст.122, ч.1 та ч.3 ст.126 КУпАП; безпосередньо в момент ДТП не перебував в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Як зазначалось вище потерпілі просили не призначати обвинуваченому реальне відбування основного покарання, передбаченого санкцією ч.3 ст.286 КК України, у виді позбавлення волі.

Позиція потерпілих хоча і може бути врахована судом при призначенні покарання, однак у цій справі не є вирішальною, оскільки вчинений обвинуваченим злочин відноситься до категорії злочинів проти безпеки руху (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 березня 2019 року, справа №161/14524/16-к).

Відповідно до положень ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Необережні ж дії ОСОБА_9 під час керування транспортним засобом мали явно грубий характер у вигляді порушень п`яти пунктів ПДР та призвели до таких непоправних наслідків, як загибель двох осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, з урахуванням особи обвинуваченого, а також протилежних позицій сторін обвинувачення та захисту, суд вважає можливим призначити ОСОБА_9 основне покарання у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.286 КК України, тобто застосувати положення ч.1 ст.69 КК України.

Водночас, визначальним при призначенні покарання, на думку суду, є викладені вище характер вчинених ОСОБА_9 діянь та їх наслідки, що не дозволяють застосувати до обвинуваченого положення ст.ст.75 і 76 КК України, та обумовлюють необхідність його подальшої ізоляції, з поміщенням до кримінально-виконавчої установи закритого типу, тобто призначення реального покарання у виді позбавлення волі

Окрім того, зважаючи на санкцію ч.3 ст.286 КК України, яка передбачає безальтернативне застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд вважає необхідним накласти на обвинуваченого такий вид додаткового покарання.

До набрання вироком законної сили, з метою подальшого дотримання ОСОБА_9 правомірної процесуальної поведінки, запобігання можливому його переховуванню, а також з врахуванням повідомленої інформації про його неофіційне працевлаштування в якості охоронця, до останнього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, із покладенням певних процесуальних обов`язків.

Долю долучених до матеріалів кримінального провадження речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст.100 КПК України, із скасуванням накладеного на транспортний засіб арешту.

Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, призначивши покарання, із застосуванням ч.1 ст.69 цього ж кодексу, – у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки і 6 (шість) місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ч.7 ст.72 цього ж кодексу зарахувати ОСОБА_9 в строк відбутого покарання час його перебування під цілодобовим домашнім арештом в даному кримінальному провадженні в період часу з 25 вересня 2024 року до 14 листопада 2024 року, у співвідношенні відповідності трьох днів цілодобового домашнього арешту одному дню позбавлення волі.

До набрання чинним вироком законної сили застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, впродовж строку дії якого покласти на останнього наступні процесуальні обов`язки: прибувати до суду за судовим викликом; повідомляти суд про зміну місця проживання, роботи; здати на зберігання до Головного управлянні Державної міграційної служби України в Одеській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Після набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання – скасувати, ОСОБА_9 доставити до установи відбування покарання.

Виконання вироку в цій частині покласти на начальника територіального органу поліції за місцем проживання засудженого.

Строк відбуття покарання ОСОБА_9 рахувати з дня його фактичного поміщення до установи відбування покарання, з урахуванням строку зарахованого на підставі ч.7 ст.72 КК України строку перебування під цілодобовим домашнім арештом.

Цивільний позов ОСОБА_6 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант» - задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант», код ЄДРПОУ 32382598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, Печерський р-н, бульвар Лесі Українки, буд.№26, на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , моральну шкоду, а також шкоду, завдану у зв`язку із втратою годувальника, в загальному розмірі 320000 (триста двадцять тисяч) грн, шляхом здійснення її щомісячної виплати в 64000 (шістдесят чотири тисячі) грн впродовж наступних 5 (п`яти) календарних місяців після дати набрання вироком законної сили.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_6 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант» - відмовити.

На підставі ч.5 ст.128 КПК України, частин 1-3 ст.206 ЦПК України прийняти відмову ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , від цивільного позову до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення спричиненої моральної шкоди в розмірі 404000 (чотириста чотири тисячі) грн.

Закрити судове провадження у вищезазначеній частині даного цивільного позову.

Стягнути із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави процесуальні витрати на суму 29533 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот тридцять три) грн 92 коп.

Після набрання вироком законної сили визнані в якості речових доказів:

- автомобіль марки «Kia Sorento», н/з НОМЕР_1 , а також сонцезахисний козирок до зазначеного автомобіля – повернути ОСОБА_9 ;

- змиви з частин автомобіля та зріз подушки безпеки із зазначеного автомобіля – знищити встановленим порядком.

Арешт, накладений на автомобіль «Kia Sorento», н/з НОМЕР_1 , - скасувати.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд м. Одеси впродовж 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового розгляду.

Головуючий ОСОБА_1