Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №598/1464/25 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 598/1464/25

Провадження № 2/604/43/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року cел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянка В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

за участю представників сторін :

позивача : Сторожук О.Я.

від представника позивача : Молень Р.Б.

відповідача : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в сел. Підволочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним,

в с т а н о в и в :

22 серпня 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Молень Р.Б. звернулась до Збаразького районного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним.

Ухвалою судді Збаразького районного суду Тернопільської області від 26 серпня 2025 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним, передано на розгляд Підволочиському районному суду Тернопільської області.

16.09.2025 матеріали справи №598/1464/25 надійшли до Підволочиського районного суду Тернопільської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 лютого 2025 року позивачка отримала сповіщення №1321 про те, що її брат ОСОБА_3 зник безвісти в ході ведення бойових дій. Вказує, що ОСОБА_3 був зарахований до військової частини НОМЕР_1 , за життя склав особисте розпорядження про те, що у випадку його загибелі (смерті) належна від держави одноразова грошова допомога, а також будь-які інші виплати, які будуть передбачені законодавством на день його смерті були виплачені у розмірі 100 відсотків ОСОБА_4 , тобто позивачці. Після отримання сповіщення, позивачка звернулось у встановлено законом прядку за виплатою грошового забезпечення, однак отримала від військової частини відмову у здійсненні їй виплати, оскілки ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , яка має право на вплати у розмірі 50 % від загального розміру. Як зазначає позивачка, між її братом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 подружнє життя не склалось, вони продовж тривалого часту проживали окремо, не вели спільного господарства, спільних дітей не мають. На думку позивачки, шлюб укладений між її братом та відповідачкою було укладено без реального наміру створити сім`ю, а права та обов`язки подружжя за ними фактично не виникли. З урахуванням зазначеного вважає, що даний шлюб є фіктивним. Поряд з цим зазначає, що реєстрація шлюбу укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 порушує її права гарантовані Законом України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вона позбавлена можливості отримати відповідні грошові виплати у зв`язку із визнанням свого брата зниклим безвісті.

У зв`язку з викладеним, позивачка просить суд визнати шлюб укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 недійсним, у зв`язку із його фіктивністю.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

На запит суду надійшли наступні відповіді :

- з Єдиного державного реєстру транспортних засобів отримано інформацію про відсутність інформації про реєстрацію транспортних засобів за ОСОБА_3 ;

- від Скориківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області лист з інформацією, про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на території Скориківської сільської ради не приживали;

- від Підволочиського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління про відсутність актового запису про смерть ОСОБА_3 ; повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00054205088 від 16.10.2025;

- від регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях про відсутність інформації щодо реєстрації за ОСОБА_3 транспортних засобів.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

В судовому засідання позивачка позов підтримала в повному обсязі, зазначила, що, на її думку, шлюб між її братом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є фіктивним, вони не проживали однією сім`єю, шлюб було укладено без наміру створення сім`ї, про що свідчать свідчення свідків та додані до матеріалів справи докази.

Представник позивача у судових засіданнях також надав свої пояснення та просив позовні вимоги задовольнити, оцінюючі надані докази на свою користь.

Відповідачка в судовому засідання заперечувала щодо задоволення позову, пояснивши, що вона з ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, прагнули налагодити сімейний побут, певний час проживали разом, у період перебування ОСОБА_3 на військовій службі зустрічались у місті Тернопіль, за час спільного проживання жили звичайним сімейним життям. На думку відповідача, позивачем не надано жодних доказів тому, що шлюб є недійсним.

Крім того, у судовому засіданні 16.12.2025 допитано свідка ОСОБА_5 .

Вислухавши учасників процесу, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 4, 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_6 є рідною сестрою ОСОБА_3 , про що свідчать додані до матеріалів справи копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 ( свідоцтво серії НОМЕР_2 ) та свідоцтва про народження ОСОБА_4 (свідоцтво серії НОМЕР_3 ).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 12 жовтня 2021 року Підволочиським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 12 жовтня 2021 року зареєстрували шлюб між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Підволочиським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зроблено відповідний актовий запис за №50. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 ».

Матеріали справи свідчать, що 05 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 складено та направлено ОСОБА_2 сповіщення № 1321 від 15.02.2025 про те, що брат позивачки солдат ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , 31 січня 2025 року зник безвісти, в ході ведення бойових дій з військовими формуваннями російської федерації в районі населеного пункту Дворічна Куп`янського району Харківської області.

Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_3 склав особисте розпорядження про те, що у випадку його загибелі (смерті) належна від держави одноразова грошова допомога, а також будь-які інші виплати, які будуть передбачені законодавством на день його смерті були виплачені у розмірі 100 відсотків ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року був призваний у Збройні Сили України та направлений для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_5 , що підтверджується доданими до позовної заяви матеріалами.

Згідно листа командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2025 №1/192, ОСОБА_2 повідомлено, що її брат перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , яка є особою першої черги та має право на виплати в розмірі 50% від загальної частки, одночасно повідомлено, що в другу чергу рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 20 % грошового забезпечення виплати отримують – неповнолітні діти, рідні брати ( сестри), законним представником яких є військовослужбовець, водночас вказано, що ОСОБА_2 не надала підтвердження, що вона являється законним представником брата.

Як вбачається із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00054205088 від 16.10.2025, Терпилівською сільською радою Підволочиського району Тернопільської області, 12 червня 2012 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Підволочиського районного управління юстиції у Тернопільської області, зроблено відповідний актовий запис за №2 від 01.07.2012.

Положеннями статті 12 "Право на шлюб" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Законом N 475/97-ВР від 17.07.97 р.), визначено, що чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ст. ст. 3, 32, 36, 55 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно; шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків; дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

У статті 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно із ст. 24 СК України примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

У ст. 28 СК України встановлено, що заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

Згідно ст. 29 СК України, орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов`язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов`язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.

Суд вважає, що недійсність шлюбу це особливий вид сімейно-правової санкції, яка застосовується у випадках порушення передбачених законом умов укладення шлюбу і означає анулювання тих юридичних наслідків, які законом пов`язуються з дійсним шлюбом.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц Верховний Суд зазначив, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі №761/11845/19, викладено висновок про те, що розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім`ю чи про його відсутність.

Відповідно до ст. 45 СК недійсний шлюб, а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов`язків подружжя, а також прав та обов`язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

Згідно ст. 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Частиною 2 ст. 41 СК України передбачено, що при вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно частини першої статті 43 СК України, розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", судам роз`яснено, що при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК України).

Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім`ю.

Причому відсутність мети щодо створення сім`ї може стосуватися як бажань однієї особи, що реєструє шлюб за ситуації існування мети створення сім`ї у іншої особи, так і двох осіб одночасно за їх взаємною згодою та обізнаністю. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.

Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.

Таким чином, шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім`ю. Однак не може бути визнаний шлюб фіктивним, коли особи, що зареєстрували такий шлюб, згодом фактично створили сім`ю, яка відповідає всім її вимогам.

Шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім`ю.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 761/11845/19 (провадження № 61-10406св20).

За приписами частини першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровано без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, є фіктивним, оскільки вони проживали окремо, не вели спільного господарства, у них не було спільних дітей, спільного майна не набули. Крім того ОСОБА_3 останні п`ять років перебував у стосунках з іншою жінкою, а відповідачка протягом кількох років проживає постійно з іншим чоловіком, про що свідчать заяви свідків.

Однак, суд наголошує, що в судовому засіданні позивачка не довела відсутності у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на момент реєстрації шлюбу реального наміру створити сім`ю і набути прав та обов`язків подружжя. Позивачкою не надано належних доказів, які б вказували, що подружжя не дбало про спільний добробут, не мало спільний бюджет, спільні життєві плани та інтереси. Доводи позивача про те, що вона не була обізнана про одруження брата не дає підстав для визнання шлюбу недійсним.

Наданими відповідачкою у судовому засіданні поясненнями про те, що подружжя проживало разом та періодично зустрічалось на час перебування ОСОБА_3 на військовій службі, спростовуються доводи позивача про те, що ОСОБА_3 не проживав з відповідачкою.

Суд зазначає, що у судовому засіданні 16.12.2025 свідок позивача ОСОБА_5 , надала свідчення за змістом яких вона знайома з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , була обізнана, що брат позивачки проживав разом з відповідачкою, обізнана про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , вказала, що в сім`ї були постійні сварки, протягом певного часу проживають окремо.

Вказані свідки надали покази під присягою та будучі попередженими про кримінальну відповідальність передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, в т.ч. за введення суду в оману.

Враховуючи характер взаємовідносин ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, наявність реальних намірів у створенні сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, добровільність реєстрації сторонами шлюбу, суд вважає безпідставними доводи позивача щодо цих обставин.

Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, воля цих осіб повинна бути спрямована на створення сім`ї.

Суд констатує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вільно, без стороннього примусу на них та між ними, здійснили своє волевиявлення шляхом надання вільної згоди, як відповідно чоловік і жінка, на реєстрацію шлюбу між ними.

Одночасного, суд наголошує, що розчарування одного із подружжя чи двох у шлюбі та невиправдані очікування від обраного партнера/партнерки не вказують на недійсність шлюбу, проте можуть бути підставою для розірвання такого шлюбу.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1 та 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Поряд з цим позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивності шлюбу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , не довела відсутність у них реальних намірів створити сім`ю і набути прав та обов`язків подружжя.

За приписами 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Тобто, у статті 42 СК України законодавцем визначено коло осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним.

У постанові від 26 листопада 2025 року у справі N 357/3962/22 (провадження N 61-6739св24) Верховний Суд зазначив, що у разі пред`явлення позову особою, яка вважає, що були порушені її права у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу слід встановити в чому таке порушення полягає.

Схожий правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі N 404/8982/14 (провадження N 61-1021св21) та у .

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Поряд цим суд зауважує, що позивачкою не обґрунтовано, у чому саме полягає порушення її права пов`язане з реєстрацією 12 червня 2012 року шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Так, у позовній заяві позивачка визначає підставою для звернення з даним позовом, неможливість отримати гарантовані Законом України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплати, разом з тим, суд зауважує, що зазначені виплати настали лише у 2025 році та пов`язані з перебуванням її брата ОСОБА_3 на військовій службі у Збройних Силах України, на час укладання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 12 червня 2012 року вказані виплати виникнути не могли. Разом з тим, матеріали справи, не містять доказів, про те, що на момент укладання шлюбу відповідачка мала на меті отримати матеріальну вигоду.

З урахуванням вищевикладеного, суд вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, з огляду на що не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладеного 12 червня 2012 року та зареєстрованого 01.07.2012 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Підволочиського районного управління юстиції у Тернопільської області, актовий запис №2 - недійсним.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене та те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору, понесені позивачами, відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 39, 40, 41, 45 СК України, п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. 12, 13, 76, 81, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 29 січня 2026 року.

Суддя В. М. Сіянко