Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №450/4638/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4638/25 Провадження № 2/450/463/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Добош Н.Б.

при секретарі Хамуляк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про предмет спору: стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до закінчення навчання чи до досягнення дитиною двадцятитрьохрічного віку,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): сторони у справі є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30.08.2021 року № 463/4697/21 шлюб між сторонами розірвано. Як до розірвання шлюбу так і після розірвання шлюбу син сторін постійно проживає із позивачем та перебуває на повному її матеріальному утриманні. Доки син ще був неповнолітній позивачка звернулась до суду, з метою стягнення аліментів, та на підставі судового судового наказу з відповідача стягувались аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 всіх видів його заробітку. На даний час син відповідачки продовжує навчання та навчається у Школі імені Вольфгана Борхера в м. Берлін. З огляду на викладене позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його щомісячних доходів на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , який продовжує навчання, щомісячно, починаючи від дня подачі даної позовної заяви і до закінчення навчання.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено сторонам, що у відповідності до ч. 7 ст. 279 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.

У вказаний строк сторони не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01.12.2006 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками значаться ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30.08.2021 року у справі № 463/4697/21 шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , розірвано.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У відповідності з ч. 3 ст. 199 Сімейного кодексу України право звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно ч. 1 ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Ч.1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Так Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 у справі №644/3610/16 (провадження №61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові від 16 лютого 2022 у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до положень п.20 ППВС «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів як досягнення дочкою, сином, віку, який перевищує 18 років але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно довідок з Школи імені Вольфганга Борхерта (Інтегрована середня школа з гімназійною повною середньою школою) від 17.01.2025 року та від 11.09.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує дану школу з 02.09.2024 року по 31.07.2026 року та навчається в 12,5 класі в інтегрованій середні школі ( ІІ рівень середньої освіти).

Згідно довідки Окружної служби Фрідріхсгайн-Кройцберг м. Берлін позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.09.2023 року проживають та зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їх їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Враховуючи встановлені обставини та факти, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є сином сторін, на день звернення до суду не досяг 23 років, навчається в середній школі, що позбавляє його можливості працевлаштуватися та отримувати певний дохід, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу суд не встановив наявності обставин, які б перешкоджали йому у виконанні його батьківських обов`язків стосовно повнолітнього сина, який продовжує навчатися.

Отже, з урахуванням вищевказаного, враховуючи те, що витрати на утримання дитини батьки повинні нести порівну, те, що позивачем доведено, що їх син досяг повноліття та продовжує навчання, при цьому сам факт такого навчання суд пов`язує з необхідністю надання батьками матеріальної допомоги дитині, вказані витрати є доведеними, виходячи з засад розумності та справедливості, інтересів дитини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина, як як повнолітньої дитини, що продовжує навчання до закінчення навчання чи до досягнення ним двадцяти трьохрічного віку, у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку.

Крім того, стаття 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України передбачено, що рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ,- задоволити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з продовженням навчання в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи стягувати з дня подачі позовної заяви 07.10.2025 року і до припинення навчання, або до досягнення 23 (двадцяти трьох) років.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 05.01.2026 року.

СуддяН. Б. Добош