Вирок від 28 січня 2026 р. у справі №332/5339/25 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/5339/25

Провадження №: 1-кп/332/207/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 р.м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілої – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

захисника – адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025082030000512 від 03.08.2025 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

встановив:

02.08.2025 приблизно о 14 год. 00 хв., ОСОБА_5 , маючи умисел спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, знаходячись за місцем спільного мешкання з ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив діяння, що має ознаки фізичного насильства як форми домашнього насильства відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» відносно особи, з якою він спільно проживає, а саме ОСОБА_4 , що призвело до фізичних страждань, розладу здоров`я, а саме на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, протиправно, під час раптово виниклого конфлікту, ОСОБА_5 наніс ОСОБА_4 три травматичні впливи, а саме: один удар кулаком правої руки в очну ділянку зліва, через що утворився синець, один удар правою рукою в ділянку носа, через що утворився синець на спинці носа, які відповідно до висновку експерта № 1555п від 05.08.2025, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження та один удар кулаком лівої руки у ділянку правої величної кістки, через що утворився синець величної ділянки в сукупності з переломом величної кістки, які відповідно до висновку експерта № 1555п від 19.08.2025, кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров`я.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила суду, що прожила разом з обвинуваченим 19 років. Аналогічні випадки траплялись в 2013 та 2019 роках і вона зверталася до правоохоронних органів з цього приводу, результати розгляду її звернень їй невідомі. 02.08.2025 між нею та ОСОБА_5 виник конфлікт, під час якого останній наніс їй декілька ударів в область обличчя. На да ний час вона здійснила заходи щодо зняття ОСОБА_5 з реєстрації за місцем їх спільного проживання. Покарання обвинуваченому просила призначити на розсуд суду, але обмежити спілкування та проживання обвинуваченого ОСОБА_5 з нею. Цивільний позов не заявляла.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину визнав повністю та пояснив, що 02.08.2025 року приблизно о 14 год., під час конфлікту з ОСОБА_4 він завдав їй три удари долонею по обличчю. У скоєному щиро розкаявся, виказав жаль з приводу вчиненого, та просив не призначати йому суворе покарання.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_5 вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: висновком експерта № 1794/к, висновком експерта № 1555п, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від потерпілої ОСОБА_4 .

Так, згідно висновку експерта № 1555п від 19.08.2025 р. у ОСОБА_4 , 05.08.2025 та 18.08.2025 виявлені: рубець правої величної ділянки, що є наслідком загоєння рани та множинні синці обличчя (сліди не менш чотирьох травматичних впливи). За медичними даними, при надходженні ОСОБА_4 до стаціонару 02.08.2025 діагностовано: «…Перелом виличної дуги праворуч…». Ушкодження утворились внаслідок дії тупого предмету (предметів), індивідуальні характеристики яких в ушкодженнях не відобразились, в термін, що не суперечить заявленому потерпілою та зазначеному в постанові і в медичній документації. Синець величної ділянки в сукупності з переломом величної кістки кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров`я, більш як 21 доба (згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 № 6); інші синці обличчя – як легкі тілесні ушкодження (згідно 2.3.2 б/вище зазначених правил). За характером та локалізацією ушкодження не суперечать обставинам випадку, про які повідомила потерпіла під час огляду експерта. За морфологічними ознаками ушкодження утворились одно миттєво, або в короткий термін часу, що унеможливлює визначення їх послідовності. Згідно даних опиту потерпілої за фактом отриманої травми при огляді: «…Обставини травмування пам`ятає добре. Свідомість не втрачала…».

Відповідно до висновку експерта № 1794/к від 09.09.2025 р. характер та локалізація виявлених ушкоджень у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при проведенні судово-медичної експертизи не суперечать характеристикам травмуючих предметів та локалізації травматичних впливів в ділянку голови, про які повідомила остання при проведенні слідчого експерименту 03.09.2025 року.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оскільки під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 , повністю визнав вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, у зв`язку з цим, та за згодою інших учасників судового провадження, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювались, обмежившись допитом потерпілої, обвинуваченого, дослідженням наведених вище доказів, у тому числі ті, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому, судом було з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, та роз`яснив, що в даному випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому виду та міри покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до нетяжкого злочину. Виходячи з даних про особу обвинуваченого, останній є раніше не судимою особою, під наглядом у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, визнає щире каяття, яке виразилось у виказанні жалю з приводу вчиненого.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд, відповідно до п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК України, визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у сімейних (близьких) відносинах.

Отже, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують його покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 , покарання у вигляді обмеження волі, в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене ним.

Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість в інкримінованому йому діянні, щиро розкаявся у скоєному, що виразилось у виказанні жалю з приводу вчиненого, суд вважає можливим на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Також суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_5 обмежувальні заходи, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України.

Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01.10.2025 року до обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком до 29.11.2025 року, який в подальшому було продовжено ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2025 року строком на 60 днів, тобто до 23 січня 2026 року.

На даний час строк дії ухвали закінчився, клопотань про продовження чи обрання запобіжного заходу до суду не надходило.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази та судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 50, 61, 65-67, 75, 76, 91-1, 122 ч. 1 КК України, ст. ст. 100, 129, 131, 336, 349, 368-374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, визначивши йому іспитовий строк тривалістю в 1 (один) рік.

Згідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Застосувати до ОСОБА_5 обмежувальні заходи, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме: заборонити перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства, - ОСОБА_4 , та направити ОСОБА_5 для проходження програми для кривдників на строк 1 (один) місяць, виконання останнього обмежувального заходу покласти на Запорізьку міську раду.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1