Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №243/9094/25 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/9094/25

Провадження № 2/243/258/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Фаліна І.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Мірошниченко В.В.

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Стець Максим Леонідович до ОСОБА_2 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Стець М.Л. до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Позов обґрунтовує тим, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав на праві власності: 1/4 частка – ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Другою Слов?янською державною нотаріальною конторою Донецької області 18.06.1988 року, за реєстраційним №752. Дата реєстрації в КП «БТІ» 21.06.1988 року, номер запису 699 у реєстровій книзі 3а; а 3/4 частки - ОСОБА_4 та позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Слов?янською державною нотаріальною конторою Донецької області 18.06.1988 року, за реєстраційним №755. Дата реєстрації в КП «БТІ» 21.06.1988 року, номер запису 699 у реєстровій книзі 3а. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на 5/8 часток спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Позивач прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріуса. Осіб, які на момент смерті ОСОБА_5 проживали разом з нею і прийняли спадщину за правилами ч.3 ст.1268 ЦК України, не було. З іншими особами, які були спадкоємцями першої черги, а саме чоловіком померлої та іншою донькою було досягнуто усної домовленості, що вони, з огляду на те, що позивач володіє значною часткою спірного будинку та постійно в ньому проживає, утримує його, не будуть вчиняти дій, спрямованих на прийняття спадщини. Таким чином, починаючи з березня 2003 року позивачка одноосібно, добросовісно, відкрито та безперервно володіла спірним житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами. Проте, при отримані Свідоцтва про право на спадщину, виданого Другою Слов?янською державною нотаріальною конторою Краматорського району Донецької області 22.08.2025 року за реєстраційним №745, позивачка дізналася, що після смерті матері із заявою про прийняття спадщини також звернулася її рідна сестра ОСОБА_2 . Відповідно позивач успадкувала лише 1/2 частку спадкового майна, а саме 5/16 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Інша спадкоємиця ОСОБА_2 до цього часу свідоцтво про право власності не отримувала, право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєструвала. Позивач від свого народження та до цього часу постійно мешкає та зареєстрована в спірному житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами. Несе тягар його утримання, здійснює поточні та капітальні ремонти, отримує за вказаною адресою комунальні послуги та сплачує їх. Інша спадкоємиця ОСОБА_2 не проживає у вказаному будинку з 1987 року, участі в його утриманні ніколи не приймала. Посилаючись на ст. 344 ЦК України просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 5/16 Житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Допитана в судовому засіданні 22.01.2026 в якості свідка ОСОБА_6 , суду пояснила, що позивач проживає сама через три будинки від неї за адресою: АДРЕСА_2 роки та 42 роки знає позивача. Хто є власником будинку вона не знає. Про відповідача ОСОБА_2 вона нічого не знає.

Допитаний в судовому засіданні 22.01.2026 в якості свідка ОСОБА_7 , суду пояснив, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Власником будинку є ОСОБА_1 . Хто ще є власником будинку він не знає.

Допитана в судовому засіданні 22.01.2026 в якості свідка ОСОБА_8 , суду пояснила, що позивач хоче оформити будинок та у неї спірне питання з сестрою. Знає позивачку з 1981 року та з цього часу ОСОБА_1 там проживала. Хто є власником будинку їй невідомо.

В судовому засіданні 22.01.2026 року позивач ОСОБА_1 зазначила, що подала позов, оскільки їй потрібно переоформити будинок. Будинок будувався батьками та вони в ньому проживали сім`єю, потім батьки виїхали та вона в цьому будинку проживала з дідусем. Потім вийшла заміж та залишилась проживати в цьому будинку. Стали з сестрою ОСОБА_2 співвласниками будинку. ОСОБА_2 також живе в селі, у неї свій будинок. На теперішній час сестра виїхала та не може написати відмову, а тому вона вимушена була звернутися до суду. Їй було відомо, що сестра вступила в спадкування. Просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про дату, час та спосіб розгляду справи, в судовому засіданні участі не приймала, про причини неявки суду не повідомила, відзиву стосовно заявлених позовних вимог на адресу суду від відповідача не надходило.

Суд, вислухавши пояснення позивача та свідків, допитаних в судовому засіданні, розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав на праві власності: 1/4 частка – ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, виданого державним нотаріусом Другої слов?янської державною нотаріальною конторою Донецької області 18.06.1988 року, за реєстраційним №752. Дата реєстрації в КП «БТІ» 21.06.1988 року, номер запису 699 у реєстровій книзі 3а; а 3/4 частки - ОСОБА_9 та позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою слов?янською державною нотаріальною конторою Донецької області 18.06.1988 року, за реєстраційним №755. Дата реєстрації в КП «БТІ» 21.06.1988 року, номер запису 699 у реєстровій книзі 3а, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22.08.2025, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18.06.1988, та свідоцтвом про право власності від 18.06.1988.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батько – ОСОБА_11 , матір – ОСОБА_9 .

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 24.11.1979 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13 .

Згідно довідки, виданої Черкаською селищною радою Краматорського району Донецької області 01.09.2025, слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 1961 року по теперішній час. Факт реєстрації позивача за вище зазначеною адресою також підтверджується відомостями про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, Витягом з реєстру територіальної громади, копією будинкової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку.

З акту обстеження житлово-побутових умов №1 від 01.09.2025 слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 1961 року по теперішній час.

З копії свідоцтва про смерть слідує, що ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Другої слов`янської державної нотаріальної контори Краматорського району Донецької області Грецькою Т.П. від 22.08.2025, зареєстрованого в реєстрі за № 745, та Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 22.08.2025 слідує, що спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в 1/2 частці, її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в 1/2 частці. Спадщина, на яку в указаній частині видане свідоцтво складається з: 5/8 житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових будов та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

З Витягу з Державного реєстру речових прав № 440733703 від 25.08.2025 та з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 445568945 від 29.09.2025 слідує, що 5/16 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 .

Згідно довідки Відділу зберігання інвентаризаційних справ об`єктів нерухомого майна Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області №04-01/1551 від 11.06.2025 слідує, що право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.01.2013 зареєстроване за: 1/4 частка – ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Другою слов?янською державною нотаріальною конторою Донецької області 18.06.1988 року, за реєстраційним №752. Дата реєстрації в КП «БТІ» 21.06.1988 року, номер запису 699 у реєстровій книзі 3а; 3/4 частки - ОСОБА_9 та позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою слов?янською державною нотаріальною конторою Донецької області 18.06.1988 року, за реєстраційним №755. Дата реєстрації в КП «БТІ» 21.06.1988 року, номер запису 699 у реєстровій книзі 3а.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з положеннями частин 1 та 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц, від 22 лютого 2021 року у справі № 607/21758/19.

Оцінюючи представлені позивачем докази, судом встановлено, що 3/4 частки - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_9 та позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою слов?янською державною нотаріальною конторою Донецької області 18.06.1988 року, за реєстраційним №755. Дата реєстрації в КП «БТІ» 21.06.1988 року, номер запису 699 у реєстровій книзі 3а; 5/16 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить позивачу, про що їй було достовірно відомо, проте, як зазначає та підтверджує особисто, на власний розсуд володіє і користується всім домоволодінням, в тому числі і 5/16 часток, які успадкувала її сестра ОСОБА_2 .

Таким чином, позивач свідомо користується всім домоволодінням, здійснює оплату комунальних послуг.

Крім того, відповідних доказів стосовно неналежності 5/16 частки житлового будинку ОСОБА_2 іншим особам, позивачем суду не представлено.

Зазначене унеможливлює набуття 5/16 частки такого будинку у власність позивача за давністю володіння відповідно до правил, встановлених статтею 344 ЦК України, оскільки у даному випадку відсутня така складова умова набуття права власності за набувальною давністю як добросовісне заволодіння чужим майном.

Суд зазначає, що позивач не могла не знати, що 5/16 часток житлового будинку їй не належать, а тому не можна вважати добросовісним її володіння нерухомістю.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що утримання позивачем житлового будинку, проживання в ньому, оплата комунальних послуг - не є підставами для визнання права власності на спірну 5/16 частку житлового будинку за набувальною давністю. Підстави, встановлені ст. 344 ЦК України для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на спірне нерухоме майно, в даному випадку, відсутні, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, оскільки судом відмовлено позивачу в задоволені позову в повному обсязі, а тому і стягнення витрат по сплаті судового збору за подання позивачем вказаного позову до суду, також задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 328, 344 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Стець Максим Леонідович до ОСОБА_2 про визнання права власності – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 29.01.2026

Суддя І.Ю. Фалін