Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №641/4229/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року

м. Харків

справа № 641/4229/25

провадження № 22-ц/818/1351/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

сторони справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2025 року ухвалене у складі судді Зелінської І. В., -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2025 ТОВ «ФК «Суперіум» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 91163391000 від 17.11.2011 у розмірі 45182,07 грн та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 17.11.2011 року ОСОБА_1 уклала з АТ «УКРСИББАНК» кредитний договір №91163391000, за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язалась у порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити комісію та інші передбачені платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. 26.06.2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» укладений договір факторингу № 273, за умовами якого АТ «УКРСИББАНК» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» право вимоги до боржників, у тому числі за кредитним договором №91163391000 від 17.11.2011 року. У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору загальна сума заборгованості відповідача складає 45 182, 07 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 26 717,83 грн, заборгованість за відсотками - 18 464, 24 грн.

Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Суперіум» відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що Позивачем не подано до суду доказів переходу до нього права вимоги до відповідача за договорами позики разом з поданням позовної заяви. Оскільки акт прийому-передачі від 26.06.2024 року за Договором факторингу №273 від 26.06.2024 року на підтвердження позовних вимог було подано разом з відповіддю на відзив, при цьому не обґрунтувавши неможливості подання цих доказів разом з позовною заявою з причин, що не залежали від нього. Тому ці докази не можуть бути прийняті судом, як визначено частиною 8 статті 83 ЦПК України.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «ФК «Суперіум» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що дійсно позивачем не були додані до позову Акти приймання-передачі Права вимоги за Договором факторингу №273 від 26.06.2024, проте наявні інші докази, а саме: договір факторингу, платіжне доручення про оплату та витяг з реєстрів боржників, які підтверджують факт переходу права вимоги до Відповідача від АТ «УКРСИББАНК» до ТОВ «ФК «Суперіум», тобто є належними доказами на підтвердження доводів позову про те, що Позивач є фактором відносно ОСОБА_1 . З викладеного випливає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не доведення Позивачем переходу до нього права вимоги. Крім цього позивачем надано акт приймання-передачі Права вимоги за Договором факторингу №273 від 26.06.2024 після ознайомлення із відзивом на позовну заяву та з обгрунтованням того чому цей документ не було подано до позовної заяви, та посилаючись на висновки Верховного суду зазначає що суд першої інстанції формально застосував ст.. 83 ЦПК України чим порушив принцип неупередженості та справедливості.

05.12.2025 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення першої інстанції законним та обґрунтованим.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справ, що 17.11.2011 року між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» було підписано Анкету-заяву на надання споживчого кредиту на таких умовах: сума кредиту 2 708, 51 грн. У цій заяві відповідач просила АТ «УкрСиббанк» надати їй додатковий кредит - Кредитну картку на таких умовах: максимальна сума ліміту додаткового кредиту - 50 000 гривень, максимальна процентна ставка за додатковим кредитом - 40% річних від фактично використаної суми додаткового кредиту, строком дії ліміту кредитування 24 місяці, з можливістю продовження на новий строк за рішенням банку. У заяві анкеті зазначені інформація про продукцію, що передається в заставу Банку: пральна машину, сертифікат партнера зі страхування, комплектуючі/запчастини вартістю 3 208, 51 грн. Заява-анкета містить персональні дані відповідача, інформацію про страховку трудову діяльність клієнта, інформацію про доходи/витрати клієнта та дружини/чоловіка, контактну інформацію клієнта. Анкета підписана власноручним підписом відповідача.(а.с.5)

17.11.2011 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Укрсиббанк» Договір про надання споживчого кредиту та заставу рухомого майна №91163391000. Відповідно до п. 1 Договору, сума кредиту за договором становить 2 708, 51 грн. Надання кредиту здійснюється у термін не пізніше 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору. Повернення кредит, плати за кредит, інших платежів, здійснюється у відповідності з Правилами (Договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк». Договір підписано ОСОБА_1 власноручно. (а.с5 зворот – 6)

Згідно з п. 2 Договору, підписуючи цей Договір, Позичальник погоджується з викладеними у Правилах споживчого кредитування (оприлюднених у газеті «Урядовий кур`єр» № 85 (5085), 13.05.2011 р. з усіма змінами та доповненнями) пропозицією банку надати позичальнику споживчий кредит на умовах, в встановлених у цьому Договорі та Правилах споживчого кредитування. Згідно п. 2.1 Договору, Правила споживчого кредитування, після підписання сторонами Договору, стають його невід`ємною частиною. Підписуючи Договір, сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору, які викладені у цьому Договорі та Правилах споживчого кредитування. Згідно п. 3, ціна Договору становить 3 208,51 грн. Розмір платежу, що сплачується позичальником за рахунок власних коштів складає 500 грн. П. 4 Договору Позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі, шляхом внесення платежів щомісяця, відповідно до Графіку платежів, але в будь-якому випадку, кредит повинен бути повернутим не пізніше 17.05.2012 року. Процентна ставка за кредитом встановлюється у розмірі 0,01% річних. За користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений Договором термін процентна ставка встановлюється у розмірі 7, 01% річних, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення (п. 7 та 7.1 Договору). П. 8 Договору нарахування процентів за кредитом здійснюється у порядку передбаченому п.1.3 Розділу І Правил споживчого кредитування. Згідно п. 12 Договору, у забезпечення виконання всіх грошових зобов`язань позичальника в повному обсязі за кредитом за цим договором позичальник передає в заставу, а банк приймає, наступне рухоме майно: Пральна машина Gorenje WS 5011, Сертифікат партнера зі страхування, Страховка от несчастного случая, комплектуючі/запчастини, платна доставка. За домовленістю Сторін вартість Предмету застави складає ціна товару, що зазначена в п. 3 цього Договору. П.12.1 Договору, предмет застави є власністю позичальника на підставі СФКНЕ-0000011293 (договору купівлі-продажу, накладної, рахунку фактури, інших документів, що підтверджують набуття права власності) і немає жодних договірних змін строків позовної давності щодо правочинів, на підставі яких Позичальник набув право власності на Предмет застави. П. 12.2 Договору, позичальник свідчить, що Предмет застави до цього часу не є предметом застави за іншими зобов`язаннями жодним способом не відчужений, у спорі та під арештом (забороною) не перебуває, щодо нього відсутня будь-які обтяження. У відповідності до п. 13 Договору, у випадку позитивної кредитної дисципліни позичальника за Договором, Банк може надати позичальнику додатковий кредит - кредитну картку, шляхом встановлення ліміту кредитування на картковий рахунок та випуску платіжної картки до цього рахунку на умовах цього Договору та Правил споживчого кредитування. Для відкриття рахунку, позичальник подає відповідну заяву. Згідно п.13.2 Договору, у разі наявності підстав для надання позичальнику додаткового кредиту – кредитної картки, банк надає позичальнику разом з кредитною карткою повідомлення про надання додаткового кредиту, яке є невід`ємною частиною цього договору та в якому вказується номер кредитного рахунку, фактично встановлений розмір кредитування на вказаному рахунку, фактично встановлений розмір процентної ставки, строк та умови дії пільгового періоду, розмір процентної ставки в межах дії пільгового періоду, строк дії ліміту кредитування, дата розрахунку процентних платежів, дата платежу, перелік та розмір комісій банку та інші умови кредитування. Максимальна суму ліміту кредитної картки – 50000 грн. Максимальна процентна ставка за додатковим кредитом 40% річних. Пунктом 14 Договору передбачено, що позичальник просить банк надати їй кредит для особистих потреб на умова цього договору та Правил споживчого кредитування, а саме у сумі 2 708,51 грн на придбання товару що зазначений у п. 12 цього Договору, шляхом оплати банком з позичкового рахунку позичальника платіжних документів ТОВ «Комфі трейд».

Також в матеріалах справи міститься підписаний власноруч ОСОБА_1 паспорт споживчого кредиту від 17.11.2011 року, найменування кредиту «Рассрочка 7 платежей», в якому зазначені умови кредитування, та видаткову накладну № ЧКНЕ5-0018 від 17.11.2011 року на суму 3 208, 51 грн.

В порушення взятих за Договором зобов`язань відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим АТ «Укрсиббанк» відступив ТОВ «ФК «Суперіум» право вимоги до відповідача за вищевказаним Договором-анкетою відповідно до умов Договору факторингу № 273 від 26.06.2024 (надалі Договір факторингу) (а.с. 11-13). У пункті 4.1. Договору факторингу сторони формалізували, що право власності на право вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта до фактора разом з правом вимоги до усіх боржників в день підписання Акту приймання-передачі права вимоги. У пункті 3.1 зазначено що сума фінансування що надається Фактором Клієнту під відступлення прав вимоги складає 4,4% від суми прав вимоги визначеної в реєстрі боржників. В пункті 3.2 визначено що фактор сплачує суму фінансування одним платежем не пізніше дати підписання цього договору. В пункті 2.1 передбачено що Клієнт відступає Фактору, а Фактор зобов`язується прийняти Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах визначених цим Договором.

Відповідно до платіжної інструкції № 456 від 26.06.2024 ТОВ «ФК «Суперіум» оплатило Акціонерному товариству «УкрСиббанк» кошти в сумі 2 095 603,31 грн з призначенням платежу як оплата згідно договору факторингу №273 від 26.06.2024 (а.с. 17).

З наявного у матеріалах справи витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 273 від 26.06.2024 за порядковим номером 8 ідентифікується позичальник – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сума заборгованості якого за кредитом становить 45182,07 грн (а.с. 17).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону УкраїниПро електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У позові ТОВ «ФК «Суперіум» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 91163391000 від 17.11.2011 в загальному розмірі 45182,07 грн.

Відповідно до умов договору № 91163391000 від 17.11.2011: сума кредиту - 2 708, 51 грн, строк користування з 17.11.2011 по 17.05.2012, максимальна сума ліміту додаткового кредиту - 50 000 грн., процентна ставка 0.01% річних, максимальна процентна ставка за додатковим кредитом 40% річних, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання щодо погашення заборгованості в строк більше ніж 90 днів з моменту виникнення простроченої заборгованості, банка має право вимагати від позичальника сплати штрафу у розмірі 1000 грн.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 273 від 26.06.2024 заборгованість відповідача складає 45182,07 грн, з них : 26717,83 грн заборгованість за основним боргом; 18464,24 грн заборгованість за відсотками; 0,00 заборгованість за комісією.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).

На підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості Позивачем було долучено Виписку рух коштів по рахунку відповідача в період з 26.04.2013 по 25.12.2023, за змістом якої вбачається: позичальник – ОСОБА_1 , продукт – Револьверна кредитна картка «Картка Sуперпокупця», номер картки з 26.04.2013 по 25.03.2017 - № НОМЕР_2 , номер картки з 26.03.2017 по 25.12.2023 - № НОМЕР_3 , рахунок(IBAN) НОМЕР_4 , встановлений кредитній ліміт з 26.04.2013 по 25.07.2019 становить 9500 грн, з 26.07.2019 по25.12.2023 кредитний ліміт становить 24000 грн, заборгованість по кредиту станом на 25.12.2023 становить 40361,57 грн. (а.с39-137)

Зі змісту виписки за картковим рахунком клієнта за період з 01.01.2024 по 17.06.2025 вбачається: позичальник – ОСОБА_1 , тарифний план – кредитна картка від УКРСИББАНК, картка НОМЕР_5 рахунок(IBAN) НОМЕР_4 , встановлений кредитній ліміт – 0,00, заборгованість за кредитом складає 451822,07 грн з яких 26717,83 грн заборгованість за основним боргом та 18464,24 грн заборгованість за відсотками. (а.с.137 зворот – 138)

В матеріалах справи наявні докази що підтверджують факт погодження сторонами надання відповідачу кредиту у розмірі 3 208, 51 грн згідно Договору про надання споживчого кредиту та заставу рухомого майна №91163391000 від 17.11.2011 року. Натомість, як вбачається з п. 13 Договору про надання споживчого кредиту та застави рухомого майна №91163391000 від 17.11.2011 року, Банк може надати позичальнику додатковий кредит - кредитну картку, шляхом встановлення ліміту кредитування на картковий рахунок та випуску платіжної картки до цього рахунку на умовах цього Договору та Правил споживчого кредитування. Для відкриття рахунку, позичальник подає відповідну заяву. Згідно п. 13.2 Договору, у разі наявності підстав для надання позичальнику додаткового кредиту – кредитної картки, банк надає позичальнику разом з кредитною карткою повідомлення про надання додаткового кредиту, яке є невід`ємною частиною цього договору та в якому вказується номер кредитного рахунку, фактично встановлений розмір кредитування на вказаному рахунку, фактично встановлений розмір процентної ставки, строк та умови дії пільгового періоду, розмір процентної ставки в межах дії пільгового періоду, строк дії ліміту кредитування, дата розрахунку процентних платежів, дата платежу, перелік та розмір комісій банку та інші умови кредитування.

Матеріали справи не містять заяви ОСОБА_1 про відкриття рахунку для надання додаткового кредиту та повідомлення Банку про надання додаткового кредиту, в якому б вказувався номер кредитного рахунку, фактично встановлений розмір кредитування на вказаному рахунку, фактично встановлений розмір процентної ставки, строк та умови дії пільгового періоду, розмір процентної ставки в межах дії пільгового періоду, строк дії ліміту кредитування, дата розрахунку процентних платежів, дата платежу, перелік та розмір комісій банку та інші умови кредитування, як то передбачено п. 13 Договору, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач погодилась на надання їй додаткового кредиту у максимальному розмірі 24 000 грн.

З огляду на викладене, судова колегія вважає що позивачем не доведено факту узгодження між сторонами всіх істотних умов на надання відповідачу додаткового кредиту, а саме погодження процентної ставки, встановленого кредитного ліміту, строку кредитування тощо, проте враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначено моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав колегія суддів вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту.

Тому колегія суддів приходить до висновку щодо зменшення загальної суми заборгованості з 45182,07 грн до 26717,83 грн що складає виключно тіло кредиту.

Доводи апелянта щодо набуття ним права вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу рухомого майна №91163391000 від 17.11.2011 року заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Колегія суддів вважає доведеним позивачем перехід прав вимог до відповідача за кредитним договором 91163391000 від 17.11.2011, що підтверджується, зокрема : копією договору факторингу № 273 від 26.06.2024 (а.с 11-13зворот); копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 273 від 26.06.2024 (а.с.17); копією платіжної інструкції № 456 від 26.06.2024.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу № 273 від 26.06.2024.

Оскільки, суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ТОВ «ФК «Суперіум» підлягає частковому задоволенню а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Суперіум»» заборгованість за кредитним договором № 91163391000 від 17.11.2011 року в сумі 26717,83 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову 2422,40 грн. та апеляційної скарги 3633,60 грн а всього 6056,00 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме (59,13%) з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 3580,91 грн.

Керуючись ст.ст. 367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» - задовольнити частково.

Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (ЄДРПОУ 42024152) заборгованість за кредитним договором №№91163391000 від 17.11.2011 року у розмірі 26717 (двадцять шість тисяч сімсот сімнадцять) грн 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (ЄДРПОУ 42024152) 3580 (три тисячі п`ятсот вісімдесят) грн 91 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук