Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №645/6412/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/6412/25

Провадження № 3/645/40/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Харків

Суддя Немишлянського районного суду м. Харкова Шарко О.П. розглянувши матеріали, що надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, громадянина України, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 , 11 вересня 2025 року, о 09 год. 50 хв., керував автомобілем «Daily 35S14V», державний номерний знак НОМЕР_1 , на 276 км Салті вського Шосе, у м.Харковы, в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alkotest 6820» прилад ARНК-0115, результат позитивний склав 0,90 %.

Окрім того, ОСОБА_1 , , 11 вересня 2025 року, об 11 год. 01 хв., керуючи автомобілем «Daily 35S14V», державний номерний знак НОМЕР_1 , на 276 км Салтівського Шосе, у м.Харкові, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, порушення мовлення. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу «Drager Alkotest» та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5,п.2.9 А ПДР України.

Захисник ОСОБА_1 – Заболотько В.Б. у ході судового розгляду не погодився з оцінкою дій ОСОБА_1 співробітниками поліції, просив закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, про що надав відповідне клопотання, зазначив, що в зазначений в протоколах день та час, ОСОБА_1 алкоголь не вживав, ознаки сп`яніння у нього були відсутні.

ОСОБА_1 надав пояснення у справі, в яких зазначив, що він є військовослужбовцем водієм - санітарним інструктором та прохожу військову службу у в/ч НОМЕР_2 , на цей час - на Харківському напрямку. 11 вересня 2025 року працівниками патрульної поліції УПП в Харківській області відносно ньогог, було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №450255, за порушення вимог п.2.9(а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.І ст.130 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, як це записано в протоколі, що не відповідає обставинам події які на той час відбувалися. На час, коли відносно нього працівники поліції склали адміністративний протокол, що знаходиться в матеріалах судової справи, він, як і зараз, тоді теж був військовослужбовцем водієм-санітарним інструктором та проходив службу у вказаній вище військовій частині. 11 вересня 2025 року близько 09 год. 30 хвилин його дійсно зупинили працівники поліції разом з представником ВСП на блок-пості в м. Харків Харківської області, коли він керував військовим медичним автомобілем та їхав до м. Харків до лікарні, куди доставляв поранених військових для лікування з зони «активних бойових дій». При ньому були всі необхідні документи, які підтверджували, що він не залишав самовільно свою військову частину, а знаходився при виконанні військового обов`язку. Був він тверезим, бо ніяких спиртний напоїв - не вживав. Це було не вперше, коли він перетинав цей блок-пост, де мене зупиняли для перевірки працівники поліції та ВСП, до цього, він заступив на чергування після відпочинку напередодні у вечорі, тобто 10 вересня 2025 року, та виконував обов`язки водія - санітарного інструктора в «зоні активних бойових дій». З часу, коли він заступив на чергування, вже двічі проїжджав цей блок-пост та перевозив поранених військових до м. Харків для лікування. При цих двох випадках перетину блок-посту, його теж зупиняли працівники поліції та ВСП, але ніяких претензій чи підозр щодо мого перебування в стані будь-якого сп`яніння в них не було, всі документи в нього були в наявності. Ще до зупинки вранці 11 вересня 2025 року на вказаному вище блок-пості, він приблизно за 15-20 хвилин до цього, тимчасово зупинявся за декілька кілометрів до блок-посту, оскільки стало тимчасово погано зі здоров`ям. З ним, окрім поранених, був його безпосередній керівник - військовий фельдшер ОСОБА_2 , який при цій зупинці його оглянув, поміряв тиск та пульс, а також надав для покращення свого стану здоров`я ліки - «Барбовал», 15 крапель, після чого йому стало набагато краще та він продовжив подальший рух, керуючи автомобілем до м. Харків. 11 вересня 2025 року близько 09 год. ЗО хвилин його зупинив працівник поліції на вказаному блок-посту, однак, одразу до нього не підійшов, а підійшов через декілька хвилин. Коли він підходив, ОСОБА_1 спочатку сидів в кабіні автомобіля на місці водія, а ОСОБА_2 вийшов з кабіни, потім і він вийшов до поліцейського, зустрівши його , поліцейський перепитав у нього про те, чи все добре, на що він повідомив, що все добре, потім він попросив йому надати для перевірки свої документи, в тому числі водійське посвідчення, не став з ним сперечатися, бо знав, що це звичайна перевірка на блок-посту, яка була з ним не вперше. Потім він повернувся до кабіни автомобіля, дістав документи, які надав поліцейському. В автомобіль поліцейський не заглядав та поранених військових в ньому не перевіряв, а також з ними не спілкувався. Під час спілкування з ним, працівник поліції його спитав про те, чи вживав він вчора спиртне, на що він повідомив, що так. Поліцейський не питав при цьому, що зі спиртного він вживав, коли саме за часом та в якій кількості. Спиртне він дійсно вживав, але більш ніж за добу, тоді він вживав не алкогольні напої, а звичайні таблетки від застуди та ліки «Проспан» на основі медичного спирту, лікуючи кашель. Він не вживаю алкогольні напої взагалі декілька років, в тому числі не вживав алкогольні напої перед тим, як заступив на чергування та під час несення служби, бо за цим керівництво суворо наглядає та не допускає таких порушень дисципліни взагалі. Коли поліцейський питав про вживання алкогольних напоїв, то звичайно від нього було чути ліками «Барбовал». Спочатку поліцейський засумнівався в своїх подальших діях, але запропонував йому пройти огляд на Драгері на місці зупинки, на що він погодився, бо не вважав, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння взагалі. Драгеру при собі у працівника поліції не було та мені прийшлось почекати близько 30 хвилин в приміщенні блок-посту. При подальшій перевірці за допомогою Драгеру працівник поліції встановив в нього алкогольне сп`яніння за показником приладу 0,9 проміле, що не відповідало дійсності. Він не був достатньо ознайомлений про те, як саме працівник поліції відповідно до норм чинного законодавства повинен проводити цю процедуру огляду на стан сп`яніння. Далі працівник поліції запитав у нього про те, чи буде він їхати до наркоцентру, щоб перевірити ці результати, на що він, не розуміючи що потрібно казати, відповів - ні. Всі ці дії працівник поліції проводилия без залучення свідків.

Після надходження до суду матеріалів, він звернувся за правничою допомогою до адвоката та склав з ним договір, його захисник ознайомився з матеріалами справи в суді та скопіював їх, а також його з ними ознайомив. Після ознайомлення з матеріалами справи, він побачив істотні невідповідності складених документів поліцейськими, що ними направлені до суду, які не відповідають дійсним обставинам. По-перше, це стосується Акту огляду на стан огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного працівником поліції відносно нього.В цьому документі працівник поліції зазначив, що начебто виявив ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Ніяким чином працівник поліції не перевіряв в нього ці ознаки сп`яніння, які він записав у протоколі. Акт складався без свідків та в ньому нічого не зазначено про використання працівником поліції технічних засобів аудіо-та відео фіксації. З наявністю в нього вказаних працівником поліції ознак алкогольного сп`яніння він взагалі не згоден, від нього не було запаху алкоголю з порожнини рота, а був запах від вживання ліків «Барбовал». По-друге, що стосується Направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.09.2025 року о 10 год.05 хвилин, відносно нього, яким він направлявся до КНП ХОР ОКНЛ, то з цим документом поліцейські його не ознайомлювали та не надавали можливості з ним ознайомитися, а також в зазначений час - не складали. Це не той медичний заклад, до якого поліцейські пропонували йому їхати після свого огляду.

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі й гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення гарантоване ст. 7 КУпАП, за якою ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. ст. 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/ 97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ч.ч. 1, 2 ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Ст.23КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Разом із тим, п. 2.5 ПДР визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9а ПДР передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Згідно зі ст.130 ч.1 КУпАП, відповідальність за цією нормою закону настає в разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Також, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Інструкції).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції, а наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (п. 10 розділу ІІ Інструкції).

Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Аналізуючи послідовність дій працівників поліції, вбачається, що ними був виявлений водій ОСОБА_1 , який знаходився в стані алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та у медичному закладі, що повністю відповідає вимогам вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.

Матеріали адміністративної справи містять беззаперечні докази вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та спростовують його заперечення:

- протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 450255 від 11 вересня 2025 року, серії ЕПР № 450332 від 11 вересня 2025 року

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- чеком газоаналізатора «Drager Alkotest 6820», результат позитивний склав 0,90 %

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня», з якого вбачається, що огляд на стан сп`яніння не проводився у зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння;

- відеозапис з місця події про відмову ОСОБА_1 , який суд визнає належним доказом.

- іншими матеріалами справи

Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_1 та його захисника з приводу складених протоколів про адміністративні правопорушення відносно останнього, які були надані у судовому засіданні та сприймає їх, як намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєні адміністративні правопорушення, дані обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, та крім пояснень самого ОСОБА_1 та його захисника, не підтверджується жодними доказами, у той час, як його винуватість об`єктивно підтверджується сукупністю зібраних по справі зазначених вище доказів, які між собою узгоджуються..

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Таким чином, суд вважає доведеним наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення враховується особа правопорушника, його майновий стан, ступінь його вини та характер вчиненого, в тому числі той факт, що правопорушення по своїй суті є одним з найнебезпечніших в сфері дорожнього руху та несе реальну загрозу життю та здоров`ю громадян.

Згідно положень ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору складає 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що на момент розгляду справи складає 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 27, 34, 35, 248, 252, 268, 283, 284, ст. 130 ч.1 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок)

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф повинен бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у визначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги через Немишлянський районний суд м. Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 28 січня 2026 року.

Суддя Немишлянського районного суду О. П. Шарко