Вирок від 28 січня 2026 р. у справі №644/10064/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/10064/25

Провадження № 1-кп/644/125/26

29.01.2026

ВИРОК

Іменем України

29 січня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221180000946 від 03.07.2025, за обвинувальним актом стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, українки, з середньо базовою загальною освітою, офіційно не працевлаштованою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , має на утриманні двох неповнолітніх дітей, в силу ст. 89 КК України раніше не судима,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 с. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне придбання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини – PVP, усупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», знаходячись у невстановленому в ході судового розгляду місці, у невстановлені дату та час, але не пізніше 19.08.2025, незаконно придбала у невстановленої особи особливо небезпечну психотропну речовину – PVP, для подальшого збуту.

Після придбання особливо небезпечної психотропної речовини – PVP, ОСОБА_4 з метою реалізації свого умислу щодо збуту особливо небезпечної психотропної речовини – PVP, почала зберігати її за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, ОСОБА_4 , 19.08.2025 близько 18 год 27 хв, знаходячись у приміщенні 2-го під`їзду буд. 81 по пр-т Олександрівський у м. Харкові, діючи умисно, переслідуючи корисливу мету, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно-небезпечних наслідків, зустрілась з особою, яка діяла під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки під вигаданими анкетними даними – ОСОБА_5 , яка на виконання вказівок ОСОБА_4 передала їй грошові кошти в сумі 500 гривень, на що, в свою чергу, ОСОБА_4 незаконно збула ОСОБА_5 полімерний зіп-пакет з порошкоподібною кристалічною речовиною білого кольору, в середині якого згідно висновку експерта № СЕ-19/121-25/21701-НЗПРАП від 11.09.2025 знаходилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено – PVP, маса якої, в перерахунку на масу речовини, наданої на дослідження, склала 0,4316 грамів.

Так, ОСОБА_4 усупереч вимогам Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зловживанню ними» та Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів та прекурсорів», незаконно збула особливо небезпечну психотропну речовину – PVP, що віднесена до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000.

З огляду на викладене вище, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїла кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, зокрема незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини.

29.09.2025 не пізніше 17 год 42 хв ОСОБА_4 діючи з умислом, спрямованим на придбання для власного вживання без мети збуту особливо небезпечної психотропної речовини – PVP, за допомогою свого мобільного телефону використовуючи всесвітню мережу Інтернет, а саме: за допомогою месенджера «Telegram» зв`язалась з невстановленою особою та придбала особливо небезпечну психотропну речовину – PVP, після чого отримала фотозображення місцевості з координатами та адресою де їй необхідно забрати вищевказану речовину.

Так, 29.09.2025 не пізніше 17 год 42 хв ОСОБА_4 забрала згорток, в якому містилась особливо небезпечна психотропна речовина - «PVP» та принесла його до місця свого мешкання, а саме за адресою АДРЕСА_2 , тим самим почала зберігати вказану речовину.

29.09.2025 в період часу з 17 год 42 хв по 18 год 45хв за місцем мешкання ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , проведено старшим слідчим СВ ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_6 санкціонований обшук, у ході якого виявлено та вилучено:

1.Прозорий полімерний зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, що згідно висновку судової експертизи дослідження матеріалів, речовин і виробів від 09.10.2025 № CE-19/121-25/25237-НЗПРАП, знаходилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено – PVP, масою в перерахунку на суху речовину становить 1,0236 г;

2.Медичну піпетку із нашаруванням речовини коричневого кольору із ковпачком, що згідно висновку судової експертизи дослідження матеріалів, речовин і виробів від 08.10.2025 № CE-19/121-25/25235-НЗПРАП, яка у своєму складі містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, масою в перерахунку на суху речовину становить 0,0009 г;

3.Медичну піпетку із нашаруванням речовини коричневого кольору із ковпачком, що згідно висновку судової експертизи дослідження матеріалів, речовин і виробів від 09.10.2025 № CE-19/121-25/25234-НЗПРАП, яка у своєму складі містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, масою в перерахунку на суху речовину становить 0,0525 г, 0,0055 г;

4.Паперовий згорток з порошкоподібною речовинного білого кольору, що згідно висновку судової експертизи дослідження матеріалів, речовин і виробів від 09.10.2025 № CE-19/121-25/25236-НЗПРАП, знаходилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено – PVP, масою в перерахунку на суху речовину становить 0,8894 г.

Отже, всупереч положенням Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів та зловживання ними», Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» ОСОБА_4 незаконно придбала та зберігала без мети збуту для власного вживання у великих розмірах особливо небезпечну психотропну речовину – PVP, загальною вагою 1,9719 г, обіг якої заборонено, згідно з переліком наркотичних засобів, психотропних речовин, та прекурсорів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000.

Отже, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїла кримінальне правопорушення - злочин, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, зокрема незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту.

1.1.Правова позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачена відображена в обвинувальному акті, з огляду на який прокурор зазначив, що визнання винуватості ОСОБА_4 у повному обсязі та надання стороною обвинувачення доказів, які досліджені судом та є достатніми для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності дають підстави обґрунтовано визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 с. 309 КК України. Також, прокурор вважав, з урахуванням повного визнання вини ОСОБА_4 за обставин визначених у обвинувальному акті, недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, а також вважав за можливе, з урахуванням щирого каяття та активного сприяння органам досудового слідства обвинуваченою, призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією майна. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити обвинуваченій ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

1.2.Позиція обвинуваченого

1.2.1.Обвинувачена ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у скоєнні інкримінованих їй кримінальних правопорушень повністю визнала, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією її дій погодилася, не оспорюючи фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті та висновках експертних досліджень. Свої дії ОСОБА_4 піддала критичній оцінці, у скоєному щиро розкаялася, висловила сором. Крім цього, обвинувачена ОСОБА_4 вважала недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються, запевнила суд, що правильно розуміє зміст цих обставин, погоджується з кваліфікацією її діянь, визнає обставини встановлені стороною обвинувачення, також розуміє, що у такому випадку, вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, про надала відповідну заяву (а.с. 60). Також, обвинувачена просила суд не призначати їй покарання, пов`язане з позбавленням волі, враховуючи її щиросердне каяття, активне сприяння органам досудового розслідування, необхідністю матеріально забезпечувати та виховувати її двох неповнолітніх дітей, що перебувають на її утриманні, та з урахуванням її вагітності, про що надала суду відповідні свідоцтва про народження та довідку від 28.01.2026 (а.с. 61-64, 66).

II.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

За наведених вище обставин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями скоїла кримінальні правопорушення - злочини, які суд кваліфікує за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту, та за ч. 2 ст. 307 КК України як незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини.

III.Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 16.09.2024 (справа 444/870/22, провадження № 51- 2989 кмо 23) зазначила, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз`яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку

Беручи до уваги те, що обвинувачена винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнала у повному обсязі, не піддавала сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, що у суду не викликало сумнівів у добровільності її позиції про що надала суду відповідну заяву (а.с. 66), тому суд, за згодою ОСОБА_4 , з`ясувавши думку прокурора, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Заразом, суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачена ОСОБА_4 зміст цих обставин, чи не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, роз`яснив обвинуваченій, що у такому випадку, вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 349 КПК України у зв`язку із надходженням відповідного клопотання від сторони обвинувачення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються у кримінальному провадженні, а також беззастережним підтриманням обвинуваченою клопотання про недоцільність дослідження доказів по справі щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються, керуючись імперативною вимогою щодо дотримання принципів змагальності та диспозитивності, суд дійшов висновку про можливість обмежити обсяг досліджуваних доказів у кримінальному провадженні № 12025221180000946 від 03.07.2025 згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України та установив такий порядок їх дослідження: допит обвинуваченої, оголошення та дослідження письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченої, заходи забезпечення кримінального провадження та процесуальні витрати.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень повністю визнала та надала суду такі покази.

У зв`язку з скрутним матеріальним становищем та потребою забезпечувати дітей, 19.08.2025 незаконно придбала у невстановленої особи особливо небезпечну психотропну речовину – PVP, для подальшого збуту, та почала зберігати її за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 . Ввечері 19.08.2025, перебуваючи у приміщенні 2-го під`їзду буд. АДРЕСА_3 , зустрілась з особою, яка передала їй грошові кошти у сумі 500 гривень, на що ОСОБА_4 збула пакет з психотропною речовиною – PVP, розуміючи, що це є особливо небезпечна психотропна речовина, та її обіг заборонено законом.

29.09.2025 за допомогою свого мобільного телефону через мережу Інтернет за допомогою месенджера «Telegram» зв`язалась з невстановленою особою та придбала психотропну речовину – PVP, після чого отримала фотозображення місцевості з координатами та адресою де їй необхідно забрати. 29.09.2025 близько 17 години ОСОБА_4 забрала згорток, в якому містилась психотропна речовина - «PVP» та принесла його до місця свого мешкання за адресою АДРЕСА_2 , та зберігала. Згодом, 29.09.2025 в період часу з 17 год 42 хв по 18 год 45хв за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , було проведено обшук, у ході якого виявлено та вилучено: психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, загальною вагою 1,9719 г, медичні піпетки із нашаруванням речовини, яка у своєму складі містять психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP.

Суд дійшов переконання, що показання обвинуваченої не викликають сумніву у правильності розуміння змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції, розповідь якої характеризується структурованістю, хронологією та не викликає сумнівів про відповідність дійсності.

Крім показань обвинуваченої, судом досліджено оголошені у судовому засіданні письмові докази щодо вжиття заходів забезпечення кримінального провадження за № 12025221180000946 від 03.07.2025, судових витрат та документів, які характеризують особу ОСОБА_4 , надані стороною обвинувачення та безпосередньо ОСОБА_4 , зокрема:

1.Постанова слідчого СВ ВП № 1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області від 20.08.2025 про визнання речовими доказами полімерний зіп-пакет, в середині якого порошкоподібна кристалічна речовина білого кольору, який поміщено до паперового конверту (а.с.36);

2.Постанова слідчого СВ ВП № 1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області від 20.10.2025 про визнання та приєднання до провадження речових доказів: спец-пакет «МВС Експертна служба» № 6661014, в якому знаходиться об`єкт дослідження, речовина масою 0,0009 г (PVP); спец-пакет «НПУ» № WAR0048018, в якому знаходиться об`єкт дослідження, речовина масою 0,0525 г, 0,0055 г (PVP); спец-пакет «НПУ» № WAR0048021, в якому знаходиться об`єкт дослідження, речовина масою 0,8894 г (PVP); спец-пакет «НПУ» № WAR0048019, в якому знаходиться об`єкт дослідження, речовина масою 1,0236 г (PVP) (а.с. 37);

3.Квитанція про отримання на зберігання речових доказів № 3336 (а.с. 38);

4.Довідка про витрати на проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/25237-НЗПРАП від 09.10.2025 у сумі, що становить 2 674 грн 20 (а.с. 39);

5.Довідка про витрати на проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/25234-НЗПРАП від 09.10.2025 у сумі, що становить 3119 грн 90 коп (а.с. 40);

6.Довідка про витрати на проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/25235-НЗПРАП від 08.10.2025 у сумі, що становить 3 655 грн 60 коп (а.с. 41);

7.Довідка про витрати на проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/25236-НЗПРАП від 09.10.2025 у сумі, що становить 2 674 грн 20 коп (а.с. 42)

8.Довідка № 983 від 10.07.2025 КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» ХМР, згідно з якою ОСОБА_4 впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП ХОР «ОПНД № 3» не зверталася (а.с. 43);

9.Довідка № 5654 від 15.07.2025 КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня», з якої вбачається, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря нарколога не перебуває (а.с. 44);

10.Вимога, щодо відомостей про судимості, згідно з якою вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судима (а.с. 45);

11.Копія свідоцтва про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 від 22.04.2015 (а.с. 46, 61-62);

12.Копія свідоцтва про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_2 від 07.08.2025 (а.с. 47, 63-64);

13.Копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 31.10.2012 Ленінським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, згідно якого, місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 48-49);

14.Ухвала Індустріального районного суду м. Харкова від 01.10.2025 про застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до 29.11.2025 включно з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України (а.с. 50-54)

15.Протокол додаткового допиту підозрюваної ОСОБА_4 від 20.10.2025 (а.с. 55);

16.Протокол допиту підозрюваної ОСОБА_4 від 29.09.2025 (а.с. 57);

17.Цифрова копія з додатку «Дія» свідоцтва про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_4 від 31.05.2012 (а.с. 65);

18.Копія довідки КНП «Міська поліклініка № 18» від 28.01.2026 про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: Вагітнність 28-29 тижнів (а.с. 66).

19.Цифрова копія з додатку «Дія» закордонного паспорту з додатку «Дія» серії НОМЕР_5 , виданого органом 6316, 08.01.2024(а.с. 67-69).

Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та підсудної, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, зважаючи на позицію учасників судового провадження щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, надано та досліджено не було.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.

Суд визнає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченої, визнання її вини, зокрема, як і досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченої.

Порушень вимог ст.87 КПК України не установлено, отже зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, де Європейський Суд наголошує про те, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь - яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Отже, оскільки обвинувачена ОСОБА_4 беззаперечно визнала свою вину у скоєнні інкримінованих їй кримінальних правопорушень – злочинів, не оспорює фактичні обставини справи та правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності її позиції, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченої ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 с. 309 КК України.

Враховуючи викладене вище, суд вважає винною обвинувачену ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 с. 309 КК України, за які до неї необхідно застосувати покарання передбачені санкціями відповідних статтей КК України.

IV.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, мотиви призначення

покарання

Під час призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення полягає у з`ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у зазначеній статті КК України міститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Судом враховано, що ОСОБА_4 скоїла кримінальні правопорушення, які відносяться до категорії тяжкого злочину відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, зокрема: незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини (ч. 2 ст. 307 КК України), та до категорії нетяжкого злочину відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, зокрема: незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту (ч. 2 с. 309 КК України).

Суд зважає, що у рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Вивченням особи обвинуваченого, судом установлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Харкові, є громадянкою України (а.с. 48-49), має базову загальну середню освіту (а.с. 65), має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 46, 61-62), та неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 47, 63-64), наразі обвинувачена перебуває на 28-29 тижні вагітності (а.с. 66), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 48), та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судима (а.с. 45), підсудна на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 43, 44).

Суд враховує, що під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують відповідно до положень ст. 66, 67 КК України, що відповідає правовій позиції викладеній у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з якої вбачається, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до обвинувального акту від 24.10.2025, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття (а.с. 5). Так, ч. 6 ст. 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 в справі № 457/529/20 вбачається, що щире каяття – це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 кримінальне провадження № 629/847/15-к).

Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.

Під час судового засідання ОСОБА_4 беззаперечно та дійсно визнала свою вину за тих обставин, які ставляться їй в провину, усвідомлюючи усю тяжкість скоєного, вільно та без утаювання розкривала суду усі відомі їй обставини вчиненого діяння, неодноразово засуджувала свою поведінку, надаючи їй відверту негативну оцінку, неодноразово виражала щирий сором з приводу цього та осуд своєї поведінки.

Суд зауважує, що безпосередньо сприймаючи під час судових засідань пояснення, показання, поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 , дійшов переконання, що підсудна дійсно виражає глибокі переживання щодо того, що сталося, соромлячись діяння, яке скоїла, неохоче, але розкриває деталі скоєного задля забезпечення сприяння установлення усіх обставин, що мають значення для справи, щиро засуджує свою кримінально карану поведінку, що може свідчити про позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь соціальної небезпечності підсудної, яка виражає повну готовність нести кримінальну відповідальність та прийняте будь-яке покарання призначене судом.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття, а також за клопотанням та поясненням прокурора, суд бере до уваги активне сприяння обвинуваченою розкриттю злочину, що підтверджується наданими до суду викривальними показами обвинуваченої на досудовому слідстві, що підтверджується наданими протоколами допиту підозрюваної ОСОБА_4 (а.с. 55-56, 57-59) та її відповідальною, процесуально-належною поведінкою під час досудового розслідування (а.с. 50-54) та судового розгляду справи по суті, що відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 у справі № 559/1037/16-к та від 20.04.2021 у справі № 457/529/20.

Відповідно до обвинувального акта від 24.10.2025, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 у ході досудового розслідування, та судового розгляду, не встановлено.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд бере до уваги, під час призначення ОСОБА_4 покарання, вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Отже, під час визначення судом виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченої, її поведінку як під час скоєння правопорушень, так і після цього, пом`якшуючі обставини, суд дійшов переконання, що обвинуваченій слід призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, заразом суд вважає можливим виправлення обвинуваченої без відбування призначеного покарання, оскільки її виправлення можливе без ізоляції від суспільства, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Санкцією ч. 2 ст. 309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Суд наголошує, що повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Відповідно до вимог ст. 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного.

З огляду на фактичні обставини справи, зокрема тяжкість вчинених кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, одне з яких є тяжким злочином (ч. 2 ст. 307 КК), їх предмету – особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонен (PVP) і той факт, що ОСОБА_4 після вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України упродовж року незаконно придбала та зберігала особливо небезпечну психотропну речовини у великих розмірах без мети збуту, чим вчинила нетяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, суд враховує цінність суспільних відносин, на які здійснено посягання, заразом, з урахуванням відомостей, що характеризують особу підсудної, її особистісні прояви у головних сферах життєдіяльності, соціально-демографічні властивості, спосіб життя, соціальні зв`язки, посткримінальну поведінку, наскільки її ціннісні орієнтири збігаються з загальноприйнятими у суспільстві нормами моралі, її соціально-психологічна характеристика тощо, дійшов висновку про можливість її виправлення без ізоляції від суспільства з таких підстав.

На переконання суду, у цьому кримінальному провадженні наявна сукупність обставин, що дають підстави для застосування положень статей 69 і 79 КК України.

Так, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є молодою особою, скарг не стан здоров`я не заявляла, працездатна, в силу ст. 89 КК не судима (а.с. 45), на обліку у психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 43, 44), має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 46, 61-62), неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 47, 63-64), на день ухвалення вироку перебуває на 28-29 тижні вагітності (а.с. 66), також судом враховано наявність у справі обставин, які пом`якшують покарання, зокрема щире каяття ОСОБА_4 у вчиненому та її активне сприяння у розкритті злочинів (а.с. 55-56, 57-59), що свідчить про позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь соціальної небезпечності підсудної, відсутність обставин обтяжуючих покарання, відсутність тяжких наслідків (шкоди) вчиненого та корисливого мотиву в її діях, що є підставою для застосування до неї положень ст. 69 КК та призначення покарання нижче від найнижчої межі визначеної санкцією ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

За правилами ч. 1 ст. 79 КК у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні кримінальні правопорушення, кримінальні правопорушення, пов`язані з корупцією, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з установленням іспитового строку у межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

З урахуванням викладених вище обставин суд вважає, що з метою забезпечення права малолітніх та неповнолітніх дітей ОСОБА_4 на зростання у сімейному оточенні, беручи до уваги, що станом на день ухвалення вироку ОСОБА_4 перебуває на 28-29 тижні вагітності, останню треба звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 79 КК України із встановленням іспитового строку.

Заразом, суд вважає за необхідне роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , що у разі вчинення нею впродовж іспитового строку нового кримінального правопорушення чи порушення правил встановлених органами пробації, вирок суду буде звернутий до виконання, а її направлено в місця позбавлення волі для відбування призначеного судом покарання.

Суд враховує постанову Верховного Суду Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 13.11.2025 у справі № 127/1845/24, у якій визначено, що таке звільнення є спеціальним видом звільнення від відбування покарання з випробуванням і допускається лише щодо вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, та є правом, а не обов`язком суду.

Отже, з урахуванням викладеного, суд під час призначенні покарання дійшов висновку про необхідність застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 положення ст. 69 КК України і призначити їй за злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 цього Кодексу, покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією вказаної норми, у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, та у виді позбавлення волі на строк 1 рік за ч.2 ст.309 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, та на підставі ст. 79 КК звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покласти на неї обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

Саме це покарання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, з урахуванням позицій учасників справи та обмежень визначених ч. 3 ст. 349 КПК України, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, на переконання суду буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Суд дійшов переконання, що зазначене покарання відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). Таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину». Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

V.Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Цивільний позов під час досудового розслідування у кримінальному провадженні потерпілим заявлено не було (а.с. 6).

VI.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні (а.с. 6).

Викривач у кримінальному провадженні відсутній, винагорода викривачу не пропонувалась (а.с. 6).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 01.10.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 29.11.2025 включно. Під час судового розгляду клопотань щодо продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту чи його заміни на інший не надходило, а суд не вбачає підстав для обрання та застосування запобіжних заходів.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

За приписами п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення судових експертиз, зокрема: експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/25237-НЗПРАП від 09.10.2025 у сумі, що становить 2 674 грн 20 коп та підтверджується довідкою (а.с. 39); № СЕ-19/121-25/25234-НЗПРАП від 09.10.2025 у сумі, що становить 3119 грн 90 коп та підтверджується довідкою (а.с. 40); № СЕ-19/121-25/25235-НЗПРАП від 08.10.2025 у сумі, що становить 3 655 грн 60 коп та підтверджується довідкою (а.с. 41); № СЕ-19/121-25/25236-НЗПРАП від 09.10.2025 у сумі, що становить 2 674 грн 20 коп та підтверджується довідкою (а.с. 42), що підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ч.2 ст.122 та ч.1, 2 ст.124 КПК України.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Отже, керуючись ст. 69, 70, 76, 79, 307, 309 КК України, ст. 100, 122, 124, 174, 331, 337, 342-351, 358, 368-371, 373, 374, 376, 395, 532, 615 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у скоєнні кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України та призначити їй покарання за:

-ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

-ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 79 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до вимог п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 4 ч. 3 ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/25237-НЗПРАП від 09.10.2025 у сумі 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн 20 коп; № СЕ-19/121-25/25234-НЗПРАП від 09.10.2025 у сумі 3 119 (три тисячі сто дев`ятнадцять) грн 90 коп; № СЕ-19/121-25/25235-НЗПРАП від 08.10.2025 у сумі 3 655 (три тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) грн 60 коп; № СЕ-19/121-25/25236-НЗПРАП від 09.10.2025 у сумі 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн 20 коп.

Речові докази у кримінальному провадженні № 12025221180000946 від 03.07.2025, що знаходяться у камері схову Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили:

1). знищити:

- полімерний зіп-пакет, в середині якого порошкоподібна кристалічна речовина білого кольору, який поміщено до паперового конверту;

- спец-пакет «МВС Експертна служба» № 6661014, в якому знаходиться об`єкт дослідження, речовина масою 0,0009 г (PVP);

- спец-пакет «НПУ» № WAR0048018, в якому знаходиться об`єкт дослідження, речовина масою 0,0525 г, 0,0055 г (PVP);

- спец-пакет «НПУ» № WAR0048021, в якому знаходиться об`єкт дослідження, речовина масою 0,8894 г (PVP);

- спец-пакет «НПУ» № WAR0048019, в якому знаходиться об`єкт дослідження, речовина масою 1,0236 г (PVP).

Прокурору та обвинуваченій копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова, протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 – у той же строк з моменту вручення їй копії, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.

Прокурору та обвинуваченій повний текст вироку вручається в день проголошення його резолютивної частини в умовах дії воєнного стану згідно ч.15 ст. 615 КПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Суддя ОСОБА_1