Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №610/3445/23 — Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

610/3445/23 2/610/7/2026 22 січня 2026 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участі

секретаря: Ворони І.О.,

розглянувши у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами, укладеними ОСОБА_1 :

16.05.2018 з АТ "ІДЕЯ БАНК", в сумі 35397,58 гривень;

12.06.2018 з ТОВ "ФК "ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ", в сумі 11117,81 гривень, а всього стягнути 46515,39 гривень та судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що на підставі укладених кредитних договорів відповідачу було надано кредити в порядку та на умовах, встановлених договорами, із встановленими ними ж порядком та строками погашенням кредитів.

Відповідно до умов договорів факторингу та відступлення прав вимоги право вимоги за вищевказаними кредитними договорами було відступлене на користь позивача.

Відповідач порушила умови кредитних договорів, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з неї заборгованості за договорами.

11.11.2024 відповідач надала відзив на позовну заяву, в якому просила застосувати позовну давність до всіх викладених в позовній заяві вимог, оскільки строк позовної давності на момент звернення позивача до суду закінчився та, врахувавши надані пояснення, відмовити у задоволенні позову. Посилалась на те, що позов не містить доказової бази щодо укладення договору від 16.05.2018, які не були отримані від первісного кредитора ПАТ "Ідея Банк". Наявний у справі розрахунок сам по собі без надання доказів отримання нею кредитних коштів не свідчить про укладення між сторонами кредитного договору та досягнення згоди щодо його істотних умов. Вважає, що належним доказом видачі кредиту можуть бути виписка по рахунку, заява на видачу готівки, платіжне доручення тощо. Крім того до договору факторингу доданий витяг, який не підписаний директорами товариств з проставленням печаток, також відсутні акти прийому-передачі реєстрів боржників. Щодо договору від 12.06.2018 зазначила, що комісії щомісяця за обслуговування кредиту є незаконними, якщо банк не доведе, які саме послуги надаються позичальнику за таку комісію. Договір відступлення прав вимоги від 16.12.2020 та витяг з реєстру боржників до даного договору не підписаний директорами товариств з проставленням печаток, відсутні акти прийому-передачі реєстрів боржників, позивачем надані не всі матеріали, що входять до даного договору, а тільки окремі аркуші. Вказала попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які вона понесла і які очікує понести з розглядом справи, що складає 10000 грн (а.с. 67-71).

13.12.2024 представник позивача надала суду додаткові пояснення, в яких просила відзив залишити без розгляду та задоволення. Посилалась на те, що відповідно до умов кредитного договору кошти надано клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом при реєстрації на сайті первісного кредитора. Відповідачем не було надано до суду доказів на спростування позовних вимог, а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника або, що вказаний рахунок їй не належить. Зазначила, що позивачем були надані до суду усі документи за кредитним договором, які були передані первісним кредитором в рамках укладеного договору факторингу. Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про їх погодження. Наголосила на тому, що за весь період перебування права вимоги за кредитним договором у позивача він не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Жодна вимога про стягнення заборгованості не містить вимогу про стягнення неустойки (пені), штрафу. Вказала, що додані витяги з реєстру боржників до договорі факторингу були посвідчення представником позивача із зазначенням дати посвідчення та із проставленням відповідної печатки. Крім того вказаний документ є саме витягом, тобто частиною документу, яка відображає інформацію щодо конкретного боржника та номеру кредиту для мінімізації та недопустимості розкриття відомостей щодо інших боржників. Посилалась на те, що строк позовної давності для звернення до суду не сплив, тому позивачем не був пропущений. Також вважала неспівмірним вартість правничої допомоги з огляду на малозначність справи та складність написання відзиву, її розмір належним чином не обґрунтований, встановлений на власний розсуд, є значно завищеним (а.с. 72-80).

На спростування заперечень відповідача представник позивача з метою ґрунтовного, повного та об`єктивного вирішення справи просила суд долучити до матеріалів справи документи, надані первісним кредитором, а саме: виписки по рахунку, довідки -розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, розрахунку заборгованості, повного тексту договору факторингу від 07.07.2023, платіжної інструкції від 11.07.2023, реєстру боржників № 3, повного тексту договору відступлення прав вимоги від 16.12.2020, платіжного доручення від 17.12.2020, акту приймання-передачі реєстру боржників від 16.12.2020, реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги від 16.12.2020 (а.с. 97-98, 101-104, 137, 138-164, 167-168).

Представник позивача просила справу розглянути за її відсутності, позов підтримала (а.с. 5, 80 зворот).

Відповідач та її представник просили розглянути справу за їх відсутності, позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні. Представник відповідача зазначив, що послуги з обслуговування кредиту, визначені у п. 1.10 кредитного договору від 16.05.2018, відповідачу не надавались, тому щомісячному стягненню з неї не підлягали (а.с. 192, 205, 206).

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

16.05.2018 між ПАТ "Ідея Банк" і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z75.22598.003944537, за умовами якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 17900 грн, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору. Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 30 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника (а.с. 6-9).

Пунктами 1.3, 1.4 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 9,49% (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,5%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 0,01%.

Згідно з п. 1.10 договору за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Пунктом 2.5 договору визначено, що плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісячно, починаючи з дати видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.13 договору банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг "БПР "Стартовий", що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 30 щомісячних внесках включно до 16 дня/числа кожного місяця згідно графіку щомісячних платежів. Платежі здійснюватимуться на транзитний рахунок № НОМЕР_2 в банку, з якого проводиться погашення заборгованості за договором у такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за договором, строк сплати якої не минув; 3) для сплати штрафних санкцій (пені) згідно п. 3.3.1 цього договору; 4) для погашення іншої заборгованості (в т.ч. дострокове погашення заборгованості за кредитом) (пункт 2.1 договору).

Умови кредитування, серед іншого, відображені й в паспорті споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 , який було надано позичальнику до укладення договору (а.с. 11-12).

ОСОБА_1 було підписано заяву-анкету від 16.05.2018, заяву № Z75.22598.003944537 про акцепт публічної оферти ПАТ "Ідея Банк" на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку ПАТ "Ідея Банк"від 16.05.2018, згоду-повідомлення фізичної особи-клієнта банку та згода фізичної особи - суб`єкта кредитної історіївід 16.05.2018, а також було підписано додаток до Паспорта споживчого кредиту – Графік щомісячних платежів за кредитним договором (а.с. 10, 13, 21, 22).

16.05.2018 відповідачем укладено договір добровільного страхування життя № Z75.22598.003944537 ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА Життя", відповідно до умов якого термін дії договору 12 місяців, розмір одноразового страхового платежу складає 2468,97 грн (а.с. 14-17, 20).

Згідно з копією ордера-розпорядження № 2 про сплату страхового платежу від 16.05.2018 було перераховано страховий платіж від ОСОБА_1 у розмірі 2468,97 грн (а.с. 18).

З копії ордеру-розпорядження № 1 про видачу кредиту від 16.05.2018 вбачається, що відповідно до договору № Z75.22598.003944537 від 16.05.2018 ПАТ "Ідея Банк" було перераховано ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 15431,03 грн (а.с. 18).

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 16.05.2018 по 07.07.2023 вбачається, що відповідач отримала кредитні кошти, здійснювала погашення заборгованості (а.с. 101-102).

Внаслідок порушення договірних зобов`язань у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 35397,58 гривень, з яких 11520 гривень – сума заборгованості по основному боргу, 23877,37 гривень – сума заборгованості за нарахованими та несплаченими відсоткам.

Викладене підтверджується довідкою-розрахунком (а.с. 103).

Разом з тим з наданого АТ "Ідея Банк" на запит суду детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № Z75.22598.003944537 від 16.05.2018 вбачається, що заборгованість за кредитним договором становить 35397,58 гривень, з яких 11520 гривень – сума заборгованості по простроченому основному боргу, 3659,65 гривень – сума заборгованості за простроченими процентами, 20217,72 гривень – прострочена плата за обслуговування кредиту (а.с. 134-135).

07 липня 2023 року між ПАТ "Ідея Банк" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" був укладений Договір факторингу № 07072023, відповідно до якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору та передається в день укладення цього договору клієнтом фактору в електронному вигляді та надсилається засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі. Загальна сума фінансування згідно договору (реєстру боржників № 1, реєстру боржників № 2, реєстру боржників № 3, реєстру боржників № 4), що підлягає перерахуванню на рахунок клієнта, становить 15300000 грн (а.с. 24-25, 138-143).

Права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених п. 4.1. договору факторингу – сплата суми фінансування.

З витягу з реєстру боржника № 3 до договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 та реєстру боржників № 3, підписаного сторонами договору факторингу, вбачається, що право вимоги до ТОВ "ФК "ЄАПБ" перейшло і за кредитним договором № Z75.22598.003944537 від 16.05.2018 щодо боржника ОСОБА_1 (порядковий номер 4214), загальна сума заборгованості 35397,58 грн, з яких 11520,21 грн заборгованість за основним боргом, 23877,37 грн заборгованість за відсотками, 0,00 грн заборгованість за комісіями (а.с. 27, 145-147).

Згідно з платіжною інструкцією № 19913 від 11.07.2023 ТОВ "ФК "ЄАПБ" здійснило оплату за відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу № Z75.22598.003944537 від 16.05.2018 у розмірі 15300000 грн (а.с. 28, 144).

12.06.2018 між ТОВ "ФК "ЦФР" і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання заяви № 7162724092 від 12.06.2018 на отримання кредиту, яка разом з підписаним позичальником паспортом кредиту № 2724092 від 12.06.2018 (включно з його наступними змінами), який містить умови укладеного кредитного договору, та з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК "ЦФР" становлять кредитний договір, за умовами якого: відповідачу було надано кредит на будь-які законні цілі, в сумі 8806 грншляхом безготівкового переказу, строком на 24 місяці, з фіксованою процентною ставкою, початковим процентом 3% від суми кредиту (210 грн), щомісячними процентами - 3,49% від суми кредиту згідно з графіком платежів, річними процентами – 0,01% від суми кредиту згідно з графіком платежів, реальною річною процентною ставкою – 88,27, неустойкою у разі тривалого прострочення позичальником зобов`язань за кредитним договором (за кожний календарний місяць, протягом якого було допущено таке прострочення) - у разі прострочення від 7 до 30 днів включно – 100 грн, у разі прострочення від 31 дня до 60 днів включно – 150 грн, у разі прострочення від 61 дня до 90 днів включно – 250 грн, у разі прострочення понад 90 днів – 350 грн; пенею у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але не більше 15% від суми прострочення, - за прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів.

Відповідач зазначила, що вона ознайомилась з кредитним договором до його укладення і згодна з усіма його умовами, зобов`язалась виконувати його, доручила ТОВ "ФК "ЦФР" сплатити за рахунок отриманого нею кредиту такі суми грошових коштів: 7000 грн – переказ на картрахунок НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 за рахунок кредиту, 1596 грн – оплата страхового платежу на користь ПАТ "Страхова компанія" "ТАС" за договором страхування № 7162724092-С від 12.06.2018 (а.с. 30, 31-32).

З довідки щодо графіку руху коштів по кредиту ОСОБА_1 вбачається, що відповідач отримала кредитні кошти, здійснювала погашення заборгованості (а.с. 34).

Отримання кредитних коштів також підтверджується наданою на запит суду випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що 12.06.2018 їй було зараховано на рахунок 7000 грн за рахунок кредиту № 7162724092 від 12.06.2018 (а.с. 118, 119).

Зі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, виданого державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України від 23.03.2009 слідує, що ТОВ "ФК "ЦФР" є фінансовою установою (а.с. 42).

Відповідно до ліцензії АВ № 580561 від 11.01.2012, виданої державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, вид діяльності – діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами (а.с. 43).

За загальнодоступними та загальновідомими відомостями комплексної інформаційної системи Національного банку України ТОВ "ФК "ЦФР" було видано ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, зі строком дії з 24.04.2012 до 16.02.2023.

16 грудня 2020 року між ТОВ "ФК "ЦФР" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено договір відступлення прав вимоги № 20201216, відповідно до умов якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 37-38, 148-159).

Згідно з п. 1.2. вказаного договору внаслідок передачі Портфеля Заборгованості за цим Договором, ТОВ "ФК "ЄАПБ" заміняє ТОВ "ФК "ЦФР" у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ "ФК "ЦФР" за цими Кредитними Договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами.

Права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості (п. 6.2.3 договору).

Відповідно до витягу з реєстру боржників та реєстру боржників - додатку № 1 до договору відступлення права вимоги № 20201216 від 16 грудня 2020 року ТОВ "ФК "ЦФР" відчужено ТОВ "ФК "ЄАПБ" право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7162724092 від 12.06.2018 щодо боржника ОСОБА_1 (порядковий номер 2118), загальна сума заборгованості 11117,81 грн, з яких: 1941,77 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 0,26 грн - сума заборгованості за річними відсотками, 4882,25 грн - сума заборгованості за платою за управління кредитом (за щомісячними відсотками), 4293,53 грн - сума заборгованості за пенею (а.с. 39, 162-164).

Згідно з платіжною інструкцією № 16767 від 17.12.2020 ТОВ "ФК "ЄАПБ" здійснило оплату за відступлення прав вимоги згідно з договором відступлення права вимоги № 20201216 від 16.12.2020 у розмірі 2212608,89 грн (а.с. 160).

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 16.12.2020 (додаток № 2) кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстри боржників кредитора від 16.12.2020, складені за формою (а.с. 161).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення договірних зобов`язань у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 16.12.2020 становить 11117,81 гривень, з яких 1941,77 грн – сума простроченої заборгованості за кредитом, 0,26 грн – сума простроченої заборгованості за відсотками, 4882,25 грн – сума простроченої плати за управління, 4293,53 грн – сума пені (а.с. 36, 104).

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов'язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином позивачем доведено належними доказами те, що ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло право вимоги до відповідача за кредитними договорами № Z75.22598.003944537 від 16.05.2018 та № 7162724092 від 12.06.2018.

Згідно з умовами кредитних договорів позичальник зобов`язалась повернути кредити, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами. Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов`язку та припинила повертати надані їй кредити у строки, передбачені кредитними договорами. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК "ЄАПБ", ні на рахунок попередніх кредиторів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Під час розгляду справи встановлено, що вищевказані кредитні договори містять інформацію про суми кредитів, мету кредитів, умови та порядок видачі, строк їх повернення, погашення, розмір відсоткової ставки, відповідальність сторін. Вони підписані сторонами. Сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору. На момент укладення договорів відповідач не заявляла додаткових вимог щодо умов спірних договорів та в подальшому частково виконувала їх умови. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

Однак, отримавши від банку кошти в кредит, в порушення умов виконання кредитних договорів ОСОБА_1 свої зобов`язання по поверненню кредитів і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконала.

Відповідач отримувала кредитні кошти, користувалася ними та частково виконувала зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується ордером-розпорядженням, виписками по особовому рахунку відповідача (а.с. 18, 101-102, 119), а також не заперечувалось відповідачем.

Отже матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримала кредити за договорами № Z75.22598.003944537 від 16.05.2018 та № 7162724092 від 12.06.2018, проте не виконала взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитними договорами, отримані в кредит кошти не повернула, тому наявні підстави для стягнення з неї на користь позивача заборгованості, проте у визначеному судом розмірі, оскільки суд не погоджується із фактичним розміром та складовими заборгованості за цими двома кредитними договорами з таких підстав.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо розміру відсотків, які підлягають стягненню з відповідача суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За умовами кредитного договору № Z75.22598.003944537 від 16.05.2018 сторони погодили строк кредитування 30 місяців, тобто до 16.11.2020.

Однак, звертаючись до суду з даним позовом позивач просив стягнути нараховані проценти, які розраховані станом на 20.09.2022 у сумі 2930,45 грн та 729,20 грн відсотків, нарахованих станом на 16.11.2020.

Отже, виходячи з того, що строк кредитування за кредитним договором закінчився 16.11.2020, то з цього часу кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків, передбачених умовами договору, тому вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після 16.11.2020, є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Після цієї дати права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Таким чином, проценти підлягають стягненню в межах строку кредитування, тобто нараховані до 16.11.2020, сума яких відповідно до розрахунку заборгованості становить 808,70 грн та 729,20 грн.

За умовами кредитного договору № 7162724092 від 12.06.2018 сторони погодили строк кредитування 24 місяці, тобто до 12.06.2020.

Однак, звертаючись до суду з даним позовом позивач просив стягнути нараховані проценти, які розраховані станом на 16.12.2020 у сумі 4882,25 грн.

Отже, виходячи з того, що строк кредитування за кредитним договором закінчився 12.06.2020, то з цього часу кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків, передбачених умовами договору, тому вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після 12.06.2020, є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Після цієї дати права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Таким чином, проценти підлягають стягненню в межах строку кредитування, тобто нараховані до 12.06.2020, сума яких відповідно до розрахунку заборгованості становить 3073,30 грн.

Відповідач заперечувала правомірність нарахування та стягнення з неї послуг з обслуговування кредиту, визначених у п. 1.10 кредитного договору від 16.05.2018, які їй не надавались.

Із матеріалів справи вбачається, що нарахування плати за обслуговування кредитом (щомісячної плати за кредитом) за кредитним договором від 16.05.2018 здійснювалося, виходячи із умов кредитного договору, а саме на підставі п. 1.10, та щомісячні внески були наведені у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що становлять 502,99 грн щомісячно.

Щодо нарахування та стягнення такої послуг суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування»).

Положеннями кредитного договору від 16.05.2018 передбачено, що банк надавав позичальнику кредити на поточні потреби.

Таким чином, з урахуванням п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», зазначений кредитний договір відноситься до споживчого кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Обґрунтовуючи позов, позивач вказував, що на підставі договору факторингу до товариства перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № Z75.22598.003944537 від 16.05.2018 у розмірі 35397,58 грн, з яких: 11520,21 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23877,37 грн - сума заборгованості за відсотками; 0 грн - сума заборгованості за комісіями.

Між тим, з наданого АТ "Ідея Банк"детального розрахунку заборгованості за цим кредитним договором вбачається, що заборгованість за кредитним договором складається, зокрема, з 3659,65 гривень – сума заборгованості за простроченими процентами та 20217,72 гривень – прострочена плата за обслуговування кредиту (а.с. 134-135).

Пунктом 1.10 кредитного договору передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту, яка відповідно до п. 2.5 договору нараховується щомісяця з дати видачі кредиту та відповідно до паспорту споживчого кредиту складає 2,81% щомісячно від початкової суми кредиту.

Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена в у відповідному графіку платежів до кредитного договору, де ця сума складає 502,99 грн.

Так Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

На виконання вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням наведеного, встановлені положеннями кредитного договору про щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемними в силу закону.

Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

До того ж, позивачем взагалі не було надано доказів на підтвердження надання відповідачу, зазначених у п. 1.10 послуг, не було підтверджено, що вона зверталася до банку з запитами тощо. Тим більш відповідач заперечувала надання та отримання таких послуг від банку та звернення до нього з будь-якими запитами.

Отже, за таких обставин суд не вбачає підстав для стягнення нарахованої плати за обслуговування кредиту.

Тому у даному випадку, визначені в розрахунку суми нарахованої плати за обслуговування кредиту у розмірі 20217,72 грн не можуть бути включеними до загального розміру заборгованості.

Крім того, суд вважає, що сплачені відповідачем кошти у загальному розмірі 5952,75 грн безпідставно було спрямовано першим кредитором на погашення плати за обслуговування кредиту.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5567,46 грн (11520,21-5952,75).

Щодо заперечень відповідача про пропуск строку позовної давності, то суд керується таким.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (включаючи загальну позовну давність тривалістю у три роки). Відповідно, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України скасовано.

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діяв на момент звернення позивачем до суду із позовом.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08 листопада 2023 року № 3450-IX до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було внесено зміни, а саме: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Підсумовуючи, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач вважає, що строк позовної давності з дії кредитних договорів мав сплинути 12.06.2020 та 16.11.2020, що на її думку є підставою для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки позов подано у грудні 2023 року.

Між тим, зважаючи на вищезазначені вимоги закону щодо продовження позовної давності під час дії карантину та її зупинення на строк дії воєнного стану, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову з підстав спливу строку позовної давності.

Таким чином, суд приходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором від 16.05.2018:

oзаборгованості за тілом кредиту в сумі 5567,46 гривень,

oзаборгованості по відсоткам за користування кредитом – 1537,90 гривень, а всього 7105,36 гривень.

За кредитним договором від 12.06.2018:

oзаборгованості за тілом кредиту в сумі 1941,77 гривня,

oзаборгованості по відсоткам за користування кредитом – 3073,56 гривень,

oзаборгованості за пенею – 4293,53 гривні, а всього 9308,86 гривень.

Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 16414,22 гривень.

Внаслідок часткового задоволення позову витрати зі сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, судовий збір за подачу позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1068,58 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

1)Позов задовольнити частково.

2)Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" заборгованість за кредитним договором № Z75.22598.003944537 в сумі 7105,36 гривень.

3)Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" заборгованість за кредитним договором № 7162724092 в сумі 9308,86 гривень.

4)В іншій частині позову відмовити.

5)Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" 1068,58 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", місцезнаходження: 01032, м. Київ вул. Симона Петлюри, б. 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 .

Суддя Стригуненко В.М.