Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №211/12503/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/12503/25

Провадження № 2/211/1710/26

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді – Ткаченко С.В.,

за участю секретаря судового засідання – Бірж Д.В.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на будинок садибного типу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області та просить суд визнати за ним право власності на будинок садибного типу (А1), розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 69,2 кв.м. житловою площею 41,4 кв.м.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що його місце проживання зареєстровано в будинку садибного типу за вказаною адресою, указаний будинок було збудовано до 1992 року, наявні дозвіл на будівництво, рішення № 89 видане виконавчим комітетом Кіндратівської сільської ради народних депутатів на ОСОБА_2 , покійного батька позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого надано дозвіл ОСОБА_2 будувати літню кухню (будинок А1) на присадибній земельній ділянці. Житловий будинок на господарські будови і споруди було збудовано до 05.08.1992, чинне на той час законодавство не пов`язувало виникнення права власності з його державною реєстрацією, будинок було збудовано на підставі чинних на той час дозвільних документів. 09 вересня 2019 року вулицю за місцем знаходження будинку було перейменовано, новий технічний паспорт розроблявся Комунальним підприємством Костянтинівське міське бюро технічної інвентаризації Костянтинівської міської ради станом на 18.07.2019. При зверненні позивача до Нововолинської ЦНАП з метою внесення будинку в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно отримав відмову 08.12.2025 на підставі частини 1 статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну чи припинення речових прав на нерухоме майно». Тому враховуючи, що індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будинки і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягали проходженню процедури прийняття в експлуатацію, фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, просить вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 01 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 09 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, на вимогах наполягає.

Представник відповідача Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника, за наявними матеріалами справи.

Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, рішенням № 89 від 11 травня 1989 року виконавчого комітету Кіндратівської сільської ради народних депутатів, дозволено ОСОБА_2 будівництво літньої кухні на присадибній земельній ділянці.

Позивач ОСОБА_1 являється сином ОСОБА_2 , про що надано копію свідоцтва про народження позивача.

Згідно довідки Кіндратівської сільської ради від 09.09.2019 № 673, вулиця Орджонікідзе перейменована на вулицю Садову та вулиця, на якому знаходиться житловий будинок, належний ОСОБА_1 , перейменована з АДРЕСА_2 .

На обґрунтування вимог позивачем також надано копію техпаспорта, затвердженого 18 січня 1991 року начальником Костянтинівського БТІ, де власником зазначено ОСОБА_1 та техпаспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленим на замовлення ОСОБА_1 18 липня 2019 року Комунальним підприємством «Костянтинівське бюро технічної інвентаризації».

У примітках до техпаспорту зазначено, що сіни а2, ганок літ а2, літня кухня-сарай Б1, лазня F1, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406, не потребує документів, що дають право на їх виконання після закінчення яких не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією права власності на збудовані об`єкти нерухомого майна, нерозривно пов`язані з законодавством у сфері містобудування, а саме із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Так, відповідно до норм вказаного Закону, обов`язковою умовою створення об`єкта містобудування як об`єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" набрав чинності з 12 березня 2011 року. У пункті 9 Розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону передбачений певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

Зокрема, до таких об`єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Ураховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Правовідносини щодо будівництва садових будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року, а не нормами ЦК України від 16 січня 2003 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Ураховуючи зазначене, до предмету доказування у цій справі належали обставини щодо часу будівництва садового будинку з господарськими спорудами та оформлення на них технічного паспорту, якщо відповідне будівництво закінчено до 05 серпня 1992 року.

Крім того, у пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 607/16873/18 (провадження № 61-12451св19), відповідно до якої до предмету доказування належать обставини щодо часу будівництва садового будинку з господарськими спорудами та оформлення на них технічного паспорту, якщо відповідне будівництво закінчено до 05 серпня 1992 року. Тому суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довела рік закінчення будівництва садового будинку із спорудами, а надана нею копія технічного паспорту правильно не була прийнята судами попередніх інстанцій до уваги з огляду на те, що копія не засвідчена належним чином, а також у позивача відсутній оригінал технічного паспорта.

Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05 червня 2024 року в справі № 678/1418/17 та від 14 серпня 2024 року в справі № 201/12325/20.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції № 127 садові будинки з відповідними господарськими спорудами (або без таких) розташовуються на земельних ділянках з цільовим призначенням для садівництва. У садових будинках не визначається житлова площа, а визначається основна та допоміжна площа приміщень. До основних приміщень належать приміщення для відпочинку, до допоміжних - приміщення кухонь, комор, коридорів, тощо.

Згідно з пунктом 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, об`єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції № 127, а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об`єкти нерухомого майна. Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

З огляду на рік побудови садового будинку 1990, зважаючи на технічний паспорт на садовий будинок з адресою: АДРЕСА_1 , який не містить відмітки про самочинне будівництво, та є тим документом, що засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року садових будинків, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, вимогам законодавства, тому окремих дозвільних документів не потребується, суд погоджується з доводами позивача в цій частині.

Разом з тим, згідно письмових доказів, дозвіл на будівництво літньої кухні було надано ОСОБА_2 11 травня 1989 року ( Рішення № 89 виконкому Кондратівської сільської ради народних депутатів ) , а тому на яких підставах технічний паспорт було виготовлено 18 січня 1991 року на будинок садового типу з господарськими будівлями та прибудовами на ім`я позивача ОСОБА_1 , ні текст позовної заяви, ні матеріали справи не містять, як і не містять інформації про отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку та садовий будинок на ній.

Так, згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

У зв`язку з викладеним, ураховуючи невідповідність у поданих документах та сумніви суду у правомірності набуття права власності позивачем на спірний садовий будинок з наданням підтверджуючих письмових доказів, як і відсутність посилань у тексті позову на відповідні обставини, а відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях,тому вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні вимог, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на будинок садибного типу – повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко