Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №211/9763/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/9763/25

Провадження № 2/211/1339/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 січня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Медведєвої А.Д.,

представника позивача - Бонацького Р.П. (в режимі відеоконференції), представника відповідача - Максимова Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності, стягнення компенсації вартості частки транспортного засобу та припинення права власності на частку транспортного засобу, -

встановив:

адвокат Бонацький Роман Петрович від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» 26.08.2025 скерував позовну заяву до відповідача ОСОБА_2 та просить суд здійснити поділ майна, що є у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виділивши у особисту приватну власність ОСОБА_2 транспортний засіб марки FORD, модель FUSION, колір чорний, 2015 року випуску, vin НОМЕР_1 , ДНЗ: НОМЕР_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу марки FORD, модель FUSION, колір чорний, 2015 року випуску, vin НОМЕР_1 , ДНЗ: НОМЕР_2 у розмірі 138 287 гривень 00 копійок; припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку транспортного засобу марки FORD, модель FUSION, колір чорний, 2015 року випуску, vin НОМЕР_1 , ДНЗ: НОМЕР_2 ; стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у справі. В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що 26.05.2025 у рамках виконавчого провадження №72164307 були проведені торги з реалізації майна боржника, а саме 1/2 частини легкового автомобіля марки FORD, модель FUSION, колір чорний, 2015 року випуску, vin НОМЕР_1 , ДНЗ: НОМЕР_2 (далі по тексту - спірний автомобіль). Відповідно до протоколу про проведенні електронні торги №638229 від 26.05.2025, переможцем вказаних торгів було визнано ОСОБА_1 . 29.05.2025 головним державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Грінченко Оленою Леонідівною було видано акт про проведені електронні торги. Звертає увагу, що Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно. Отже, процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19). 07.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального сервісного центру з метою проведення державної реєстрації вищезгаданої 1/2 частки спірного автомобіля. У результаті вказаного звернення ОСОБА_1 отримав відмову в реєстрації 1/2 частки спірного автомобіля з посилання на те, що для цього потрібен другий власник іншої 1/2 частки спірного автомобіля. 13.08.2025 з метою отримання інформації щодо порядку реєстрації автомобіля, який належить декільком фізичним особам адвокатом Бонацьким Р.П. в інтересах ОСОБА_1 було підготовлено та направлено адвокатські запити до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м.Києві та Головного сервісного центру МВС. 15.08.2025 адвокатом Бонацьким Р.П. було отримано відповідь від Головного сервісного центру МВС на вищезгаданий адвокатський запит, відповідно до якої транспортні засоби, що належать декільком фізичним особам реєструється за присутності обох співвласників, або за присутності одного співвласника і наявності в нього письмової заяви іншого співвласника. 18.08.2025 адвокатом Бонацьким Р.П. було отримано відповідь від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві на вищезгаданий адвокатський запит. Іншим власником спірного автомобіля є відповідач - ОСОБА_2 , право власності якої підтверджується рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023 у справі № 211/4850/21. Звертає увагу суду, що інший власник спірного автомобіля чинить перешкоди ОСОБА_1 , а саме: самостійно користується та розпоряджається вказаним автомобілем, встановлює перешкоду в користуванні ним ОСОБА_1 , обмежує доступ ОСОБА_1 до вказаного автомобіля та не бажає відвідувати сервісний центр для його реєстрації. Відповідно до п.9 розділу X Порядку реалізації арештованого майна № 2831/5 від 29.09.2016, у разі придбання рухомого майна акт про проведений електронний аукціон є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно. Наголошує, що позивач пропонував відповідачу варіанти вирішення даного спору, шляхом перереєстрації вказаного автомобіля на неї та отримання ним компенсації за його частину, але відповідач не погодилась на це. Фактично спірний автомобіль знаходиться у володінні та користуванні відповідача, позивач до нього доступу не має та не може в повній мірі реалізувати своє право власності щодо володіння користування та розпорядження вказаним майном. Крім того, ОСОБА_2 відмовляється офіційно зареєструвати спірний автомобіль у сервісному центрі МВС та/або надати відповідну нотаріальну заяву для того, щоб ОСОБА_1 зміг провести таку реєстрацію без неї. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду за захистом власних прав та інтересів з позовом до ОСОБА_2 щодо виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності та стягнення компенсації за половину вказаного автомобіля. Для стягнення компенсації половини вартості автомобіля, необхідною умовою є обґрунтування суми компенсації, що здійснюється на підставі транспортно-товарознавчої експертизи (оцінки). Оскільки ОСОБА_1 не має доступу до згаданого автомобіля, провести таку оцінку ним самостійно із залученням експерта не вдається можливим. Також звертає увагу, що в рамках виконавчого провадження №72164307 при підготовці до електронних торгів була проведена вищезгадана оцінка вартості 1/2 частини спірного автомобіля. У зв`язку з цим, 15.08.2025 адвокатом Бонацьким Р.П. в інтересах ОСОБА_1 було підготовлено та направлено адвокатський запит до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі з метою отримання інформації про встановлену вартість 1/2 частини спірного автомобіля, відповідно до оцінки майна проведеної в рамках виконавчого провадження №72164307. 18.08.2025 адвокатом Бонацьким Р.П. було отримано відповідь на вищевказаний адвокатський запит від Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі. Так, відповідно до наданої відповіді, вартість 1/2 частини спірного автомобіля складає 138 287 грн. Крім того, разом з відповіддю на адвокатський запит Довгинцівським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі було надано копію висновку про вартість арештованого транспортного засобу марки FORD FUSION, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Враховуючи те, що відповідач чинить перешкоди позивачу щодо користування та розпорядження належним йому автомобілем, ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду за захистом власних прав та інтересів з позовом до ОСОБА_2 щодо виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності та стягнення компенсації за половину спірного автомобіля. Слід звернути увагу суду, що спірний автомобіль, який перебуває у спільній частковій власності сторін, є рухомим майном та одночасно неподільною річчю, а відтак спільне користування ним позивачем та відповідачем є неможливим з огляду на їх особисті відносини. При цьому, слід виходити з того, що правовий режим спільної власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших. За таких обставин, вважаємо, що у суду наявні всі правові підстави для здійснення поділу зазначеного майна саме шляхом стягнення на користь позивача грошової компенсації 1/2 частини його вартості визначеної, відповідно до висновку про вартість арештованого транспортного засобу марки FORD FUSION, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Ухвалою від 01.09.2025 позовну заяву залишено без руху з пропозицією позивачу у п`ятиденний термін усунути недоліки.

03.09.2025 недоліки представником позивача було усунуто.

Ухвалою суду від 03.09.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03.09.2025 позивачу ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

19.10.2025 адвокат Максимов Роман Ігорович в інтересах відповідача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» скерував відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву представник Максимов Р.І. зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності, стягнення компенсації вартості частки транспортного засобу та припинення права власності на частку транспортного засобу відповідач не визнає повністю, виходячи з наступного. Дійсно, відповідач отримала на свій рахунок від виконавчої служби в рахунок сплати аліментів за виконавчим провадженням №72164307 кошти в сумі 98 750 грн., які не заперечувала повернути позивачу з доплатою витрат позивача на збори, пов`язані з проведенням аукціону, а саме кошти в загальній сумі 104 000 грн. в обмін на 1/2 частину спірного автомобіля, однак, сторони не дійшли згоди щодо мирного врегулювання спору. Так, позивач у позові зазначає, що відповідач, як інший власник автомобіля, чинить перешкоди ОСОБА_1 , а саме: самостійно користується та розпоряджається вказаним автомобілем, встановлює перешкоду в користуванні ним ОСОБА_1 , обмежує доступ ОСОБА_1 до вказаного автомобіля та не бажає відвідувати сервісний центр для його реєстрації, посилаючись, що відповідно, до п. 9 розділу X Порядку реалізації арештованого майна № 2831/5 від 29.09.2016, у разі придбання рухомого майна акт про проведений електронний аукціон є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно. Також позивач, наголошує, що ОСОБА_1 пропонував відповідачу ОСОБА_2 варіанти вирішення даного спору, шляхом перереєстрації вказаного автомобіля на неї та отримання ним компенсації за його частину, але відповідач не погодилась на це. Фактично, спірний автомобіль знаходиться у володінні та користуванні відповідача, позивач до нього доступу не має та не може в повній мірі реалізувати своє право власності щодо володіння користування та розпорядження вказаним майном. Крім того, відповідач відмовляється офіційно зареєструвати вказаний автомобіль в сервісному центрі МВС, та/або надати відповідну нотаріальну заяву, для того, щоб ОСОБА_1 зміг провести таку реєстрацію без неї . У зв`язку з цим, ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду за захистом власних прав та інтересів з позовом до ОСОБА_2 щодо виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності та стягнення компенсації за половину вказаного автомобіля. Однак, обставини, викладені позивачем, не відповідають дійсності, оскільки позивач 26.05.2025 придбав на електронному аукціоні 1/2 частину спірного автомобіля, який належав ОСОБА_3 , та 1/2 якого за рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023 у справі №211/4850/21 визнано за нею, однак, право власності за відповідачем ОСОБА_2 не зареєстровано через численні арешти, накладені на спірний автомобіль. На виконання протоколу проведення електронного аукціону (торгів) №638229 від 26.05.2025 державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано акт про проведені електронні торги, який підтверджує виникнення права власності на 1/2 частину спірного автомобіля у позивача. Як відповідачу для реалізації свого права отриманого за рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023 у справі №211/4850/21, так і позивачу для реалізації свого права отриманого за актом про проведені електронні торги від 29.05.2025, необхідно було звернутися до сервісного центру МВС разом з документом, який підтверджує право власності та спірним автомобілем, попередньо вирішивши всі питання щодо зняття арештів. Сторони почали перемовини, спочатку домовившись про купівлю відповідачем у позивача права на 1/2 частину спірного автомобіля марки, посвідченого актом про проведені електронні торги від 29.05.2025, оскільки відповідач бажала вирішити це питання мирним шляхом та повернути кошти, витрачені позивачем, повідомивши, що їй на рахунок від аукціону надійшло 98 750 грн. З метою зняття арештів та реєстрації права власності сторони дійшли згоди, що позивач видасть на відповідача доручення на зняття арештів та постановки спірного автомобіля на реєстраційний облік, після чого позивач видав довіреність на ім`я відповідача, однак, за результатами звернення до сервісного центру МВС було виявлено, що на транспортному засобі наявний ще один арешт та заборона на зняття з обліку та перереєстрацію, накладений ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.08.2021 у справі №211/4850/21. Про зазначені обставини відповідач повідомила позивача, який почав вимагати повернути йому кошти без укладення угоди про купівлю-продаж, придбаної ним частини, не чекаючи зняття арешту, після чого сторони посварилися і мирне вирішення спору зупинилося. Тобто відповідач вживала всі залежні від неї дії, направлені на зняття арешту автомобіля та вирішення питання шляхом укладення договору купівлі-продажу 1/2 частини придбаної позивачем на користь відповідача. Так, звертаючись до суду з позовом, позивач посилається, що оскільки ОСОБА_1 не має доступу до згаданого автомобіля, провести таку оцінку ним самостійно із залученням експерта не вдається можливим, просить стягнути вартість 1/2 частини автомобіля відповідно до висновку про вартість арештованого транспортного, що становить 138 287 грн. У той же час ОСОБА_1 не повідомляє суд та не надає доказів, що ним було витрачено на придбання 1/2 частини автомобіля кошти в сумі 104 000 грн., а не 138 287 грн., тобто позивач намагається збагатитися за рахунок відповідача, а не компенсувати понесені ним витрати. Зокрема, про те, що позивачем сплачено 104 000 грн. свідчить протокол проведення електронного аукціону (торгів) №638229 від 26.05.2025, з якого вбачається, що ціна продажу становить 104 000 грн., з яким 98 800 грн. належить продавцю Довгинцівському відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 5 200 грн. - організатору аукціону ДП “СЄТАМ”. Крім того, позивач звертається з позовом до особи, якій за рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023 у справі №211/4850/21 належить право на 1/2 спірного автомобіля, однак, фактично відповідно до відомостей МВС України вказаний автомобіль належить ОСОБА_3 , продаж автомобіля було здійснено ДП “СЕТАМ”, а кошти сплачені на рахунок Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), у той же час позов пред`явлено до ОСОБА_4 , яка отримала аліменти по виконавчому провадженню №72164307. Тобто, за позицією сторони відповідача, позов пред`явлено до неналежного відповідача, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 30.01.2020 у справі №761/30025/16-ц, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Крім того, хотів би окремо звернути увагу на позовні вимоги, зокрема, позивач просить здійснити поділ майна, що є у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виділивши у особисту приватну власність ОСОБА_2 спірний автомобіль, у той же час, для того, щоб зазначений автомобіль опинився у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідачу необхідно зареєструвати право власності за рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023 у справі №211/4850/21, а позивачу зареєструвати право власності за актом про проведені електронні торги від 29.05.2025. Так само для припинення права власності позивача на 1/2 частину спірного автомобіля, його треба зареєструвати, а воно не зареєстровано позивачем. Також представник просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

30.10.2025 адвокат Бонацький Роман Петрович в інтересах позивача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» скерував відповідь на відзив. У відповіді на відзив представник позивача повністю відхиляє доводи сторони відповідача, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, повернути поданий відповідачем відзив та не приймати до уваги зазначені в ньому доводи та додані до нього докази під час розгляду даної справи. Представник зазначає, що відповідач помилково пов`язує момент виникнення права власності у сторін на спірний автомобіль з його державною реєстрацією. Чинне законодавство не містить положень, які б пов`язували перехід права власності на автомобіль за наслідком його державної реєстрації. Слід звернути увагу суду також на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.12.2020 у справі №278/3640/18 «… правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує». Відповідно до абз. 2 п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388), експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в сервісних центрах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється. З аналізу абз. 2 п. 7 Порядку № 1388 можна зробити висновок, що порушення приписів про державну реєстрацію транспортного засобу має наслідком лише заборону його експлуатації (користування рухомим майном) і аж ніяк не підтверджує відсутність у особи права власності на такий транспортний засіб. Крім вказаного, слід звернути увагу суду на те, що процедуру (реєстрації) транспортного засобу, може здійснити лише особа, до якої вже перейшло право власності на такий автомобіль. Так, відповідно до п. 8 Порядку № 1388 «державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником…». Отже, з аналізу наведених вище норм можна зробити висновок, що позивач та відповідач є повноцінними власниками спірного автомобіля та мають документи на підтвердження правомірності його придбання/набуття (рішення суду – у випадку відповідача та акт про проведений аукціон – у випадку позивача). Також у відзиві відповідачем зазначається «….фактично відповідно до відомостей МВС України вказаний автомобіль належить ОСОБА_3 ». Слід звернути увагу суду, що вказане твердження не відповідає дійсності. Так, дійсно спірний автомобіль колись належав ОСОБА_3 (колишній чоловік відповідача), але згідно з рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023 у справі № 211/4850/21 вказаний спірний автомобіль був визнаний спільною сумісною власністю подружжя та поділений між відповідачем та ОСОБА_3 (колишній чоловік відповідача) по-рівно (по 1/2 частині за кожним). У подальшому 1/2 частина спірного автомобіля, право власності якої на той час належало ОСОБА_3 , була реалізована в рамках виконавчого провадження №72164307. Саме цю 1/2 частину спірного авто і придбав позивач ОСОБА_1 . Таким чином, відповідач свідомо вводить в оману суд, зазначаючи, що спірний автомобіль належить ОСОБА_3 . У зв`язку з вищенаведеним можна дійти висновку, що відсутність проведення державної реєстрації спірного автомобіля за сторонами жодним чином не впливає на наявність у них права власності щодо даного авто та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 . Також відповідач у відзиві наводить недостовірні відомості, чим вводить в оману суд щодо дійсних обставин справи. Так, у відзиві відповідач зазначає «У той же час ОСОБА_1 не повідомляє суд та не надає доказів, що ним було витрачено на придбання 1/2 частини автомобіля кошти в сумі 104 000 грн., а не 138 287 грн.». Слід звернути увагу суду, що до позовної заяви було долучено копію протоколу про проведенні електронні торги № 638229 від 26.05.2025, в якій чітко зазначається: ціна продажу - 104 000,00 грн., сума сплаченого гарантійного внеску 5 185,76 грн., розмір додаткової винагороди організатору аукціону (торгів) - 14,24 грн., сума, яку необхідно перерахувати на рахунок продавця: 98 800,00 грн. (продавець - Довгинцівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі). Крім того, до позовної заяви також було долучено копію Акту про проведенні електронні торги від 29.05.2025 року (додаток 9) в якій чітко зазначається «майно придбане за сумою 98 800.00 грн.». Таким чином, позивач не приховував від суду відповідний факт (щодо купівлі спірного автомобіля за 104 000,00 грн.), оскільки самостійно долучив до позовної заяви відповідні докази, які це підтверджують. Крім недостовірних відомостей у відзиві відповідач наводить також і абсурдні тези, такі як «позивач намагається збагатитися за рахунок відповідача, а не компенсувати понесені ним витрати». Слід прояснити, що підставою для подання позову в даній справі є не компенсація понесених позивачем витрат щодо купівлі спірного автомобіля, а стягнення грошової компенсації вартості частки спірного автомобіля у відповідності до положень ст. 364 ЦПК України. Слід звернути увагу суду, що визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість майна на час розгляду справи. Крім того, згідно з методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092) визначення ринкової вартості транспортного засобу здійснюється оцінювачем/експертом. Саме тому, при підготовці до подання позовної заяви було витребувано з Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі копію висновку про вартість арештованого транспортного засобу марки FORD FUSION, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та долучено до позовної заяви. Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що відповідач, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами, свідомо у відзиві наводить недостовірні відомості, чим вводить в оману суд щодо дійсних обставин справи. Крім того, частина доказів, які надає відповідач разом з відзивом не відповідають основним принципам цивільно-процесуального законодавства. Слід звернути увагу суду, що частина доказів, які були долучені до відзиву складені іноземною мовою, без належного нотаріально засвідченого перекладу українською мовою Так, відповідачем було долучено до відзиву ряд скріншотів (знімків з екрану телефону), на яких висвітлене електронне листування між сторонами у месенджері «Telegram», та які викладені іноземною мовою – російською. Отже, у разі, коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат». З огляду на вищевикладене, можна дійти висновку, що подані відповідачем докази електронного листування між сторонами у месенджері «Telegram» є неналежними в силу відсутності нотаріально засвідченого їх перекладу українською мовою, в зв`язку чим просимо суд не приймати такі докази до уваги під час розгляду даної справи. Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що поданий відзив та викладені в ньому доводи не спростовують дійсність позовних вимог, а докази, які відповідач долучає до відзиву як підтвердження власних доводів, не підтверджують фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Протокольною ухвалою суду від 12.11.2025 підготовче судове засідання закрите та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Бонацький Р.П. на позовних вимогах наполягав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача адвокат Максимов Р.І. у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд доходить таких висновків.

У судовому засіданні встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини.

Предметом даного позову є транспортний засіб - автомобіль марки FORD, модель FUSION, колір чорний, 2015 року випуску, vin НОМЕР_1 , ДНЗ: НОМЕР_2 , який за рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023 у справі №211/4850/21 визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 : ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , також вказаним рішенням визнано за кожним окремо право власності на частину вказаного автомобілю. Рішення оскаржене, набрало законної сили 23.10.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108808513).

Отже, відповідно до рішення суду від 07.02.2023, відповідач ОСОБА_2 є власником 1/2 частини спірного автомобілю, проте перереєстрацію в сервісному центрі МВС відповідачем зроблено не було, що, у свою чергу, не позбавляє її права власності на частку у спірному автомобілі.

Другим співвласником спірного автомобілю є позивач ОСОБА_1 , так як 26.05.2025 у рамках виконавчого провадження №72164307 були проведені торги з реалізації майна боржника ОСОБА_3 , а саме 1/2 частини легкового автомобіля марки FORD, модель FUSION, колір чорний, 2015 року випуску, vin НОМЕР_1 , ДНЗ: НОМЕР_2 . Відповідно до протоколу про проведенні електронні торги №638229 від 26.05.2025, переможцем вказаних торгів було визнано ОСОБА_1 . 29.05.2025 головним державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Грінченко Оленою Леонідівною було видано Акт про проведені електронні торги.

07.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального сервісного центру з метою проведення державної реєстрації вищезгаданої 1/2 частки спірного автомобіля, але отримав відмову в реєстрації 1/2 частки спірного автомобіля з посилання на те, що для цього потрібен другий власник іншої 1/2 частки спірного автомобіля.

13.08.2025 з метою отримання інформації щодо порядку реєстрації автомобіля, який належить декільком фізичним особам адвокатом Бонацьким Р.П. в інтересах ОСОБА_1 було підготовлено та направлено адвокатські запити до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м.Києві та Головного сервісного центру МВС.

15.08.2025 адвокатом Бонацьким Р.П. було отримано відповідь від Головного сервісного центру МВС, відповідно до якої транспортні засоби, що належать декільком фізичним особам реєструється за присутності обох співвласників, або за присутності одного співвласника і наявності в нього письмової заяви іншого співвласника.

18.08.2025 адвокатом Бонацьким Р.П. було отримано відповідь від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві, в якому зазначено, що другим власником спірного автомобіля є відповідач - ОСОБА_2 .

Позивач, як на підставу задоволення позовних вимог, посилається на те, що інший власник спірного автомобіля, тобто відповідач у справі, чинить йому перешкоди, а саме: самостійно користується та розпоряджається вказаним автомобілем, встановлює перешкоду в користуванні ним, обмежує йому доступ до вказаного автомобіля та не бажає відвідувати сервісний центр для його реєстрації. Також позивач додатково наголошує, що він пропонував відповідачу варіанти вирішення даного спору шляхом перереєстрації вказаного автомобіля на неї та отримання ним компенсації за його частину, але вона не погодилась на це. Фактично спірний автомобіль знаходиться у володінні та користуванні відповідача, позивач до нього доступу не має та не може в повній мірі реалізувати своє право власності щодо володіння користування та розпорядження вказаним майном. Крім того, ОСОБА_2 відмовляється офіційно зареєструвати спірний автомобіль у сервісному центрі МВС та/або надати відповідну нотаріальну заяву для того, щоб ОСОБА_1 зміг провести таку реєстрацію без неї.

Відповідач, у свою чергу, відхиляє доводи сторони позивача, посилаючись на те, що сторони почали перемовини, спочатку домовившись про купівлю відповідачем у позивача права на 1/2 частину спірного автомобіля марки, посвідченого актом про проведені електронні торги від 29.05.2025, оскільки відповідач бажала вирішити це питання мирним шляхом та повернути кошти, витрачені позивачем, повідомивши, що їй на рахунок від аукціону надійшло 98 750 грн. З метою зняття арештів та реєстрації права власності сторони дійшли згоди, що позивач видасть на відповідача доручення на зняття арештів та постановки спірного автомобіля на реєстраційний облік, після чого позивач видав довіреність на ім`я відповідача, однак, за результатами звернення до сервісного центру МВС було виявлено, що на транспортному засобі наявний ще один арешт та заборона на зняття з обліку та перереєстрацію, накладений ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.08.2021 у справі №211/4850/21. Про зазначені обставини відповідач повідомила позивача, який почав вимагати повернути йому кошти без укладення угоди про купівлю-продаж, придбаної ним частини, не чекаючи зняття арешту, після чого сторони посварилися і мирне вирішення спору зупинилося. Тобто відповідач вживала всі залежні від неї дії, направлені на зняття арешту автомобіля та вирішення питання шляхом укладення договору купівлі-продажу 1/2 частини придбаної позивачем на користь відповідача.

З наведеного можна зробити висновок, що як відповідачу для реалізації свого права отриманого за рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023 у справі №211/4850/21, так і позивачу для реалізації свого права отриманого за актом про проведені електронні торги від 29.05.2025, треба звернутися до сервісного центру МВС разом з документом, який підтверджує право власності на спірний автомобіль, попередньо вирішивши всі питання щодо зняття арештів.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 вчинила необхідні від неї дії, звернувшись до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову в межах цивільної справи №211/4850/21. Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.07.2025 скасовано заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2021 року у справі № 211/4850/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, шляхом скасування арешту та заборони зняття з обліку та перереєстрації на автомобіль марки Ford Fusion, чорного кольору, 2015 року випуску, об`єм двигуна 2488, державний номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 12.05.2021 року, зареєстрованого за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто відповідач вчинила всі належні дії, направлені на мирне урегулювання спору ще до подання позивачем даного позов до суду, позов подано до суду 26.08.2025, що спростовує твердження сторони позивача про уникнення відповідачем від мирного досудового врегулювання спору.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частини першої статті 364 ЦК України).

При цьому Верховний Суд України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі №6-4цс14 вказав, що у силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди – спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

За положенням частин першої та другої статті 364 ЦК України, яка регулює правовідносини з виділу власником належної йому частки, що є у спільній частковій власності, співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

За змістом статті 364 ЦК України власник, який бажає виділу своєї частки, може вимагати виділу такої частки в натурі, і лише у зв`язку з неможливістю такого виділу або заборони такого виділу відповідно до закону він має право на компенсацію, яку може вимагати на підставі цієї норми права.

Зазначена норма права регулює випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації належної йому частки та визнання за ними права власності на все майно.

Як зазначено у статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями частин першої-третьої статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність у відмові в задоволенні позовних вимог про поділ майна, що є у спільній частковій власності подружжя шляхом виділення в особисту приватну власність відповідача спірного автомобіля та, відповідно, стягнення компенсації вартості частки транспортного засобу та припинення права власності на частку транспортного засобу (вказані вимоги є похідними від первісної), оскільки, по-перше, судом не встановлено факту чинення відповідачем перепон у користуванні позивачем спільним майном, по-друге, не надано доказів того, що відповідач відмовляється звертатися до сервісного центру МВС для реєстрації спірного автомобілю. Ба більше, відповідач намагалася урегулювати спір мирним шляхом, звернувшись до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову в межах цивільної справи №211/4850/21 ще до подання позову до суду, тобто спір можна було вирішити ще до подання позову до суду. Тобто наведені факти свідчать, що саме дії позивача призвели до неможливості врегулювання спору у досудовий спосіб.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Враховуючи, що позов залишено без задоволення, питання судових витрат на користь позивача не вирішується.

Проте судом має бути вирішено питання щодо вимоги про стягнення правової (правничої) допомоги з позивача на користь відповідача.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано відповідні докази та представником відповідача заявлено вимогу про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн. Суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, вважає за доцільне стягнути з позивача на користь відповідач понесені судові витрати на правову (правничу) допомогу в заявленому розмірі. При прийнятті такого рішення судом враховані вимоги частин 4, 5 ст. 137 ЦПК України, складність справи, наявність судових засідань за участю осіб, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та спів розмірності. Крім того, суд бере до уваги, що стороною позивача не заявлялося клопотання про зменшення судових витрат або про їх необґрунтованість. При цьому суд вважає таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та з метою уникнення можливості неправомірного збагачення відповідача за рахунок позивача.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

в задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28 січня 2026 р.

Суддя Д.М.Ніколенко