Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №759/23759/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 759/23759/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3176/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Бабич Н.Д., у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь позивача - ФОП ОСОБА_2 :

- завдані збитки в порядку регресу у розмірі: 27 085, 52 грн;

- витрати по сплаченому судовому збору у розмірі 1 211, 20 грн та 54, 50 грн покласти на відповідача;

- витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 12 793, 30 грн покласти на відповідача (а.с. 1-3).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 (страхувальником) було укладено Договір страхування наземного транспорту № 20032813 от 20 січня 2023 року, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням забезпеченого транспортного засобу «Lexus ES 250» (реєстраційний номер « НОМЕР_1 »).

У відповідності до умов цього Договору ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

08 листопада 2023 року о 08:25 в м. Києві по пр-т Берестейський 73/1 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Skoda Fabia 1.4» (реєстраційний номер « НОМЕР_2 »), не вибрав швидкості, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Lexus ES 250» (реєстраційний номер « НОМЕР_1 ») під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду. При дорожньо-транспортній пригоді транспортні засоби отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки. Водій порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «Lexus ES 250» (реєстраційний номер « НОМЕР_1 »), що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року по справі № 759/22822/23.

Згідно з постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року у справі № 759/22822/23, ОСОБА_1 08 листопада 2023 року о 08:25 в м. Києві по пр-т Берестейський 73/1, керуючи транспортним засобом «Skoda Fabia 1.4» (реєстраційний номер « НОМЕР_2 »), не вибрав швидкості, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Lexus ES 250» (реєстраційний номер « НОМЕР_1 ») під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду. При дорожньо-транспортній пригоді транспортні засоби отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки. Водій порушив вимоги п.п. 12.1. 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в інкримінованому правопорушенні визнав.

Потерпіла особа від дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_3 (власник автомобіля «Lexus ES 250» (реєстраційний номер « НОМЕР_1 ») звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування.

Співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» 08 листопада 2023 року було здійснено огляд автомобіля «Lexus ES 250» (реєстраційний номер « НОМЕР_1 ») та складено акт (протокол) огляду ТЗ - заява на виплату, фото-таблицю пошкоджень, розрахунок суми страхового відшкодування.

Факт дорожньо-транспортної пригоди від 08 листопада 2023 року визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком, що підтверджується страховими актом № 2328886-1 від 15 листопада 2023 року.

Виконуючи взяті на себе зобов`язання по Договору добровільного страхування наземного транспорту № 20032813 від 20 січня 2023 року, на підставі страхового акту, на виконання вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи у сумі 179 216, 03 грн, що підтверджується платіжними дорученнями про виплату страхового відшкодування № 54771 від 15 листопада 2023 року.

Згідно з страховим актом № 2328886-1 від 15 листопада 2023 року, сума страхового відшкодування в розмірі 179 216, 03 грн перерахована на рахунок СТО (ТОВ ВІДІ ЕЛІТ) задля відновлення автомобіля «Lexus ES 250» (реєстраційний номер « НОМЕР_1 »).

Виставлені рахунки та акти виконаних робіт СТО (ТОВ ВІДІ ЕЛІТ) з відновлення автомобіля «Lexus ES 250» (реєстраційний номер « НОМЕР_1 »)

Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «ВУСО» склав суму у розмірі 179 216, 03 грн.

Транспортний засіб «Skoda FABIA 1.4». д.н.з. « НОМЕР_2 », яким керував відповідач на момент дорожньо-транспортної пригоди від 08 листопада 2023 року, був забезпечений Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту ЕР № 212270227 у ПАТ «СК «УСГ».

ПАТ «СК «УСГ» визнало подію від 08 листопада 2023 року страховою та здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» згідно з полісом ЕР № 212270227 у розмірі 160 000, 00 грн у межах суми, яку покриває поліс обов`язкової відповідальності.

Враховуючи недостатність страхової виплати, для повного відшкодування завданої шкоди відповідач повинен виплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою страхової ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», що склала - 27 085, 52 грн.

Отже, відшкодувавши матеріальну шкоду, заподіяну відповідачем внаслідок ДТП від 08 листопада 2023 року, ПрАТ «СК «ВУСО» отримало право регресної вимоги до відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 27 085, 52 грн (а.с. 1-3).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 27 085,52 грн, витрати, пов`язані з розглядом справи на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 6 000, 00 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211, 20 грн, а всього на загальну суму 34 296, 72 грн (а.с. 62-66).

Не погодившись з рішенням районного суду, 02 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с. 79-82).

В апеляційній скарзі представник апелянта зазначив, що судом першої інстанції ухвалено необґрунтоване і незаконне судове рішення.

Як вказано в апеляційній скарзі, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № 212270227, виданого ПАТ «СК «УСГ», з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну 160 000, 00 грн.

Разом з тим, загальний розмір фактично понесених витрат складає 179 216, 03 грн, відтак різниця між фактично завданою шкодою та сплаченим страховим відшкодуванням складає:

179 216, 03 грн (фактично завдана шкода) - 160 000, 00 грн (ліміт відповідальності страховика за полісом ОСЦПВВНТЗ) = 19 216, 03 грн.

Відтак, стягнення майнової шкоди у розмірі, що фактично є більшою, аніж була сплачена, є безумовною підставою для скасування ухваленого рішення.

Також викликає сумнів у його достовірності, розрахунок здійснений ПрАТ «СК «ВУСО», що свідчить про наявність підстав для призначення незалежної судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Ухвалюючи рішення у справі, суд дійшов висновку про необхідність стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн, при цьому, вказавши: «що справа є не значної складності, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику учасників процесу з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 5 000 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи».

Натомість, зі змісту резолютивної частини рішення слідує, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 6 000, 00 грн. Відтак, є незрозумілим, який саме розмір витрат є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору на думку суду, з огляду на наявні розбіжності. Враховуючи, що факти та обставини, на які посилається відповідач, не були враховані судом і при цьому мають істотне значення для правильного вирішення справи, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року є таким, що підлягає скасуванню (а.с. 79-82).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ФОП ОСОБА_2 заперечував проти доводів відповідача, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року - без змін (а.с. 111-116).

Оскільки до відзиву, поданого з пропуском строку, додані докази перебування на лікуванні позивача за кордоном, суд апеляційної інстанції визнав поважними причини пропуску строку та долучив відзив до матеріалів справи (а.с. 115-116).

Відповідно до частини першої ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За правилами частини тринадцятої ст. 7, частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Задовольняючи позов, місцевий суд вказав у своєму рішенні, що відповідач є винним у дорожньо-транспортній пригоді, позивачем доведено набуття права вимоги до відповідача, тому суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимоги до винуватця дорожньо-транспортної пригоди на суму 27 085, 52 грн.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 січня 2023 року ОСОБА_3 та АТ «Страхова компанія «ВУСО» уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 20032813, згідно з яким предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечить чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, вказаним у п. 1.2.1 договору: марка (модель) «Lexus ES 250», номер кузову НОМЕР_3 , рік випуску 2016, державний номер НОМЕР_1 , пробіг 15 5000, об`єм двигуна, см3 - 2 494, тип ТЗ - легковий, місце переважного використання ТЗ - Київ (а.с. 4-7).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Skoda Fabia 1.4» (реєстраційний номер « НОМЕР_2 ») станом на 08 листопада 2023 року була застрахована у ПАТ «СК «УСГ», згідно з полісом серії ЕР № 212270227, у межах суми 160 000, 00 грн (а.с. 34).

08 листопада 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю легкових автомобілів «Skoda Fabia 1.4» (реєстраційний номер « НОМЕР_2 »), під керуванням ОСОБА_1 , і «Lexus ES 250» (реєстраційний номер « НОМЕР_1 »), під керуванням ОСОБА_5 (а.с. 8).

08 листопада 2023 року оцінювач/спеціаліст ПРАТ «СК «ВУСО» Писарєв А.А. склав акт (протокол) огляду ТЗ - заяву на виплату, здійснивши огляд ТЗ «Lexus ES 250» (реєстраційний номер « НОМЕР_1 ») (а.с. 17).

Відповідно до акту виконаних робіт № ЕЛюСА-024441 від 08 листопада 2023 року та рахунку № ЕЛюС-0028380 від 10 листопада 2023 року, складеного СТО ТОВ «ВіДіЕліт», сума оплати за товари, роботи, послуги згідно з нарядом-замовленням № ЕЛюСА-024441 від 08 листопада 2023 року, становить 179 216, 03 грн (а.с. 32, 33, 35).

15 листопада 2023 року ПрАТ «СК «ВУСО» складено страховий акт № 2328886-1 за договором страхування наземного транспорту № 20032813 від 20 січня 2023 року, згідно з яким виплата на рахунок СТО ТОВ «ВіДіЕліт» страхового відшкодування становить 179 216, 03 грн (а.с. 36).

Також 15 листопада 2023 року ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило СТО ТОВ «ВіДі Еліт» страхове відшкодування згідно з договором страхового відшкодування № 2328886-1 від 15 листопада 2023 року та договором № 20032813 від 20 січня 2023 року (страхувальник ОСОБА_3 за заявою 08 листопада 2023 року, рахунок № ЕЛюС-0028380 від 10 листопада 2023 року) суму у розмірі 179 216, 03 грн (а.с. 37).

Власником автомобіля «Lexus ES 250» (реєстраційний номер « НОМЕР_1 ») є ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданим ТСЦ 8048 (а.с. 15).

Згідно з постановою Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2023 року у справі № 759/22822/23, котра набрала законної сили 18 грудня 2023 року, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу розміром 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536, 80 грн (а.с. 9).

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином обставини, встановлені постановою Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2023 року у справі № 759/22822/23, котра набрала законної сили 18 грудня 2023 року, не доказуються при розгляді цієї справи.

Відповідно до договору № 29/07/2024 про відступлення права вимоги від 29 липня 2024 року, ПрАТ «СК «ВУСО» (первісний кредитор) передало (відступило) суб`єкту підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 (новий кредитор) право вимоги до боржників, а останній набув права вимоги первісного кредитора за укладеним договором страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (а.с. 38-39).

Згідно з пунктом 4.1. договору № 29/07/2024 про відступлення права вимоги від 29 липня 2024 року, ціна договору складає 103 741, 50 грн, які були сплачені 30 липня 2024 року ФОП ОСОБА_2 на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» (а.с. 42).

Із змісту додатку № 1 до договору № 29/07/2024 про відступлення права вимоги від 29 липня 2024 року вбачається, що право вимоги на суму боргу у розмірі 27 085, 52 грн до боржника ОСОБА_1 також передано первісним кредитором - страховою компанією новому кредитору ФОП ОСОБА_2 (а.с. 40-41).

Новий кредитор ФОП ОСОБА_2 листом від 29 липня 2024 року повідомляв ОСОБА_1 про відступлення права вимоги, а 30 липня 2024 року надіслав акт (вимогу) № 2006663-1 про відшкодування збитків у порядку регресу (а.с. 44-46).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Станом на час дорожньо-транспортної пригоди 08 листопада 2023 року до сфери обов`язкового страхування належала цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV, що втратив чинність 01 січня 2025 року.

Стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV, чинного на час дорожньо-транспортної пригоди 08 листопада 2023 року, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).

Страхувальник вносить страховику, згідно з договором страхування, певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За приписами пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до норми абзацу другого частини третьої статті 102 Закону України «Про страхування» здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

Закон України «Про страхування» визначає страхову виплату (страхове відшкодування) як грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (пункт 50 частини першої статті 1).

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, що передбачено частиною першою статті 1191 ЦК України.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Апеляційним судом встановлено, що страховик потерпілої сторони ОСОБА_3 - ПрАТ «СК «ВУСО» за договором страхування наземного транспорту № 20032813 від 20 січня 2023 року здійснив виплату страхового відшкодування шляхом оплати ремонту транспортного засобу «Lexus ES 250» (реєстраційний номер « НОМЕР_1 ») на рахунок СТО ТОВ «ВіДі Еліт» у розмірі 179 216, 03 грн (а.с. 37).

Таким чином, 179 216, 03 грн - 160 000, 00 грн = 19 216, 03 грн підлягають стягненню з відповідача як сума страхової виплати, якої недостатньо, що є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

У зв`язку з тим, що на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була забезпечена на суму у розмірі 160 000, 00 грн чинним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту ЕР № 212270227 у ПАТ «СК «УСГ» (а.с. 34), останнім як страховиком винної особи у дорожньо-транспортній пригоді - ОСОБА_1 було сплачено суму страхування ПрАТ «СК «ВУСО» у розмірі 152 130, 51 грн.

Відповідно, за розрахунком 160 000, 00 грн - 152 130, 51 = 7 869, 49 грн, що є різницею між лімітом страхової суми та сплаченим страховиком винної особи ОСОБА_6 ПАТ «СК «УСГ» страховику потерпілої особи ОСОБА_3 ПрАТ «СК «ВУСО» погашення страхової виплати, що також підлягає стягненню з відповідача.

Отже різниця між виплаченою ПрАТ «СК «ВУСО» суми 179 216, 03 грн потерпілому та виплатоюстраховиком ПАТ «СК «УСГ» винної особи у дорожньо-транспортній пригоді - ОСОБА_1 суми страхування ПрАТ «СК «ВУСО» у розмірі 152 130, 51 грн. складає 27 085 грн. 52 коп. (179 216, 03 грн. - 152 130, 51 грн.)

У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Враховуючи викладене, позивачем доведено факт переходу до нього права грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо відшкодування шкоди, згідно з договором № 29/07/2024 про відступлення права вимоги від 29 липня 2024 року, укладеного ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_2 (а.с. 38-39).

Таким чином сума у розмірі 27 085, 52 грн підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ФОП ОСОБА_2 .

Щодо витрат на професійну правову правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на професійну правничу допомогу; 2) витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи встановлено, що адвокат Трикоз Д.Є. здійснював представництво позивача ФОП ОСОБА_2 у справі № 759/23759/24 на підставі договору № 88 про надання правової (правничої) допомоги, укладеного 01 лютого 2024 року (а.с. 47-48).

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору клієнт доручає, а адвокат здійснює правову допомогу клієнту, в обсязі та на умовах, які передбачені цим договором, а саме: представництво та захист інтересів клієнта в усіх установах незалежно від форми власності та в судах всіх інстанції України щодо захисту його інтересів, за що клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар (винагороду) у розмірі та на умовах, визначених договором (розділ 4 цього договору). Адвокат надає правову допомогу клієнту тільки на підставі тих документів, які були надані клієнтом адвокату або були їм зібрані.

За пунктом 4.1.1. договору від 01 лютого 2024 року вартість послуг адвоката за даним договором визначається на підставі фактично виконаних робіт (послуг) і підписаних актів виконаних робіт. Вартість послуг розраховується до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу на місяць становить 3 028 грн. Виходячи із зазначеного, сторони погодили, що розмір на правову (правничу) допомогу становить 3 028 грн за 1 год. роботи адвоката (а.с. 47-48).

Згідно з детальним розрахунком наданих послуг, що міститься у додатковій угоді № 1 Акту приймання-передачі правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги № 88 від 01 лютого 2024 року, адвокат Трикоз Д.Є. (а.с. 50):

- у вересні 2024 року надав послугу вивчення матеріалів страхової (регресної справи), формування правової позиції протягом 1 год., що становить вартість 1 059, 80 грн;

- у вересні 2024 року надав послугу підготовки та відправки адвокатських запитів до УПП в м. Києві, Святошинського районного суду міста Києва, ПАТ «СК «УСГ», МТСБУ протягом 1 год., що становить вартість 1 059, 80 грн;

- у жовтні 2024 року надав послугу підготовки позовної заяви про відшкодування шкоди в порядку регресу, спричиненої ОСОБА_1 , до Святошинського районного суду міста Києва протягом 2 год., що становить вартість 6 056, 00 грн;

- у жовтні 2024 року надав послугу підготовки процесуальних документів у кількості, необхідній для подачі позову про відшкодування шкоди у порядку регресу, спричиненої ОСОБА_1 , до Святошинського районного суду міста Києва протягом 1 год., що становить вартість 1 059, 80 грн;

- у 2024 році надав послугу підготовки заяви, клопотання до Святошинського районного суду міста Києва (у межах провадження у справі) протягом 0,5 год., що становить вартість 529, 9 грн;

- у 2024 році надав послугу представництва інтересів позивача у Святошинському районному суді міста Києва стосовно позову про відшкодування шкоди у порядку регресу, спричиненої ОСОБА_1 , протягом 1 год., що становить вартість 3 028, 00 грн (а.с. 50).

Відповідно до додаткової угоди № 1 Акту приймання-передачі правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги № 88 від 01 лютого 2024 року, узгоджена вартість послуг адвоката за підготовку і подання позову до суду становить: 12 793, 30 грн, які сплачені ФОП ОСОБА_2 адвокату Трикозу Д.Є. 18 жовтня 2024 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 18 жовтня 2024 року (а.с. 49, 50).

В оскаржуваному рішенні Святошинського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року вказано, що суд вважає можливим зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача у сумі 5 000, 00 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є не значної складності, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику учасників процесу з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат (а.с. 66).

Разом з тим, у наступному абзаці рішення від 12 грудня 2024 року та у другому абзаці його резолютивної частини суд вказав, що до стягнення з відповідача підлягає сума у розмірі 6 000, 00 грн - витрати, пов`язані з розглядом справи на оплату професійної правничої допомоги.

Отже, суд першої інстанції правильно врахував, що справа не є справою значної складності, і частково задовольнив вимоги позивача про стягнення витрат витрати на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим зменшив судові витрати, які підлягають розподілу.

З огляду на вказане, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що районний суд допустив описку у своєму рішенні, вказавши в абзаці мотивувальної частини про стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції було правильно надано оцінку вказаним доводам сторін та ухвалено рішення про задоволення позову, а допущена районним судом розбіжність щодо суми витрат на правову допомогу не призвела до неправильного вирішення справи по суті.

За частиною першою ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з зазначеним, колегія суддів відхилила доводи апелянта як необґрунтовані і дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції у силу вимог ст. 375 ЦПК України - залишила без змін.

Відтак, оскаржуване рішення у частині розподілу судових витрат у вигляді судового збору судом апеляційної інстанції не переглядається.

На підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати на апеляційний розгляд справи відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають.

З огляду на положення частини третьої ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов