Вирок від 27 січня 2026 р. у справі №752/7755/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7755/25

Провадження №: 1-кп/752/1233/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження № 12025100010000945, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2025 за обвинуваченням громадянки України ОСОБА_4 ,яка народилася у с. Топори Ружинського району Житомирської області ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта вища економічна, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштована, раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 06.03.2025 близько 02 год 30 хв, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_4 надала неправомірну вигоду працівникам поліції за невчинення ними дій з виявлення та документування правопорушення в її інтересах з використанням наявного у них службового становища за наступних обставин.

06.03.2025 після півночі на спецлінію "102" Національної поліції поступив дзвінок про порушенні тиші у нічний час доби за адресою: м. Київ, вул. Скоропадського, 51/102, який отримав для відпрацювання екіпаж патрульної поліції "Рубін-103" у складі інспектора взводу № 2 роти № 6 батальйону № 4 полку № 1 (з обслуговування правого берегу м. Києва Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції) ОСОБА_6 (призначений на посаду за наказом Департаменту патрульної поліції № 887 о/с від 22.05.2024) та інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берегу м. Києва Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції) ОСОБА_7 .

Прибувши на місце виклику за повідомленням про порушенні тиші за адресою: АДРЕСА_2 , вказані працівники патрульної поліції виявили функціонування незаконного грального закладу, де громадянам надавався доступ до гральних автоматів, в якому, серед інших, перебувала ОСОБА_4 .

Перебуваючи у гральному закладі, ОСОБА_4 усвідомила, що працівники поліції зобов`язані вжиті заходів, що спрямовані на припинення виявленої ними незаконної діяльності, документування події правопорушення, зокрема, шляхом виклику на місце події слідчо-оперативної групи. У цей момент у неї виник кримінально-протиправний умисел, направлений на надання неправомірної вигоди поліцейським, які прибули на виклик, з метою того, щоб вони не вживали жодних заходів щодо виявленої діяльності незаконного грального закладу.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 06.03.2025 близько 2-ї години ночі, перебуваючи за вищевказаною адресою, запропонувала поліцейським ОСОБА_7 і ОСОБА_6 неправомірну вигоду в сумі 100 000,00 грн за те, що б вони не повідомляли слідчо-оперативну групу про виявлене правопорушення та щоб подія (функціонування закладу, де громадянам надається доступ до гральних автоматів) не була задокументована офіційно.

У свою чергу поліцейські ОСОБА_7 і ОСОБА_6 попередили ОСОБА_4 що її дії, зокрема пропозиція неправомірної вигоди, може потягти за собою відповідальність, передбачену ст. 369 КК України.

Незважаючи на попередження про можливу кримінальну відповідальність, ОСОБА_4 продовжила реалізацію свого кримінально-протиправного умислу та, діючи умисно, з метою ухилення від відповідальності за незаконну діяльність грального закладу, розуміючи значення своїх дій та бажаючи настання наслідків у виді невиконання службовими особами Національної поліції їх посадових обов`язків, о 02 год 26 хв підійшла до патрульного автомобіля з номерним знаком на синьому фоні НОМЕР_1 , який стояв за адресою: АДРЕСА_2 та передала інспектору поліції ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 150 000,00 грн.

У подальшому інспекторка поліції ОСОБА_7 попередила ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність та здійснила повідомлення про цей факт на спецлінію Національної поліції "102".

Своїми умисними протиправними діями обвинувачена ОСОБА_8 вчинила нетяжкий злочин, передбачений ч. 1 ст. 369 КК України та визнається винуватою у наданні неправомірної вигоди службовій особі за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використання наданого їй службового становища.

Вказаних висновків суд дійшов також і з огляду на те, що обвинувачена не оспорювала фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті та повністю визнала свою вину, отримавши згоду сторін,суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням документів, що характеризують її особу і стосуються вирішення питання про долю речових доказів.

У ході допиту ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, надала показання, у яких підтвердила обставини вчинення злочину, що викладені в установчій частині вироку, пояснила, що 06.03.2025 на виклик сусідів за адресою: АДРЕСА_2 щодо діяльності нелегального грального закладу та через гучну музику після 12-ї години ночі, прибув наряд патрульної поліції. Вона просила поліцейських не фіксувати виявлені факти. Розгубилася та пропонувала їм гроші в сумі 100 000,00 грн, оскільки хотіла, щоб вони поїхали з місця. Для цієї цілі передала поліцейській 150 000,00 грн своїх особистих коштів. Усвідомлювала, що її дії становлять собою злочин.

Під час розгляду справи та в ході допиту обвинувачена свідомо і добровільно підтвердила, що всі обставини, відображені в обвинувальному акті, відповідають дійсності.

При цьому ОСОБА_4 щиро розкаялася у вчиненому та виразила готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини, зазначила, що просить передати вилучені у неї гроші для потреб Збройних Сил України.

Покази обвинуваченої в судовому засіданні чіткі, послідовні, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин, добровільності та істинності її позиції.

З огляду на те, що обвинувачена не оспорювала фактичні обставини та кваліфікацію кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті від 31.03.2025 і повністю визнала свою вину, отримавши згоду сторін, суд, з`ясувавши добровільність позиції ОСОБА_4 , у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням документів, що характеризують її особу, стосуються вирішення питання про долю речових доказів і процесуальних витрат.

Отже, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про повну доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України за вище встановлених обставин.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.

Скарг на правоохоронців не має.

Майнова шкода не заподіяна. Потерпілі відсутні. Цивільний позов не заявлено.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій, суд враховує позицію прокурора, захисту (клопотали про найменш суворе покарання), кваліфікацію кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, особу обвинуваченої, яка на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має сталі соціальні зв`язки, зокрема заміжня, виховую малолітню дитину, опікується батьками пенсійного віку, обидва з яких мають інвалідність пожиттєво, має вищу економічну освіту, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягалася. Особа винної оцінюється як така, що має особисті стимули до законно-слухняної поведінки у майбутньому, через наявність близьких, які потребують її присутності в їх житті та безпосередньої особистої допомоги, необхідність очищення свого імені в світлі суспільного осуду.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття ОСОБА_4 , яке полягає у жалю з приводу вчиненого, осуді своєї поведінки, визнанні обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України щодо події кримінального правопорушення, у тому числі, часу, місця, способу учинення.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання в межах санкції ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу.

До вилучених у обвинуваченої грошових коштів у сумі 150 000,00 грн підлягає застосуванню спеціальна конфіскація. Так, відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Призначаючи покарання, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченої положень ст. 69 КК України та враховує при цьому, що метою покарання цього має стати перевиховання та виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до правил, передбачених ст. 100 КПК України.

Питання запобіжного заходу після надходження обвинувального акта до суду не вирішувалися та підстав для застосування запобіжних заходів до набрання вироком законної сили не вбачається.

У порядку ч. 4 ст. 174 КПК України судом скасовується арешт, накладний в межах цього кримінального провадження на вилучене і визнане речовими доказами грошові кошти за ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21.03.2025 у справі № 752/5731/25.

Процесуальні витрати для здійснення їх розподілу судом у кримінальному провадженні не заявлені.

Керуючись ст. 349, 368-371, 373-374, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 1700 (однієї тисячі семисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 28 900 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот) грн в дохід держави.

2.Скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21.03.2025 у справі № 752/5731/25 на грошові кошти у сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн.

3.Речовий доказ: грошові кошти в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн, які передані на зберігання до Солом`янського відділення Акціонерного товариства "Укргазбанк" (м. Київ, вул. Єреванська, 1 (сейф-пакет KIV4104519), конфіскувати у дохід держави в порядку спеціальної конфіскації.

4.Речовий доказ: відеозаписи з нагрудних камер правників поліції, вміщені на оптичний носій інформації DVD-R, які знаходяться в матеріалах досудового розслідування органу досудового розслідування, зберігати за правилами зберігання речових доказів.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення за винятком підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України (щодо обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційноїскарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1