Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №463/7661/24 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 463/7661/24

Провадження № 2/466/279/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого – судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря Пилипців О.-І.І.

представника позивача, адвоката Блонського М.А.

представника відповідача, адвоката Рісної Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ :

14.08.2024 року адвокат Блонський М.А. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення коштів, в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 330000,00грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що 30.12.2022 р. ФОП ОСОБА_2 було отримано від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100000,00 гривень як завдаток за гробівець глибиною 2,5 метри. Даний правочин був оформлений згідно накладеної №5 від 30.12.2022р. В подальшому 05.06.2023 р. ОСОБА_1 було доплачено ще 100000,00 гривень та доповнено запис до накладної цією інформацією.

27.06.2023 р. було також оплачено за цей ж гробівець 70000,00 гривень та 03.10.2023р. 60000,00 гривень, що оформлено накладною №5 від 27.06.2023 р. Загальна сума переданих коштів становила 330000,00 гривень.

За вказані кошти відповідач повинен був виготовити та передати позивачу на території Голосківського кладовища гробівець глибиною 2,5 метри.

Станом на 24.06.2024 р. зобов`язання не були виконані. Замовлення не надано в належному вигляді і не прийнято замовником.

У зв`язку з цим було надіслано претензію відповідачу, яка ним проігнорована.

Станом на 13.08.2024 р. зобов`язання відповідача не виконані, грошові кошти не повернуті.

Підприємницька діяльність (підприємництво) — це ініціативна, самостійна діяльність осіб або підприємств (фірм), націлена на отримання прибутку, або особистого доходу, і яка здійснюється на власний ризик та під власну майнову відповідальність.

Здійснюючи підприємницьку діяльність особа повинна розуміти наслідки своїх дій та очікувати їх настання в результаті вчинення правочинів у вигляді поставки товарів. Підприємницька діяльність завжди пов`язана з відповідальністю за свої дії. Особливе місце в цивілізованому підприємництві у партнерських відносинах займають чесність і порядність.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже позивач має право вимагати повернення всієї суми оплати, яка була надана відповідачу. З врахуванням вищевикладеного, змушений звернутися до суду.

Представник позивача, адвокат Блонський М.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях. Просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, адвокат Рісна Ю.Б. в судовому засіданні позов заперечила, підтримавши письмовий відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, долучені до матеріалів справи. Просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до частин першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем та серед видів його діяльності є надання ритуальних послуг.

В судовому засіданні також встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФОП ОСОБА_2 укладено усний договір щодо виготовлення та встановлення гробівця глибиною 2,5 метри (договір підряду).

Для виконання умов усного договору, відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 завдаток за гробівець глибиною 2,5 метра, в розмірі 100000,00 гривень, що підтверджується Накладною №5 від 30.12.2022 року (а.с.9).

В подальшому, 05.06.2023р. позивачем ОСОБА_1 було доплачено ще 100000,00 гривень та доповнено запис до Накладної №5 від 30.12.2022 (а.с.9).

27.06.2023р. позивачем було також сплачено відповідачу за гробівець 70000,00 гривень та 03.10.2023р. 60000,00 гривень, що оформлено Накладною №5 від 27.06.2023р. (а.с.8).

Отже, загальна сума переданих позивачем відповідачу коштів становила 330000,00 гривень.

За вказані кошти відповідач повинен був виготовити та передати позивачу на території Голосківського кладовища гробівець глибиною 2,5 метри.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У силу вимог ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу та має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).

У порядку, визначеному ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

З огляду на положення статей 11, 202, 509, 626 ЦК України достатньою підставою для набуття (збереження) майна може бути укладений між відповідними особами договір. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Так, як стверджує відповідач та не спростовано позивачем, що між ними було досягнуто домовленості щодо об`єкту робіт.

На виконання даного усного договору позивачем було надано відповідачу 100000,00 гривень, як завдаток для виготовлення гробівця, що підтверджується відповідною накладною від 30.12.2022 року.

У свою чергу, на виконання цієї домовленості відповідачем було виготовлено та встановлено у визначеному сторонами місці, а саме на території Голосківського кладовища гробівець глибиною 2,5 метра, що підтверджуються долученими до матеріалів справи фотознімками (а.с.61-64).

Згідно ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Різновидом договору підряду є побутовий підряд.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що між позивачем та відповідачем був укладений усний договір підряду, за яким сторони правочину вчинили конклюдентні дії спрямовані на виконання досягнутої домовленості, зокрема відповідач виконав роботу по виготовленню та встановленню гробівця на замовлення позивача, а остання, у свою чергу, надала відповідачеві завдаток та решта коштів за таку роботу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором (ч. 1 ст. 858 ЦК України).

Відповідно до ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Згідно зі ст. 866 ЦК України договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ст. 852 ЦК України).

Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Так, між сторонами виник спір, а саме позивач у позовній заяві стверджує про невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

При цьому, до матеріалів справи відповідачем, крім фотознімків також долучено Висновок судової будівельно-технічної експертизи №12/05/25 від 03.07.2025 року, згідно якого: «Кошторисна вартість фактично виконаних робіт з будівництва гробівця глибиною 2,5 м на Голосківському кладовищі, виготовленого Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 у березні 2024 року, виходячи із наданих на дослідження матеріалів, становить 331126,00 грн.» (а.с.98-115).

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказів на спростування вказаного вище Висновку судової будівельно-технічної експертизи №12/05/25 від 03.07.2025 року, позивачем не надано.

Крім того, згідно наданої відповіді на адвокатський запит №280 від 28.10.2025 року, ЛКП «Муніципальна обрядова служба» підтвердила, що Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 упродовж 2023 2024рр видавалися інформаційні картки для в`їзду на кладовища м.Львова, в тому числі на Голосківське кладовище, з метою виконання робіт зі встановлення намогильних споруд (в тому числі і реконструкції (заміні) гробівців). На підтвердження договірних відносин між комунальним підприємством та ФОП ОСОБА_2 надано копію договору про надання ритуальних послуг № 46 від 05.03.2024р, копію договору про надання ритуальних послуг № 21 від 03.03.2023р. Крім того, ЛКП «Муніципальна обрядова служба» повідомила, що на місці поховання ОСОБА_6 (дата смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на Голосківському кладовищі здійснювалася реконструкція (заміна) гробівця. Звернуто увагу, що при проведенні робіт з реконструкції (заміни) гробівця не потрібно отримувати дозвіл на виконання таких робіт (а.с.145).

Окрім того, на підтвердження факту виконання робіт з встановлення гробівця глибиною 2,5 м на Голосківському кладовищі, стороною відповідача також надано відповідь Міського архіву Львівської міської ради від 16.12.2025 із долученою архівною довідкою про те, що «… ОСОБА_6 похована на ІНФОРМАЦІЯ_2 », «…у колонці Книги реєстрації поховань на Голосківському кладовищі під назвою «Прізвище, ініціали родичів померлого» вказано прізвище ОСОБА_7 » (а.с.170-174).

Дані докази не були спростовані стороною позивача в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи твердження позивача, що відповідач ОСОБА_2 не виконав своїх зобов`язань щодо виготовлення та встановлення гробівця на замовлення ОСОБА_1 , то такі спростовуються наданими відповідачем доказами і суд приймає до уваги, що гробівець глибиною 2,5 м на Голосківському кладовищі, був виготовлений та встановлений на Голосківському кладовищі відповідачем ОСОБА_2 .

Допитані 21.11.2025р. в якості свідків сторони відповідача – ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 дали свідчення про те, що знайомі з відповідачем, і також займаються встановленням пам`ятників. Вони допомагали ОСОБА_2 з встановленням гробівця на Голосківському кладовищі. Це був старий гробівець і його демонтовували та заливали по новому, ставили обпалобку, заливали моноліт, виконували бетонні роботи, облицювання, був залучений кран для демонтування старого гробівця. Тобто всі роботи по реконструкції гробівця вони допомагали виконувати ОСОБА_2 (а.с.158-159).

З огляду на вищевказане, відсутні підстави вважати, що відповідач, як набувач спірних коштів, збагатився за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Згідно частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

При цьому, як встановлено судом, позивачем не було надано суду жодних доказів того, що відповідачем ОСОБА_2 були порушені умови усного договору чи зобов`язання за усним договором не були виконані, оскільки належними та допустимими доказами у судовому засіданні було встановлено, що зобов`язання щодо виготовлення та встановлення гробівця на замовлення ОСОБА_1 було виконано, за що відповідач отримав кошти в сумі 330000,00 гривень, що зазначено в накладних від 30.12.2022 року та від 27.06.2023 року.

Крім цього, договір підряду між позивачем та відповідачем був укладений в усній формі, а відтак, суд позбавлений можливості встановити його умови щодо строків виконання робіт, якості, форми, виду матеріалів з яких повинен був виготовлений гробівець, тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, оскільки позивачем не доведено про наявність порушень умов усного договору на виготовлення гробівця з боку відповідача, тому у позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення коштів у розмірі 330000,00грн.

Відтак, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б обґрунтовано підтверджували існування обставин, про які зазначає у позовній заяві у розрізі процесуального закону. Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновок суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів в розмірі 330000,00 гривень - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення виготовлено 27 січня 2026 року.

Суддя О. І. Ковальчук