Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №465/496/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/496/26

Провадження 2-о/465/138/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23.01.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Мигаль Г.П.,

при секретарі судових засідань: Титикайлу І.Ю.,

за участю

заявника ОСОБА_1

представника заявника адвоката Водопийко Х.Т.

заінтересованої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

В С Т А Н О В И В:

Представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Водопийко Х.Т. звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису.

Заяву мотивує тим, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає Заявниця - ОСОБА_1 та її син - ОСОБА_2 . Впродовж останніх років ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями на вчиняє відносно своєї матері домашнє насильство. 11.12.2025 року Франківським районним судом винесено рішення про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , а саме: заборонено останньому 1 місяць перебувати у місці спільного проживання з ОСОБА_1 . Не зважаючи на наявність вищевказаного судового рішення, ОСОБА_2 неодноразово порушував обмежувальний припис. Так, згідно з Витягом з ЄРДР за №12025142370000477, 18.12.2025 року до ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що 18.12.2025 року її син ОСОБА_2 прийшов у місце спільного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив обмежувальний припис винесений Франківським районним судом м. Львова. Дане провадження направлено до суду з обвинувальним актом 22.12.2025 року. Згідно з Витягом з ЄРДР за № 12026142370000003, 01.01.2026 року до ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що 01.01.2026 року близько 13 год року її син ОСОБА_2 прийшов у місце спільного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив обмежувальний припис, винесений Франківським районним судом м. Львова провадження направлено до суду з обвинувальним актом згідно з вищевказаним витягом з ЄДРДР 02.01.2026 року до ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що 02.01.2026 року її син ОСОБА_2 знаходився за адресою проживання, АДРЕСА_1 , чим порушив обмежувальний припис, винесений Франківським районним судом м. Львова. Направлено до суду з обвинувальним актом 07.01.2026 року. На даний час ОСОБА_2 продовжує вчиняти домашнє насильство відносно заявниці, тому вона вимушена звертатися до суду про видачу обмежувального припису, оскільки інші заходу впливу не дають жодного результату.

Заявниця в судовому засіданні заяву підтримала, пояснила, що щодо її сина ОСОБА_2 вже застосовувася обмежувальний припис строком на 1 місяць, проте після видачі обмежувального припису ОСОБА_2 продовжив вчиняти відносно неї домашнє насильство. Вказала, що 01.01.2026 року прийшов додому в стані алкогольного сп`яніння, та ображав її, нецензурно висловлюється в її адресу, погрожував застосувати насильство, виганяв з дому. Додала, що ОСОБА_2 часто вживає алкогольні напої та наркотичні речовини, постійно вчиняє щодо неї домашнє насильство психологічного характеру, а також погрожує застосуванням фізичного насильства. Заявниця змушена постійно ночувати в знайомих. До 01.01.2026 року ОСОБА_2 погрожував заявниці ножем, а також спав з ножем та молотком. Заявниця боїться перебувати з ОСОБА_2 вдома. Зазначила, що з моменту видачі першого обмежувального припису кількість насильства щодо неї зменшилась. Просила заяву задоволити та видати обмежувальний припис.

Представниця заявниці адвокат Водопийко Х.Т. в судовому засіданні заяву про видачу обмежувального припису підтримала, з підстав зазначених у заяві, просила задоволити.

В судовому засіданні заінтересована особа - ОСОБА_2 пояснив, що домашнього насильства щодо матері ніколи не вчиняв. Мати вживає алкоголь і приходить серед ночі, викрикає до 2-3 ночі. Фізичного насилля щодо матері не скоював. Мати викликає поліцію без причин. Вказав, що йому відомо, що відносно нього видавався обмежувальний припис, однак 01.01.2026 року додому приходив, щоб забрати ліки, додав, що в той день він не перебував в стані алкогольного сп`яніння. Алкоголь вживає два рази на тиждень, останній раз вживав три дні тому. Заперечує щодо вчинення фізичного та психологічного насильства щодо матері. Ножем матері не погрожує. З огляду на зазначене заперечив щодо заяви про видачу обмежувального припису.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що до неї подзвонила заявниця, попросилась переночувати, оскільки її син вдома і вона не може ночувати вдома. Заявниця розказувала, що вона вдома не ночує цілий тиждень, оскільки її син приходить додому в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння, кричить на заявницю. ОСОБА_3 не приходить додому до заявниці, оскільки в листопаді 2025 року вона із заявницею втікали з дому заявниці, так як ОСОБА_2 кричав на ОСОБА_3 та заявницю, погрожував застосувати насильство. Зазначила, що заявниця неодноразово ночує в неї, оскільки син заявниці коли вип`є, то стає агресивним.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до рішення Франківського районного суду м. Львова від 11.12.2025 року у справі № 465/11091/25 видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким ОСОБА_2 строком на один (1) місяць заборонено перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_4 , за адресою спільного проживання.

Згідно з витягом з ЄРДР за №12025142370000477 від 19.12.2025 року,18.12.2025 року до ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що 18.12.2025 року її син ОСОБА_2 прийшов у місце спільного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив обмежувальний припис, винесений Франківським районним судом м. Львова. Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ст.390-1 КК України - невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників.

Відповідно до витягу з ЄРДР за № 12026142370000003 від 02.01.2026 року, 01.01.2026 року до ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що 01.01.2026 року близько 13 год року її син ОСОБА_2 прийшов у місце спільного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив обмежувальний припис винесений Франківським районним судом м. Львова. Згідно з вищевказаним витягом з ЄДРДР 12026142370000003, 02.01.2026 року до ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що 02.01.2026 року її син ОСОБА_2 знаходився за адресою проживання, АДРЕСА_1 , чим порушив обмежувальний припис, винесений Франківським районним судом м. Львова. Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ст.390-1 КК України - невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників.

Згідно зі статтею 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч. 1. ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

При цьому, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Таким чином, зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2020 року винесеній за результатами розгляду справи № 754/11171/19.

Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 року, винесеній у справі № 754/6995/19 зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Як наголошує ч.2 ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. russia» [GC], 91183.

Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ висловленої у рішеннях «Kudla v Poland» [GC], n. 92237, «Козинець проти України», n. 52, «Лабіта проти Італії», n. 120, «Чембер проти росії», n. 49244, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо.

Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Положеннями ст. 350-6 ЦПК України визначено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Суд відхиляє пояснення ОСОБА_2 , що він не вчиняв домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_1 , оскільки такі пояснення спростовуються показами заявниці ОСОБА_1 , посяненнями свідка ОСОБА_3 , надамими в судовому засіданні, а також долученмим до матеріалів заяви докзами.

Враховуючи пояснення заявниці щодо вчинення відносно неї домашнього насильства, покази свідка ОСОБА_3 , а саме, що 01.01.2026 року ОСОБА_2 прийшов додому в стані алкогольного сп`яніння та ображав заявницю, нецензурно висловлювався в адресу заявниці, погрожував застосувати насильство, виганяв з дому, а також те, що ОСОБА_2 порушив вимоги обмежувального припису, виданого рішенням Франківського районного суду м.Львова від 11.12.2025 року, про що свідчать докази, долучені заявницею, зокрема копії витягів з ЄРДР від 19.12.2025 року та 02.01.2025 року, а також і пояснення ОСОБА_2 , який допитаний в якості свідка та пояснив, що 01.01.2026 року дійсно 01.01.2026 року він був у квартирі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив вимоги обмежувального припису, виданого рішенням Франківського районного суду м. Львова від 11.12.2025 року, вказане свідчить про вчинення домашнього насильства психологічного характеру ОСОБА_2 відносно своєї матері ОСОБА_1 , та існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними.

Тож, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінюючи сам вид насильства, ризики, тобто вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису підлягає частковому задоволенню, а тому необхідно покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки: заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці проживання постраждалої особи, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 3 місяці.

В силу вимог ч.3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.Керуючись ст.ст. 247, 259, 263-265, 268, 350-1, 350-6 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису задоволити частково.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав, з покладенням на нього таких обов`язків:

-заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці проживання постраждалої особи, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 3 місяці;

Встановити строк дії обмежувального припису 3 (три) місяці.

Строк дії обмежувального припису обчислювати з дня ухвалення рішення.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч.4 ст. 350-6 ЦПК України).

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 27.01.2026.

Головуючий суддя Мигаль Г.П.