Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №337/6863/25 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

27.01.2026

ЄУН 337/6863/25

Провадження № 2/337/589/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

24.12.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшов вказаний позов АТ «Акцент-Банк», який позивач мотивує тим, що 10.02.2018 ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до Умов та Правил, відповідач надала згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і вона (клієнт) дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, що свідчить її підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». На підставі цього договору відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Банк свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Проте, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконала, не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 23.12.2025 має заборгованість у розмірі 166261,74 грн., яка складається з: 97140,18 грн - заборгованість за кредитом; 69121,56 грн - заборгованість по відсоткам; 0 грн - пеня; 0 грн - штраф.

Позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 10.02.2018 в загальній сумі 166261,74 грн., а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 25.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено відкрите судове засідання з викликом сторін.

02.01.2026 до суду надійшов відзив відповідачки ОСОБА_1 , в якому вона зазначила, що позовні вимоги визнає частково, а саме вимоги в частині фактично отриманої та неповерненої суми основного боргу (тіла кредиту), водночас заперечує проти стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня), а також підвищених процентів/платежів за прострочення, інших платежів, нарахованих у зв`язку з порушенням строків виконання зобов`язання. Також зазначає, що після повномасштабної збройної агресії РФ вона, наскільки це було можливо, здійснювала платежі за кредитом. З березня 2022 року, у зв`язку з початком активних бойових дій та тимчасовою окупацією території проживання, виконання зобов`язань у звичайному режимі стало об`єктивно ускладненим. З цього періоду почав стрімко зростати розмір прострочення, хоча у березні 2022 року фіксувалась заборгованість 17254,54 грн. На початку квітня 2022 року відповідачка була змушена виїхати з тимчасово окупованої території та набула статус ВПО. Кредитні кошти первісно залучались, зокрема, для оплати медичного лікування/операції її цивільного чоловіка. При цьому відповідачка є одинокою матір`ю двох неповнолітніх дітей, є особою з інвалідністю з дитинства, її діти мають статус дітей, постраждалих внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Просить позов задовольнити частково у межах доведеного розміру основного боргу (тіла кредиту), у задоволенні іншої частини позову відмовити, розстрочити виконання рішення суду.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. До позовної заяви представник позивача долучив клопотання, в якому просить розглянути справу за відсутності представника.

Суд вважає можливим провести судове засідання у відсутність представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи, викладені у відзиві підтримала та просила позов задовольнити частково, а саме у розмірі 17254,54 грн - основний борг (тіло кредиту) станом на початок повномасштабної збройної агресії РФ. Справу розглядати на підставі наявних доказів. Також просила врахувати її сімейний стан, стан здоров`я та скрутне матеріальне положення, оскільки її дохід становить приблизно 21000 грн в місяць та складається з пенсії по інвалідності у розмірі 3028 грн., соціальної державної допомоги малозабезпеченій сім`ї, в склад якої входять двоє неповнолітніх дітей, у розмірі 9000 грн. та виплати їй та дітям як внутрішньо переміщеним особам у загальному розмірі 9000 грн., при цьому вона щомісячно сплачує 9000 грн за оренду житла, а власне житло втратила на тимчасово окупованій території.

Суд, вислухавши пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за такими підставами.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст.526, 530, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Суд встановив, що АТ «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов`язків ПАТ «Акцент Банк», про що зазначено у п.1.1 статуту АТ «Акцент-Банк».

10.02.2018 відповідач ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Акцент-Банк» з Анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку.

В Анкеті-заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що дана заява разом з Умовами тат Правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування та кредитування, розміщеними у рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладання та згода з його умовами. Примірник договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Зобов`язується виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також самостійно знайомитись з їх змінами на сайті А-Банку www.a-bank.com.ua. Також підтвердила, що ознайомлена та згода з Умовами та Правилами надання послуги накопичування Копилка та згодна оформити дану послугу.

До кредитного договору позивач додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила», витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» за тарифом користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD».

Згідно з довідкою АТ «Акцент-Банк» без номера та дати, ОСОБА_1 відкрито рахунок та видано наступні картки: № НОМЕР_1 строком дії до березня місяця 2021 року; № НОМЕР_2 строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_3 строком дії до липня місяця 2022 року.

Старт карткового рахунку відбувся 10.02.2018 - на банківську картку Банком було встановлено кредитний ліміт в розмірі 500,00 грн, 06.04.2018 кредитний ліміт збільшено до 2000,00 грн., 27.09.2018 кредитний ліміт збільшено до 9000,00 грн., 12.12.2018 кредитний ліміт збільшено до 9900,00 грн., 17.02.2020 кредитний ліміт збільшено до 25000,00 грн., 06.03.2020 кредитний ліміт збільшено до 45000,00 грн., 10.04.2020 кредитний ліміт збільшено до 50000,00 грн., 23.11.2023 кредитний ліміт збільшено до 97200,00 грн.

Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед Банком за вищевказаним кредитним договором станом на 23.12.2025 становить 166261,74 грн. та складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 97140,18 грн., заборгованості за процентами в сумі 69121,56 грн.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позов АТ «Акцент-Банк» підлягає частковому задоволенню.

В даному випадку суд виходить з того, що в Анкеті-заяві від 10.02.2018, підписаною відповідачкою, не зазначений порядок та строки повернення кредиту, розмір процентів за користування ним, не встановлена відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

В обґрунтування позовних вимог до позовної заяви позивач додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила», витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» за тарифом користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» вказуючи, що ці документи разом із Анкетою-заявою становлять Договір про надання банківських послуг, який є договором приєднання і який було укладено між сторонами.

З огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України умови договору приєднання розроблює підприємець - в даному випадку АТ «Акцент-банк». Другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що надані суду позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг, витяг з тарифів не містять підпису відповідачки ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме їх розуміла відповідачка, ознайомився і погодився з ними, підписуючи 10.02.2018 Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами в зазначених в цих документах строки та розмірах з відповідним порядком нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим Банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

За таких обставин, без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці ОСОБА_1 умови надання банківських послуг, враховуючи відсутність в Анкеті-заяві від 10.02.2018 домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, тобто за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні.

Наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту теж не підписаний відповідачкою ОСОБА_1 , та серед іншого містить зауваження про те, що інформація, зазначена в паспорті, зберігає чинність та є актуальною до 01.07.2018. Більш того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

У розділі 4 вказаного Паспорту міститься застереження, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

За таких обставин, сам по собі наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту без підписання його позичальником та без підтверджень конкретних запропонованих відповідачу умов та правил банківських послуг не свідчить про домовленість сторін про сплату процентів за користування кредитними коштам.

Крім того, варто зауважити, що договірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

У п.19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248 зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013р. у справі №1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Виходячи з основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ОСОБА_1 . Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем у письмовому вигляді істотної умови кредитного договору, зокрема ціни у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

У зв`язку з цим суд не знаходить законних підстав для стягнення з відповідача заборгованості у вигляді процентів в сумі 69121,56 грн. У зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

В той же час, суд вважає встановленим та доведеним, що відповідач 10.02.2018 звернулась до Банку з Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, підписала її, чим надала згоду на отримання банківських послуг, в т.ч. кредиту, та отримала банківську картку. Кредитні кошти були зараховані на видану відповідачці банківську картку, в подальшому кредитний ліміт змінювався. Відповідачка користувалася цими грошовими коштами (знімала готівку у банкоматі, поповнювала номер мобільного телефону, оплачувала покупки тощо), від їх отримання не відмовилася, до Банку з приводу закриття, повернення картки не зверталася. Також вона частково здійснювала повернення кредитних коштів, але нерегулярно та в меншому розмірі, що потягло виникнення заборгованості за тілом кредиту станом на 23.12.2025 у розмірі 97140,18 грн.

Вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, наданим позивачем, який в частині розміру заборгованості за тілом кредиту є повним, чітким, об`єктивним та таким, що узгоджується з умовами кредитного договору, випискою з особового банківського рахунку, відкритого на ім`я відповідачки за виданою банківською карткою, довідками про встановлення кредитного ліміту та про видані банківські картки зі строками їх дії. Ці докази в частині підтвердження розміру заборгованості за тілом кредиту суд вважає належними та допустимими, тому приймає їх при ухваленні цього рішення.

Доказів, які б спростовували цей розрахунок в частині розміру заборгованості за тілом кредиту, відповідачкою не надано.

Жодних штрафних санкцій за прострочення відповідачкою виконання зобов`язання за кредитним договором позивачем не нараховувалось. Таким чином, доводи відповідачки про незаконність нарахування їй штрафних санкцій за вказаним кредитним договором є безпідставним та необґрунтованим.

Отже, при ухваленні даного рішення суд враховує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 10.02.2018 у вигляді Анкети-заяви, підписаної відповідачем, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Проте, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, беручи до уваги вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, відповідно до яких, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх порушених прав шляхом стягнення в судовому порядку з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, в примусовому порядку з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 97140,18 грн.

На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити частково.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору пропорційно сумі задоволених вимог, а саме в розмірі 1415,41 грн. (з розрахунку: 97140,18 грн. х 100% : 166261,74 грн. = 58,43% від заявленої позивачем вимоги; 58,43% х 2422,40 грн. : 100 % = 1415,41 грн.).

Ухвалюючи рішення, суд відповідно до п.2 ч.7 ст.265 ЦПК України вважає необхідним за заявою відповідачки ОСОБА_1 вирішити питання про розстрочку виконання цього рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для цього є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, розстрочення виконання судового рішення має винятковий характер і застосовується за наявності об`єктивних обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

Так, суд встановив, що відповідачка ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства безстроково та отримує пенсію по інвалідності, є внутрішньо переміщеною особою, у зв`язку з чим орендує житло, є одинкою матір`ю яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які теж мають статус внутрішньо переміщених осіб, крім того неповнолітній ОСОБА_2 має статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, як такої, що зазнала психологічного насильства.

Виходячи із завдань цивільного судочинства, принципів верховенства права, справедливості, пропорційності, оцінивши повідомлені відповідачкою ОСОБА_1 обставини – стан здоров`я, сімейний стан, скрутне матеріальне становище, враховуючи розмір заборгованості, підстави та період її виникнення, загальну економічну ситуацію в країні, в т.ч. пов`язану із воєнним станом в Україні, суд вважає їх такими, що істотно ускладнюють виконання судового рішення, у зв`язку з чим виконання цього рішення слід розстрочити на один рік (12 місяців) з дня ухвалення цього рішення шляхом погашення заборгованості рівними частинами - по 8 212,97 грн. щомісячно.

Керуючись ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11) заборгованість за кредитним договором б/н від 10.02.2018 в сумі 97140,18 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1415,41 грн., а всього 98 555 (дев`яносто вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 59 копійок.????

Розстрочити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) виконання рішення суду в цій частині на 12 (дванадцять) місяців з дня ухвалення рішення шляхом сплати рівними частинами по 8 212 (вісім тисяч двісті дванадцять гривень) 97 копійок щомісячно.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Сидорова