Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №711/10511/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/394/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/10511/25 Категорія: на ухвалу Булгакова Г.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л.

судді секретарНовіков О.М., Сіренко Ю.В. Любченко Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача – адвоката Семенюк О.Г. на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2025 (повний текст складено 03.12.2026, суддя в суді першої інстанції Булгакова Г.В.) про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в :

у листопаді 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Семенюк О.Г., звернувся до суду з позовною заявою, якою просив стягнути з ОСОБА_2 боргу у розмірі 420 700,00 грн. та 3% річних у розмірі 12 621,00 грн.

02.12.2025 представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 . Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтував наявністю ризику, що невжиття таких заходів унеможливить виконання рішення суду, оскільки відповідач може вчинити дії, спрямовані на відчуження майна.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2025 у задоволенні про забезпечення позову у даній справі відмовлено з посиланням на те, що ця заява містить лише припущення про наявність ризику відчуження майна відповідачем, але не містить жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення відповідачем конкретних, свідомих дій, спрямованих на відчуження або приховування майна після пред`явлення позову (наприклад, оголошення про продаж, укладення попередніх договорів відчуження, інші підготовчі дії до реалізації майна). Суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову є необґрунтованою, оскільки позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник позивача адвокат Семенюк О.Г. засобами поштового зв`язку подала 18.12.2025 апеляційну скаргу, вказуючи, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вказано на те, що відповідно до заявлених позовних вимог, між сторонами існує спір щодо неповернення відповідачем грошових коштів в розмірі 10 000 доларів США, тобто позивачем заявлені вимоги майнового характеру. Крім того, з відкритих джерел вбачається, що відповідач має інші фінансові зобов`язання, є учасником кількох справ, що перебували та перебувають на розгляді Придніпровського районного суду м. Черкаси, крім заявленого позову. Отже, необхідність забезпечення позову заявником обґрунтована та не виключено, що відповідач намагатиметься відчужити належне йому майно. Однак, судом першої інстанції не перевірено необхідності забезпечення позову, в межах заявлених позивачем позовних вимог, не встановлено факту того, чи існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, не перевірено можливість часткового задоволення заяви позивача в межах заявлених вимог, що є підставою для скасування ухвали суду.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Питання про застосування заходів забезпечення позову, яке вирішувалося судом в оскаржуваній ухвалі, регламентується Главою 10 Розділу І ЦПК України.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема, п.п.1, 2 – шляхом накладення арешту на майно та заборони вчиняти певні дії.

Згідно ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У постанові ВП ВС від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Таким чином при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За обставин цієї справи вбачається, що позивач має вимоги про стягнення з відповідача на свою користь боргу за договором позики, що посвідчений розпискою від 24.11.2024, в сумі 10 000 доларів США та складає 420 700 грн. на день подання позовної заяви.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову представник позивача просить накласти на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу, при цьому заявником не доведено взагалі фактичну наявність такого майна у відповідача, його кількість та орієнтовну вартість майна відповідача, за рахунок якого він просить забезпечити позов у справі. Суд не маючи інформації про яке саме майно йдеться в заяві, позбавлений можливості оцінити ризики порушення прав інших осіб щодо такого майна, можливості користування та розпорядження майном, про арешт якого ставить питання заявник.

При цьому, жодних клопотань перед судом про витребування доказів щодо наявності у відповідача будь-якого майна в зв`язку з неможливістю отримати такі відомості самостійно, сторона позивача перед судом першої інстанції також не ставила.

За таких обставин вимоги заяви про забезпечення позову задоволені бути не можуть, так як є неспівмірними ціні позову, адже співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням, у тому числі, вартості майна, на яке заявлено клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Більш того, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції і про те, що заява містить лише припущення про наявність ризику відчуження майна відповідачем, але не містить жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення відповідачем конкретних, свідомих дій, спрямованих на відчуження або приховування майна після пред`явлення позову та представником позивача не обґрунтовані доводи, які б дали суду підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2025 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача – без задоволення.

Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2025 про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у даній справі – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 27.01.2026.

Суддя-доповідач

Судді