Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №756/3697/25 — Оболонський районний суд міста Києва

Суд: Оболонський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 27 січня 2026 р.

Справа: №756/3697/25

Суддя: Пукало А. В.

Справа № 756/3697/25

Провадження № 2/756/364/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

28 січня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії

У С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 277744,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.05.2018 по 31.10.2021 позивачем надавалися послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01.11.2021, у зв`язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

На виконання вимог законодавства, згідно з яким послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору-приєднання про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, КП «Київтеплоенерго» підготувало та опублікувало договір про надання послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085), жодних заяв або повідомлень про відмову від надання послуг та договору від нього не надходило.

Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та/або централізованого постачання гарячої води (постачання гарячої води) за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, у результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31.01.2025 становить 277744,34 грн та складається із:

- заборгованості за послуги з централізованого опалення, яка утворилась до 01.05.2018, у розмірі 12 025,60 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 467,12 грн, 3% річних у розмірі 361,76 грн;

- заборгованості за послуги з централізованого гарячого водопостачання, яка утворилась до 01.05.2018, у розмірі 12 628,08 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 540,63 грн, 3% річних у розмірі 379,88 грн;

- заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 78 926,87 грн, інфляційні втрати у розмірі 9 662,45 грн, 3% річних у розмірі 2 399,15 грн;

- заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 42 611,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 198,59 грн, 3% річних у розмірі 1 281,84 грн;

- заборгованості за послуги з теплової енергії, яка утворилась з 01.11.2021, у розмірі 69 665,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 366,74 грн, 3% річних у розмірі 1 775,29 грн, пеня у розмірі 1 129,03 грн;

- заборгованості за послуги з постачання гарячої води, яка утворилась з 01.11.2021, у розмірі 25 103,56 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 599,15 грн, 3% річних у розмірі 621,71 грн, пеня у розмірі 402,72 грн;

- заборгованості з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 376,88 грн;

- заборгованості з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 220,35 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року відкрито провадження у справі.

Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження).

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до суду відзив, у якому зазначив наступні заперечення щодо позовних вимог.

Відповідач зауважив, що надані позивачем акти обстеження системи теплоспоживання об`єкта та акти підключення/відключення споживача до джерела теплової енергії були складені без участі відповідачів, а відповідачі такі акти не підписували та від підпису не відмовлялися.

За твердженням відповідача, договір № 602-18 від 11.10.2018 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», поширюється на борги з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а не на зобов`язання за інші періоди.

Відповідач звернув увагу, що відповідно до умов вказаного договору заміна сторони у зобов`язанні можлива лише за наявності письмової згоди іншої сторони, такої згоди ПАТ «Київенерго» відповідач не надавав, отже кредитор не мав права відступати свої права на користь позивача.

На думку відповідача, договір № 602-18 від 11.10.2018 є договором факторингу. Відповідно, для вчинення такого правочину позивач мав би мати відповідну ліцензію.

Відповідач наголосив, що позовна заява подана після закінчення строку позовної давності. Вказується, що загальна позовна давність згідно зі ст. 257 ЦК України складає три роки, натомість позивач просить стягнути заборгованість за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 та з 01.11.2021, а звернення до суду відбулось лише 13.03.2025, тобто після спливу визначеного законом строку.

За твердженням відповідача, позивач мав право обґрунтовувати стягнення лише за три останні роки, тому пропущено строк позовної давності щодо вимог за минулі періоди.

Відповідачі частково оплачують комунальні послуги щомісячно, однак не можуть повністю погасити борг через відсутність фінансової можливості. Відповідач ОСОБА_1 є пенсіонером та інвалідом. Відповідач ОСОБА_1 (молодший) є студентом денної форми навчання.

Відповідач вважає позов необґрунтованим та просить суд відмовити у його задоволенні, оскільки позивач пропустив строк позовної давності, а також посилається на належне виконання відповідачами своїх обов`язків у межах фінансових можливостей.

У випадку часткового чи повного задоволення позову відповідач просить надати можливість сплати заборгованості у розстрочку на строк дванадцять місяців.

Відповідачі подали до суду заяви про застосування строку позовної давності, в яких просили застосувати позовну давність та подали до суду заяви про відстрочку виконання рішення в яких просили надати можливість виплатити суму заборгованості рівними частинами шляхом розстрочення виконання рішення суду протягом 12 місяців, оскільки ОСОБА_1 є студентом та навчається у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», ОСОБА_1 є пенсіонером та має інвалість.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що КП «Київтеплоенерго», є правонаступником ПАТ «Київенерго», визначено обов`язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України від 10.04.2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01.08.2018 року.

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Відтак з 01.05.2018 року надання послуг з постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

Правовідносини з постачання теплової енергії та гарячої води між постачальною організацією та споживачем (фізичною особою) починаючи з 01.11.2021 року здійснюється на підставі Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 року № 1182, Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою № 830 від 21.08.2019 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Плата за абонентське обслуговування розраховується КП «Київтеплоенерго» на одного абонента (один особовий рахунок) на місяць з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг».

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.12.2019 № 2244 у відповідності до ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено внески за обслуговування КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» вузлів комерційного обліку комунальних послуг, а саме вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води.

Суд встановлено що відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 проживають та зареєстровані наступні особи:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За вказаною адресою постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго» за відкритим особовим рахунком.

Відповідно до пп. 6, 13 ст. 1 Закону споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач, до кола яких, зокрема, належить фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання виконує належним чином, здійснює надання житлово-комунальних послуг.

- заборгованості з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 376,88 грн;

- заборгованості з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 220,35 грн.

Зазначений розрахунок відповідачами не спростований, доказів сплати послуг суду не надано.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як передбачено ст. 162 ЖК України, власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 внесено зміни до постанови від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якими відновлено нарахування неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги (за виключенням територій, на яких ведуться бойові дії).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порядку визначеному положеннями ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

За положеннями ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 щодо розмежування за предметом договору вказала, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і негрошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (ст. 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги) (ст. 1078 ЦК України).

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 Великою Палатою Верховного Суду визначено наступні ознаки правочинів про відступлення права вимоги та договору факторингу:

Ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому.

З наведених обставин вбачається, що договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за його ознаками є договором, за яким КП «Київтеплоенерго», як новий кредитор, набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед попереднім кредитором за умовами договорів про надання комунальних послуг. Отже, такий договір не можна кваліфікувати як договір факторингу, такий договір по своїй суті є договором відступлення права вимоги (цесії). Зазначений правочин за своєю правовою природою є договором відступлення прав вимоги, укладення якого врегульовано статтями 512-519 ЦК України, суб`єктний склад на укладення якого не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства.

Також суд зазначає, що підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем. Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

При цьому, відповідачі за спірний період не зверталися до КП «Київтеплоенерго», як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про непроживання у квартирі про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.

Заперечуючи проти позову, відповідачі просили застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки обов`язок щодо сплати за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався, а скасований він був з 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі - на строк дії воєнного стану).

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року (зміни набрали чинності з 04.09.2025).

Відтак, КП «Київтеплоенерго» в межах строку позовної давності має право на стягнення лише заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка утворилася, починаючи з 02 квітня 2017 року. Заборгованість, яка утворилася до вказаної дати стягненню не підлягає.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, період нарахування починається з липня 2015 року, що знаходиться поза межами позовної давності, тому до заборгованості з липня 2015 року по березень 2017 року має бути застосована позовна давність і вона стягненню з відповідача не підлягає.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку, заборгованість за централізоване опалення, яка утворилася станом на березень 2017 року була погашена і станом на вересень 2017 року становила 0 грн. Заборгованість за постачання гарячої води, яка утворилася станом на березень 2017 року (5235,30 грн), була частково погашена і станом на вересень 2017 року становила 2992,06 грн. Отже, до вказаних вимог має бути застосована позовна давність і вона стягненню з відповідача не підлягає. Відповідному зменшенню підлягають інфляційні втрати та 3% річних. Таким чином, за період до 01.05.2018 заборгованість складає:

1) Централізоване опалення:

- основна сума заборгованості за централізоване опалення: 12 025,60 грн;

- інфляційна складова боргу: 1 467,12 грн;

- три відсотки річних: 361,76 грн;

2) Централізоване гаряче водопостачання:

- основна сума заборгованості за централізоване гаряче водопостачання:

12 628,08 грн (за період з липня 2015 року по травень 2018 року) - 2 992,06 грн (за період з липня 2015 року по березень 2017 року з урахуванням погашеної частки) = 9 636,02 грн;

- інфляційна складова боргу:

9 636,02 грн / 12 628,08 грн * 1 540,63 грн = 1 175,60 грн;

- три відсотки річних:

9 636,02 грн / 12 628,08 грн * 379,88 грн = 289,87 грн.

Отже, заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача за період до 01.05.2018 (з урахуванням застосування позовної давності) складає: за централізоване опалення у розмірі 12 025,60 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 467,12 грн, 3% річних у розмірі 361,76 грн, та за постачання гарячої води у розмірі 9 636,02 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 175,60 грн, 3% річних у розмірі 289,87 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 3 447,10 грн задоволенню не підлягають у зв`язку із застосуванням позовної давності.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідачів підлягає заборгованість у розмірі 274 297,24 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи один з відповідачів ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто повноліття досягнув ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 32 ЦК України крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку); 5) самостійно укладати договір про отримання електронних довірчих послуг.

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників (ч. 2 ст. 32 ЦК України).

Положеннями ст. 33 ЦК України визначено, що неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.

Таким чином, неповнолітні особи несуть цивільну відповідальність лише у визначених ЦК України випадках.

Як вже було зазначено, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» лише дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі, несуть солідарну відповідальність за оплату житлово-комунальних послуг, незалежно від реєстрації права власності.

Оскільки чинним законодавством України не передбачено права неповнолітньої особи на самостійне укладення договору про надання житлово-комунальних послуг та покладення на неї цивільної відповідальності за невиконання умов такого договору, то у задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період до серпня 2021 року слід відмовити.

Заборгованість, яка утворилась до набуття відповідачем повної цивільної дієздатності (по липень 2021 року включно), стягненню з нього не підлягає: за період до 01.05.2018 у розмірі 28 403,07 грн, за період з 01.05.2018 по липень 2021 року у розмірі 137 271,04 грн, а всього 165 674,11 грн.

Розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (солідарно з іншими відповідачами) після набуття ним повної цивільної дієздатності, тобто з серпня 2021 року, становить: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 2 809,27 грн (гаряче водопостачання (42 611,41 грн - 40 172,98 грн = 2 438,43 грн, інфляційні втрати 297,49 грн, 3% річних 73,35 грн)); за період з 01.11.2021 у розмірі 109 260,96 грн, а всього 112 070,23 грн.

Решта заборгованості у розмірі 162227,01 грн підлягає стягненню з інших відповідачів.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що позивач виконує умови договору належним чином, а відповідачі ухиляються від виконання взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наведених мотивів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір та витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (98,76%) тобто у розмірі 4114,46 грн та 42,47 грн, відповідно, з урахуванням частки заборгованості, яку стягнуто з кожного відповідача (40,86 %, яку стягнуто солідарно з 3 відповідачів - по 560,35 грн та 5,78 грн з кожного; та 59,14%, яку стягнуто з 2 відповідачів - по 1216,70 грн та 18,34 грн з кожного).

Щодо вимоги відповідачів про розстрочку виконання рішення, то суд приходить до наступного.

Згідно ч.1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі № 916/190/18.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, відповідачі послалися на скрутне матеріальне становище, обумовлене, зокрема, воєнним станом.

Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи доводи відповідачів та значний розмір заборгованості, суд вважає за можливе заяви відповідачів задовольнити та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з серпня 2021 року по січень 2025 року у розмірі 112 070,23 грн.

Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 солідарне виконання рішення суду в частині солідарного стягнення 112 070,23 грн строком на 12 місяців шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 9 339,19 грн, починаючи з наступного місяця набрання законної сили рішенням суду.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з квітня 2017 року по липень 2021 року у розмірі 162227,01 грн.

Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 солідарне виконання рішення суду в частині солідарного стягнення 162227,01 грн строком на 12 місяців шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 13 518,92 грн, починаючи з наступного місяця набрання законної сили рішенням суду.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1777,05 грн та витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 18,34 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 560,35 грн та витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 5,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1777,05 грн та витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 18,34 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», ЄДРПОУ 40538421, адреса: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 3: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя Андрій ПУКАЛО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua