Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №707/3591/25 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/3591/25

2/707/95/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Тептюка Є.П.,

з участю:

секретаря судових засідань Заруби Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мошнівської сільської ради про стягнення вихідної допомоги при звільненні та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

10.09.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мошнівської сільської ради про стягнення вихідної допомоги при звільненні та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 01.04.2002 року наказ № 21, вона була прийнята на роботу в заклад дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» на посаду вихователя.

28.10.2024 року згідно акту огляду МСЕК № 42391 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності. Протипоказано важку фізичну працю, роботу пов`язану з тривалою ходою.

28.10.2024 року ОСОБА_1 подала заяву на звільнення в зв`язку з неможливістю виконувати посадові обов`язки за станом здоров`я.

Наказом від 28.10.2024 року № 69-к/тр ОСОБА_1 було звільнено відповідно до ст.. 39 КЗпП України.

09.01.25 року ОСОБА_1 звернулася до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці з заявою про порушення її прав, в частині підстави звільнення з роботи.

24.01.2025 року Центральним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці за результатами перевірки було складено акт №Ц/ЧК/996/347, в якому зазначено, що стаття звільнення в наказі не відповідає підставі звільнення, чим порушено вимоги статті 39 КЗпП України.

24.01.2025 року Центральним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці за результатами перевірки було складено припис про усунення виявлених порушень законодавство про працю №Ц/ЧК/996/347/П, та зобов`язано директора закладу дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» ОСОБА_2 усунути виявлені порушення щодо звільнення ОСОБА_1

03.03.2025 директором закладу дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» ОСОБА_2 наказом №21-к/тр було внесено зміни до наказу № 69-к/тр від 28.10.2024 року про звільнення ОСОБА_1 , а саме: змінено підставу звільнення з ст.. 39 КЗпП України на ст.. 40 п.2 КЗпП України. Бухгалтеру Мошнівської сільської ради Ісаєнко С.М. виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу відповідно до ст.. 44 КЗпП України.

06.03.2025 року листом за підписом Мошнівського сільського голови Шкарбути Б.В. відмовлено ОСОБА_1 у приведенні наказу про звільнення ОСОБА_1 у відповідність до п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

15.08.2025 року повідомляє листом за підписом Мошнівського сільського голови Шкарбути Б.В. про неможливість виплати ОСОБА_1 так як вона вже не працює в закладі дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко».

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача вихідну допомогу при звільненні у розмірі 11790 грн. 00 коп. Моральну шкоду 10000 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп.

03.10.2025 року надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач в позові просив відмовити, зазначив, що вимоги про стягнення вихідної допомоги заявлені позивачем поза межами строку позовної давності. При цьому посилається на ч.1 ст. 233 КЗпП України, та зауважує про пропущений позивачем трьохмісячний строк на звернення.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач не довів завдану йому моральну шкоду.

08.10.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що з зміненим наказом про звільнення №21-к/тр від 03.03.2025 року була ознайомлена лише 19.06.2025 року. З позовом звернулася 10.09.2025 року, тобто тримісячний строк нею пропущений не був.

На підтвердження отриманої моральної шкоди надає виписки зі своєї медичної картки, якою підтверджується погіршення її стану здоров`я саме після ознайомлення з наказом про звільнення та після отримання відмови у виплаті вихідної допомоги.

Сторони в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись, в порядку п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

22.12.2025 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі. Також позивач просила задовольнити позовні вимоги.

20.01.2026 року від представника третьої особи заклад дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» адвоката Чечот А.А. надійшла заява про розгляд справи без її участі. Також представник просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Встановлені судом обставини.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

01.04.2002 року наказ № 21, ОСОБА_1 була прийнята на роботу в заклад дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» на посаду вихователя.

28.10.2024 року згідно акту огляду МСЕК № 42391 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності. Протипоказано важку фізичну працю, роботу пов`язану з тривалою ходою.

28.10.2024 року ОСОБА_1 подала заяву на звільнення в зв`язку з неможливістю виконувати посадові обов`язки за станом здоров`я.

Наказом від 28.10.2024 року № 69-к/тр ОСОБА_1 було звільнено відповідно до ст.. 39 КЗпП України у зв`язку з хворобою, що перешкоджає виконанню роботи.

19.11.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Мошнівського сільського голови Шкарбути Б.В. із заявою, в якій просила взяти на контроль не виплату їй коштів при звільненні.

09.01.25 року ОСОБА_1 звернулася до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці з заявою про порушення її прав, в частині підстави звільнення з роботи.

24.01.2025 року Центральним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці за результатами перевірки було складено акт №Ц/ЧК/996/347, в якому зазначено, що стаття звільнення в наказі не відповідає підставі звільнення, чим порушено вимоги статті 39 КЗпП України.

24.01.2025 року Центральним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці за результатами перевірки було складено припис про усунення виявлених порушень законодавство про працю №Ц/ЧК/996/347/П, та зобов`язано директора закладу дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» ОСОБА_2 усунути виявлені порушення щодо звільнення ОСОБА_1 .

14.02.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Мошнівського сільського голови Шкарбути Б.В. із заявою в якій просила взяти на контроль виконання припису, щодо встановлених порушень трудового законодавства при її звільненні та невиплати їй вихідної допомоги.

03.03.2025 директором закладу дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» ОСОБА_2 наказом №21-к/тр було внесено зміни до наказу № 69-к/тр від 28.10.2024 року про звільнення ОСОБА_1 , а саме: змінено підставу звільнення з ст.. 39 КЗпП України на ст.. 40 п.2 КЗпП України. Бухгалтеру Мошнівської сільської ради Ісаєнко С.М. виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу відповідно до ст.. 44 КЗпП України.

06.03.2025 року листом за підписом Мошнівського сільського голови Шкарбути Б.В. відмовлено ОСОБА_1 у приведенні наказу про звільнення ОСОБА_1 у відповідність до п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

15.08.2025 року повідомляє листом за підписом Мошнівського сільського голови Шкарбути Б.В. про неможливість виплати ОСОБА_1 так як вона вже не працює в закладі дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко».

Відповідно до відомостей Пенсійного фонду України, щодо сум заробітку нарахованих ОСОБА_1 . Середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують дню звільнення становить 561,48 грн в день (11126,90+13016,38 / 43 відпрацьованих днів разом за два місяці). Вказана сума визначена без врахування компенсації за невикористану відпустку, тощо, що відповідає Порядку. Вказані вище суми враховані у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки та інші обов`язкові платежі, що відповідає Порядку. В свою чергу розмір вихідної допомоги становить середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до вказаного розрахунку становить 11790 грн. 90 коп.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 в період часу з 25.06.2025 року по 04.07.2025 року перебувала на стаціонарному лікуванні КП «Черкаська районна лікарня с.Мошни» з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст. 3, кризовий перебіг.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 в період часу з 12.08.2025 року по 26.08.2025 року перебувала на стаціонарному лікуванні КП «Черкаська районна лікарня с.Мошни» з скаргами на болі в колінних суглобах.

Норми права, що підлягають застосуванню:

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Приписами п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 44 КзпП України визначено умови надання та розмір вихідної допомоги в разі припинення трудового договору. Залежно від підстав звільнення диференціюється і розмір такої допомоги. Не менше одного середньомісячного заробітку, у випадку звільнення за п.6 ст.36, п.1 ст.40, п.2 ст.40, п.6 ст.40 КзпП України. Не менше тримісячного заробітку, у випадку звільнення за ст.38, 39 КзпП України. Не менше шестимісячного середнього заробітку, у випадку звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 41 КзпП України.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат) , визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає : 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п.4, п.5 ППВСУ від 31.03.1995 за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Крім інших вимог, передбачених ст.137 ЦПК України, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позиція та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Суд, встановивши усі обставини справи, на підставі наявних в матеріалах доказах, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача вихідної допомоги в сумі 11790,90 грн, з тих підстав, що 24.01.2025 року Центральним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці за результатами перевірки було складено акт №Ц/ЧК/996/347, в якому зазначено, що стаття звільнення ОСОБА_1 в наказі не відповідає підставі звільнення, чим порушено вимоги статті 39 КЗпП України.

24.01.2025 року Центральним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці за результатами перевірки було складено припис про усунення виявлених порушень законодавство про працю №Ц/ЧК/996/347/П, та зобов`язано директора закладу дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» ОСОБА_2 усунути виявлені порушення щодо звільнення ОСОБА_1 .

Вказаний акт та припис відповідачем не оскаржувалися.

Крім того, 03.03.2025 директором закладу дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» ОСОБА_2 наказом №21-к/тр було внесено зміни до наказу № 69-к/тр від 28.10.2024 року про звільнення ОСОБА_1 , а саме: змінено підставу звільнення з ст.. 39 КЗпП України на ст.. 40 п.2 КЗпП України. Бухгалтеру Мошнівської сільської ради Ісаєнко С.М. виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу відповідно до ст.. 44 КЗпП України.

Разом з тим, відповідачем Мошнівською сільською радою, вихідна допомога до даного часу виплачена не була. Зазначена в листі від 15.08.2025 року за підписом Мошнівського сільського голови Шкарбути Б.В. підстава про неможливість виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги, так як вона вже не працює в закладі дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко», на думку суду уваги не заслуговує, оскільки не ґрунтується на нормах КЗпП України та суперечить наказу №21-к/тр директора закладу дошкільної освіти (ясла-садо) «Сонечко» ОСОБА_2 , в якому заначано про необхідність бухгалтеру Мошнівської сільської ради виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу.

Посилання відповідача у відзиві на пропуск позивачем строку на звернення з вимогою про виплату вихідної допомоги, визначеного в ч.1 ст. 233 КЗпП України. Суд до уваги не приймає, так як вказана норма закону визнана неконституційною 11.12.2025 року.

Відповідно до відомостей Пенсійного фонду України, щодо сум заробітку нарахованих ОСОБА_1 . Середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують дню звільнення становить 561,48 грн в день (11126,90+13016,38 / 43 відпрацьованих днів разом за два місяці). Вказана сума визначена без врахування компенсації за невикористану відпустку, тощо, що відповідає Порядку. Вказані вище суми враховані у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки та інші обов`язкові платежі, що відповідає Порядку. В свою чергу розмір вихідної допомоги становить середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до вказаного розрахунку становить 11790 грн. 90 коп.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про часткове задоволення даної вимоги.

Суд установив, що відповідач не виплатив позивачу вихідну допомогу незважаючи на її неодноразові звернення.

Позивач вказує, що необхідність постійного звернення до Мошнівської сільської ради із заявами про виконання її законного права на виплату, спричинило значний психологічний дискомфорт, постійне нервове напруження, невпевненість у майбутньому та необхідність додаткового лікування. Крім того, необхідність судового захисту прав позивача призвела до додаткових витрат її часу та ресурсів, що ще більше погіршило її моральний стан.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, оскільки порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто, в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

У справі «Бабкініс проти України» (Заява № 8753/16) заява стосується скарг заявниці за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на те, що її незаконно позбавили можливості отримати належну їй заробітну плату, і національні суди, відхиляючи її вимогу про виплату заборгованості із заробітної плати та пов`язані вимоги щодо відшкодування шкоди, не навели достатніх підстав для своїх рішень.

У справі «Бабкініс проти України» (Заява № 8753/16) від 27.03.2025 Європейський суд з прав людини ухвалюючи рішення на засадах справедливості, присудив заявниці 2 100 євро в якості відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися.

У справі «Ромашов проти України» (Заява N 67534/01) . травні 1998 року заявник подав до комісії з трудових спорів "Шахтобудівельного управління" Державного підприємства "Лисичанськ-вугілля" (далі - ШБУ) заяву про отримання невиплаченої заробітної плати з шахти, яка знаходиться у державній власності. Заявник скаржився на тривале невиконання рішення комісії з трудових спорів від 16 червня 1998 року, винесеного на його користь. Він також стверджував, що йому не було надано компенсацію за зменшення вартості присудженої йому суми, як було визначено рішенням Лисичанського міського суду від 23 січня 2002 року. Він стверджував про порушення статей 13 та 17 Конвенції (995_004). Проте по суті він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції.

Рішенням по справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду (980_067) будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції повинна містити перелік претензій та має бути подана письмово разом з відповідними підтверджуючими документами чи свідоцтвами, "без наявності яких [Суд] може відхилити вимогу повністю або частково". Заявнику було запропоновано секретарем подати свої вимоги щодо справедливої сатисфакції. Заявник подав свої вимоги 3 березня 2004 року. Однак він не надав жодного документа на підтвердження своїх вимог, а також не конкретизував їх. Проте Суд враховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення. Об`єктивно оцінюючи ситуацію, як цього вимагає стаття 41Конвенції (995_004), Суд на відшкодування моральної шкоди присуджує заявнику кошти у сумі 3000 євро.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд установив порушення прав позивача, яке мало місце та було тривалим у часі. Таке ставлення роботодавця до працівника, який у даних правовідносинах є слабшою стороною, на думку суду, є неприйнятним у демократичному суспільстві та не може залишитися поза увагою суду.

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №4від 31березня 1995року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодуванняморальної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

За таких обставин суд вважає, що належним буде відшкодування моральної шкоди, в розмірі 5000,00 грн., що на думку суду буде необхідним та достатнім для компенсації понесеної позивачем моральної шкоди.

Розподіл судових витрат.

У справі заявлено до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

03.04.2025 року позивачем укладено договір № 03042508 про надання правової (правничої) допомоги з ТОВ «Центр правової допомоги юрист24» .

Відповідно до квитанції від 03.04.2025 та 04.04.2025 року ТОВ «Центр правової допомоги юрист24» за договором № 03042508 отримано 10000,00 грн.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм, у зв`язку з тим, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи, що відповідач повністю заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає про необґрунтованість витрат на правову допомогу, суд вважає справедливим та співмірним відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач був звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення вихідної допомоги, оскільки вказану задоволено у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави зазначену суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 коп..

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за позовну вимогу щодо стягнення моральної шкоди. Дану позовну вимогу задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача підлягає сума пропорційна до задоволених вимог у розмірі 605,60 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій позивач сплатив ще два платежі по 1211,20 коп.. на загальну суму 2422 грн. 40 коп. Таким чином, суд вважає, що позивачем при подачі позову був надмірно сплачений судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.

07.01.2025 набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.12.2024 за № 1888/43233. Даним наказом внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, з урахуванням зазначених змін (далі – Порядок № 787), органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого відповідним судовим органом.

Таке подання формується відповідним судовим органом на підставі поданої платником (його уповноваженою особою) заяви про повернення коштів з бюджету, складеної із зазначенням усіх необхідних реквізитів, визначених пунктом 5 Порядку № 787.

Враховуючи зазначене, для повернення судового збору платнику, або його уповноваженій особі (в залежності від коду класифікації доходів бюджету (далі – ККДБ), за яким була здійснення сплата) необхідно звернутися із заявою до відповідного суду, на рахунки якого сплачено судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 10, 12, 13, 76-81, 133,141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 274, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Мошнівської сільської ради про стягнення вихідної допомоги при звільненні та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Мошнівської сільської ради на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у сумі 11790,90 (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто гривень 90 коп.) з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.

Стягнути з Мошнівської сільської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Мошнівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Стягнути з Мошнівської сільської ради на користь державного бюджету судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Стягнути з Мошнівської сільської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28.01.2026 року.

Суддя: Є. П. Тептюк