Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №533/672/25 — Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/672/25

Провадження № 2/533/19/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

28 січня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

УСТАНОВИВ:

11 серпня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за договором позики № 73581247 у розмірі 23388,75 гривень, що складається зі :

- заборгованості за основною сумою боргу - 7500,00 гривень;

- заборгованості за відсотками - 3187,50 гривень;

- заборгованість за пенею - 12701,25 гривень.

Також позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності представника позивача та у випадку неявки в судове засідання відповідача, - ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 08 жовтня 2025 року (а.с. 43-46).

Цією ж ухвалою суду запропоновано позивачеві Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» протягом 10 днів з дня отримання ухвали надати до суду докази на підтвердження власних позовних вимог, зокрема факту видачі позики відповідачу (виписки за банківськими рахунками, меморіальні ордери, платіжні доручення тощо), та детальний розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 73581247 зі зазначенням розміру процентної ставки, пені, періоду нарахування процентів, пені, суми заборгованості за кожним періодом. Копії доказів та розрахунку заздалегідь направити відповідачу, а докази направлення - надати суду.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 08.10.2025 витребувано від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у строк 20 днів з дня отримання ухвали докази на підтвердження власних позовних вимог, зокрема: факту видачі позики відповідачу (виписки за банківськими рахунками, меморіальні ордера, платіжні доручення тощо) та детальний розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 73581247 зі зазначенням розміру процентної ставки, пені, періоду нарахування процентів, пені, суми заборгованості за кожним періодом. Копії доказів та розрахунку заздалегідь направити відповідачу, а докази направлення - надати суду. У судовому засіданні оголошено перерву до 03.12.2025 (а.с. 54-55).

28.10.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів (а.с. 62-65), до якої було надано докази, а саме: довідку про переказ коштів (а.с. 66), копію розрахунку заборгованості за договором № 73581247 (а.с. 67-69).

Також у клопотанні позивач просив суд витребувати від АТ «Укрсиббанк» інформацію.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2025 року клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про витребування доказів задоволено частково. Витребувано інформацію від АТ «Укрсиббанк» .У судовому засіданні оголошено перерву до 28.01.2026 (а.с. 76-77).

17.12.2025 від АТ «Укрсиббанк» надійшла витребувана судом інформація (а.с. 83).

У судове засідання 28.01.2026 представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, не з`явився. У позовній заяві просив суд розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 28.01.2026 повторно не з`явився, у розумінні п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи (а.с. 79, 85-86), про причини неявки у судове засідання не повідомив, заяв, клопотань та відзив на позовну заяву до суду не подавав.

Ухвалою суду від 28 січня 2026 року вирішено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-6)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.08.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73581247 (надалі - договір позики), який підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором позики перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 73581247 у сумі 23388,75 грн, з яких:

- 7500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 3187,50 грн - сума заборгованості за відсотками;

- 12701,25 грн - сума заборгованості за пенею.

За ствердженням позивача, з моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статтю 131-2 Конституції України, статті 15, 16, 20, 205, 207, 512, 514, 516, 525-526, 530, 599, 610-612, 625-626, 628, 638-639, 1082 ЦК України, статті 19, 58,60, 133, 175, 274 ЦПК України, статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та правові висновки Верховного Суду України у справі № 6-979цс15 (постанова від 23 вересня 2015 року), у справі №732/670/19 (постанова від 09 вересня 2020 року), у справі № 404/502/18 (постанова від 23 березня 2020року), у справі № 127/33824/19 (постанова від 07 жовтня 2020 року).

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень на позов суду не надав, власну позицію щодо предмета спору не висловив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до копії договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 15.08.2024 № 73581247 (надалі - договір позики) його сторонами є: ОСОБА_1 (позичальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець).

За умовами договору позики він укладений шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції зі застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно зі Законом України «Про електронну комерцію. Договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 26455, про що свідчать положення п. 21, 29 договору (а.с. 7-9).

Згідно з п.1 договору позики за цим договором на позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі послуг) погоджений умовами договору строк (надалі - «строк позики»), з метою придбання товарів (робіт, або для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю використанням виконанням обов`язків найманого працівника, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із позикодавцеві реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

У п. 2 договору позики зазначено параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів, а саме: сума позики - 7500,00 грн (п. 2.1); строк позики (строк договору) - 30 днів (п. 2.2); процентна ставка (фіксована) - 1,5 % (п. 2.3); дата надання позики - 15.08.2024; дата повернення позики (останній день) - 13.09.2024; денна процентна ставка /день - 1,50 %; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 2,70 %; пеня - 2,70 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 10640,17 %; Орієнтовна загальна вартість позики - 10875,00 грн.

Відповідно до п. 4 договору позики проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором.

У відповідності до п. 5.5 договору позики позичальник попереджений, що у випадку неналежного виконання зобов`язань за договором позикодавець має право без згоди позичальника передати свої права кредитора (відступити право вимоги) за договором, залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості. При цьому обов`язок позикодавця проінформувати позичальника про залучення. колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості або відступлення права вимоги за договором здійснюється позикодавцем протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги або дати залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості, у спосіб, визначений ч. 1 ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома позичальника такого факту, а саме шляхом надсилання текстового повідомлення через засоби телекомунікації (направлення повідомлення на електронну пошту позичальника, що зазначена у договорі та/або шляхом розміщення повідомлення в особистому кабінеті позичальника).

Відповідно до п. 6 договору позики позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредиту та/або строку виплати позики, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до позикодавця звернення з зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку позики обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку позики та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальнику в особистому кабінеті.

Згідно з п. 21 договору позики цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-комунікаційної системи зі застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника згідно зі Законом України «Про електронну комерцію» та із додатковим накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу згідно з вимогами положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживний, фінансовий кредит), затвердженого постановою Національного банку України від 03.11.2021 № 113 (далі Постанова НБУ).

Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ (п. 23 договору позики).

Відповідно до п. 24 договору позики договір укладено із використанням мобільного застосунку MyCredit - кредит онлайн на карту. Сторони узгодили такий спосіб надсилання (у тому числі повторного) підписаного договору позичальнику: примірник договору надсилається на електронну пошту позичальника, вказану в договорі. Примірник договору також доступний позичальнику в особистому кабінеті. Засвідчена копія договору на папері надається позичальнику за його письмовим зверненням, яке розглядається у порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян» з урахуванням положень Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

У п. 29 договору позики зазначено відомості про позичальника, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; відомості про паспортні дані; поштова адреса: АДРЕСА_1 ; тел.: НОМЕР_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; рахунок: НОМЕР_3 ; електронний підпис одноразовим ідентифікатором: 26455.

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до договору позики № 73581247 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 15.08.2024, передбачено та зазначено такі умови: дата видачі кредиту/дата платежу; кількість днів у розрахунковому періоді; чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період; сума кредиту за договором/погашення суми кредиту; проценти за користування кредитом; реальна річна процентна ставка; загальна вартість кредиту (а.с.10).

У паспорті споживчого кредиту (позика на умовах повернення в кінці строку позики) «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)» зазначено основні умови кредитування, які є аналогічними тим, що викладені у кредитному договорі. Дата надання інформації - 15.08.2024, інформація зберігає чинність та є актуальною до 13.09.2024 (а.с. 11-12).

Згідно з листом ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», адресованим ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 66), відповідно до договору про переказ коштів було здійснено платіжну операцію: 15.08.2024; номер платежу - b605f7d0-381a-4278-b941-58484c089673; сума 7500,00 грн; отримувач ОСОБА_2 - ЕПЗ номер НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки АТ «Укрсиббанк», наданої на виконання ухвали суду від 03.12.2025, банк не є емітентом платіжної картки НОМЕР_3 (а.с. 83).

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 67-69), виконаного первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», сума заборгованості відповідача за період з 15.08.2024 по 24.01.2025 (останній день нарахування процентів 23.09.2024) становила 23388,75 гривень, у тому числі: заборгованість по основному боргу - 7500,00 гривень; заборгованість за процентами - 3187,50 грн та заборгованість за пенею - 12701,25 грн.

Заборгованість за процентами за користування позикою нарахована за період - 114 днів, з яких за період з 15.08.2024 по 13.09.2024 з розрахунку 1,5 % у день користування позикою, з 15.09.2024 по 23.09.2024 з розрахунку 1 % у день користування позикою. Окрім того, з розрахунку вбачається, що первісним позикодавцем 22.11.2024 нараховано пеню за період з 24.09.2024 по 06.12.2024 з розрахунку 2,70 % у день користування позикою (202,50 грн).

Також з розрахунку заборгованості вбачається, що позичальником було сплаченого грошові кошти в загальній сумі 3221,25 грн, а саме: 13.09.2024 - 500,00 грн; 13.09.2024 - 63,00 грн; 18.09.2024 - 74,50 грн; 19.09.2024 - 300,00 грн; 22.11.2024 - 2283,75 грн.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (фактор) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (клієнт) було укладено договір факторингу № 14/06/21 (а.с. 13-15) та низку додаткових угод до нього (а.с. 16, 17, 18).

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно з додатком № 1, та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.2. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому - передачі відповідного реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

У день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов`язаний передати фактору інформацію згідно з реєстром боржників в електронному виді за формою, наведеною у додатку № 5 до цього договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно з реєстром боржників в електронному вигляді (додаток № 6).

Відповідно до п. 3.1 договору факторингу загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром боржників, ціна продажу та одинична ціна визначаються у додаткових угодах до цього договору окремо для кожного реєстру боржників і вказується в таких реєстрах боржників.

Клієнт зобов`язується надати документацію по боржниках, зазначених у реєстрі боржників, протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту прийому - передачі відповідного реєстру боржників, але у будь-якому разі не раніше сплати фактором ціни продажу заборгованості (п. 4.1 договору факторингу).

Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників від 24 січня 2025 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) прийняло реєстр боржників № 42 від 24 січня 2025 року кількістю 4965, після чого з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників, і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 19).

З копії платіжної інструкції від 28.01.2025 №635 вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило грошові кошти ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у розмірі 3419043,99 грн відповідно до додаткової угоди № 47 від 24.01.2025 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (а.с. 20).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 24.01.2025 № 42 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у загальній сумі 23388,75 грн, з яких: заборгованість за сумою позики - 7500,00 грн; заборгованість за процентами - 3187,50 грн та заборгованість за пенею - 12701,25 грн (а.с. 21).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики, виконаним позивачем, заборгованість за договором позики № 73581247 від 15.08.2024 станом 30.06.2025 за період з 24.01.2025 по 30.06.2025 становить 23387,75 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 7500,00 грн; заборгованість за процентами - 3187,50 грн та заборгованість за пенею - 12701,25 грн (а.с. 22).

Застосовані судом норми права та висновки Верховного суду

Згідно зі ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України (також - ЦКУ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Я кщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що е електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 (справа № 404/502/18), від 09.09.2020 (справа № 732/670/19) дійшов такого висновку:

«Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.».

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦКУ встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 534 ЦКУ визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Верховний Суд у справі № 444/9519/12 (постанова від 28.03.2018) зробив висновок, щодо встановленого строку кредитування у договорі:

«89. За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

90. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

91. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.»

Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).

Відповідно до ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За ст. 518 ЦКУ боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 15.08.2024 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) в електронній формі, що згідно зі ч. 2 ст. 639, ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним позикодавцем не було б укладено.

Так, підписання договору відповідачем підтверджується змістом договору який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача; дату народження та податковий номер відповідача, номер паспорта, номер телефону; маску банківської картки; адресу місця проживання; електронну адресу.

Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.

Також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі первісними позикодавцем позики у сумі 7500,00 грн та перерахування коштів саме у такій сумі у день укладення договору відповідачу.

Доказів повного погашення відповідачем заборгованості за договором позики перед первісним позикодавцем чи перед позивачем як новим кредитором матеріали справи не містять, відповідачем суду не надано.

Факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором суд також уважає доведеним належними та достатніми доказами.

З цих підстав позовні вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості за договором позики у сумі 7500,00 грн суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.

Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування позикою та пенею суд висновує таке.

У дослідженому судом договорі позики було встановлено строк користування позикою - 30 днів та відповідна кінцева дата повернення позики (останній день користування) - 13.09.2024. Через 30 днів сума позики, отримана відповідачем від позикодавця (первісного кредитора), мала б бути повернута повністю.

У договорі була встановлена процентна ставка за користування позикою протягом 30 днів (у разі вчасного повернення суми позики), базова процентна ставка, а також процентна ставка за понадстрокове користування позикою, тобто процентна ставка, що нараховувалася на прострочену суму позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) зробила такий уточнений висновок (п. 141): «у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».

Верховний Суд у справі № 183/7850/22 (постанова від 31.01.2024) зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких:

«Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

-на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).».

Суд уважає, що розрахунок заборгованості не у повній мірі відповідає вимогам закону та уважає, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цілком застосовні й до даного спору.

З доказів, наданих позивачем та досліджених судом, які зазначені вище у розділі «Фактичні обставини…» вбачається, що сума позики за договором становила 7500,00 грн; строк правомірного користування позикою - 30 днів; договірна дата повернення позики - 13.09.2024, базова процентна ставка - 1,50 %; ставка за понадстрокове користування позикою - 2,7 %; пеня - 2,7 % у день.

Доказів пролонгації відповідачем договору позики у відповідності до п. 6 договору позики матеріали справи не містять. Позивачем копію додаткової угоди, підписаної сторонами договору позики, суду не надано. Автоматична пролонгація строку користування позикою умовами договору не передбачена.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що проценти нараховувалися за 114 днів, з яких за період з 15.08.2024 по 13.09.2024 з розрахунку 1,50 % (112,50 грн), як це передбачено п. 2 договору позики; з 24.09.2024 по 06.12.2024 з розрахунку 1,0 % (75,00 грн) у день користування позикою.

Тобто відповідачу частково нараховано проценти за користування позикою поза межами строку користування позикою, встановленого договором, і такі проценти слід уважати процентами, нарахованими за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Отже сума процентів за правомірне користування позикою за договором буде складати - 3375,00 грн (7500,00 грн х 1,5 % х 30 днів = 3375,00 грн), як про це домовилися сторони, укладаючи договір, тобто за 30 днів користування позикою.

Решта сума проценті, відображена у розрахунку заборгованості, - проценти, нараховані на прострочену суму позики поза межами строку, встановленого договором позики.

Також з розрахунку заборгованості вбачається, що первісним позикодавцем нараховано пеню за період з 24.09.2024 по 06.12.2024 з розрахунку 2,70 % у день користування позикою (202,50 грн у день).

У період нарахування позивачем неустойки (пені) та процентів за понадстрокове користування позикою введено військовий стан на території України.

Суд висновує, що відповідач на підставі пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від відповідальності перед позивачем за прострочення виконання зобов`язань за договором позики, звільняється від обов`язків сплачувати кредитору неустойку (штраф, пеню) та проценти, сплата яких передбачена договором позики за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) відповідачем зобов`язань за таким договором.

Отже, за договором позики сума процентів за період з 14.09.2024 по 23.09.2024 у розмірі 750,00 грн та сума пені за період з 24.09.2024 по 06.12.2024 у розмірі 14985,00 нарахована первісним позикодавцем неправомірно. Така сума процентів (нарахована на прострочену заборгованість поза межами строку позики) та сума неустойки (пені) підлягали списанню позикодавцем, а обов`язок відповідача по сплаті неустойки та процентів, нарахованих за понадстрокове користування позикою, припинився без його виконання.

Також суд ураховує, що відповідачем було здійснено оплату на погашення заборгованості за договором у загальній сумі 3221,25 грн. Вказану суму первісний кредитор зарахував у рахунок погашення процентів та пені. Оскільки зі загальної суми нарахованих процентів за користування позикою суд уважає підставними та обґрунтованими тільки проценти, що нараховувалися у період строку дії позики, на суму 3375,00 грн та суму неповернутої позики - 7500,00 грн, загалом на суму 10875,00 грн, то суму часткової оплати слід було зарахувати у рахунок погашення саме правомірно нарахованої заборгованості за позикою з урахуванням черговості, визначеної ст. 534 ЦК України. Після такого зарахування сума заборгованості за договором позики буде становити 7653,75 грн (7500,00 (позика) + 3375,00 (проценти за правомірне користування позикою) - 3221,25 (часткове погашення процентів) = 7653,75).

Відповідно, у задоволенні решти позовних вимог на суму 15735,00 грн (23388,75 - 7653,75 = 15735,00) суд відмовляє за безпідставністю.

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідача суми заборгованості за договором позики у загальному розмірі 7653,50 грн, з яких 7500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тіло позики) та 153,50 грн (проценти за правомірне користування позикою. У задоволенні решти позовних вимог на суму 15735,00 грн суд відмовляє за безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 3028,00 грн (а.с. 1, 2).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (32,72 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 990,76 грн (3028,00 х 32,72 % = 990,76).

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики від 15.08.2024 № 73581247 у загальному розмірі 7653 гривні 75 копійок, у тому числі: - заборгованість за основною сумою боргу - 7500 гривень 00 копійок; заборгованість за процентами - 153 гривні 75 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 15735 гривень 00 копійок - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 990 гривень 76 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Козельщинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, місто Київ, 01032; адреса для листування: вул. Лісова, буд. 2, поверх 4, м. Бровари, Київська область, 07400; ідентифікаційний код юридичної особи: 35625014; адреса електронної пошти: info@eadr.com.ua; 35625014eapab@mail.gov.ua; тел.: 0672167215).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 28 січня 2026 року.

Суддя В.П. Козир