Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №382/2522/25 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/2522/25

Провадження № 2/382/333/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28 січня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

за участю секретаря Голованова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до Яготинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до Яготинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 12.11.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Яготинської міської ради Київської області про визнання права власності на спадкове майно, залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків.

19.11.2025 року від представника позивача адвоката Черних В.О. надійшла позовна заява в новій редакції.

Позовна заява обгрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер вітчим позивачки - ОСОБА_2 .

Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 0,0660 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1223 ЦК України позивачка по справі являється спадкоємицею майна померлого за заповітом.

В передбачений законодавством термін позивачка звернулася до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Черних О.В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Водночас, отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказане майно позивачка не може, оскільки оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно є втраченими, що підтверджується оголошенням про втрату документів, а також листом приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Черних О.В.

Так, під час перебирання документів позивачка знайшла лише копію договору купівлі-продажу, а також державного акту, водночас оригінали документів позивачка не може знайти вже більше півроку.

Відтак, з огляду на неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказане спадкове майно позивачка вимушена звернутися до суду.

З довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 08.10.2025 вбачається вартість житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , становить 340 441,18 грн.

З довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 08.10.2025 вбачається вартість земельної ділянки площею 0,0660 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 , становить 61 094,67 грн.

Таким чином, загальна вартість спадкового майна становить 401 535,85 грн.

Враховуючи викладене просила визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0660 га, кадастровий номер 3225510100:07:034:0016, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 20.11.2025 року відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді та заперечень. Зобов`язано приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Черних О.В. надати до суду належним чином засвідчену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 22.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача направив заяву про розгляд справи у його відсутність, заявлені вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Представник відповідача направив на адресу суду заяву про розгляд справи в її відсутність, щодо заявлених вимог поклавсь на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд дійшов наступних висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер вітчим позивачки - ОСОБА_2 . Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 0,0660 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . В передбачений законодавством термін позивачка звернулася до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Черних О.В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Водночас, отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказане майно позивачка не може, оскільки оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно є втраченими, що підтверджується оголошенням про втрату документів, а також листом приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Черних О.В. (а.а.3-11,30-49)

Згідно до спадкової справи №52/2025 щодо майна померлого ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 за заповітом, проте отримати свідоцтво про право на спадщину не має можливості через втрату правовстановлюючих документів (а.с.57-75).

Згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. і ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно, їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.

Відповідно до положень ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з викладеного, суд вважає доведеним наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 0,0660 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353 ЦПК України, ст. 129 Конституції України, ст. 392, 1216, 1217, 1233, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, п.23 постанови Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Яготинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0660 га, кадастровий номер 3225510100:07:034:0016, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 28 січня 2026року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О.А.