Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №367/13602/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/13602/25

Провадження №3/367/7/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Ткаченко М.О., розглянувши матеріал, що надійшов з Головного управління ДПС у Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності керівника ТОВ «ЗІРКА ФАРМАЦЕВТИКИ» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Рокитянським РВ ГУ МВС України в Київській області, дата видачі – 19.07.2006, РНОКПП НОМЕР_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення №3252/10-36-07-02 від 31.10.2025 вбачається, що 31.10.2025 головним державним інспектором Вечурко С.Ю. при проведенні документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЗІРКА ФАРМАЦЕВТИКИ» встановлено, що з 15.05.2019 по 30.06.2025, за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Мечнікова, буд. 108В, приміщення 54,55, керівник ОСОБА_1 вчинила порушення в частині ведення податкового обліку, а саме: п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, абзацу г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2012 №2856-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 802 511 грн, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення став Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЗІРКА ФАРМАЦЕВТИКИ» №50492/10-36-07-02-12/43001128 від 31.10.2025.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, жодних заяв або клопотань від її не надходило.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, Головне управління ДПС у Київській області надало до суду протокол про адміністративне правопорушення №3252/10-36-07-02 від 31.10.2025 та витяг з Акту про результати документальної планової виїзної перевірки №50492/10-36-07-02-12/43001128 від 31.10.2025.

Суд зазначає, що вказані докази у розумінні ст. 252 КУпАП є недопустимими, такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, враховуючи наступне.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Відповідно до змісту п.86.1. ст.86 Податкового кодексуУкраїни результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі, зокрема, акта, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Також, згідно із положеннями ст.58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст. 56 ПК України).

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно дорозділу V ПК України, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.

Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Згідно із положеннями ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

Отже, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.163-1 КУпАП, а тому провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП – підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 163-1, 245, 247, 251, 252, 280, 283 КУпАП, суд

. П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянки України, яка займає посаду керівника ТОВ «ЗІРКА ФАРМАЦЕВТИКИ» – закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду області через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя М.О. Ткаченко