Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №363/6459/25 — Вишгородський районний суд Київської області

26.01.2026 Справа № 363/6459/25

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участю секретаря Поліщук Є.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

встановив:

30 жовтня 2025 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про зміну способу стягнення аліментів, просить стягнути аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання даної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з ОСОБА_2 сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. У період спільного проживання з 2012 по 2018 роки у них народився син — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2019 році ОСОБА_1 (на теперішній час — ОСОБА_4 ) звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів із ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що відповідач не виконував покладених на нього обов`язків щодо утримання сина. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області 24 січня 2020 року з відповідача стягнуті аліменти на утримання сина у розмірі 1600 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10 квітня 2019 року. На даний час встановлений судом розмір аліментів не забезпечує належного рівня утримання дитини та не відповідає її фактичним потребам. Відповідач має стабільний дохід, однак добровільно додаткової матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Визначений рішенням суду розмір аліментів є недостатнім для утримання дитини з урахуванням збільшення її вікових потреб та зростання витрат з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів.

Процесуальні дії та рішення у справі.

19 листопада 2025 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, встановлено строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав на подачу заяв по суті справи.

26 січня 2026 року протокольною ухвалою вирішено проводити розгляд справи у відсутності відповідача, в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

Позиції учасників справи.

Позивач до судового засідання не з`явилася, про дату та час була належним чином повідомлена, подала до суду заяву, у якій просила проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.

Відповідач у судові засідання 16 грудня 2025 року, 21 січня 2026 року не з`явився, про дату та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення із зазначенням причини «адресат відсутній», реєстрами вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області та трекінгами «Укрпошта», оголошенням на офіційний веб-сайт суду, про причини неявки не повідомив, подав до суду заяву про приєднання доказів у справі.

Враховуючи, що сторони не скористалися правом брати участь у судовому засіданні, суд розглядає цивільну справу за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Свідоцтвом про народження, актовий запис № 49, підтверджується, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Із свідоцтва про зміну імені вбачається, що ОСОБА_5 змінила ім`я на ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2020 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання сина у розмірі 1600 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10 квітня 2019 року.

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Із постанови про прийняття виконавчого провадження ВП № 61995603 від 22 квітня 2021 року вбачається, що виконавчий лист № 363/1497/19 від 12 березня 2020 року перебуває на виконанні.

З наданих до матеріалів справи квитанцій убачається понесення позивачем витрат на утримання дитини ОСОБА_3 харчування, лікування, одяг.

Із долучених до матеріалів справи доказів, наданих відповідачем ОСОБА_2 , встановлено, що він має заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_6 , водночас заборгованість зі сплати аліментів на користь позивача на утримання ОСОБА_3 відсутня.

Застосовані норми права.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, прийняту резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, практику Верховного Суду, втілену у постанові від 03 травня 2018 року по справі № 581/638/17-ц, розмір стягнутих за рішенням суду аліментів не є незмінним та у випадку виникнення відповідних підстав може змінюватись.

Так, за ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ,ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей державних чи приватних органів, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними і законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" № 2037-VIII від 17 травня 2017 року, який набрав чинності 08 липня 2017 року, з урахуванням Закону № 2475- VIII від 03 липня 2018 року, внесено зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» для дітей віком від 6 до 18 років встановлено такі розміри прожиткового мінімуму: встановити з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років 3196 грн.

Мотиви і висновки суду.

Заявлений позов стосується вимог стягувача про зміну розміру і способу стягнення аліментів відповідно до ч.3 ст.181,ст.192 СК України.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу стягнення аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на законодавчо закріплену в абз. 2 ч. 3 ст. 181 СК України можливість змінювати розмір аліментів за заявою їх одержувача шляхом зміни способу їх присудження, в поєднанні з положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою як зміну власне обсягу (розміру) аліментів, так і зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Аналіз вказаних норм свідчить, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини,разом з яким проживає дитина.

Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці ) залежить тільки від вибору одержувача аліментів.

Також суд враховує, що з 2020 року, збільшився мінімальний розмір аліментів та відсутнє обмеження, за яким мінімальний розмір аліментів не розповсюджувався на аліменти, які стягувались у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, незалежно від того як стягуються аліменти: в частці від заробітку чи у твердій грошовій сумі.

Законодавством встановлено рівні права та обов`язки батьків щодо дитини, незалежно від перебування у шлюбі, а також обов`язок батьків утримувати дитину до повноліття. При визначенні розміру та способу стягнення аліментів суд керується принципами справедливості, добросовісності та розумності, враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника, наявність у платника інших утриманців, майно та доведені витрати, при цьому мінімальний гарантований розмір аліментів не може бути меншим за 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд також враховує законодавчо встановлений прожитковий мінімум на дату прийняття рішення та можливість індексації твердої грошової суми аліментів, а розмір і спосіб стягнення аліментів можуть бути змінені судом за позовом платника або одержувача у разі зміни матеріального чи сімейного стану.

Суд проаналізувавши докази встановив, що розмір аліментів, визначений рішенням суду від 12 березня 2020 року у розмірі 1600 грн щомісячно, є недостатнім для утримання дитини та забезпечення їй належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, у свою чергу, тягне за собою постійне зростання витрат, зокрема з боку матері, з якою проживає дитина, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду, лікування та відпочинку, є загальновідомими та не потребують доказування.

Суд враховує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим певним чином виникає дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного. Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у справі за №565/2071/19 від 16.09.2020 року.

Отже, постійні зміни співвідношення розміру аліментів у твердому розмірі з прожитковим мінімумом, інфляція грошових коштів, проблеми, що виникають із застосуванням щомісячної індексації цього розміру, дійсно свідчать про те, що визначення аліментів на дитину у частці від заробітку (доходу) батька буде сприяти захисту інтересів сина сторін у справі.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року за №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен із подружжя у відносинах між собою та в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру. Ця стаття не перешкоджає державам вживати заходів, необхідних в інтересах дітей.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікованої Постановою ВРУ №789-XII від 27.02.1991 року, чинної для України з 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергову увагу приділяють якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язані забезпечити дитині захист і піклування, необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частини 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду, і не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження не може бути обмежене, адже можливість вибору способу стягнення аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин не обмежується разовим здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна може включати зміну способу присудження (з твердої грошової суми на частку доходу або навпаки). Правова позиція ВСУ у справі №143цс13 від 05.02.2014 року підтверджує це.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як у зв`язку з необхідністю збільшення розміру аліментів, так і через бажання стягувача змінити спосіб стягнення з інших обставин.

Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері або батька, яка стягується як аліменти на дитину, визначається судом.

Суд також зазначає, що розмір аліментів, визначений цим рішенням, не є незмінним. У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів може бути змінено за рішенням суду за позовом платника або одержувача (ч. 1 ст. 192 СК України).

Сплата аліментів при визначеному новому способі проводиться з дня набрання рішення законної сили (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 №3).

Відтак, стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина у меншому за мінімальний розмір, встановлений ст. 182 СК України, призводить до порушення прав дитини на належне матеріальне забезпечення.

Суд, враховуючи ці положення Закону України «Про внесення змін щодо мінімального розміру аліментів» щодо гарантійного рівня матеріального утримання дитини, спрямоване на посилення захисту права дитини на належне утримання, а тому є підставою для зміни в бік збільшення розміру стягнутих з відповідача аліментів.

З наданих до матеріалів справи доказів убачається, що встановлений рішенням суду розмір аліментів у сумі 1600 грн щомісячно не забезпечує належного рівня утримання дитини та не відповідає її фактичним потребам з урахуванням віку дитини та зміни соціально-економічних умов. Подані позивачем документи щодо витрат на утримання дитини суд оцінює виключно в частині підтвердження недостатності встановленого розміру аліментів, а не як заявлення чи обґрунтування вимог про стягнення додаткових витрат на дитину, які є самостійною позовною вимогою та у межах даної справи судом не розглядаються.

Встановивши обставини справи та надавши оцінку доказам у їх сукупності, максимально врахувавши інтереси дітей, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, а також відповідно до моральних засад суспільства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Суд вважає обґрунтованими вимоги про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми у розмірі 1600 грн на частку від доходу платника аліментів. Заявлений позивачем розмір аліментів — 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно — відповідає вимогам законодавства та спрямований на належне забезпечення прав та інтересів дитини.

Щодо понесених витрат на правничу допомогу.

Відповідно до вимог ЦПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою їх розподілу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та витрат, необхідних для надання такої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, а також значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 30 жовтня 2025 року, акт виконаних робіт від 29 жовтня 2025 року та довідку від 30 жовтня 2025 року, відповідно до якої адвокат Калініченко О.В. підтвердив сплату ОСОБА_1 коштів у розмірі 3500 гривень.

Відповідач не подав заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, не заявив заперечень щодо їх співмірності та не надав доказів надмірності таких витрат.

Оцінивши надані докази у сукупності та з урахуванням критеріїв співмірності витрат, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо судових витрат.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору щодо позовних вимог про стягнення аліментів, тому враховуючи вимоги ч. 1, ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Щодо негайного виконання рішення суду.

На підставі ч. 1ст. 430 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду у даній справі у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити.

Змінити розмір аліментів і спосіб стягнення визначений рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2020 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за надання професійної правничої у розмірі 3500,00 грн.

Відкликати виконавчий лист № 363/1497/19, виданий на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах сплати платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте Вишгородським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса останього відомого місця проживання: АДРЕСА_2 , місце реєстрації ВПО за адресою: АДРЕСА_3

Суддя С.В.Олійник