Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №380/18579/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/18579/24 пров. № А/857/36316/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Кухтея Р. В.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 380/18579/24 за адміністративним позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Лісова" до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,

місце ухвалення судового рішення м.Львів

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїГавдик З.В.

дата складання повного тексту рішення30.07.2025

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 380/18579/24 позов Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» (80000, Львівська обл., Червоноградський р-н, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у прийняті заяви-розрахунку №26359891-2024-109 від 07.08.2024, №26359891-2024-112 від 07.08.2024, №26359891-2024-114 від 07.08.2024, №26359891-2024-115 від 07.08.2024, №26359891-2024-200 від 07.08.2024, №26359891-2024-121 від 07.08.2024.

Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти до оплати заяви-розрахунок №26359891-2024-109 від 07.08.2024, №26359891-2024-112 від 07.08.2024, №26359891-2024-114 від 07.08.2024, №26359891-2024-115 від 07.08.2024, №26359891-2024-200 від 07.08.2024, №26359891-2024-121 від 07.08.2024 подані відокремленим підрозділом «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».

Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести оплату листків тимчасової непрацездатності згідно Додатку №1 до заяв-розрахунку №26359891-2024-109 від 07.08.2024, №26359891-2024-112 від 07.08.2024, №26359891-2024-114 від 07.08.2024, №26359891-2024-115 від 07.08.2024, №26359891-2024-200 від 07.08.2024, №26359891-2024-121 від 07.08.2024.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» (80000, Львівська обл., Червоноградський р-н, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26, ЄДРПОУ 32323256) 4844,80 грн сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що за приписами частини 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

У випадках, коли сплачений страхувальником єдиний внесок зараховується в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, це призводить до не зарахування сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та водночас до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач в особі його представника повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством (роботодавцем) - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для обмеження соціальних гарантій працівників позивача

Також судом ураховано, що позивач не має заборгованості із виплати заробітної плати найманим працівникам, на виплачену заробітну плату був нарахований та сплачений ЄСВ, проте платіж зарахований пенсійним органом у порядку черговості погашення заборгованості. Згідно довідки від 03.09.2024 виданої відокремленим підрозділом «Шахта Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» заборгованість з виплати заробітної плати працівникам шахти станом на 01.02.2024 року не має.

Отже, несвоєчасна сплата або несплата страхованих внесків не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності в належному розмірі. Відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків покладається на підприємство, а не на працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за даними інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України позивачем на веб порталі електронних послуг Пенсійного фонду України сформовано заяви-розрахунки №26359891-2024-109 від 07.08.2024, №26359891-2024-112 від 07.08.2024, №26359891-2024-114 від 37.08.2024, №26359891-2024-115 від 07.08.2024, №26359891-2024-121 від 07.08.2024, №26359891-2024-200 від 07.08.2024 для отримання фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності.

У зв`язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж у переважній більшості працівників, включених позивачем до заяв-розрахунків №26359891-2024-109 від 07.08.2024, №26359891-2024-112 від 07.08.2024, №26359891-2024-114 від 07.08.2024, №26359891-2024-115 від 07.08.2024, №26359891-2024-121 від 07.08.2024, №26359891-2024-200 від 07.08.2024, протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5, відсутній.

Відповідно, розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності таким особам слід було здійснювати із застосуванням обмежень, встановлених частиною 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV: 6700 грн: 30,44=220,11 грн (для випадків, які настали в 2023 році) та 7100 грн: 30,44=233,25 грн (для випадків, що настали в 2024 році).

Відповідач зазначає, що страхувальником у заявах-розрахунках №26359891-2024-109 від 07.08.2024, №26359891-2024-112 від 07.08.2024, №26359891-2024-114 від 07.08.2024, №26359891-2024-115 від 07.08.2024, №26359891-2024-121 від 07.08.2024, №26359891-2024-200 від 07.08.2024 в розрахунковому періоді страховий стаж у переважній більшості працівників невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати, що суперечить нормам Закону.

Також відповідач зазначає:

До заяв-розрахунків включено допомогу по тимчасовій непрацездатності, обчислену із нарахованої заробітної плати, що в розрахунку на місяць перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку:

- по заяві-розрахунок №26359891-2024-109 від 07.08.2024: застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26359891-2024-109 від 07.08.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно поданих електронних листків непрацездатності настали у грудні 2023 року (розрахунковий період з грудня 2022 року по листопад 2023 року) та у січні 2024 року (розрахунковий період з січня 2023 року по грудень 2023 року).

У заяву-розрахунок включено 51 застраховану особу по 60 листках непрацездатності на 275 календарних днів на суму 188627,60 грн.

У зв`язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV (6700 грн: 30,44=220,11 (для випадків, що настали в 2023 році) та 7100,00 грн: 30,44=233,25 грн (для випадків, що настали в 2024 році), 220,11X12+233,25X263=64143,75 грн).

Однак, страхувальником у заяві-розрахунку №26359891-2024-109 від 07.08.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та становить 188627,60 грн за 275 календарних дні. Переплата по заяві-розрахунок становить 124641,53 грн.

- по заяві-розрахунок №26359891-2024-112 від 07.08.2024: застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26359891-2024-112 від 07.08.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно поданих електронних листків непрацездатності настали з у січні 2024 року (розрахунковий період з січня 2023 року по листопад 2023 року) та в лютому 2024 року (розрахунковий період з лютого 2023 року по січень 2024 року).

У заяву-розрахунок включено 36 застрахованих осіб по 41 листках непрацездатності на 218 календарних днів на суму 185634,45 грн.

У зв`язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV (7100 грн: 30,44=233,25X218 = 50848,50 грн).

Однак, страхувальником у заяві-розрахунку №26359891-2024-112 від 07.08.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та становить 185634,45 грн за 218 календарних дні. Переплата по заяві-розрахунок становить 134785,95 грн.

- по заяві-розрахунок №26359891-2024-114 від 07.08.2024: застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26359891-2024-114 від 07.08.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страховий випадок згідно поданого електронного листка непрацездатності настав у січні 2024 року (розрахунковий період з січня 2023 року по грудень 2023 року).

У заяву-розрахунок включено 1 застраховану особу по 1 листку непрацездатності на 3 календарні дні на суму 2449,95 грн.

У зв`язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV (7100 грн: 30,44=233,25X3=699,75грн).

Однак, страхувальником у заяві-розрахунку №26359891-2024-114 від 07.08.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та становить 2449,85 грн за 3 календарні дні. Переплата по заяві-розрахунок становить 1750,20 грн.

- по заяві-розрахунок №26359891-2024-115 від 07.08.2024: застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26359891-2024-115 від 07.08.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно поданого електронного листка непрацездатності настав у січні 2024 року (розрахунковий період з січня 2023 року по грудень 2023 року) та у лютому 2024 році (розрахунковий період з лютого 2023 року по січень 2024 року).

У заяву-розрахунок включено 44 застраховані особи по 47 листках непрацездатності на 281 календарні дні на суму 255641,00 грн.

У зв`язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV (7100 грн: 30,44=233,25X281=65543,25 грн).

Однак, страхувальником у заяві-розрахунку №26359891-2024-115 від 07.08.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та становить 255641,00 грн за 281 календарних дні. Переплата по заяві-розрахунок становить 190097,75 грн.

- по заяві-розрахунок №26359891-2024-121 від 07.08.2024 застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26359891-2024-121 від 07.08.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно поданого електронного листка непрацездатності настав у лютому 2024 року (розрахунковий період з лютого 2023 року по січень 2024 року).

У заяву-розрахунок включено 2 застраховані особи по 3 листках непрацездатності на 7 календарних днів на суму 5016,26 грн.

У зв`язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV (7100 грн: 30,44=233,25X7=1632,75 грн).

Однак, страхувальником у заяві-розрахунку №26359891-2024-121 від 07.08.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та становить 5016,26 грн за 7 календарних днів. Переплата по заяві-розрахунок становить 3383,51 грн.

- по заяві-розрахунок №26359891-2024-200 від 07.08.2024 застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26359891-2024-200 від 07.08.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страховий випадок згідно поданого паперового листка непрацездатності настав у січні 2024 року (розрахунковий період з січня 2023 року по грудень 2023 року).

У заяву-розрахунок включено 1 застрахована особа по 1 листку непрацездатності на 3 календарні дні на суму 2690,34 грн

У зв`язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV (7100 грн: 30,44=233,25X3=699,75 грн).

Однак, страхувальником у заяві-розрахунку №26359891-2024-200 від 07.08.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та становить 2690,34 грн за 3 календарні дні. Переплата по заяві-розрахунок становить 1990,59 грн.

Вказані заяви-розрахунки подані засобами веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України та опрацьована в умовах екстериторіального розподілу за принципом «Єдиної черги».

Зазначені обставини стали причиною відмови відповідача в прийняті згаданих заяв.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Згідно пункту 3, 4, 11, 12, 14 частини 1 статті 1 Закону № 1105-XIV встановлено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Страхові внески - кошти відрахувань на окремі види загальнообов`язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Суб`єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.

Згідно ч. 1ст. 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Пунктом 2 ч. 1ст. 9 Закону №1105-XIV передбачено, що застраховані особи мають право, зокрема, отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 11 Закону №1105-XIV, страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Згідно частини 1 статті 12 Закону №1105-XIV право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону №1105-XIV за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, як допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 15 Закону № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків: 1) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві; 2) догляд за хворою дитиною.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону № 1105-XIV застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на страхові виплати відповідно до цього Закону в таких розмірах: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку; 2) допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Згідно ч. 1-3 ст. 14 Закону № 1105-XIV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а за періоди до 1 липня 2000 року - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з уповноваженим органом управління.

Згідно ст. 25 Закону № 1105-XIV при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку страхових виплат проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМ України № 1266 від 26.09.2001р.

Згідно 3 Порядку №1266, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.

Правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до пунктів 32, 33 Порядку №1266 середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.

У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п`яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основою обчислення середньої заробітної плати (доходу) для цілей визначення розміру нарахування допомоги по вагітності та пологах є база нарахування єдиного внеску в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, та який фактично було сплачено.

Пунктом 29 вказаного Порядку передбачено, якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку: допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов`язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.

Відсутність страхового стажу у працівників, на переконання відповідача, обумовлена заборгованістю зі сплати єдиного соціального внеску. Відповідач наголошує, що у зв`язку з наявністю заборгованості сплачений страхувальником єдиний внесок зараховується в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, це призводить до не зарахування сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та водночас до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що відповідач не заперечує той факт, що позивач нараховує та сплачує поточні страхові внески разом із виплатою заробітної плати, проте наявність недоїмки зумовлює їх зарахування у порядку черговості виникнення платежів та виникнення поточної заборгованості.

Порядок ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування врегульовує Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Згідно статті 1 Закону №1058-IV, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058, сплачуються їх роботодавцями.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1, 3, 6, 10 статті 20 Закону №1058-IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно частини 12 статті 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

Згідно ст.106 Закону №1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

З аналізу наведених норм слідує, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Як вірно зазначено судом першої інстанції на підставі викладеного, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством (роботодавцем) - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для обмеження соціальних гарантій позивача.

Таким чином, наймані працівники підприємства самостійно не сплачують єдиний внесок. Обов`язок щодо сплати ЄСВ покладено саме на позивача, який здійснив нарахування цього внеску та його сплату одночасно із виплатою заробітної плати працівникам.

Суд першої інстанції вірно встановив, що позивач не має заборгованості із виплати заробітної плати найманим працівникам, на виплачену заробітну плату був нарахований та сплачений ЄСВ, проте платіж зарахований пенсійним органом у порядку черговості погашення заборгованості.

Внаслідок несвоєчасного виконання роботодавцем свого обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України працівники позбавлені соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що застраховані особи, за яких з вини страхувальника не були сплачені страхові внески, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, розмір якої не підлягає обмеженню. Несвоєчасна сплата або несплата страхованих внесків не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності в належному розмірі. Відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків покладається на підприємство, а не на працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 380/18579/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос